Система уроків Творчість Ольги Кобилянської (система уроків української літератури в 10 класі)

 

 

                      О ти, найкраща жінко, героїчна, прекрасна Ольго!.. Стрічная тобі любов од нас! Ти воскре­си нам діяння народу: одвічная ти ж наша сило, − славна-бо єси!

П. Тичина

Тема: Ольга Кобилянська. Життя і творчість письменниці. Загальна характеристика творчості.

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Ольги Кобилянської; виховувати в школярів інтерес до творчої спадщини письменниці, любов до рідної літератури; розвивати увагу, пам'ять, творче мислення.

Міжпредметні.  зв'язки, мистецький контекст: історія України,           Наочність: фотоматеріали до життєпису Ольги Коби­лянської

(фото О. Кобилянської з Лесею Українкою, фото О. Кобилянської з С.Окуневською; фото Осипа Маковея.

ЗМІСТ УРОКУ

І. Повідомлення теми й мети уроку

ІІ Вивчення нового матеріалу

Ознайомлення з життєвим і творчим шляхом О. Кобилянської

Заслуховування учнівських повідомлень про життєвий і творчий

шлях письменниці

Знайомство з О.Кобилянською через її епістолярну спадщину
(зачитування уривків із листів і щоденників письменниці, коментарі з
елементами бесіди).

Згадки про пробу пера

«Будучи доволі замкненою в моїх бажаннях, почуваннях і поглядах , я почула, що одного разу в мені прокинулася думка написати новелку. Не розуміючи вповні значення слова «література», я почала писати. Одну новелу по другій і знов одне оповідання, усе те, розуміється, по-німецьки, котрою мовою володіла я доволі добре, бо не важилась по-українськи і було б не йшло мені писання скоро, а зостановлюватися над словом я не мала терпцю, бо все, що напливало на думку… незрозуміле, молоде до розсміху, рвалось якнайскоріше стати на папері, щоб не запізнитися. Чи я мала думку друкувати, видавати що? Боронь, Боже! Я про це ніколи не думала. Чи не

було це вже само собою  божевіллям, що я... я осмілилась писати новели? Це лиш мужчинам ходило, а коли перечитувала повісті, яких авторами були жінки; то це вoни жили так далеко-далеко, і це були, власне, вони, а не я. І я соромилася своєї нескромності, паленіла на згадку, що чиєсь чуже око, навіть і око батька або матері, брата чи сестри, могло впасти на ті мої (писання, і вони спитали б мене: «Що це в тебе?.. Що, оповідання?.. Ти пишеш?.. Не соромно тобі? Щоб я цього більше не бачив, у хаті скільки роботи, а вона... Ніхто в хаті про це моє тайне заняття не знав».

«Про саму себе» (інтерес до театрального мистецтва) «Одного разу порішила вступити до українського театру у Львові й написала туди, чи не прийняли би... Директор тодішньої української  трупи в Галичині відписав мені, що прийме мене радо, та лише з тою мовою, коли мої родичі дадуть на те свій дозвіл. Тою відповіддю він мене відразу вбив. Я писала потайки до нього. Уявила собі лише, як то було, коли буду грати, які ролі буду грати, але щодо умов інших сторін тієї справи, то я не думала. Я злякалася. Мій батько був строгий, «старої  дати» щодо «моралі», а мати — ах, Боже.., подумавши лише про вираз їх лиць, — мені всього відхотілося. І книжок, і грошей, і грання цеї або тої ролі, і всього. Я всунула мовчки лист до кишені — і навіть не відписува­ли, більше. Звичайно, директор мусив сам додуматися причини мого  мовчання.., а я терпіла дальше розчарування в житті..; та все писала».

«Щоденникові записи» (перше почуття закоханості) Першим дитячим захопленням Ольги, що справило велике вражен­ня на неї, був «фабрикант роялів». Дівчинка із зачудуванням слухала «Impromptuphantasie» Ф. Шопена у його виконанні. Їй чомусь здалося, що вона закохалася, про що написала згодом в автобіографічному на­рисі «Адольфа» (1882 р.): «Адольфа мала рівно 8 років, коли вперше закохалася. Вона була маленьке, тендітне, ніжне єство з худорлявим обличчям, що впадало у вічі, з глибокими довірливими очима. Була дуже вразлива, багато плакала, легко ображалася і з великою любов'ю ставилася до своєї матері. Її першою любов'ю був проїжджаючий

молодий, незвичайної краси фабрикант роялів. А коли він наступного дня ще раз завітав на кілька хвилин, то молоде серце палало вже тією любов'ю». Та любов тривала, як пізніше зізналася письменниця «одну чи дві неділі». І тільки згодом вона зрозуміла, що враження справили на неї саме чарівні акорди музики, а не її виконавець.

«...Коли виросла, була майже гарна, — пише юна О. Кобилянська в нарисі «Адольфа», — вона любила чи одного пристрасно, майже божевільною любов'ю, однак вона була віроломна;  значить не любила нікого довго. Вона й не подобалася довго чинам, її не бажав ніякий мужчина за жінку. Вона була розумна,  дотепна, надзвичайно багата натура. ...старалася усіма силами засліпити в собі ненаситну жадобу краси... Мабуть, не мала вона в собі того, що прив'язує буденних людей на довгий час. Була занадто оригінальна, занадто нинішня».

Письменниця мріяла про щире, кришталево-чисте, взаємне кохання. Чоловіки, які зустрічалися на її життєвому шляху, були різні, ставлення до них було різне. Цими думками і ділиться Ольга Кобилянська з братами Юліаном та Степаном у листі від 15.04.1919: « тих небагатьох чоловіків, яких я любила, пізніше я їх зневажала. Все це було некультурне і зневажливе».

Історії кохання письменниці

Козуб. У юнацькому віці Ользі Кобилянській протягом деякого
часу подобався Козуб, один з кімполунзьких друзів, з яким вона брала
участь в аматорських виставах. Записи в щоденнику свідчать про
душевні переживання письменниці щодо цих стосунків.

19 грудня 1883р., увечері: «Не знаю, але мені здається, Козуб небайдужий до мене, бо чого він так червоніє щоразу, коли дивиться на мене? Очі в нього тоді блищать, зіниці збільшуються. А там, де йому треба сказати, що він любить мене, він заникується, весь паленіє і не може глянути на мене. Я теж відводжу очі. І так завжди... Я ще сумніваюся в його любові. Чи він мене любить, чи ні? Чи серцю плакати, чи радіти?
Я боюся писати, що це може виявитися правдою. А проте чудова, щаслива пора. Хтозна, чи я все це уявила собі».

20 грудня 1883р. ввечері: «Він і далі уникає мого погляду так уперто,
що мені уривається терпець. Лише, як він на сцені освідчується мені в
любові й говорить до мене, то страшенно червоніє і очі його стають, як
два маленькі смолоскипи. Але чому він не дивиться на мене, як приходить
на пробу і як я йду додому?.. Я не закохана в нього, але тепер мені соромно, що я уявила собі, ніби він закоханий. Він дуже високої думки про себе, страшенно високої, хіба я могла любити такого павича?..»

Роздуми про найсокровенніше : юнацьку любов, яка залишила помітний слід у душі Ольги Кобилянської

Стефан. Вона по-справжньому закохалася. І ті кришталево-чисті краплинки почуттів супроводжували її протягом тривалого часу. Усі свої майбутні захоплення вона порівнюватиме тільки з ним — таємничим Стефаном.

21 лютого 1884 p., увечері: « Я сьогодні награвала мелодію з тих дав­ніх часів, коли я ... до безтями любила Стефана. Любов до Стефана зро­била мене поважною, дорослою дівчиною... Я його страшенно любила!.. Відтоді я нікого так не любила, Як Стефана і Шторфера... В любові до Апеля не було щирості й піднесення, а Геня я не любила ні його, ні Козуба... мені навіть "соромно називати се справжньою любов'ю...»

Справжнє кохання, але нерозділене

Осип Маковей. Осип Маковей зумів наповнити серце Ольги Кобилянської справжнім коханням, якого їй так не вистачало. Проте вона й не здогадувалася, що це кохання не взаємне... Спочатку у них зав'язалася щира дружба. Він розумів її, високо цінував талант, поді­ляв і підтримував погляди. Вони щиро допомагали одне одному в літе­ратурній роботі.

Згодом на ґрунті глибокого взаєморозуміння і виросло те почуття, якого Ольга так довго чекала. Це було кохання... Та, на жаль, Осип Ма­ковей взаємністю не відповів.

«Я же знала, що Ви не «кандидат на мужа»...

З листів стає зрозуміло, що Осип Маковей — член редколегії «Літе­ратурно-наукового вісника», жив і працював у Львові. Стосунки Ольги Кобилянської з ним напружуються. Мабуть, він натякнув, щоб вона не мурувала замки з піску, бо у них нічого серйозного бути не може.

У неопублікованій частині листа від 28.04.1899 р. Кобилянська пише: «Я в своєму щасті настільки міцна, що могла б собі такого лева, як Ви, перемогти... Я повинна ж могти такою бути».

Коли Осип Маковей повернувся до Чернівців (помешкання він от­римав з допомогою О. Кобилянської), її наполягання щодо зустрічей з Кім стають настирливішими. Маковей не може порозумітися з Ольгою, остерігається її пропозицій, намагається триматися холодно. Осип Маковей, розчарувавшись у жінках, називає їх узагальнено −«самицями». Для Ольги Кобилянської це було настільки образливо що вона у розпачі пише листа, у якому українська мова чергується з німецькою, як де часто бувало, коли вона хвилювалася…

«Прочитавши ваш лист, мені дуже сумно стало. Се сум цілком зрілого чоловіка, котрий роздягає свою душу перед другим до наготи; а другий не бачить в тім нічого, крім одного, −«самиця». Тепер мені соромно, і буде мені соромно все життя, і сором гризтиме мене так, як інших гризе глибокий, важкий фізичний біль!»

 

3. Творча спадщина О. Кобилянської

 

Повісті	«Людина», «В неділю рано зілля копала», «Царів­на», «Через кладку», «Земля»
оповідання й новели	«Юда», «Сниться», «Апостол черні», «Ніоба» «Природа», «Некультурна», «Назустріч долі» «Лист засудженого вояка до своєї жінки», «Вовчи­ха», «Банк рустикальний» та інші
Науково- публіцистичні праці	Рівноправність жінок», «Жіноча вистава в Чика­го», «Дещо про ідею жіночого руху»

 

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

Творча робота. Намалюйте словесний портрет О. Кобилянської на основі прослуханих повідомлень.

V. Підсумок уроку.

1.       Робота над епіграфом до уроку.
2.       Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.

VI. Домашнє завдання.

1.     Прочитати повість О. Кобилянської «Земля» (скорочено за хрестоматією або повністю).
2.       Виписати цитати, в яких ідеться про любов селянина до землі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Покоління відходить, й покоління прихо­дить, а земля віковічно стоїть!

Старий Заповіт, Еклезіаст 1.4

Тема. Розкриття споконвічного прагнення селянина бути господарем на землі. Трагічна історія родини Федорчуків — новітня інтер­претація християнського мотиву братовбивства в повісті О. Ко­билянської «Земля». Михайло і Сава — протилежні психологіч­ні типи

Мета: охарактеризувати образи Марійки й Івоніки, Михайла й Сави з повісті О.Кобилянської «Земля»; розкрити новітню інтерпре­тацію християнського мотиву братовбивства в повісті; розвива­ти усне мовлення.

ЗМІСТ УРОКУ

I. Повідомлення теми й мети уроку.

II. Вивчення нового матеріалу.

1. Характеристика головних героїв повісті О. Кобилянської «Зем­ля»    на предмет ставлення до землі й праці на ній.

Технологія «Вільний мікрофон».

(Учитель передає по класу уявний мікрофон (якийсь предмет і учні,заздалегідь підготувавшись, висловлюють свою думку чітко,лаконічно щодо кожного героя).
Робота з цитатним матеріалом.

Характеристика Михайла й Сави.
Використовуючи цитатний матеріал і власні думки, заповніть таблицю

Герой твору	Зовнішня характерис­тика (портрет)	Внутрішня характерис­тика, вчинки	.Ставлення Марійки, ставлення  Івоніки
Сава
Михайло

 

III. Закріплення вивченого матеріалу.

Диспут на тему «Чи й справді Сава вбив свого брата?» (розвиток усного мовлення)

1.Зумовленість задуму повісті.

2. До якого майбутнього прагнули герої «Землі» і яким воно виявилося насправді?

Виступаючий: представники старшого покоління Федорчуків Івоніка і Марія під­порядкували усе своє життя придбанню землі, жадоба збагачення змушува­ла їх важко працювати («як ті чорні золи, гарували від рання до ночі»). Складалися копійка до копійки за роботу на будівництві залізниці, від про­дажу молока, яєць («... вони найчастіше їли борщ і мамалиґу, фасолю і ба­раболю....»). Отак і йшли до омріяного майбутнього — мати якнайбільше. поля. Подібні прояви приватновласницької психології героїв руйнують ту симпатію читача, яка виникає при спостереженні за їх працьовитістю.

Під впливом таких же ціннісних орієнтацій виростали сини Михайло і Сава: земля заступала обом увесь світ. Михайло почував себе щасливим серед просторів батьківських ланів і сам хотів мати не менше, а Сава у дум­ках теж бачив себе власником усього надбаного сім'єю. Анна та Рахіра з насолодою уявляли себе дружинами багацьких синів. Отже, всі провідні герої повісті пов'язують своє майбутнє з землею як головною умовою щас­ливого життя. Ольга Кобилянська свідомо наголошує, що земля над селяни­ном мала визначальну для його долі владу.

Опонент: з таким трактуванням авторської позиції Ольги Кобилянської у глибоко психологічному творі не можна погодитися ніяк. Ті ж Марій­ка та Івоніка не були абсолютними рабами землі, скуповування її не стало самоціллю. Марійка у відповідь на закиди односельців щодо скупості мір­кує так: «Чи се було скупарство, коли вона все дбала для своїх дітей, за які була би віддала душу? Коли не тратила часу так, як інші жінки?...» Тим більше не належав до засліплених жадобою збагачення Михайло. Радість праці у полі явно переважала задоволення бути власником землі: «Лани з хлібом зеленілися, конюшини розквіталися, у воздусі грав милий запах з цвітів сіножаті, буяли рійно комахи, метелики, бджоли, а високо не видно, під голубим небом розсівалися жайворонки дрібними, милозвучними пер­лами».

3. Подібне і відмінне в долях та обставинах морального вибору Михайла і Сави.

(Обидва брати могли бути заможними господарями, мати забезпечене майбутнє: обох привчали змалку до праці й ощадливості, один і другий зовні вродливі. Проте внутрішні якості братів були прямо протилежні: душа Михайла сповнена доброти й невситимого бажання порядкувати в госпо­дарстві, а Савина запливла лінощами, дихала неприязню, а то й злобою на всіх довкола, крім самого себе та Рахіри. Вражає хвороблива пристрасть молодшого Федорчука до вбивства живих істот (об'єктом безглуздого по­лювання часто ставали не тільки зайці, а навіть дрібні пташки) і відчуття насолоди з цього.

Аналіз морального вибору обох Федорчуків і їхніх наречених потребує дещо пильнішої уваги. Збираючись одружитися, і Михайло, і Сава передба­чають, що батьки не погодяться визнати їхніх обраниць невістками. У стар­шого вихід відомий: бути тільки з коханою, нехай і без землі. Анну це ціл­ком влаштовує, вона про землю і словом не обмовилася, Сава затявся на іншому: «І Рахіра, і земля». А якщо так не виходить, то можна пролити й кров, навіть невинну, навіть, рідну. У моральному виборі братів сповна розкривається внутрішній духовний потенціал кожного. Хто має совість, доро­жить своєю людською честю, гідністю, той не поміняє її на корисливі роз­рахунки; хто звик переступати через загальновизнані моральні закони спів­життя, той здатний підняти руку і на ще найсвятіше — людське життя. Тут Рахіра якраз до пари Саві — вона вмовляє його скоїти жахливий злочин і робить це свідомо і методично.

Що не дає спокійно дожити віку Івоніці і Марійці?

Складне випробування підготувала доля Марійці і Івоніці. Здогадую­чись, що Сава винен у смерті брата, вони обоє йдуть проти правди, захища­ючи убивцю. Старі терплять через це страшні муки, але батьківська любов ще живе надією: може, усвідомлення жахливої провини таки приведе їхньо­го сина до жаданого очищення. Та Сава безжалісно душив у собі голос совісті, яка іноді озивалася і в риданні над труною, і в безцільному блуканні по селу. Він дозволяє собі глузувати навіть над материнськими слізьми («Сміявся і підсвистував, коли мати плакала»). Цього остаточного здичавін­ня ненька не може простити синові і ненавидить його всім серцем. її нещад­но картає сумління за скривджену Анну, за вигнаного за поріг онука. Неви­гойна рана в душі спонукає цю жінку, відому на все село своєю скупістю, видавати двічі на рік «величаві посмертні обіди». Аннине хлоп'я, що забігає  в садибу Федорчуків, викликає гіркий жаль і безмежне каяття. Довічна покара докорами сумління, ця гірка розплата за вимушене тимчасове мо­ральне відступництво, тяжіє і над Івонікою. Він «тайком перед Марійкою пішов до нотаря і записав ... щонайкращий ланець Михайла Анниній дити­ні». І хоч яким обережним був із виснаженою горем дружиною, не міг стриматися від докору: «Ми прогрішилися, Марійко! Ти прогрішилася! Нам було прийняти сиротя Михайлове, як приносила...» Незважаючи на всі про­вини Федорчуків, вони викликають більше жаль і повагу до себе, ніж осуд. У горі, стражданнях нещасні батьки зуміли піднятися над своїми слабостя­ми, дати гідний людини звіт перед власною совістю.

5. Чи є ще у творі герой, крім Михайла та Анни, що зробив свій моральний вибір згідно зі своєю совістю, і як склалося його життя?

Це — Петро. Він оцінював людей однією міркою — за рівнем поряд­ності, надійності — і давно визнав тут першість за Анною. Звичайно, зва­жаючи на свій вік, Петро ніколи не думав про молоду дружину. Просто надто виділялася Анна своєю гармонійністю, і він, уміючи добре розбира­тися в людях, не міг утриматися від похвали на її адресу. Але, коли на його очах в юному житті відбувалася важка драма, літній чоловік зібрався з усіма силами, щоб стати дівчині і моральною, і матеріальною опорою. Добре, людяне не повинно бути потоптаним, — так треба сприймати рішення Пет­ра одружитися з Анною.

6. Яка ідея повісті?

Успіхів у житті, здійснення мрій, досягнення мети треба добиватися тільки чесною, наполегливою працею. Якою б важкою не була людська доля, які б обставини не склалися, треба завжди керуватися законами совіс­ті, високими нормами народної моралі, не збиватися з дороги, освітленої сяйвом духовного досвіду багатьох віків цивілізації.

ІV. Підсумок уроку.

V. Домашнє завдання. Виписати цитати, що характеризують Анну й Рахіру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Змальовуючи психологію селянина, авторка буквально пересипає твір образами-символами, передчуттями, замовляннями, містичними елементами, відтворюючи підсвідомість людини...

В. Баранов

Тема. Сава і Рахіра — втілення духовної деградації. Трагедія шляхетної, чутливої душі Анни в жорстоких обставинах тогочасної сільського життя. Глибокий психологізм і символізм повісті  О. Кобилянської «Земля».

Мета: охарактеризувати образи Сави й Рахіри, що втілюють духовну деградацію в повісті О. Кобилянської «Земля»; охарактеризу­вати образ Анни — шляхетної душі в жорстоких обставинах сільського життя кінця XIX ст.; розкрити ознаки символізму як течії модернізму на прикладі повісті О. Кобилянської «Земля».

I. Повідомлення теми й мети уроку.

II. Вивчення нового матеріалу.

1. Характеристика образів Рахіри й Сави (з використанням матеріалу підручника й заздалегідь підготовлених цитат).

2. Порівняльна характеристика Рахіри й Анни.

Для порівняльної характеристики можна використати подану ниж­че таблицю або діаграму Вена.

Героїня твору	Портрет	Соціальне походження	Любов до Сави/Михайла	Ставлення Марійки й Івоніки
Рахіра
Анна

3. Ознайомлення з поняттям символізм, його особливостями як те­чії модернізму.
4. Опрацювання статті про символізм і символи в повісті «Земля» 0.Кобилянської за підручником.

 

Символізм (з франц. symbolisme — знак, розпізнавальна прикме­та) — мистецький напрям, основним принципом якого було художнє відтворення сутності предметів та ідей, що знаходяться за межею чут­тєвого сприйняття, з використанням символу. Символ сприймається як уособлення індивідуального уявлення художника про світ.

Ознаки символізму:

•   заміна думок, понять відповідними знаками — символами, які мають прихований смисл («смерть» символісти замінюють словом «ніч», а «молодість» — «ранком»);

бунт проти надто консервативної суспільної моралі;  естетство — захоплення витонченою поетичною формою й недооцінка змісту;

культ екзотичних і заборонених тем; увага до позасвідомого з метою вирватися за межі повсякденного.

III. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Коротка характеристика «кількома словами» образів Рахіри та
Анни.

Технологія «Вільний мікрофон» (кожен учень наділяє однією позитивною й однією негативною характеристикою кожну з героїнь).

IV. Повторення вивченого з творчості О. Кобилянської.

Літературний диктант.

1. Перші свої твори Ольга Кобилянська писала мовою... (німецькою)

2. У повісті «Людина» О. Кобилянська порушила проблему жіночої... (емансипації).

3. Повість «Земля» є зразком літературної течії... (символізму).

4. Словами «Вона погана волошка... Чоло волоссям заросло, а очі, як
у чортиці або як у голодної собаки!» описана в повісті... (Рахіра).

5. «їй вічно все щось не в смак. Ходить, як та хмара, але на те не ди виться ніхто, ніхто її балакань не слухає. На те вона жінка, аби язик неї не стояв за зубами та аби день і ніч стогнала» — це характеристика ... (Докії).

6. Словами «...був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи бу здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, я
тісто!» схарактеризовано в повісті... (Михайла).

7. Звичку стріляти в птахів у повісті «Земля» мав ... (Сава).

8. Івоніка Федорчук мріяв одружити Михайла з ... (Парасинкою)

9. Для відтворення буковинського колориту О. Кобилянська в повісті «Земля» широко використала слова,  які називають ... (діалектизмами).

10. Повість «Земля» О. Кобилянська присвятила ... (батькові).

11. За жанровим визначенням повість «Земля» соціально-… (психо­логічна).

Християнський мотив братовбивства в Біблії втілено в образах ... й ... (Каїна й Авеля).

V. Підсумок уроку.

1.       Робота над епіграфом до уроку.
2.       Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів.

VI. Домашнє завдання.

Підготуватися до тематичної контрольної роботи (повторити мате­ріал конспекту й підручника) за творчістю М. Коцюбинського й О. Ко­билянської).

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Творчість М. Коцюбинського й О. Кобилянської (узагальнення й систематизація вивченого). Інструктаж до написання домаш­нього твору за повістю О. Кобилянської «Земля»

ТКР № 4 «Творчість М. Коцюбинського й О. Кобилянської» (літературний                диктант)

Мета: узагальнити й систематизувати вивчений матеріал; перевіри­ти знання учнів із теми «Творчість М. Коцюбинського й О. Ко­билянської»; розвивати аналітичні й творчі вміння й навички та здібності, самостійність, об'єктивність самооцінки; виховува­ти в школярів інтерес до творчості українських класиків, патрі­отичні почуття, багатогранність особистості.

ЗМІСТ УРОКУ

Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів

I. Повідомлення теми й мети уроку.

II. Розвиток мовлення за повістю О. Кобилянської «Земля» або за
творчістю М. Коцюбинського.

1. Інструктаж учителя щодо написання контрольного домашнього твору за повістю О. Кобилянської «Земля» або за творчістю М. Коцю­бинського.
2. Повідомлення теми твору, визначення обсягу роботи, використання критичного матеріалу й цитат із художніх текстів, робота з чорновими варіантами, тип і стиль писемного мовлення.

Орієнтовні теми:

• «Ні про що не турбуватись — значить не жити» (за новелою «Intermezzo» М. Коцюбинського).

. •   Стилізація образів у новелі М. Коцюбинського «Intermezzo».

•     Симфонія людської душі і природи в новелі М. Коцюбинського «Intermezzo».
•     Міфологічний світ Гуцульщини у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».
•     Особливості відтворення психологічного стану людини в нове­лі М. Коцюбинського «Intermezzo».
•     Реальні та фольклорні джерела як відображення історії народу в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».
•     Утвердження любові як джерела людської духовності у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».
•     Вічні теми життя в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Сутність людського життя (за повістю «Земля» О. Кобилянської).

Ідейне навантаження образу матері-страдниці в повісті «Зем­ля» О.Кобилянської.

•   Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у творчості О.Кобилянської.

Влада землі над людиною ( за повістю О. Кобилянської «Земля»).

3. Робота з опорними схемами для написання твору.

4. Читання зразків учнівських творів (учитель зачитує фрагменти
учнівських творів).

ІІІ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Українська література, 10 клас

Контрольна робота № 4.  Творчість М. Коцюбинського й О.Кобилянської» (літературний диктант)

1.«Серед українських письменниць вона не має собі рівних на ни­ві новели і повісті», — так сказав про О. Кобилянську.... (І. Франко).

2.Перші свої твори Ольга Кобилянська писала мовою... (німецькою)

3. В основу повісті «Земля» лягла ... (трагедія братовбивства).

 4. Словами «...був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи бу здатний, як рідко хто перший-ліпший. Але серце було у нього м'яке, я
тісто!» схарактеризовано в повісті... (Михайла).

5. Він, не знаючи спочинку, «заробляв гроші, щоб купити зем­лю», — це ... (Івоніка Федорчук).

6«Наша честь - вона найголовніша в селі», − так говорив Івоніка... (Докії).

7. Скупість і прагнення до збагачення зробили рабинею речей ... (Марійку).

8. «їй вічно все щось не в смак. Ходить, як та хмара, але на те не дивиться ніхто, ніхто її балакань не слухає. На те вона жінка, аби язик неї не стояв за зубами та аби день і ніч стогнала» — це характеристика ... (Докії).

9.«У Сави тверде, недобре серце», скаржиться... (Марійка).

10. «Чоло волоссям заросло, а очі, як у чортиці або голодної собаки», це ... (Рахіра).

11. Жанр твору  О. Кобилянської «Земля»…

12.«Пишною трояндою в саду української прози» назвав О.Кобилянську... (М. Старицький).

13.  Твір, який присвятив письменник кононівським полям... («Іntermezzo»).

14. Рядки: «Затулю вуха, замкну мою душу і буду кричати: тут вхід не вільний» узяті з... («Intermezzo»).

15. Стиль, у якому написано «Intermezzo».... (Імпресіонізм).

16. Події, описані в повісті «Тіні забутих предків», відбуваються на... (Гуцульщині).

17. Про смерть і про народження людям завжди сповіщала...(трембіта).

18. Михайло Коцюбинський відвідав Гуцульщину на запросини... (В.Гнатюка).

19.Режисер фільму «Тіні забутих предків» (С. Параджанов).

20. Виконавець ролі Івана у фільмі «Тіні забутих предків»... (І.Миколайчук).

21. М. Коцюбинському дали ім'я «сонцепоклонник» за твір... («In­termezzo»).

22. У повісті «Людина» О. Кобилянська порушила проблему жіночої... (емансипації).

23.Повість «Земля» є зразком літературної течії... (символізму).

24. Відтворення особистих вражень, спостережень, мінливих відчуттів і переживань лягли в основу літературного напряму ... (імпресіонізм).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Т е м а. Марійка та Івоніка - уособлення цінностей народної моралі.

М е т а: допомогти учням зрозуміти психо­логію подружжя Федорчуків як носіїв спо­конвічних моральних цінностей; розвивати вміння працювати в парах, групах, виступати з повідомленнями; удосконалювати навички стеження за текстом; обстоювання власної позиції; виховувати доброту, співчутливість, працьовитість; прививати бажання жити за законами й принципами народної моралі.

 Хід уроку

Акродиктант

Мета літературного акродиктанту − пе­ревірити, наскільки уважно читали учні повість «Земля», а також повторити окремі літерату­рознавчі поняття. Більша частина запитань − цитати, за якими треба впізнати героя твору.

1. «Вона жила в згоді зі своїм чоловіком, пова­жала і подивляла його у всіх своїх вчинках, гово­рила до нього "ви"».
2. «Люди в селі прозвали "дурнуватим", хоч він був лише фантаст».
3. «Вона мала ясні й чисті вікна, невеликий сад із шляхетними овочами, в зільнику такі самі квіти, а в хаті всюди взірцева чистота й лад».

4.Розкріпачення, визволення жінки.

5. «Лінива до розпуки,пленталася цілими днями бездільно по селу,балакаючи та оглядаючи все,що впадало їй в очі».

6. Назва різних романтичних течій і тенденцій в європейській літературі кінця XIX - початку XX століття, що характеризується неприйняттям «прози життя».
7. «Не любив, як йому хто при роботі приглядався, особливо ж, як хто його бджолам придивлявся».             

8. «А бувала люта, коли надармо ожидала дощу, що мав її скропити, коли тижнями надармо тужила за холодними ситими краплями води...»
9. «Його душа, звикла до простоти і ясності обтовклася і ранилася тут о тисячні незрозумілі йому якісь вимоги − і кривавилася ненастанно».

Відповіді. Марійка. Онуфрій. Докія. Емансипація. Рахіра. Неоромантизм. Івоніка. Земля. Михайло.

Перші літери кожного слова з відповіді утворюють слово «модернізм». Записати, що означає це поняття. Назвати ознаки модернізму в повісті «Земля».

         Які риси українського національно характеру розкриває О.Кобилянська у творі? Які з них характеризують подружжя Федорчуків?

• Як відомо, для українців завжди багато важила думка громади. Доведіть, що Федорчуки мали неабиякий авторитет серед односельчан, проаналізувавши роздуми Докії, слова Парасинки (І розділ). (Федорчуки чи не найкращі господарі в селі, тому визначально рисою родини є любов до землі та праця.)
• Проаналізуйте, якими були статки Федорчуків. Зауважте, що все це вони здобули завдяки чесній праці, своїми руками, на своїй землі. (Івоніка говорить, що разом із дружиною  змолоду працювали, і земля «підпливла ...кров'ю і потом». Проте зараз у нього гекта­ри найродючішої землі, худоба, пасіка. Отже, усупереч усталеній думці, що українське населення Буковини було бідним, О.Кобилянська показує, що працьовиті й наполегливі люди могли досягти великих статків.)

 Досягаючи багатства, людина пожинає плоди своєї праці: облаштовує побут, не економить, перекладає безпосередні обов'язки на інших. Чи змінився спосіб життя Федорчуків після досягнення ними певного рівня? Як ро­зуміти слова Івоніки: «...Мужик багато не потрібує! Маємо тепер булками годувати се­бе? Маємо собі каву варити?» Чи поведінку Марійки: «Не мала навіть часу пригладити волосся... Від п'ятої години зрання була на ногах»? (Хоча односельчани інколи дивувалися Федорчукам, у скупості для себе, пояснити таку поведінку можна психологією селянина. Звиклі до праці та обмежень себе в їжі й по­буті, селяни залишалися такими і після збага­чення. Недарма Івоніка зауважує: «Ми не па­ни». Праця була й залишилася органічною по­требою подружжя, їм приносив задоволення сам процес. Крім цього, в українців генетично закладено жити заради дітей, тому Федорчу­ки працювали задля щастя синів.

• Якими батьками були Федорчуки? Про­читайте роздуми Марійки (початок II части­ни). Який висновок можна зробити про її ставлення до синів? Доведіть, що Івоніка май­же фізично відчував страждання Михайла у війську і був готовим на все, аби їх полегшити,
• Чому Федорчуки не підтримували ви­бору Савою майбутньої дружини? Поясніть це з погляду народної моралі. (Учні мають зрозуміти, що не лише родинні зв'язки між Са­вою та Рахірою відіграють визначальну роль. Народна мораль засуджувала нечесних і леда­чих людей. Івоніка не хотів навіть переховува­ти краденого коня, а про те, щоб поріднитися зі злодіями й циганами, не могло, бути й мови. Сім'ї Івоніки та Григорія сповідують зовсім різні моральні принципи, і цим частково пояс­нюється факт відсутності землі в Чункачів.)

Марійка й Івоніка стараються жити за Божими й людськими законами, проте саме їм довелося пережити найстрашнішу з трагедій. Як ми переконалися, страждання послані Фе­дорчукам вищими силами, а отже, мають якийсь вищий сенс. Який саме? (Розібратися в собі, приборкати гординю, спокутувати гріхи, навчитися миритися з Божою волею. До усвідомлення цього прийдуть Федорчуки не відразу.)

Учитель вибірково прочитає окремі епізо­ди XIX та XX розділів.

 Для чого О.Кобилянська так докладно малює моторошні картини?

♦ Проаналізуйте поведінку Марійки та Івоніки в цих сценах. Чи можна стверджува­ти, що саме в екстремальних ситуаціях ціл­ком проявляється характер людини? (Марій­ка втрачає контроль над емоціями; Івоніка гідно оплакує сина, здатен до аналізу фактів, одразу розуміє, хто вбивця.)

Робота у групах. Простежити, як змінюється ставлення батька й матері до Сави з моменту здійснення злочину і до його одруження з Рахірою. Записати у вигляді ланцюжка за зразком:             

Мати: страх втратити й другу дитину - неба­жання бачити очевидне - ... - ненависть.

Батько: усвідомлення того, що зробив Сава -приховування очевидного доказу вини сина (ку­ля)... - любов.

 Кого ви більше розумієте - Марійку, яка зненавиділа Саву, чи Івоніку, який його полю­бив? (Відповіді можуть бути різними, однак позиція Івоніки може здатися учням незро­зумілою. Нагадаємо, що під час похорону одно­сельчани зробили висновок: «Христос вступив в Івоніку!». Батько відчуває і свою вину в тому, що сталося, тому визнає себе грішним. Івоніка змиряється з карою: «Така доля наших дітей». У своєму милосерді й доброті він ніби справді уподібнився до Бога. Велика любов до старшого сина не може щезнути безслідно, тому Івоніка дарує її молодшому. Ця любов у таких випробу­ваннях долі допомогла йому зберегти в собі лю­дину, не опуститися до ненависті. Його позиція, по суті, біблійне всепрощення.)

Чому Марійка відштовхнула Анну, яка носила під серцем, а потім стала матір'ю Михайлових дітей? Що керувало нею? (Коли Ан­на відкрила свою таємницю, стоячи біля тіла вбитого Михайла, Марійка піддалася емоціям. Син був настільки дорогим їй, що безземельна проста наймичка «не сміла плямити пам'яті вмерлого». «Се не могло бути, щоб він любив цю дівчину... До всього нещастя ще такий со­ром». Знову ж таки реакція Марії - це резуль­тат її світосприйняття: Михайло вартує більшого, навіть зараз. Удруге Марійка, за­сліплена горем, вже усвідомлено виганяє Анну з

• 
  дитиною. Тепер у її уявленні син святий, Анна ж розпусниця. Ще не прийнявши як істину те, що вбивцею є Сава, вона всю ненависть спря­мовує на нещасну жінку.)
•         Марія вчинила не по-християнськи. Не­свідомо сприяла тому, щоб після Михайла не залишилося на світі нікого. Коли прийшло до неї усвідомлення гріха? Як спокутувала вона свою провину?
•           Чи може бути виправданням для Івоніки, який також не підтримував Анни, те, що був перейнятий власним горем і не мав си­ли спинитися думками коло чужого горя?
•         То чому Федорчуки і далі працювали на землі, якщо розуміли, що після їхньої смерті вона відпаде чужим людям? Який був у цьому сенс? Чим ще вони рятували себе і свої душі? (У праці вони забували про горе. Земля для них залишалася живою істотою, яку не кинеш на­призволяще. Земля і праця - це єдине, що підтримувало Федорчуків, було їхнім стимулом до життя і не допускало деградації. «їхня пра­ця йшла на служби Божі за душу покійного си­на», і цим також можна пояснити їхню не­втомну працю. Свої душі подружжя рятувало поминальними обідами, і «та ціль була одино­кою силою, що удержувала їх при житті».)
• Створення асоціативного грона: «Марійка й Івоніка»

Підсумки

Домашнє завдання. Скласти план характеристики Рахіри й Анни (за варіантами), розповідати за ним. Індивідуальні: 1. Дослідити особливість мови повісті «Земля». 2. Довести, що в повісті наявні елементи ліричної драми.