Система уроків "З історії розвитку укр. мови"

 

 

 

 

З історії розвитку української мови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок 1

 

Тема: основні етапи формування й розвитку української національної мови.    Поява писемності в східних слов’ян.

 

Мета: ознайомити учнів з етапами розвитку мови, історією створення слов’янського алфавіту; удосконалювати навики учнів добирати й систематизувати матеріал до визначеної теми, виступати перед аудиторією з доповіддю.

 

Тип уроку: конференція.

 

Хід уроку

І. Організаційний етап.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

 

▪ Пам’ятка-завдання для учнів

 

 

               

               

 

 

 

 

 

 

 

У конференції беруть участь:

   ▪ мовознавці,

   ▪ історики.

 

Питання, які виносяться на конференцію:

 

1. Основні етапи формування й розвитку української національної мови.
2. Поява писемності в східних слов׳ян:

а) створення слов׳янського алфавіту. Кирило та Мефодій, їхня роль у становленні слов׳янської писемності;

б) кирилиця як основа для розвитку сучасних слов׳янських систем письма.

 

ІІІ. Вивчення нового навчального матеріалу.

 

Розгляд першого питання «Основні етапи формування й розвитку української національної мови»

 

Мовознавець 1. Українська мова походить від праслов’янської – спільної мови всіх слов’янських племен, що проіснувала до VII ст.

     У розвитку української мови виділяють такі періоди:

 

    

     Якою була праукраїнська мова, нам невідомо, бо не залишилося письмових пам’яток того періоду, хоч є свідчення, що писемність тоді вже існувала.

     У княжу добу паралельно існували дві мови, які не дуже між собою відрізнялися, ─  жива розмовна староукраїнська мова і літературна, або церковнослов’янська, запозичена з Болгарії. Живою розмовною мовою, представленою кількома діалектами, послуговувалася переважна більшість населення Київської Русі, а літературну використовували освічені верстви тогочасного суспільства.

     Із прийняттям християнства створюються школи, закладаються бібліотеки, перекладається численна кількість творів грецьких авторів; пишуться й оригінальні філософські, історичні і літературні твори.

 

Мовознавець 2. Татаро-монгольська навала на деякий час затримала культурний поступ України-Русі, але не перервала його. У межах Великого Литовського князівства (XIV – XVI ст.) починається середньоукраїнський етап у розвитку української мови, яка стає державною. До нас дійшло 500 томів документів, написаних літературною мовою того часу, в якій присутні елементи живої української мови.

     У козацьку добу (XVI ─ початок XVIII ст.) бурхливо розвиваються українська наука, шкільництво, література, книгодрукування. Літературна мова сягає апогею свого розвитку. Мелетій Смотрицький створює славнозвісну «Граматику словенську» старослов’янської мови. Продовжує формуватися жива розмовна мова нашого народу, якою твориться багатющий український фольклор.

     Унаслідок цілковитої втрати Україною політичної незалежності в кінці XVII ─ XVIII ст. українська літературна мова і культура в цілому зазнають переслідувань з боку російського уряду і церкви, закривається мережа українських братських шкіл. Натомість відкриваються російські школи й університети. Кращі вчені, митці переманюються в Росію, а Україна перетворюється на одну з російських провінцій.

     Проте в час, здавалось би, найбільшого культурного занепаду з виходом «Енеїди» І.Котляревського в 1798 році, написаної живою розмовною мовою, починається новий етап у розвитку української літературної мови, мистейтва і науки. Тотальне переслідування української культури, русифікація України впродовж XIX ─ початку XX ст. завдають великої шкоди, але не зупиняють українського культурного відродження. Розвиток української літератури йде рівнобіжно з розвитком української лінгвістики. У 1906 році українську мову офіційно визнає Російська Академія наук.

 

Мовознавець 3. У період визвольних змагань (1917 ─ 1920 рр.) українська мова знову стає державною і усуваються всі перешкоди на шляху її розвитку, але не надовго. З початку 30-х років розпочинається новий тотальний наступ на українство, набагато підступніший і жорстокіший, ніж до того. Фізично знищуються не тільки діячі науки і культури, а й основний носій української мови, споконвічних традицій українського народу – селянство: мільйони селян розкуркулено і заслано до Сибіру. Крім того, понад 7 млн. чоловік виморено голодом, 10 млн. українців гине під час другої світової війни. Вимерлі або знищені українські села заселяються переселенцями з Росії. Планомірно русифікується словниковий склад української мови, звужується сфера вживання української мови.

     З проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 року в котрий раз розпочинається болісне, але повне надій і сподівань відродження української державної мови, науки, культури. І хочеться вірити, що цього разу воно буде неперервним і остаточним.

 

Розгляд другого питання «Поява писемності в східних слов’ян»

 

Мовознавець 4. Дослідники вважають, що слов’яни, у тому числі й східні, мали примітивне письмо ще в першій половині І тисячоліття. Пізніше східні слов’яни стихійно користувалися грецькими буквами. Не випадково до нас дійшли в пізніших списках (другої половини XIст.) тексти договорів руських з греками за 912, 945, 971 рр. Свідчення про наявність писемності в східних слов’ян ще на початку X ст. знаходимо в арабських географів та істориків. Але, на жаль, ніяких тогочасних писемних пам’яток до нас не дійшло.

     Найдавніші писані пам’ятки часів Київської Русі сягають середини XI ст. (наприклад, Остромирове євангеліє). Написані вони старослов’янською мовою.

 

Історик. У середині IX ст. німецькі феодали і католицькі місіонери намагалися прибрати до своїх рук владу в Моравії – слов’янському князівстві, розташованому в середньому басейні Дунаю. Моравські князі завзято боролися проти поневолювачів, але боротьба була нерівною, бо католиків підтримував папа римський. Тому моравський князь Ростислав у 862р. звернувся до візантійського імператора з проханням прислати освічених людей, які навчили б моравів правити в церкві зрозумілою для них мовою. Візантійський імператор запропонував поїхати до Моравії братам Кирилу й Мефодію, які добре знали слов’янську і грецьку мови. Кирило і Мефодій склали слов’янські азбуки, переклали на рідний їм солунський діалект церковні книги і в 863 р. вирушили до Моравії. Там вони проповідували християнство, користуючись близькоспорідненою до моравської мовою, внаслідок чого підупав авторитет католицизму, що послугувався незрозумілою народові латинню.

 

Мовознавець 5. Азбук було дві: глаголиця і кирилиця. Глаголиця укладена на основі грецького курсивного письма, яке близьке до скоропису, а кирилиця (названа так учнями Кирила на честь свого вчителя) ─ на основі грецького уставного письма. Ряд букв глаголиці і кирилиці запозичено з інших алфавітів. За грецькою традицією буквами передавали і числа, ставлячи над ними титлу ( ˜ ), наприклад, ã – 1, в ─ 2, і ─ 10, р ─ 100, ф ─ 500.

     Глаголиця була обмежена у вжитку, про свідчать писемні пам’ятки, а кирилицею користувалися широко. Вона й стала загальною слов’янською азбукою.

     Перших служителів церкви було запрошено з Болгарії в кінці X ст.; завезено церковні книги, писані мовою, якою перекладали Кирило й Мефодій. У науковому обігу цю мову називають старослов’янською (раніше називали церковнослов’янською).

     Старослов’янська мова мала багато спільного з давньоруською мовою періоду Київської Русі, тому старослов’янська азбука була швидко пристосована до передачі на письмі давньоруських звуків. Так під впливом старослов’янської мови у Київській Русі почала розвиватися давньоруська літературно-писемна мова на кириличній графічній основі. Старослов’янська і давньоруська писемні мови у Київській Русі співіснували, збагачуючи одна одну. Вони виконували різні функції: старослов’янська вживалася переважно в церковній сфері, давньоруською мовою укладалися державно-юридичні закони (наприклад, «Руська Правда»), велися ділові документи і складалися художні твори («Слово о полку Ігоревім»).

     Після занепаду Київської Русі старослов’янським алфавітом користувалися всі східні слов’яни, хоча кількість і форми букв змінювалися.

 

IV. Підбиття підсумків уроку. Оголошення результатів навчальних досягнень вихованців.

 

V. Домашнє завдання.

     Доберіть додаткові аргументи з інших джерел – підручників історії, народознавства та ін. на підтвердження висловлених у виступах тез.

 

 

Урок 2

 

Тема: види письма в період Київської Русі: устав, на півустав, скоропис. Короткі відомості з історії української писемності.

 

Мета: ознайомити учнів з видами письма в період Київської Русі, навчити розрізняти його; подати короткі відомості з історії української писемності; удосконалювати вміння учнів виступати перед аудиторією, працювати в групах, парах; виділяти й запам’ятовувати основне в прослуханому.

 

Випереджувальне завдання: учні за власним вибором об’єднуються в групи, кожна з яких обирає тему для виступу і добирає матеріал до нього з різних джерел.

 

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

 

Методи та прийоми: робота в парах, у групах.

 

Хід уроку

 

І. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань учнів.

▪ Робота в парах. Об’єднавшись у пари, дайте відповіді на запитання.

1. Які періоди в розвитку української мови виділяють у вітчизняній лінгвістиці?
2. Хто був творцем української: а) розмовної мови; б) літературної мови?
3. Що є найважливішою запорукою безперешкодного розвитку української мови?
4. Які, на ваш погляд , проблеми відродження є найактуальнішими зараз?

▪ Взаємооцінювання роботи в парах.

 

ІІ. Ознайомлення з темою уроку. Цілевизначення.

Учитель. Визначте цілі сьогоднішнього уроку. Постарайтеся визначити, що ви повинні знати і вміти на уроці.

 

 

 

Цілі уроку:

 

Я повинен знати:

▪ види письма в період Київської Русі;

▪ короткі відомості про «Граматику» Мелетія Смотрицького та першу рукописну граматику Івана Ужевича, відмінності між ними.

 

Я повинен уміти:

▪ розрізняти види письма: устав, напівустав, скоропис;

▪ добирати робочі матеріали до визначеної теми;

▪ виділяти і запам’ятовувати основне в прослуханому;

▪ робити необхідні узагальнення і висновки;

▪ виступати перед аудиторією;

▪ оцінювати діяльність своїх товаришів.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.  Робота в групах.

Перша група. Розкажіть про види письма в період Київської Русі.

      В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, напівустав, скоропис. Спочатку вживали уставне письмо (до XIV ст.). Воно характеризувалося чітким, каліграфічним накресленням літер, кожна з яких писалася окремо, ставилася перпендикулярно до рядка, мала геометричний вигляд.

     З середини XIV ст. геометричний вигляд літер поступово спрощувався, писалися вони з нахилом вправо, допускалися скорочення слів, окремі літери виносилися над рядок. Такий вид письма називався напівуставом.

     З кінця XIV ст. виник і розповсюдився скоропис. Літери в ньому з’єднувалися, заокруглювалися, писалися зв’язно.

     До середини XVI ст. у східних слов’ян виникає і розповсюджується друкарство. У 1708 р. Петро І провів реформу кирилівського напівуставу. Стара кирилиця залишилася для друкування церковних книг, а для інших потреб (державних, наукових, світської літератури) впроваджено гражданський шрифт. ( Учні демонструють зразки різних видів письма ).

 

Друга група. Ознайомте присутніх з «Граматикою» Мелетія Смотрицького.

     У козацьку добу літературна мова сягає апогею свого розвитку. Значну роль відігравали братські школи. Учені діячі цих шкіл склали ряд граматик, з яких найбільш відомою є граматика Мелетія Смотрицького (1619). Не завжди знаючи, як вимовляються звуки у слов’янській мові, М.Смотрицький передавав їх народною вимовою. Так, подаючи правила орфографії, автор писав, що в грецьких словах треба писати ф, а не українське хв ( хвала, а не фала; форма, а не хворма), а також «вмєсто ґ полагаєма быти г: гора , а не ґора», « щ вмєсто сч: нище, а не нисчъ».

     Під впливом цієї граматики складалося чимало шкільних підручників; за граматикою Смотрицького укладалися букварі аж до  XVIII ст. Цінним у його граматиці було спрощення надрядкових знаків, які утруднювали читання, введення літери г замість африката кг, яка вживалася в таких словах, як: кгрунт, кганок тощо. Однак він залишив ще чимало вже «неживих» літер ( ь, ы, ъ(єр), ь (єрчик) та ін.

 

Третя група. Ознайомте присутніх з першою рукописною граматикою української мови Івана Ужевича.

     У 1643 році було складено першу граматику давньої української мови («Граматика слов’янська») Івана Ужевича. Вона написана латиницею, але більш точно передає народну мовну традицію. Наприклад: «Едо ю буду ковати, Ти будешъ ковати, Он wнъ будєть ковати»; форму майбутнього часу фіксує з народної мови: «нєхай кує, куєть, нєхай кують» тощо. Ужевич намагався побудувати свою граматику за фонетичним та етимологічним принципами.

 

2. Доповнення та обговорення напрацювань.

 

IV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

Учитель. Спробуймо оглянутися і відповісти на запитання: який результат уроку? Чи досягли ми мети?

     Продовжте речення:

▪ Після цього уроку я знаю…

▪ Після цього уроку я вмію…

 

V. Оцінка роботи в групах.

VI. Домашнє завдання.

     Побудуйте діалог на тему «Що цікавого ми знаємо з історії українського письма».

 

Урок 3.

 

Тема: сучасний український алфавіт. Особливості розвитку української мови на сучасному етапі.

 

Мета: повторити український алфавіт; пригадати відомості про букву ґ; ознайомити учнів з особливостями розвитку української мови на сучасному етапі.

 

Цілі:

Учні знатимуть:

▪ історію букви ґ;

▪ особливості розвитку української мови на сучасному етапі.

 

Учні умітимуть:

▪ робити узагальнення та висновки;

▪ добирати стиль, відповідний ситуації спілкування;

▪ дотримуватися норм літературної мови, формул мовленнєвого етикету та основних правил спілкування.

 

Методи та прийоми: «педагогічний десант», рольова гра, бесіда.

 

Випереджувальне завдання: одному з учнів було дано завдання зробити філологічну розвідку про букву ґ.

 

Хід уроку

 

І. Мотиваційний етап.

▪ Забезпечення емоційної готовності (обмін побажаннями).

▪ Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань (прийом «педагогічний десант»).

Учитель. Сьогодні в нас на уроці присутні учні 5 класу. Вони допоможуть вам пригадати вивчене про алфавіт (репродуктивна бесіда з учнями 5 класу):

1. Що називаємо алфавітом?
2. Підберіть синоніми до цього слова.
3. Скільки букв має український алфавіт?
4. Які бувають букви?
5. Чи має буква назву?

 

ІІ. Цілевизначення і планування.

Учитель. Ознайомтеся з цілями й доповніть їх власними.

▪ Узгодження плану роботи.

 

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

▪ Філологічна розвідка про історію букви ґ.

     Буква на позначення звука [ ґ ] століттями була в нашому алфавіті. Її остаточно узаконив Мелетій Смотрицький у своїй «Граматиці», виданій 1619 року. Проте українська мова, запозичуючи слова, намагалася пристосувати їх до своєї фонетичної системи. Це стосується й звука [ ґ ], який вона у багатьох випадках передавала українським [ г ] (борг, вага…). Ця тенденція виразно позначилася передусім на центральних говорах України, а в західній її частині під польським впливом прищепилася вимова звука [ ґ ] у позичених словах. Правописна конференція, що відбулася в Харкові 1927 р., намагалася погодити дві традиції в передачі звука [ ґ ] в іншомовних словах. Однак 1933 року, борючись з «націоналістичними перекрученнями в мовознавстві», за вказівкою Постишева, літеру ґ ліквідовано і заборонено вживати, хоч в орфоепічних словниках завжди визначали ту мінімальну кількість слів, де треба вимовляти звук [ ґ ]. У Галичині літеру ґ вживали до 1939 року, а в діаспорі більшість і досі користується правописом 1928 р.

     Нині різнобій у вживанні [ г ] і [ ґ ] поки що не подолано. Найдокладніше і найповніше, враховуючи всі «за» і «проти», цю тему опрацював проф. О.Пономарів. Його рекомендаціями користуються сучасні видавництва в Україні.

▪ Практичне задання. Прочитайте і визначте тему вірша. Виберіть правильно літери г чи ґ.

              Від давнини була собі на світі,

              Ніщо ніде не заважало їй,

              І почувалась в ріднім алфавіті,

              Як сарна на поляні лісовій.

              Було в ній щось від г(ґ)отики старої,

              Щось від лег(ґ)енди, символів пог(ґ)ан,

              Від дириг(ґ)ента палички стрімкої

              Чи від маг(ґ)ічних знаків праслов’ян.

              І налякались фіг(ґ) лярі безликі,

              Мабуть, вона наг(ґ)адувала їм,

              Що в нас були володарі великі

              Із рег(ґ)іментом і г(ґ)ербом своїм.

              І враз нахлинула фата-морг(ґ)ана

              На українську мову вдарив г(ґ)рім,

              І люті хуг(ґ)и, дикі ураг(ґ)ани

              Розхилитали наш родинний дім.

              Людці г(ґ)орлали ледве не до сказу,

              Так виявляли почуття свої,

              Заборонили літеру указом

              І з алфавіту вивели її.

              Аби убити ностальг(ґ)ію бунту

              Та відіг(ґ)нати летарг(ґ)ійний хміль,

              Позбавили нас г(ґ)еніїв і г(ґ)рунту,

              І г(ґ)вардії, і г(ґ)онору поспіль,

              І стала літера, як г(ґ)ладіатор,

              З піг(ґ)меями на г(ґ)ерць й перемогла,

              Над алфавітом розметала г(ґ)рати,

              В ориг(ґ)фіналі місце зайняла.

О.Лупій

 

▪ Рольова гра «Зустріч з мовознавцем».

Учень-мовознавець ознайомлює присутніх з особливостями розвитку української мови на сучасному етапі.

     Епіграфом до свого повідомлення візьму слова Бодуена де Куртене: «У мові, як загалом у природі, все живе, все рухається».

     Мова надзвичайно чутливо реагує на зміни в соціальному житті народу. У ній активно виявили себе процеси демократизації та лібералізації.

1. Витворено цілу підсистему слів, словосполучень, що творять семантичне поле «Українська Держава»: державність України, державотворці, державне самовизначення, утвердження суверенітету…
2. У своє природне русло ввійшла релігійна лексика, за якою тоталітарна система закріпила статус архаїчної.
3. Утворилися нові слова, наприклад, державницький…
4. Чимало висловів, поширених раніше, стали вживатися в іншому значенні: «совєтський», «світле майбутнє», «серпом по молоту»…
5. По-іншому трактують походження української мови (її давність і самобутність).
6. Змінюються слова, наприклад: здравниця – оздоровниця, вуз – ВНЗ…
7. Появилося багато нових  слів з іноземних мов: мер, шоу…
8. Відбувається жарґонізація й арґотизація.

▪ Словникова робота.

Арґо – мова якоїсь вузької соціальної чи професійної групи, штучно    створювана з метою мовного відокремлення.

Жаргон (базікання) – соціальний діалект, відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою.

Учитель. Дякуємо Вам, що знайшли час завітати до нас. А на згадку про сьогоднішній день ми вручаємо Вам найкращий подарунок, який є у школі, ─ 12 балів.

 

IV. Підбиття підсумків уроку.

▪ Поясніть зміст і сутність основних тенденцій розвитку української мови на сучасному етапі.

 

Основні тенденції розвитку сучасної української мови

1. Функціонування української мови як державної в Україні.
2. Розширення суспільних функцій мови, пов’язане з виникненням нових галузей науки, техніки, загальним піднесенням освіти і культури населення.
3. Розширення контактів української мови з іншими мовами.

 

V. Оголошення результатів навчальних досягнень учнів.

 

VI. Домашнє завдання.

▪ Обов’язкове.

    Наведіть конкретні мовні докази – ілюстрації до кожного сформульованого положення про основні тенденції розвитку сучасної української мови.

▪ За бажанням.

     Довідайтесь з різних джерел про видатних мовознавців О.Потебню, Л.Булаховського, М.Жовтобрюха. Який їхній внесок у розвиток вітчизняної науки?