"Систематика органічного світу: завдання, методи дослідження, значення. Бінарна номенклатура"

Урок загальної біології.

Тема. Систематика органічного світу: завдання, методи дослідження, значення. Бінарна номенклатура.

Мета.
Освітня: ознайомити учнів із систематикою органічного світу, її завданнями, методами дослідження, значенням; поглибити знання учнів про класифікацію організмів, про рівні організації живої матерії.
Розвиваюча: розвивати логічне і критичне мислення, увагу і пам’ять учнів; формувати науковий світогляд.

Виховна: виховувати цікавість до історії розвитку і становлення живої природи на нашій планеті.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований
Місце уроку в навчальній темі. Вступний. 

Методи і методичні прийоми:

1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, бесіда.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення.

2. Репродуктивний. 
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Візуальний: складання схем.
5. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Основні терміни та поняття: систематика, класифікація
Міжпредметні зв ́язки: історія, палеонтологія.
Матеріали та обладнання: схеми, таблиці.
1. Організаційний етап

1.1. Привітання.

1.2. Перевірка готовності класного приміщення до уроку.

1.3. Перевірка готовності учнів до уроку.

1.4. Перевірка присутності учнів.

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку

2.1. Повідомлення теми уроку.

2.2. Визначення мети і завдань уроку учнями класу.

Завдання уроку:

1. Чітко визначати завдання, методи дослідження, значення систематики

2.   Пригадати основні систематичні категорії, вивчити що таке бінарна номенклатура.

3.   Актуалізація опорних знань учнів.

1. Біологічний диктант.   Вставити пропущені слова:
- Кам’яновугільний період був одним з … (найтепліших) в історії Землі.
- В кам’яновугільний період поверхня моря значно переважала … (площу суходолу).
- Ліси цього періоду складались із … (вищих спорових).
- Стовбури дерев падали в заболочений грунт, де без доступу повітря перетворювались у … (кам’яне вугілля).
- Ліси в результаті інтенсивного фотосинтезу змінили газовий склад атмосфери, вони збагатили її … (киснем).
- Зміна газового складу підготувала можливість заселення суші … (тваринами).

2. Фронтальна бесіда.

З'ясувати знання учнів про те:
- до яких наслідків призводить природний добір;
- які причини різноманітності органічного світу;
- як пояснити існування рослин і тварин різної складності будови.

4. Мотивація навчальної діяльності

                    Фронтальна бесіда.

Порівняти відповіді на попередні запитання і підвести учнів до розуміння того, що сучасна система органічного світу – це упорядкована минулої системи:
 а) Що таке природна система організмів?
б) Що таке штучна система організмів?

5. Засвоєння нового матеріалу.

1. Розповідь вчителя  про різноманітність органічного світу.

   На Землі існує величезна різноманітність видів тварин і рослин. Кожний вид добре пристосований до умов існування. На сьогоднішній день на планеті відомо близько 3 млн. видів живих істот:
- 500 тисяч видів рослин;
- 1,5 млн. видів тварин;
- гриби, прокаріоти, віруси – решта.
У викопному стані зберігається не більше ніж 0,1 – 1% вимерлих видів, яких на сьогодні відомо кілька сот тисяч. За підрахунками дослідників кількість видів, що існували в минулому на нашій планеті, становила від 100 млн. до 1 млрд. видів. 

2. Фронтальна бесіда про причини великої різноманітності (погляди учнів).
Згадати рівні організації живої матерії.
3. Розповідь вчителя  про систематику органічного світу, завдання, методи дослідження, бінарну номенклатуру.

      Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. уявлення про різноманітність рослин і тварин надзвичайно розширилися. Натуралісти описували все нові і нові форми рослин і тварин. Назріла потреба систематизувати знання, розробити класифікацію рослинного і тваринного світу.

  Перші системи були примітивними: види описувались за абеткою; з погляду корисності чи шкідливості для людини; групувалися за довільними ознаками. Наприклад, у середньовічних "травниках" рослини поділяли на такі, що давали їстівні плоди, волокно або деревину; цибулинні рослини, запашні тощо. Зрозуміло, що такі штучні, вузько практичні класифікації не могли дати загального уявлення про всю різноманітність органічного світу.

Відомий шведський натураліст К. Лінней (1707—1778), спираючись на досвід своїх попередників і численні факти, завершив штучну систематику організмів і побудував систему, яку сформулював у працях "Класи рослин" і "Види рослин" і яка здобула загальне визнання.

За основну одиницю класифікації К. Лінней узяв вид.  Видом він назвав групу особин, які подібні між собою, як діти одних і тих самих батьків. Вони можуть схрещуватись одна з одною і давати плодюче потомство. Подібні між собою види К. Лінней об'єднав у роди, подібні роди — в ряди, ряди — у класи.

К. Лінней у праці "Система природи" запропонував усі види рослин і тварин називати латинською мовою двома словами. Перше слово (пишеться з великої літери) — іменник; це назва роду, до якого належить вид. Друге слово (пишеться з маленької літери) — прикметник, яким позначається даний вид (наприклад, горобець домовий — Passer domesticus, горобець польовий — Passer montanus).

Такий спосіб найменування видів називають подвійною (бінарною) номенклатурою. Використання латинських назв полегшує спілкування між ученими різних країн і запобігає непорозумінням, які можуть виникнути, якщо в наукових працях учених кожної країни тварини і рослини називатимуться лише мовою свого народу.

Систематика рослин у К. Ліннея багато в чому була штучною, оскільки він спирався на ступінь подібності організмів і не враховував єдність історичного розвитку аналізованої групи. Рослинний світ К. Лінней поділив на 24 класи за будовою органів розмноження. Квіткові рослини за К. Ліннеєм відрізнялися за кількістю і будовою тичинок (перший клас — однотичинкові рослини, другий — двотичинкові, третій — тритичинкові і т. д.). Далекі між собою рослини (наприклад, морква і смородина) опинилися в одному класі лише тому, що їхні квітки мали однакове число тичинок. Водночас багато споріднених рослин (наприклад, жовтець і кушир) потрапили в різні класи.

Незважаючи на штучність, система  Ліннея відіграла позитивну роль у біології. Запропонована К. Ліннеєм проста схема класифікації організмів і подвійна номенклатура значно полегшила роботу щодо подальшого нагромадження знань; вона дотепер широко використовується в сучасній ботаніці і зоології.

        Основні завдання систематики: (записи в зошитах)

• найменування (у тому числі і опис) таксонів,
• діагностика (визначення, тобто знаходження місця в системі),
• екстраполяція, тобто передбачення ознак об'єкта, що ґрунтується на тому, що він відноситься до того чи іншого таксону. Наприклад, якщо на підставі будови зубів ми віднесли тварину до загону гризунів, то можемо припускати, що в нього є довга сліпа кишка і стопоходячі кінцівки, навіть якщо нам невідомі ці частини тіла.

4. Розповідь про принципи класифікації організмів.

  В основу біологічної класифікації покладено:
- філогенетичні відносини між організмами;
- подібність організмів за морфологічними, фізіологічними, екологічними та іншими ознаками.
5. Розповідь про класифікацію живого за рівнем клітинної організації: 
- неклітинні – віруси;
- клітинні – прокаріоти та еукаріоти.

6.Розповідь про основний критерій для створення штучної системи:
- ступінь подібності класифікованих об’єктів.
Принципи базування філогенетичної, тобто природної системи:
- усі сучасні види є нащадками викопних форм, що зумовлено безперервність життя;
- видоутворення відбувається переважно завдяки дивергенції, тому кожна систематична група походить від спільного предка, тобто має монофілегентичне походження;
- кожен тип (відділ) має властивий лише йому загальний план будови, який відрізняється від інших;
- як нині існуючі, так і вимерлі види входять в єдину класифікацію живого, тобто систематичне місце виду не залежить від часу його існування.
6. Узагальнення, систематизація і закріплення знань

   Таким чином, природна класифікація ґрунтується на розумінні того, що ступінь подібності видів є результатом їхнього історичного походження від спільного предка. 
Ступінь подібності тим менший, чим більше розійшлися ознаки порівнюваних видів внаслідок послідовних дивергенцій у минулому.
 

7. Підбиття підсумків уроку, рефлексія

Учні самостійно підбивають підсумки уроку. Учитель коригує відповіді.

8. Інформування учнів про домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

Завдання для всього класу.

Опрацювати додаткову літературу з теми, записи в зошитах