Мета нашого уроку: розвивати навички усного діалогічного мовлення відповідно до запропонованої ситуації; розширити словниковий запас, закріпити теоретичні знання про вітання, звертання, прохання, вибачення, співчуття, формувати навички культури поведінки і культури спілкування; виховувати любов і повагу до українського слова.
Прочитай. Визнач, де діалог, а де — монолог1— Чи боїшся ти виступати перед класом?— Так, дуже. Бо я можу помилитися.— Ти ж навчаєшся в школі, а коли навчаєшся, то, буває, робиш помилки.— Так, але я ще червонію та плутаю слова.— Чи вдається тобі хоч колись бути спокійним?— Так, я буваю спокійним, але коли я виступаю перед класом, я зовсім один.— Невже усі неодмінно проти тебе?2 Я не виступаю перед класом щодня. Виступати буває приємно, а буває і лячно. Тому що слухачів багато, і мені не байдуже, що вони про мене будуть думати. Мені хочеться їм сподобатися. Іноді я так хвилююся, що й слова не вимовлю. Я не хочу ставитися до себе занадто суворо. Я ж можу помилятися. Буду тренуватися виступати перед класом. Навчитися можна, якщо тренуєшся.
Складіть і допишіть пропущені репліки. Велика любов - Бабусенько, ти у мене найкраща! - …….- Ти такі смачненькі пиріжки печеш!- ……..- Ти й картопельку садиш, і їстоньки вариш, і порядок наводиш. Ти у мене молодець.- От дякую, ….., . Візьми за це ...- Дякую, бабусю! Я тебе так сильно люблю, як ….- ……….