Конкурс «Вчительська десятка». Розробки додавай – подарунки вигравай!
Ви додали 0 з 10 розробок у період з 11 по 20 серпня для участі у розіграші, який відбудеться 21 серпня.

«Складність людських стосунків у сучасному світі (Дж. Д.Селінджер. Роман «Ловець у житі»)»

Про матеріал

Методична розробка «Складність людських стосунків у сучасному світі (Дж. Д.Селінджер. Роман «Ловець у житі»)» висвітлює всі етапи заняття проблемно – пошукової лекції.

Перегляд файлу

Дисципліна: Світова література

 

Тема: 

Складність людських стосунків у сучасному світі

(Дж. Д.Селінджер. Роман «Ловець у житі»)

 

Тип заняття: проблемно – аналітична лекція

 

Мета заняття

 

Навчальна: ознайомити студентів із життям та творчістю   Дж.Селінджера , зосередити увагу на своєрідній філософській позиції письменника; здійснити аналіз роману Дж. Д. Селінджера «Ловець у житі»; розкрити глибокий психологізм, тематику, ідейний зміст роману «Над прірвою у житі»;   опираючись на зміст роману та розкриваючи образ головного героя, допомогти студентам визначити причини бун­ту героя як головну проблему твору, визначити провідні риси другорядних персонажів.

Розвиваюча: розви­вати монологічне мовлення, вміння робити висновки і узагальнення; сприя­ти особистісному сприйняттю студентами проблематики цього твору; розвивати у студентів  вміння аргу­ментовано обстоювати свою власну по­зицію, вміння оцінювати дії і вчинки героя.

Виховна: виховувати любов до людей, бажання допомагати їм; неприйняття шкідливих звичок, усвідомлення правильних шляхів подо­лання психологічного дискомфорту та вибору здорового способу життя.

 

Методична мета: проблема розвитку особистості в суспільстві

 

Компетенції заняття: навчальна, культурна, інформаційно – комунікативна, здоровязберігаюча .

 

Теоретичні: знати основні відомості про життєвий і творчий шлях Дж. Селінджера; зміст повісті.

 

Практична: вміти визначати тему, ідею роману; розкривати основні проблеми твору, наводячи аргументовані приклади; висловлювати власну думку про твір та його героїв; зіставляти поведінку та характерні риси персонажів, визначати актуальність роману.

 

Міжпредметні зв’язки:

Забезпечують:

Іноземна мова. Мова і мовлення.

Українська література . Панас Мирний. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

    Теорія літератури.

Забезпечуємо:

Філософія. Філософська концепція людини. Сенс життя людини. Цінності в житті людини і суспільства.

Соціологія. Соціологія – наука про суспільство. Людина і суспільство.

Всесвітня історія. Сполучені Штати Америки у ІІ пол. ХХ ст.

 

Забезпечення заняття

  1. Наочні посібники:
  • Повість Дж. Селінджера «Над прірвою у житі»
  • Портрет Селінджера
  • Ілюстрації до твору
  • Комп’ютерна презентація заняття
  1. Роздатковий матеріал:
  • Хронологічна таблиця життя і творчості Дж. Селінджера.
  • Паспорт роману
  • Словникова робота
  • Опорні конспекти «Роман «Над прірвою у житі», «План – характеристика Голдена»
  1. Технічні засоби навчання:
  • Мультимедійний проектор
  • Комп’ютер
  • Документальний фільм «Дж.Селінджер»
  1. Місце проведення: кабінет світової літератури.
  2. Література: Основна:
  1. Є Волощук  Зарубіжна література: Підручник для 11 класу. – К.: Ґенеза, 2004. – С.328 – 331.
  2. Зарубіжна  проза другої половини ХХ сторіччя: новели, повісті, притчі (укладач Д.В.Затонський). Посібник для 11 класу. - .: «Навчальна книга», 2002. – С.119 – 303.

Додаткова:

1. Борисенко А. Про Селінджер, «з любов'ю і всякої гидотою» / / Іноземна література. 2001, № 10.

2. Галінська І. Л. Загадка Селінджера – М.: Просвіта, 1986. – 324 с.

2. Дудка Н. Віддзеркалення нонконформістського світовідчуття( за творчістю Дж.Селінджера) . – // Зарубіжна література. – 2006. – № 8. – С. 11 – 16.

4. Красуцька І. Крутий обрив дорослості (за романом Дж.Селінджера «Над прірвою у житі») . – // Зарубіжна література. – 2006. – № 8. – С. 17 – 19.

Хід заняття

 

І. Організаційний момент(2 хв)

 

  • Перевірити наявність студентів на занятті.
  • Встановити психологічний контакт.
  • Мобілізувати студентів до праці, активізувати їх увагу, створити робочу  атмосферу.

Читання духовного заповіту Марії Терези:

  Життя – це шанс. Скористайся ним.

Життя – це мрія. Здійсни її.

Життя – це обов’язок. Виконай його.

Життя – це любов. Насолоджуйся нею.

Життя – це цінність. Цінуй його.

Життя – це боротьба. Почни її.

Життя таке чудове – не загуби його.

Це твоє життя. Борони його.

 

ІІ. Підготовка до вивчення нового матеріалу(15 хв)

 А) Повідомлення теми, мети. (5 хв.)

Методи: вступна розповідь,

постановка проблемного запитання

 

«Життя – це гра, і в неї свої правила». Хтось намагається пристосуватися до них, а хтось – розробити власні. Але завжди потрібно пам’ятати, що ми частинка одного цілого – суспільства, для успішного існування якого потрібні взаєморозуміння та повага.

 

Тема нашого заняття:   Складність людських стосунків у сучасному світі

                           (Дж. Д.Селінджер. Роман «Ловець у житі»)

Епіграф до заняття висвітлено на проектор:

«Істинний показник цивілізації –

не рівень багатства  й освіти, не

велич міст, не ряснота врожаю,

а образ людини, яку виховала країна»

Р.У.Емерсон

План

  1. Дж. Д. Селінджер – митець і філософ.
  2. Роман «Ловець у житі» («Над прірвою у житі»)
    1. Жанр, тема та ідейний зміст роману «Ловець у житі».
    2. Система образів твору.
    3. Проблематика роману.
  3. Зарубіжна і вітчизняна критика про роман Дж. Д. Селінджера «Ловець у житі»

Слова викладача

«Як страшно, коли кажеш: я тебе люблю, а на тому кінці телефонного дроту хтось у відповідь тобі кричить: "Що?" — гово­рить один з героїв повісті Джерома Де­віда Селінджера. Таких питань, що свідчить про брак порозуміння, у його творах безліч, ними визначається головна тема письменника. Це — проблема людського спілкування, людської спільноти, це — заперечення відчуженості людей, що роз'їдає механізований світ, їхньої страшної самотності в бетонно-асфальто­вих джунглях.

Сьогодні ми звернемося до такої старої, як світ, і тривіальної проблеми — проблеми «батьків і дітей», зосередимось на глобаль­них і нагальних проблемах, розкритих Селінджером у романі «Над прірвою в житі». На превеликий жаль, ці ж проблеми акту­альні і сьогодні, і не лише в Америці.

Ви повинні на занятті відстоювати свою особисту точку зору, на­магатися цінувати та поважати думку іншо­го, а, слухаючи коментар бібліофілів, роби­ти для себе правильні висновки.

 На столах перед вами листки із завданнями, вам потрібно протягом заняття вносити до них необхідну інформацію. Це будуть ваші опорні конспекти, які потрібно буде вставити у зошит. Повнота і правильність буде відповідно оцінена.

Також у кінці заняття ми спробуємо дати відповідь на проблемне запитання: Чим роман Дж. Селінджера «Над прірвою у житі» є актуальним у наш час?

 

Б) Актуалізація життєвого досвіду та опорних знань студентів. ( 7 хв. )

 

Методи: «асоціативний кущ», розповідь

«екскурс в історію», міні – дослідження 

  • Давайте з’ясуємо, якою є сучасна дійсність, що для неї головне.

 

 

 

 

 

 

  • Якою ж була дійсність післявоєнної Америка, про яку піде мова далі ?

(Повідомлення експерта – історика про ситуацію в Америці  40 – 60-х років ХХ ст.)

Слова викладача

Різке зростання економіки, збагачення призвело до того, що люди стали більш замкнутими, стали віддалятися один від одного. Таким чином у літературі з’явилася тема самотньої людини, поняття «втраченого покоління».

Саме життя з його проблемами надихає письменників до написання творів. Томас Манн писав: « Я думаю, що завдання письменника залишається сьогодні таким самим, яким воно було завжди, а саме — бути суддею і стимулятором життя». Таким суддею виступає і письменник Дж. Д.Селінджер. Він першим у світовій літературі підняв питання про проблеми підлітків у світі дорослих, описав тінейджерський рух та появу хіпі. Хто ж це такі? Які їх ідеали?

Повідомлення дослідників.

  • А які вам відомі сучасні молодіжні субкультури? Що їх хвилює найбільше?

Додаток 1

 

В) Мотивація навчальної діяльності студентів. (3 хв.)

Методи: розповідь,аналітична бесіда,

демонстрація

 

Я прочитаю лист, який написала ваша ровесниця. Він мене дуже схвилював.

«Мені 16 років, навчаюся в 10 класі. Живу, в інте­лігентній сім'ї, мої батьки — лікарі, чесні, добрі, м'які люди. Я вихована, як кажуть мої однокласники, на музиці Чайковського, Баха, Глінки. Мені важко серед однокласників. Ні, я не задавака, завжди перша про­поную допомогу. Хлопці і дівчата ставляться до мене непогано, хоч дещо відчужено.

Я задумалася, як я живу. Мені здається, що я живу, як під ковпаком, нічого не знаю про реальне життя, про реальні людські стосунки. Найго­ловніше — мені ні з ким поділитися.

Наталка».

Запитання до студентів:

  Що найбільше вас вразило в листі?

  Яке значення в житті кожного з нас має спіл­кування?

  Чи можна його поставити в ряд загальнолюд­ських цінностей?

Слова викладача.

Подивіться на репродукцію картини Е.Мунка «Крик» (демонстрація картини). У центрі її людина з розкритим ротом, навколо якої розходяться кола: звук іде по колу і за­микається, його ніхто не чує. Перехожі віддаляються, ніхто не повертає голови. Таке відчуття, що ця люди­на приречена на самотність.

  Що ви знаєте про самотність? Що це таке, на вашу думку?

— Чи можна з цим погодитися?

(Відповіді студентів)

Ось так і твори Дж. Селінджера, з творчістю якого ми сьогодні познайомимось, утворюють картину, яка відображає характерні риси життя американців ІІ пол. ХХ ст.. Основною темою його творчості є складність людських стосунків у сучасному світі. Його увага зосереджена на світі дорослих і дітей. Письменника дуже цікавить внутрішнє життя героїв, насамперед, їхня духовна зрілість, тема самотності, невлаштованості і безпросвітного відчаю. Кожен  з його героїв намагається знайти своє місце у цьому житті, зрозуміти своє призначення.

 

 

ІІІ Вивчення нового матеріалу (55 хв.)

 

1 питання.    Дж. Д. Селінджер – митець і філософ.

Методи: відеометод, випереджувальне

завдання, бесіда, робота з таблицею

Слова викладача:

Історія повоєнного роману в США — це, перш за все, історія боротьби реалізму з різного роду нереалістичними течіями.

Слід згадати письменників-романістів, які писали в 20—30-ті роки — роки розквіту реалізму. Це Ґемінґвей, Стейнбек, Фолкнер, О'Ніл, Вільямс, Олбі. їхні твори стали здобутком світової літератури. У той час аме­риканська реалістична література переживала кризу, затверджувала «позитивні» цінності сучасного суспіль­ства, усі дбали про «накопичення», «споживацтво», панувала спрямованість до егоїстичного комфорту. У цій атмосфері з'явився роман Селінджера «Над прірвою у житі», який зробив переворот у суспільній свідомості. Герой Селінджера першим звинуватив Америку в ли­цемірстві, самовдоволенні, аморальності.

В історії літератури знайдеться небагато прикла­дів, коли письменник здобув собі ім'я лише одним твором, чи, ставши відомим, добровільно обрав долю відлюдника.

 

Перегляньте відеоматеріал про життєвий і творчий шлях Дж. Селінджера. Використовуючи необхідну інформацію, складіть хронологічну табличку.

Додаток 2

Доповнення студентів – бібліографів

 

Слова викладача:

З теорії літератури

 Літературознавці вважають, що на світогляд Селінджера і певною мірою на його твір «Ловець у житі» вплинула філософія екзистенціалістів.

Екзистенціалізм як філософська течія виник у першій чверті XX ст. за часів соціально-економічної і світоглядної кризи в Європі. Серед попередників екзистенціалізму є і філософи (Паскаль. К'єркегор, Ніцше, Бердяєв) і письменники (Достоєвський, Унамуно).

Основне завдання екзистенціалізму полягає у встановленні змісту людського існування. Для екзистенціалістів зрозуміти людину – значить описати специфіку того 6уття, яке є людиною. Буття людини і є тим буттям - свідомістю, - через яке відкривається буття світу. Тому людське існування, дане безпосередньо, є "екзистенцією", яка не пізнається науковими засобами. Це буття спрямоване на ніщо і на пізнання своєї конечності. Екзистенціалізм протиставляє людині суспільство як щось чуже, вороже, що руйнує індивідуальність, волю людини.

Структура екзистенції – це послідовність модулів людського існування: страх, тривога, рішучість, сумніви, совість та ін., які визначаються через конечність екзистенції і є різними способами зіткнення з ніщо.

В цілому екзистенціалізм відображає ситуацію людини в сучасному суспільстві з її почуттями невдоволеності, розчарування, розгубленості, самотності, з ц пошуками, запереченням і переборенням уже здобутого.

Серед представників екзистенціалізму є і філософи, і письменники (Хайдеггер, Ясперс, Мерло-Понті, Сартр, Камю, С. де Бовуар, Марсель та ін.).

Додаток 3

  • Кого з українських екзистенціалістів ви знаєте?

 

  1. питання.       Роман «Ловець у житі» («Над прірвою у житі»)

 

2.1 Жанр, тема та ідейний зміст роману «Ловець у житі».

Методи: робота з опорним

конспектом, текстом, словникова

робота, відеометод, випереджаюче

завдання, евристична бесіда

Слова викладача:

"Над прірвою в житі” - центральний добуток прози Селінджера, над яким автор працював ще під час війни. Перед нами Америка початку 50-х років, тобто післявоєнного часу, настроям якого відповідає психологічна атмосфера роману.

Роман «Над прірвою у житі» побачив світ у темний для США час, напередодні 1949 р. У цій атмосфері явним дисонансом звучить схвильована сповідь Голдена Колфілда. Адже письменник зобразив усі негативні прояви післявоєнної Америки. Настрій повоєнного часу відповідає психологічній атмосфері роману, який Вільям Фолкнер назвав «кращим твором сучасного покоління письменників».

Додаток 4

Перегляд відеоматеріалу  про історію написання роману.

  • Чому твір має таку назву?

(Назва повісті має символічний підтекст (буквальний переклад — «Ловець у житі»). Зазираючи у прийдешні роки, Дж. Селінджер розповідає про спроби людини вирватися за межі суспільства.)

Доповнення викладача.

Зверніть увагу на особливості перекладу назви роману українською мовою. Адже в оригіналі роман має «спокійнішу» назву, ніж в уста­леному «радянському» перекладі, — «Ловець у житі» (назва, до речі, є рядком з вірша Р.Бернса). Аналізуючи англійський текст, слово «cliff» має значення «крутий обрив». Але обрив, навіть крутий, це зовсім не прірва, яка, до речі, зо­всім незрозуміло звідкіля взялася на житньому полі. Таким чином, за допомогою одного (!) не точно перекладеного слова у твір вносяться настрої безвиході, катастрофізму і трагічності. Це тенденційне розставлен­ня акцентів мало підкреслювати безвихідь існування капіталістичного суспільства.

— Як ви думаєте, який варіант назви найбільш точніше відображає ідейний зміст?

Робота з теорії літератури.

— Поясніть значення термінів роман та повість.

— Визначте жанр твору Селінджера.

(Виходячи з того, що цей твір невеликий за обсягом, має одного головного героя, одну сюжетну лінію, охо­плює малий проміжок часу, його називають повістю. Проте американські літературні критики вважають цей твір романом. Адже події, оточуючий світ у творі подано крізь особисте сприйняття героя, крім того, він одно­часно і учасник подій, і свідок, і спостерігач. Отже, є всі підстави називати твір Селінджера романом.)

Слова викладача. Особливості «короткого» роману Селінджера: невимушений стиль; використання розмовної мови тінейджерів; монологічна форма оповіді; особливості співвідношення авторського «я» і головного героя; сповідальна інтонація.

  Що привернуло вашу увагу в манері розповіді твору?

  Завдяки чому авторові вдалося досягти невиму­шеності та щирості? У якій формі написано твір?

(Селінджер вибрав форму сповіді — найекспресивнішу з усіх можливих форм. У центрі роману — життя і доля Голдена Колфілда, який перебуваючи на лікуванні в санаторії для душевно хворих, розповідає про події, що сталися з ним минулого року.)

Запитання до евристичної бесіди по змісту роману.

1. Хто автор слів, що є назвою роману?

2. Скільки років головному героєві?

3. Місце дії в романі:

4. Як Голден ставиться до автомобілів?

5. Які почуття викликають у Голдена подарунки?.

6. Як Голден ставиться до жінок?

7.  За що Голден любив музей?

8. Які стосунки в нього з товаришами?

9. Причина, з якої Голден не встигає в школі?

10. Чому у головного героя твору стався нервовий зрив?

11. Яке значення слова «конформізм»?

12.  Справжнє життя для Голдена…

Викладач: Зупинимось  детальшіше на деяких епізодах твору.

Нью-Йорк. Хмарочоси, широкі вулиці, ресторани, в яких грають оркестри. Танці, веселощі. Життя іде своїм звичним шляхом.

У цей час на Пенсильванському вокзалі сходить з поїзда шістнадцятирічний Ґолден Колфілд. Він ста­вить саквояжі біля телефонної будки і вирішує кому-небудь зателефонувати. Та коли він зачиняє за собою двері, раптом усвідомлює, що дзвонити йому нікому. Самотня піщинка в людському океані.

(Зачитування уривку роману англійською мовою)                                        Додаток 5

 

— Від імені кого ведеться розповідь?

— Що відомо вам про Ґолдена до цієї зустрічі?

(На­вчався у Пенсі. Капітан фехтувальної команди. Близьких друзів не має. Брат Аллі помер, брат Д.Б.— письменник. Сестра Фібі вчиться у 4-му класі. Виганяють зі школи-інтернату. Завалив чотири предмети з п'яти. Це вже з третьої школи його виганяють через те, що не хоче вчитися. Самокритичний. «Другого такого брехуна, як я, іще світ не бачив». «Розбишака з мене нікудишній... Я пацифіст». Любить людей, йому близьких: маму, бра­та Аллі. Хотів би зробити приємне людям, які йому по­добаються: місіс Морроу, вчителю Спенсеру.)

Викладач: Потім уже сімнадцятилітній Ґолден Колфілд, перебуваючи на лікуванні в санаторії для нервовохворих, розповідає про те, що з ним трапило­ся торік. Автор знайомить нас із героєм у момент го­строї моральної кризи, коли зіткнення з довколишні­ми стало для Ґолдена нестерпним.

  Які обставинами життя вплинули на цю кризу?

 (Виключення зі школи. Оскандалився як капітан фех­тувальної команди. Сам дає вагомі підстави для склад­них стосунків із товаришами: сором'язливий, іноді гру­бий, образливий.)

  Чи саме ці обставини найдужче пригнічують Ґолдена?

(Ні, не це, а атмосфера обману і недовіри, яка панує між людьми. Його хвилює «показуха», брак людя­ності.)

Якими епізодами підтвердите це?

(Брешуть про школу в Пенсі. Бреше вчитель Спенсер, що «життя рівна для всіх гра». Ґолден не може терпіти паскудства директора школи в Елктон-хіллі Гааса.)

Викладач: Повернемося з Пенсі в Нью-Йорк, куди приїхав щойно герой. Два дні і дві ночі, котрі Ґолден проводить після втечі у Нью-Йорку, відіграють важли­ву роль у формуванні його як особистості.

— З чим зіткнувся тут?

(З лицемірством, проститу­цією, насильством, шахрайством. Вітчим Джейн Таллахер належить до тих суб'єктів, які до вас не загово­рять, якщо ви їм не потрібні. Негр-музикант Ерні теж не заговорять з тобою, якщо ти не велике цабе. «Люди завжди плескають не тому, чому треба». Картає себе за те, що боягуз. «У цьому Нью-Йорку все роблять гро­ші». Хочеться заговорити з розумною людиною (тепла розповідь про Фібі).)

  Студенти зачитують епізоди «У готелі», «Про саквояжі Діка Слеш і Ґолдена», «Розмова з Луї Горманом, католи­ком».

— Що ж псує приємну розмову?

(Соціальний стан, нерівність, різна віра.)

   Порівняння двох черниць і матері Селлі Гейс

(Фальш, кривляння й дурисвітство (у перерві в театрі).)

Ґолден страждає через безвихідь, прире­ченість своїх спроб будувати життя на справедливос­ті і щирості в людських стосунках, від неможливою ті зробити його осмисленим і змістовним. Звідси його бунт.

— То яким було життя більшості американців?

— Чи сприятливе воно для Ґолдена?

Висновок. Звідси його самотність, внутрішня ізоля­ція, власний погляд на головні життєві цінності, не­бажання прилаштовуватися.

— Як він хоче побудувати своє  життя?

— Ким би він хотів бути? Зачитайте.

— Хто дає йому справжній урок? Зачитайте.

  Який фінал одісеї Ґолдена?

(Він стає терпели­вішим, розсудливішим, у людях починає цінувати приві­тність, вихованість. Учиться розуміти життя.)

  Сформулюйте тему та ідею роману Селінджера

Слова викладача. Основні теми твору - тема подорослішання, складного моменту переходу у світ дорослих, крах ілюзій і ідеалів з цим пов’язаний, та тема конфлікту з дійсністю, що випливає з попередньої - дуже прекрасно показані за допомогою цього неординарного підлітка, з його своєрідними поглядами, з його хворобливою і, здається, незвичною, психікою.

Роман Селінджера із непростою тематикою, що наповнена складною символікою, тонкими ледь помітними мотивами, де ліризм оповіді поєднується з гумором, від сумного стилю він різко переходить до радісного і навпаки, де складна й багатогранна система образів, тонкий психологізм у зображенні внутрішнього світу головного героя та його відношень до інших персонажів, все це ставить повість “Над прірвою у житі” на рівень світових шедеврів ХХ століття. Ця повість увібрала найкращі здобутки Селінджера у ранніх оповіданнях, деякі з них майже повністю увійшли до неї (“Легкий бунт на Медісон-Авеню”), він використав прийоми, якими користувався раніше, твір виявився дуже концентрованим і насиченим різними художніми засобами, з дуже багатогранним змістом. У ранніх оповіданнях можна знайти основні мотиви, що вийдуть на перший план у романі, прототипи характерів, дрібні деталі, що несуть в собі глибоке значення і символіку.

Неабияку роль відіграють образи – персонажі роману.

 Отже переходимо до наступного запитання.

 

  1. Система образів твору.

Методи:рольова гра, бесіда, робота з цитатами,

робота в групах, робота з текстом,

лінгвістичне дослідження, «Мозкова атака»

Слова викладача

 Головний герой роману чомусь виявляється надзвичайно близький безлічі читачів у всьому світі, книга й досі продається щороку величезними тиражами. Здається Селінджеру вдалося вловити й описати той складний внутрішній світ підлітка, з його прагненнями і пориваннями, часто не зрозумілими самому собі, з дитячою наївністю і неприйняттям законів старших. Цей незвичайний персонаж виявився насправді реальним прототипів, мільйонів підлітків. Характер Голдена, його ідеали, переконання, все це відбивається на його імені, що має тісний зв’язок з його особистістю.

Смислове значення мають і другорядні герої: імена персонажів тісно пов’язанні  з їх характером та їх роллю у творі. Образи – персонажі роману:

      Розгляньмо яким був головний герой.

А) Голден Колфілд – суперечливість образу головного героя роману.

Додаток 6

Голден Колфілд — типовий аме­риканський підліток, хіба що трохи інфантильний як на свої шістнадцять. У цьому героєві письменник ніби зібрав найкраще, найсвітліше із світобачення американських підлітків його віку, створивши свого роду збірний образ, у якому сприйняття «дорос­лого» світу загострене, але й водночас про­низливо точне.

Кожен з вас, прочитавши повість, отримав певне уявлення про Голдена

Рольова гра «Очима героя»

— Уявіть себе на місці Голдена Колфілда. Від імені головного героя спробуйте дати відповіді на питання.

Перелік запитань:

   Зовнішність Голдена.

    Поясни свої слова: «Я радий, що вина­йшли атомну бомбу. Якщо коли-небудь почнеться війна, я сяду прямо на цю бомбу. Добровільно. Чесне благород­не слово!»

   Як розуміти: «Знаю тільки, що мені якось не вистачає тих, про кого я роз­повів»?

  «Одне можу сказати — пити я вмію». І як тобі? Добре? Зле?

(Гірше за все те, що витівка погана не стільки сама со­бою, скільки через наслідки. Я вже не го­ворю про неприємну ночівлю у містера Антоніні, але тільки згадаю, що робилося наступного дня!)

    Проти чого ти повстаєш?

   Чи має твій бунт чітку програму?

   Чому ти раптом розізлився на Фібі? Ще б хвилина — і ти б її шльопнув. Чому? (У цій ситуації я, власне, зустрівся із са­мим собою. Тільки тепер, не бажаючи цього, постав у ролі дорослої людини, яка має справу з підлітком.)

   Що ти сповідуєш?

(Не матеріальні цін­ності, а поняття добра, краси і щирості, які, на мою думку, живуть лише у чисто­му світі дитинства.)

    Ось вона, проблема «батьків і дітей»

 

Запитання до узагальнюючої бесіди до образу Г.Колфілда

Слова викладача: Щоб детальніше з'ясувати об­раз Голдена Колфілда, згадаємо, чого він не любить. (Робота за текстом.)

 (— «Ненавиджу знайомитися з ломака­ми».

— «Ненавиджу їздити в ліфті, коли просто хочеться вийти на вулицю».

— «...Цілими днями тільки й розмов лише про випивку, дівчат і що таке секс».

— «Машини. Навіть старі машини не люблю. Мені це не цікаво. Краще б я собі придбав коня, чорт забирай. В конях є щось людяне. З ним хоча б побалакати можна...»)

(Розвиваємо думку: Невже йому нема з ким побалакати?)

Слова викладача: Тепер з'ясуємо, що і кого Голден любить.

(— Померлого брата Аллі, причому «якщо людина померла, її не можна перестати лю­бити, особливо якщо вона була кращою від усіх живих».

— Хлопця Джеймса Касла, худого, малень­кого, руки наче олівці. Він вистрибнув з вікна, але не захотів забрати свої слова. Один проти сімох!

— Двох монахинь, які збирали гроші в по­терті солом'яні кошики.

— Просто сидіти з Фібі й розмовляти.

Підсумок. Отже, Селінджер показує нам тра­гізм нещасного самотнього підлітка, який заперечує дорослість як стадію обов'язко­вої деградації людини і тягнеться до дитин­ності, ось чому він навіть хоче втекти і жити на самоті. Але він все ж таки відроджуєть­ся. Як же Колфілд перемагає внутрішній дискомфорт?

(Напередодні Різдва, під холодним  грудневим  дощем, він впізнає, задля чого варто жити)

    А задля чого варто жити? Назвіть свою точку зору і Голдена.

(Упершу чергу навчитися жити для інших)

    Про що мріє Голден?

(«Табунець мале­чі грається серед поля — кругом жито й жито, куди не глянь. Тисячі дітлахів, і довкола — жодної людини, тобто жод­ної дорослої людини. Крім мене, звичай­но. А я стою на краю страшної прірви. Нібито я повинен ловити малюків, якщо вони підбіжать дуже близько до прірви. Бо вони граються, гасають і не дивлять­ся, куди біжать. А я повинен звідкись ви­скакувати й ловити їх, щоб не зірвались у прірву. Оце й усе, що я маю цілий день робити. Стерегти дітей над прірвою у житі».)

  Від чого стерегти? (Стерегти та ряту­вати їх від падіння в убогий світ, де пияцтво, тютюнопаління, наркотики, де існує психологічний дискомфорт, нести в жорстокий світ радість і щирість ди­тинства.)

У ході бесіди складається план – характеристика образу Голдена і заноситься робота на листок – конспект.

Додаток 7

  • Кого із персонажів української літератури нагадує Голден, своїм непримиренним ставленням до проблем у суспільстві, своєю бунтарською поведінкою? (Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» - образ Чіпки)
  • Що ви можете виділити спільного та відмінного образах Голдена та Чіпки?

 

Слова викладача:

 Юнак мріє про життя у мирі, злагоді, але не спроможний поки що побудувати власний спокій, гармонію і щастя. Учитель Антоліні підкреслює: "У мене таке враження, ніби ти падаєш у якусь страшну-страшну прірву… Ця прірва,що в неї ти, як я вже сказав,падаєш,особлива, дуже небезпечна. Той, хто в неї падає, ніколи не відчує і не почує дна. Просто він усе падає і падає..." Так, незаперечно, незріла людина прагне благородно вмерти за свою справу, а зріла прагне покірно жити задля своєї справи. З Холденом відбувається повільне, психологічно переконливе звільнення від нігілізму. Його покликання — нести в жорстокий, недобрий світ добро, радість, щирість дитинства.

Поступово Холден усвідомлює своє покликання, твердо переконавшись у тому, що людина не може жити одна. Для кожної молодої людини дуже важливо віднайти свої життєві орієнтири, своєрідні символи віри. Відмова від усього світу, вперта конфронтація — це джерело розчарувань не менш значиме, ніж усвідомлення нікчемності цього світу.

 

Б) Другорядні образи персонажі.

(Студенти були поділені на групки, кожна з яких готувала характеристику персонажа)

Слова викладача

Основна увага приділяється не лише головному героєві, але й другорядним. Особливо  іменам персонажів, їхньому тісному зв’язку з їх характером та їх роллю у творі. Імена більшості героїв значущі, дані не просто так, вони несуть у собі прихований зміст, що дозволяє краще зрозуміти персонажа, тому не слід залишати їх поза увагою, вивчаючи чи просто читаючи цей твір.

Спробуйте довести або спростувати, що в імені відображається сутність героя, якого досліджували.

Додаток 8

Фібі Колфілд (Phoebe Caulfield)

Саллі Гайс (Sally Hayes)

Фейс Кавендіш (Faith Cavendish)

Джеймс Касл (James Castle)

Роберт Еклі (Ackley)

Карл Льюс (Carl Luce)

Вард Стредлейтер (Ward Stradlater)

 

Підсумок. Як ми бачимо більшість основних персонажів мають імена, що багато можуть сказати про їх характер, про їх звички, про ставлення до них оповідача і, через нього, самого автора. Деякі імена мають складну символіку, як Фібі або Голден Колфілд, інші простішу.

 

Викладач: Розглянувши тематику, ідейний зміст та систему образів роману, нам легше буде розібратися у проблемах, які розкриваються у романі.

 

  1.                   Проблематика роману.

Методи: гронування, аналітична бесіда,

«Мозковий штурм»

 

  Які ж проблеми автор розкриває у своєму романі «Ловець у житі»?

Студенти називають проблеми, які розкриваються у творі.

 

 

 

 

 

 

  На порозі дорослого життя герой побачив чи­мало недоброго. До якого ж висновку він приходить згодом?

Слова викладача. Бунт Голдена має логічне завершення: за­мість втечі на Захід, Голден і Фібі залишаються в Нью-Йорку. Адже тепер він упевнений, що втекти завжди легше, ніж залишитися і відстоювати свої ідеали.

Він ще не знає, яка особистість з нього вийде, але вже твердо переконаний, що людина не повинна бути самотньою.. («Шкода, що я розказав про це стільком людям. Я знаю тільки одне: мені бракує всіх тих, про кого я розповів». Життя — це і отрута, і ліки. Не можна ви­лікуватись від життя.)

«Мозковий штурм» зі складанням схеми  «Світ, змальований Селінджером,— прірва»

 

 

Самотній підліток                          Життя – прірва                           Фальш

 

 

Тотальний негативізм                    «Лайно , а не життя»                   Лицемірство

                                                                                                                   дорослих

 

 

Відчуження                                            Паління                                  Підступність

 

 

Грубість                                                   Пияцтво                                  Блюзнірство

 

 

Психологічний                                      Наркоманія                              Нерозуміння

дискомфорт                                                                                             запиту молоді

 

 

      

                                                          Безвихідь, відчай

Методика проведення «Мозкового штурму»:

    Об’єднання в групах по 5—6 осіб.

    Час для опрацювання — 5—7 хвилин.

    Висування ідей (роль викладача ней­тральна).

   Аргументація.

    Прийняття спільного, найбільш аргу­ментованого доведення.

   Як результат — колективне складання графічної схеми.

Питання до студентів за схемою:

    Що таке прірва?

    Що в цій прірві? З чого починається па­діння?

(Коментар бібліофілів: «Паління. Нікотин, який міститься в будь-якому тютюні, справ­ляє наркотичну дію і здатний викликати пси­хічну залежність. Звичка викурювати, ска­жімо, сигарету у короткі хвилини шкільної перерви, для зняття стресу або заповнення  пауз у розмові часто породжується почут­тям невпевненості».

 «Алкоголь справляє токсичну дію на мозок, порушує роботу ба­гать ох інших органів, від яких безпосередньо залежить стан центральної нервової сис­теми. Блокується постачання та засвоєння в організмі важливих вітамінів групи В, без яких неможлива нормальна діяльність моз­ку та судин».)

    Що треба, щоб не впасти в прірву? (Розуміння іншими, тобто інша люди­на, підтримка, «плече друга», гармонія в суспільстві, соціальне становище, мета в житті, прагнення до неї.)

 

— То яка головна проблема? (Проблема спілкуван­ня, проблема людської спільноти, брак порозуміння.)

 

Підсумок У повісті поставлено проблему людського спілкування, співвідношення індивіда і суспільства, зроблена спроба пояснити самотність добрих людей в суспільстві. Холден не приймає світ дорослих за його снобізм і фальш. До чого прийде Холден – невідомо. Книга закінчується словами героя: «Знаю тільки, що мені якось не вистачає тих, про кого я розповідаю».

 

 

  1. питання.   Зарубіжна і вітчизняна критика про роман

Дж. Д.Селінджера «Над прірвою у житі» .

Методи: випереджувальне завдання,

займи позицію

Неоднозначна оцінка роману.  (займи позицію)

  • «Над прірвою у житі» — найкращий твір сучасного покоління письменників.

В.Фолкнер.

  • «Над прірвою у житі» незріла книга для незрілих читачів.

Дж.Стейнбек

 

  • Неоднозначну оцінку отримав роман і у літературознавців та критиків.

Студенти зачитують підготовлені вислови відомих критиків, літературознавців про роман Дж. Селінджера «Ловець у житі»

Додаток  9

 

ІV. Узагальнення і систематизація знань. 

Методи: бесіда, метод «Прес»,

творча робота, рефлексія

Слова викладача

У країні, яка лише нещодавно перемог­ла і німецький фашизм, і японський мілітаризм, а те­пер розпочала священну битву з іще одним проявом «світового зла» — з комунізмом, і ось такий конфуз: якийсь малолітній недорайда дозволяє собі критикува­ти й сумніватися у надбаннях американської демокра­тії та у бездоганності американського способу життя, при цьому нахабно використовуючи одне з цих надбань — право на свободу слова зокрема. А це вже, безумовно, скандал на весь світ.

Роман не залишає байдужим жодного, хто бере до рук цю книгу. Твір зображує переживання і роздуми головного героя — такі ж, які відчуває чи не кожен мислячий підліток у свої 16 років, прагнучи бути до­рослим і одночасно не бажаючи приймати цей світ че­рез його брехливість і нещирість.

 

  • Висловіть свої думки:
  • У романі мене вразило…
  • Читаючи роман, я зрозумів, що…
  • Найбільший осуд у мене викликав …, через те, що…
  • Я (не) підтримую головного героя, бо…

 

  • Враховуючи, вище сказане, спробуйте написати власну пораду – звернення до Голдена Колфілда.
  • Написання і зачитування листа – звернення, листа – поради сучасного читача до головного героя.

 

  • Вирішення проблемного питання (метод «Прес»): Чим роман Дж. Селінджера «Над прірвою у житі» є актуальним у наш час?

 

Висновок. Американський письменник довів, що завжди віра в людину перемагає! Гол­ден стає більш розсудливим, терплячим, в людях він починає цінувати привітність, вихованість. Хло­пець вчиться розуміти життя, а його бунт на­бирає логічного завер­шення: замість втечі на Захід Голден лишається в Нью-Йорку, бо тепер він впевнений: втекти за­вжди легше, ніж лишитися і відстоювати свої гуманістичні ідеали. І го­ловне, що повинні зро­зуміти всі ми: аби осяг­нути трагічну самотність кого-небудь, треба лише подарувати свою увагу й чуйність, щоб той хоч на час позбувся глибоко­го песимізму, не шукав стежок падіння у прірву з допомогою паління, алкоголю або нарко­тиків, щоб пізнав невимовне щастя взаєморозуміння; перебрати на себе частину його болю.

 

V. Підведення підсумків.

Метод: психологічне дослідження,

складання колажу

Психологічний ракурс — Сучасний підліток. Який він?

(студенти заповнюють колаж «Сучасний підліток»)

1) Складає «феєричні» плани, втілити в життя які йому не до снаги.

2) Неадекватно реагує на найменше приниження.

3) Одвічний руйнівник усталеного. Однак сам най­більше потребує стабільності у житті.

4)  Не відділяє добро від зла. Може, наприклад, врятувати поїзд від катастрофи і тут же підтримати ко­лективне пограбування. Подвиг і злочин у його свідо­мості ще не розділені чіткою межею.

5) Суспільство оцінює його вчинки набагато жор­сткіше, ніж він сам. А порадитись йому ні з ким: від одного берега відплив, до другого ще не пристав. Його друзі такі ж «зелені», як і він сам.

 

Зверніть увагу на епіграф до заняття: «Істинний показник цивілізації – не рівень багатства  й освіти, не велич міст, не ряснота врожаю, а образ людини, яку виховала країна» (Р.У.Емерсон) Як ви його розумієте?

 

За будь – яких умов потрібно завжди залишатися самим собою, залишатися людиною. Кожен х вас повинен відчути себе частинкою суспільства, зрозуміти, що кожна молода людина відповідає не лише за себе, а й за всіх членів суспільства, має бути толерантною, працювати попри всі негаразди, заради вдосконалення суспільства.

Прислухайтесь один до одного, навчіться розуміти і довіряти дорослим. Намагайтеся творити добро. Уникайте шкідливих звичок. І тоді ви з легкість подолаєте прірву між дорослим і дитячим світом, а не провалитесь у нею.

 

VІ. Оцінювання.

 

 VІІ. Домашнє завдання.

Напишіть твір – роздум: «Сучасний світ підлітка і світ дорослих . Який він?»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕЧІЙ І НАПРЯМІВ МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУР

Субкуль-    
тура

Класи-
фікація

Вини-кнен-ня

Атрибутика

Цінності
 

Сучасний стан
в Україні

Чинник
небезпеки

Хіпі

Ескапіт-
ська

60-ті
р.р.

Довге волос-
ся, вільний одяг, прикра-
си з бісеру

Свобода, вільна лю-
бов, вільн. життя/
десоціалі-зація

Практично зник-
ли. Найб.-Львів.
Певна кількість
частково вклю-
чених на рівні
іміджу.

Наркотики, безладне статеве життя, десоціалізація

Панки

Ескапіт-
ська,
деструк-
тивна

70-ті
р.р.

Неохайність
(невластиво
для неопан-
ків), шкіря-
ний одяг, металеві при
краси, власна
музика - панк-рок)

Епатація
суспіль-
ства, від-
торгнення
буржуаз-
них цін-
ностей/
десоціалі-
зація

Існують, кільк.
зменшується.
Найб. – Харків.
Певна кільк. ча-
стково включе-
них на рівні імі-
джу.

Наркотики,

безладне статеве життя,

десоціалізація

Сатаністи

Деструк-
тивна, ре-
лігійна

90-ті
р.р.

Чорний одяг,
символіка:
перевернутий
хрест і пентаг-
рами

Альтерна-
тивна ре-
лігія, ба-
зована на
свободі /
виправ-
дання без-
глуздих злочинів,
жорсто-
кості

Існують стабіль-
но, тенденція до
організації й
водночас розко-
лів. Місця зборів – цвинтар. Значна частина
включена на рів-
ні іміджу. Пере-
слідувані мілі-
цією за ванда-
лізм, криміналь-
ні злочини

Кримінальна
відповідальність,
фізичне
насильство,
наркотики

 

«Золота
молодь»
(«мажори»)

Соціальна, гедо-
ністична

Завж-
ди, су-
часн.
вигляд
з 90-х
р.р.

Підкреслено дорогий одяг,
аксесуари

Елітність,
витрата
грошей,
мате-ріальні цінності /
безглузда
витрата
батьківсь-
ких гршей

Існують стабіль-
но, місця зборів-
дорогі клуби

Інфантильність, споживацька
орієнтація

Готи

Ескапіт-
ська, гедоніс-
тична

90-ті
р.р.

Чорний одяг
унісекс та чор-
ний макіяж як
юнаків, так і дівчат

Романти-
зація
«темряви»/ розваги

Нечисельні, міс-
ця зборів – «Докер паб», «Труба». Біль-
шість включено
на рівні іміджу.

Інфантильність, десоціалізація

 

 

Додаток 2

ДЖЕРОМ  ДЕЙВІД  СЕЛІНДЖЕР

1919 – 2010

 

1 січня 1919 року у Нью – Йорку народився Джером Дейвід Селінджер.

Батько: комерсант – оптовик, мати: ірландка за походженням, займалась вихованням дітей (сестра Доріс, на 8 років старша).

        Навчався у кількох (3) коледжах, але не закінчив їх. Згодом отримав військову освіту (закінчив військову школу у Пенсільванії – “Веллі Фордж”).

        Подорожуючи  Європою, ознайомився зі зразками європейської багатовікової культури. Повернувшись до Америки, вирішує професійно зайнятися літературою.

1940р. – надруковане перше оповідання “Молоді люди”.

         Брав участь у ІІ світовій війні, познайомився там з Хемінгуеєм.

16 липня 1951р. – повість “Над прірвою у житі”, яка принесла автору      

        світову славу.

1953р. – вийшла збірка оповідання “Дев’ять оповідань”.

1959р. – цикл творів “Вище крокви, будівничі!”

1965р. – останній опублікований твір – фрагмент “Шістнадцятий 

         день Хепворта 1924 року”.

Наприкінці 60-х рр. Залишив письменницьку діяльність, поселившись у провінції і живучи відлюдником, заглибився у вивчення східної філософії. (Ферма в Корніші).

27 січня 2010помер на своїй фермі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Джеро́м Девід Селінджер

англ. Jerome David Salinger

1 січня 191927 січня 2010

Біографія

Народився у єврейській сім'ї: його батько був литовським євреєм, равином, торговцем кошерними м'ясними продуктами та сиром; мати була ірландкою, католичкою. Була у нього і старша сестра Доріс. Мати виховувала дітей в дусі методизму.

Одержав освіту в нью-йоркських школах, військовому училищі «Веллі-Фордж» у штаті Пенсильванія і трьох коледжах. У 23 Селінджер вступив в армію — і прослужив два роки. Згодом брав участь у Другій світовій війні у складі 12-го піхотного полку 4-ї дивізії. Серцева аритмія зробила письменника непридатним для піхоти, але в армії він знаходився з початку мобілізації, брав участь у висадці на узбережжя Нормандії, був зв'язковим, служив у контррозвідці. На фронті було нелегко (за кілька перших тижнів загинуло 75% його однополчан) й у 1945 майбутній класик американської літератури потрапив у шпиталь з нервовим зривом.

У Німеччині одружився з функціонеркою націонал-соціалістичної партії Сильвією, але невдовзі вони розлучились: він ненавидів нацистів настільки інтенсивно, як і вона — євреїв. Удруге одружився з Клер Дуглас (молодша за нього на 15 років) у 1955 році; жили вони в Корніші. У 1955 народилась у них донька Маргарет, пізніше — син Метью. У 1966 році він розлучився із Клер, — і жив кілька місяців з вісімнадцятилітньою Джойс Мейнард, яка пізніше стала письменницею. У 1998 остання видала книгу спогадів (вона ж продала його листи, але їх викуплено Пітером Нортоном й благородно повернуто автору).

Селінджер помер удома природною смертю в Нью-Гемпширі 27 січня 2010 року, у віці 91 року. Інформацію щодо смерті надав син письменника, інформація також була підтверджена його літературним агентом.

Творчість

Письменницька кар'єра почалася з публікації коротких оповідань у нью-йоркських журналах. Перше оповідання «Підлітки» автор надрукував у 1940, коли йому був 21 рік. Певний час відвідував літературні курси при Колумбійському університеті, що вів Віт Барнетт, редактор журналу «Сторі». Першу серйозну популярність Селінджеру принесло коротке оповідання «Чудовий день для рибки-бананки» (англ. A Perfect Day for Bananafish ,1948) — історія одного дня в житті молодої людини, Симура Гласа, і його дружини.

Через одинадцять років після першої публікації Селінджер випустив свій єдиний роман «Ловець у житі» (The Catcher in the Rye, 1951), що зустрів схвалення критики і залишається особливо популярним серед старшокласників і студентів, які знайшли у поглядах і поведінці героя, Голдена Колфілда, відгук власним настроям.

У 1953 надруковано збірку «Дев'ять оповідань». У 60-ті роки виходять новели «Френні і Зуї» (Franny and Zooey) і повість «Вище крокви, будівничі» (Raise High the Roof Beam, Carpenters).

Після того як роман «Над прірвою в житі» завоював велику популярність, Селінджер почав вести життя відлюдника, відмовляючись від інтерв'ю. Після 1965 припинив друкуватися, пишучи тільки для себе. В останні роки він практично не мав контактів із зовнішнім світом, живучи за високою огорожею в особняку в містечку Корніш у штаті Нью-Гемпшир.

У 1955 одружився з Клер Дуґлас, тоді ж він написав «Френні». У 1950-ті Селінджер написав кілька повістей про родину Ґласів, і не завершивши цикл, покинув літературу назовсім. Останнім твором є повість «Шістнадцятий день Гепворта 1924 року», надрукована в журналі «Нью-Йоркер»

Твори

1940 - Підлітки (The Young Folks)

1940 - Зустрінься з Еді (Go See Eddie)

1941 - Винуватий, виправлюся (The Hang of It)

1941 - Душа нещасливої історії (The Heart of a Broken Story)

1942 - Тривалий дебют Лоїс Теггетт (The Long Debut of Lois Taggett)

1942 - Неофіційний рапорт про одного піхотинця (Personal Notes of an Infantryman)

1943 - Брати Варіоні (The Varioni Brothers)

1943 - Перекинутий ліс (The Inverted Forest)

1944 - За спільною згодою (Both Parties Concerned)

1944 - М'якосердечний сержант (Soft Boiled Sergeant)

1944 - Останній день останнього звільнення (Last Day of the Last Furlough)

1944 - Раз на тиждень - тебе не вб'є (Once a Week Won't Kill You)

1945 - Елейн (Elaine)

1945 - Я божевільний (I'm Crazy)

1945 - Солдат у Франції (A Boy in France)

1945 - Оселедець в бочці (This Sandwich Has No Mayonnaise)

1945 - Сторонній (The Stranger)

1946 - Легкий бунт на Медісон-авеню (Slight Rebellion off Madison)

1947 - Дівчисько без попки в проклятому сорок першому (A Young Girl in 1941 with No Waist at All)

1948 - Знайома дівчина (A Girl I Knew)

1948 - Сумний мотив (Blue melody)

1948 - Чудовий день для рибки-бананки

1948 - Тупташка-невдашка (Uncle Wiggily in Connecticut)

1948 - Перед самою війною з ескімосами (Just Before the War with the Eskimos)

1949 - Людина, котра сміялася (The Laughing Man)

1949 - У човні (Down at the Dinghy)

1950 - Для Есмé з любов'ю і мерзотою (For Esmé - with Love and Squalor)

1951 - Уста чарівні й очі зелені (Pretty Mouth and Green My Eyes)

1951 - Над прірвою в житі (або Ловець у житі)

1952 - Блакитний період де Дом'є-Сміта (De Daumier-Smith's Blue Period)

1953 - Тедді

1955 - Вище крокви, будівничі

1959 - Симур: Введення

1961 - Френні і Зуї

1965 - 16-й день Гепворта 1924 (Hapworth 1916, 1924)

Додаток 3

  1. Словникова робота

Модернізм — загальна назва сукупності напрямів і шкіл у літературі та мистецтві кінця XIX — початку XX ст., які вирізняються антиреалістичною спрямо­ваністю, тяжінням до умовний засобів художнього зо­браження та вираження, духом експериментаторства.

Екзистенціалізм течія, що найповніше розвину­лася у Франції 30—40 рр. XX ст. У літературі екзис­тенціалізму відбито напружене переживання духовної кризи західної цивілізації, відчуття втрати сенсу буття і нездоланного трагізму людського життя — прирече­ності людства на самотність, відчуженість і занедба­ність у ворожому світі, змалювання ситуації морально­го вибору особистості в «граничній» ситуації.

Алегорія літературний прийом чи тип образності, що ґрунтується на однозначному інакомовленні. Але­горичними бувають не тільки образи, а й сюжети ху­дожніх творів (байка, притча).

Притча — алегоричний твір повчального характеру з моральним або філософським змістом та символіч­ними образами.

Антироман («новий роман») умовний термін для позначення художньої практики французьких пись­менників 50—70 р. XX ст., які застосували у літературі новаторський прийом — творення тексту без сюжету та героя.

Постмодернізм — напрям у літературі та мистецтві другої половини XX ст. Провідними ознаками постмодерністського стилю є тотальне висміювання, гра з чужим текстом, суміш різноманітних стилів, викорис­тання масової літератури.

Бестселер твір, що має великий комерційний успіх.

2. Тлумачення понять.

Оптимізм — світосприйняття людини, для якого характерна віра в краще майбутнє.

Песимізм — сприйняття людиною світу як безпер­спективного, зневіра.

«Липа»суцільне лицемірство, безкінечна фальш, нагромадження несправжніх цінностей.

Нігілізм — заперечення норм моралі і справедли­вості.

Квазібіографія — несправжня, фальшива, вигадана біографія.

Буддизм світова релігійна система, основна ідея ґрунтується на твердженні, що життя є страждання і шлях до порятунку.

Конформізм — пасивне сприйняття існуючого по­рядку, пристосовництво, позиція невтручання.

Психологічний дис­комфортнезручність, відсутність належ­них умов, потрібних для нормальної життє­діяльності людини та виконання нею певної роботи, відсутність психологічного комфор­ту тощо

Свідомість у філософії і психології — процес ві­дображення дійсності мозком людини, властиве люди­ні сприймання і розуміння довколишнього.

«Хіпі – рух» — молодіжний рух, який мав супереч­ливий характер. Попри те, що саме в цьому русі бере свій початок мода на наркотики серед молоді, «хіпі» залишили по собі і позитивний слід — вони організо­вували антивоєнні протести, значним чином вплину­ли на демократизацію американської політики.

Додаток 4

Роман «Над прірвою у житі» («Ловець у житі»)

1951

Жанр твору — лірико - психологічний роман.

Тема роману: важкий перехід з юності у світ до­рослих, непростий процес зміни цінностей, неминучі при цьому втрати і відчай.

Ідея роману: заклик жити у злагоді, по совісті, відстоюючи добро і красу у людських стосунках.

Назву твору: Прірва між «дитя­чим» і «дорослим» світами.

Дія відбувається перед Різдвом 1949 р.

Форма твору — сповідь. Автор слів, що складають назву твору — Р.Бернс.

Місце дії — Нью-Йорк.

Мотив твору — звільнення від тотального негати­візму, нігілізму і нетерпимості.

Мотив ловців — біблійний, Ісус Христос називав «ловцями» апостолів.

Філософське начало твору — перехід від «філософії відчаю» до «філософії надії».

Виразник авторської позиції — Голден Колфілд.

Ставлення до бунту — Колфілд заперечує бунт за­ради бунту.

Справжнє життя для Голдена — гуманна діяль­ність.

Причина того, що Голден не встигає в навчанні, — йому здається безглуздою мета, заради якої вчаться інші (заробляти скажені гроші, їздити на роботу на машині чи автобусі, читати газети, ходити в кіно).

Мета життя Колфілда: «Стерегти дітей над прірвою в житі. Дурниці, звичайно, я знаю, але це — єдине, чого мені хочеться по-справжньому».

Проблематика:

  • «батьки і діти»
  • проблема спілкуван­ня
  • проблема людської спільноти
  • соціальне становище
  • мова, молодіжний сленг
  • здоровий спосіб життя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

Уривок 3 частини з роману

I'm the most terrific liar you ever saw in your life. It's awful. If I'm on my way to the store to buy a magazine, even, and somebody asks me where I'm going, I'm liable to say I'm going to the opera. It's terrible. So when I told old Spencer I had to go to the gym and get my equipment and stuff, that was a sheer lie. I don't even keep my goddam equipment in the gym.

Where I lived at Pencey, I lived in the Ossenburger Memorial Wing of the new dorms. It was only for juniors and seniors. I was a junior. My roommate was a senior. It was named after this guy Ossenburger that went to Pencey. ..

 

  Другого такого брехуна, як я, світ іще не бачив. Просто кошмар. Навіть коли йду в магазин купити журнал абощо, а дорогою мене спитають, куди я, мені нічого не варто бовкнути, що поспішаю в оперу. Просто жах господній. Отож коли я сказав старому Спенсерові, нібито мушу ще забігти до спортивного залу по свої манатки тощо, це теж була суща брехня. Я в тому клятому залі ніколи нічого свого й не кидав.

У Пенсі я жив у новому гуртожитку - в так званому корпусі Оссенбергера. Там поселяли тільки учнів останніх двох класів. Я вчився а передостанньому класі. А мій сусід у кімнаті був випускник. Наш корпус назвали так на честь Оссенбергера…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6

Образ Голдена Колфілда

 

Голдену 16 років. Це пора, коли людина з дитин­ства переходить у дорослий світ. І для кожного цей світ складний, суперечливий, незрозумілий, навіть страшний. Адже, входячи у доросле життя, ми за­мислюємося хто ми, яке наше призначення в житті, що робити далі. На нас лягає відповідальність за себе і за тих, хто від нас залежить. Іноді буває надзвичайно складно визначитися з тим, чого саме ми хочемо від життя. Автор знайомить читача з героєм, коли той переживає духовну кризу. Голден не просто не знає, що йому робити в житті, він не розуміє світ, в якому живе. Йому набридло лицемірство, набридло, що все залежить від грошей, а почуттям, красі немає місця. Зіткнення з навколишнім світом призвело до великої духовної травми Голдена.

Перед нами постає герой, який переживає скрутний час: Голдена виключили з Пенсі, елітного коледжу, за погане навчання. Він провалив усі іспити, окрім англійської мови. Та це сталося не вперше. Він був ви­ключений з трьох інших коледжів з тієї ж причини. Він не хоче вчитись, бо не розуміє, як це йому знадобиться в майбутньому. Він не знає, навіщо він вчиться, заради чого, адже його не цікавить жодна професія. Дивлячись у майбутнє, він не бачить нічого, крім сірої буденності. Голдену здається, що для нього в житті немає місця. Він не хоче жити в сірому суспільстві, не хоче, щоб його життя стало таким, як і в інших. Він не хоче вчитися для того, щоб бути машиною, яка працює в якійсь конторі, заробляє купу грошей і їздить на роботу в машині або в автобусі по Медісон-авеню, не хоче читати газети, вечорами грати в бридж і ходити в кіно. І справді, так живуть мільйони людей, не звертаючи уваги на духо­вний світ, на те, чого потребує їхня душа. «І взагалі, навіть якщо ти весь час рятував би людям життя, звідки б ти знав, заради чого ти це робиш — заради того, щоб насправді врятувати життя людині, чи заради того, щоб стати знаменитим адвокатом», — так роздумує Голден про кар'єру адвоката. І він правий, адже невідомо, чи завжди адвокату хочеться захищати людину від звину­вачень. Герой стоїть на роздоріжжі. На Голдена чекає не дуже радісний шлях додому у Нью – Йорк.

 

Самохарактеристика Голдена Колфілда.

 

1)  «О, забув сказати, мене ж виперли зі школи. Після різдвяних канікул моя наука скінчилась — я провалився з чотирьох предметів і взагалі не виявив старанності... Сто разів мене попереджували, вмовля­ли взятися за розум, але я не послухався... І вилетів зі школи. Я вже не вперше кидав школу, але ніколи не відчував, що їду назавжди».

2)  «Я дуже швидко захекуюсь. По-перше, багато смалю, тобто колись багато смалив...»

3)  «Взагалі я ношу коротку зачіску, і зачісуватись мені майже не доводиться».

4) «Я на розум небагатий».

5) «Взагалі я бовдур бовдуром, але читаю багато».

6)  «Люблю часом поклеїти дурня — просто так, з нудьги».

7)  «Кіно я смертельно ненавиджу, але удавати з себе актора люблю страшенно».

8) «А я взагалі слабак».

9) «Розбіяка з мене нікудишній. Якщо хочете знати правду, то я пацифіст».

10)  «Якщо сказати правду, то в усій сім'ї тільки я такий дубоголовий».

11)  «Сам я в гольфі король».

12) «Душа в мене полохлива. Я тільки наполовину боягуз».

13)  «...одна з моїх вад: я не дуже беру в голову, коли щось втрачаю... я ніколи нічого такого не мав, за чим би дуже пошкодував, якби його втратив».

14)  «Батько і мати в мене різної віри, і всі діти в нашій сімї вдалися атеїстами. Щиро кажучи, свяще­ників я терпіти не можу».

15)  «Я страшенно любив той дурнячий музей. Там усе залишилось на своєму місці. Ніщо там не зміню­валось. Змінювався тільки ти сам».

16)  «Я зайшов у безвихідь».

17)  «Мабуть, я б не витримав, якби довелось йти на війну».

18) «Що в біса роблять мої качки на озері і взагалі чи вони там є ?»

19)  «Вченого з мене не вийде. Смальцю мало в го­лові».

20)  «Я люблю, коли розповідають захоплено».

21) «Раптом я відчув себе таким щасливим від того, що каналія Фібі все каталась і каталась на каруселі... я мало не заплакав, такий був з біса щасливий».

Ставлення до жінки.

1) «Жіноче тіло — це ніби скрипка, і щоб вона за­співала, треба бути великим музикантом».

2)  «Просто жінки мені подобаються».

3)  «В душі я, певно, найбільший сексуальний ма­ніяк на світі. Іноді на думку спадала жахлива бридота, яку б я міг зробити, коли трапилася б нагода».

4) «Я так гадаю: якщо тобі не подобається дівчина по-справжньому, то нема чого з нею дурня клеїти».

5) «Секс для мене — китайська грамота. Слово честі».

6) «З Джейн я просто почував себе щасливим. Сер­йозно кажу».

7)  «Коли я цілуюся з дівчиною, то завжди думаю, що вона бозна, яка розумна».

8)  «Видовище було приємне, але з іншого боку — гнітюче, бо щоразу наводило на думку: а що з ними з усіма буде? Тобто коли вони позакінчують свої коле­джі, школи тощо. Більшість із них повискакують за­між: за яких-небудь бовдурів... За бовдурів, що ніколи й книжок не читають. Отих жахливих зануд».

9) «Сміхота, але, коли я побачив Самі, то мені за­хотілося із нею одружитись. Намаханий якийсь. Саллі мені навіть не дуже подобалась, і раптом я відчув, що закоханий у неї і хочу одружитись. їй-богу, намаха­ний. Нічого не скажеш».

10)  «Якийсь кретин написав на стіні матюка! Я просто осатанів від люті! Слухайте, я ладен був убити того гада, що написав на стіні оте паскудство».

Ставлення до оточуючих

1)  «Еклі був страшенний нечупара. Він був жахливо високий, горбив плечі, а зуби мав гнилі. Вони завжди були в нього наче вкриті пліснявою, страшно дивитися».

«Взагалі огидний тип. Просто паскудний. Той тип Еклі мав узагалі майже все: і гайморит, і вугрі, й гнилі зуби, і гидкий запах з рота, й ті огидні нігті».

«Нещасне створіння. Навіть трохи шкода каналію».

2) «Стредлейтер узагалі мав моду гладити собі жи­віт і груди. Любив себе до нестями, каналія. Стредлей­тер такий самий нечупара, але це в нього виявляється по-іншому. Не так в око впадає».

«Ненавиджу я бити людей в обличчя. Краще вже не­хай б'ють мене».

3)  «Вчитель історії Спенсер старий, аж порохня сиплеться. Хворі люди й так не викликають у мене захвату, а тут ще гнітючішого враження додавав отой жалюгідний, заяложений, допотопний халат. Я взагалі не люблю дивитись на старих шкарбунів у халатах чи піжамах. Навіщо, питається, виставляти напоказ свої заячі груди та курячі ноги?! Хто б міг подумати, що це старе опудало здатне так насміхатись. Мені раптом стало його страшенно шкода».

4)  «Моріс — ти задоголовий ідіот і шахрай, а років через два станеш обідраним жебраком і чіплятимешся на вулиці до людей, щоб бодай дали центів 10 на каву. Обвішаєш шмарклями своє задрипане пальто...»

«Чого мені хотілося тоді найдужче, то це накласти на себе руки. Хотілося виплигнути з вікна. І я, мабуть, так і зробив би, якби був певен, що хто-небудь мене накриє, як тільки впаду. Просто не хотілося, щоб на мене витріщало баньки збіговисько тупоголових роз­зяв, коли я лежатиму закривавлений на тротуарі».

«Мені бракує всіх тих, про кого я розповідав. На­віть отого паскуди Моріса бракує».

Стан душі Голдена

1) Містер Антоніні говорив Колфілду: «...ти не пер­ший, у кого поведінка решти людей викликала роз­губленість, страх і навіть відразу... Багато, дуже багато людей пережили таку саму розгубленість і душевну скруту, що їх оце переживаєш ти».

2)  «Незрілій людині властиво те, що вона прагне благородно вмерти за свою справу, а зрілій — що вона прагне покірно жити задля своєї справи» (В.Штекель).

Ставлення Голдена Колфілда до матеріальних цін­ностей.

1)  «На душі мені стало важко. Ненавиджу запиха­тися яєчнею з шинкою тощо, коли поруч їдять грінку, запиваючи її кавою, монашки».

2) «У Діка Слегла були дешевенькі-дешевеньй ва­лізи.

І тримав він їх не на полиці, а в себе під ліжком, щоб ніхто не бачив їх поруч з моїми, дорогими і нови­ми. Це мене страшенно пригнічувало, я ладен бр по­викидати свої саквояжі з вікна чи навіть помінятися з ним, щоб тільки Дік не страждав від отого ідіотського комплексу неповноцінності».

3)  «Коли черниці пішли, я пошкодував, що по­жертвував їм тільки 10 доларів. Кляті гроші. Завжди через них настрій собі зіпсуєш».

4) «Я машин не люблю. От не цікавлять вони мене і край. Краще б уже завести коня. В конях принаймні є щось людське, хай йому грець!»

5)  «Зі мною майже завжди так — мені дарують по­дарунки, а мене від них чомусь сум бере».

За що Голден Колфілд поважає Ісуса Христа?

1)  Ісус Христос звідав невизнання, нерозуміння, зраду.

2) Трагедія Христа — трагедія поколінь

Додаток 7

План – характеристика образу Голдена Колфілда

 

1. Неврівноважений і конфліктний.

2. Ненависть до лицемірства, вульгарності.

3. Особливе загострене етичне і естетичне чуття.

4. Негативна реакція на прояви неправдивості або нещирості.

5. Максималізм.

6. Перебільшене негативне сприйняття навко­лишнього світу.

7. Напівдитяча «туга за ідеалом».

8. Напівдитяче невміння прощати людські слаб­кості.

9. Самотність.

10. Відчуття бездомності і неприкаяності в рід­ному місті.

11. Характерна риса — схильність до брехні.

12.  Мрія вдавати з себе глухонімого.

13. Голден — «неприкаяний, не має в житті мети».

14. Дивакуватість — своєрідна форма протесту проти абсурдного світу.

15. Хворобливість психіки, як наслідок смерті молодшого брата Аллі.

16. Невміння зосередитись.

17. Незрілість, невпевненість у собі, хисткість добрих намірів.

18. Чуйність, небайдужість до людей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 8

Лінгвістичне дослідження героїв твору

Голден Колфілд (Holden Caulfield)

Голден Колфілд головний персонаж твору, з ним пов’язаний весь сюжет повісті, оцінка інших героїв, їх характеристика дається у його суб’єктивній оцінці. Основні теми твору - тема подорослішання, складного моменту переходу у світ дорослих, крах ілюзій і ідеалів з цим пов’язаний, та тема конфлікту з дійсністю, що випливає з попередньої - дуже прекрасно показані за допомогою цього неординарного підлітка, з його своєрідними поглядами, з його хворобливою і, здається, незвичною, психікою. Але він чомусь виявляється надзвичайно близький безлічі читачів у всьому світі, книга й досі продається щороку величезними тиражами. Здається Селінджеру вдалося вловити й описати той складний внутрішній світ підлітка, з його прагненнями і пориваннями, часто не зрозумілими самому собі, з дитячою наївністю і неприйняттям законів старших. Цей незвичайний персонаж виявився насправді реальним прототипів, мільйонів підлітків. Характер Голдена, його ідеали, переконання, все це відбивається на його імені, що має тісний зв’язок з його особистістю.

Ім’я “Голден” (перекликається з “hold” - стримуватись) вказує на те, що він утримується від входження до суспільного життя, він не сприймає всю фальш і облуду світу, який його оточує, проте не бунтує, а тільки стримується, щоб не стати одним з тих, кого він ненавидить. Слово “holden”, найкраще це помітно на словосполученні “holden back” - той, що стримується, утримується, - характеризує одну з основних рис персонажу і, можливо, концепцію самого автора по відношенню до світу, яку Голден мав би виражати. Він стримується, як і Джейн Галлахер, один з позитивних персонажів, теж стримується, залишаючи свої дамки на краю дошки. Тут важливо зазначити, що Голден зовсім не бунтар, як може здатися на перший погляд, він втілює не бунт, а лише неприйняття світу, правил гри які той нав’язує кожному - лицемірства, облудності і фальші. Як тут не пригадати його нічну розмову з Фібі, коли він оголошує своє відношення до світу: “Гіршої школи ніж Пенсі, я не бачив. Кругом самий фальш і показуха. І пройдисвіт на пройдисвітові [...] Є там кілька путніх вчителів, та й вони все роблять напоказ”. Він протестує проти такого стану речей, не приймає його, але не бунтує від світу, він стримується від рішучих дій, від боротьби, та це йому й не потрібно, це протирічить його характеру.

Інше значення слова “holden” - той, що приховує, ховає, - характеризує ще одну Голденову рису - певну замкнутість у собі, прихованість. Серед дорослих, серед більшості друзів, навіть у своєї дівчини Саллі Гайс, він не знаходить порозуміння, тому свою головну мрію він довіряє тільки Фібі. Брак порозуміння, такий характерний мотив для творчості Селінджера, що наскрізно проходить через його твори, виявляється й у Голдена, хоч найяскравіше це показано в оповіданні про Сімора Гласа.

Прізвище - Колфілд (Caulfield) - розкладається на дві частини. Перша частина має глибше значення. Слово “caul” (шляпка, анат. водяна оболонка плоду) має пряме відношення до теми дитинства в повісті. З біологічної точки зору це слово означає частину амніону (зародкової оболонки), мембрану, що захищає зародок від механічних ушкоджень та створює умови для його розвитку. Тут бачимо пряму метафору ідеалу Голдена - бути ловцем у житі, захищати дітей від жорстокості дорослих, від брудної лайки на стінах школи, рятувати їх від прірви подорослішання, у всякому разі до призначеного часу. Друга частина (field - поле) теж викликає асоціацію з його мрією, з полями жита.

Ім’я й прізвище разом створюють стислий, але цілком точний портрет персонажу, де вказані його основні риси і поривання. У іменах інших персонажів теж втілені риси Голдена, через його відношення до них, через символіку їх образів.

 

Фібі Колфілд (Phoebe Caulfield)

У образі Фібі найяскравіше втілюється любов Голдена до дітей. Це помітно навіть тоді, коли він злий на неї. З появою Фібі, відкривається зовсім новий бік Голденового характеру, те, що він розуміє як щастя. Фібине призначення у романі - тримати Голдена прив’язаним до реальності, щоб його фантазії не згубили його. Страх, що робитиме Фібі без нього, стримує Голдена від від’їзду на захід. Коли вона збирається їхати з ним, він повертається до реальності, розуміє ідеалізм цієї подорожі, прекрасно знає, що ця подорож може зруйнувати Фібину дитячу невинність, що його перемінна поведінка може зашкодити їй. Він робить рішення залишитись задля Фібі, щоб утримувати її від падіння з обриву за житнім полем. Фібі - це світло, що освітлює частину Голденової темної депресії: “Я тихенько, не човгаючи ногами, пішов по кімнаті [де спала Фібі], розглядаючи то те, то се. На душі раптом стало тепло, затишно. Навіть передчуття того, що я захворію на запалення легенів, зникло. Просто мені стало хороше-хороше”.

У імені Фібі можна знайти три різних значення:

- Слово phoebe давньоанглійською та грецькою значить сяюча, що співвідноситься з її функцією просвітлення Голденового настрою у романі.

- У грецькій міфології їй співвідносна Феба, що ототожнювалась з Артемідою, як богиня місяця.

- Також слово phoebe означає маленького птаха (чибіс) для якого характерний постійний рух і стрибання. Це наводить паралель з тим, що Фібі тендітна, вона постійно в русі - танцює, сміється, пише історії, говорить про своїх друзів.

Всі три значення відносять її до небесних висот. Фібі сяє як світило у Голденовому житті, приносячи йому справжнє щастя. Як місячна орбіта навколо Землі, Фібі завжди в Голденових думках, впливає на його рішення, немов місяць на приливи й відливи Землі, підсвідомо утримуючи його від необдуманих рішень. Вона чимось схожа на тендітну пташку: “Фібі ще тільки десять років. Худа, як я, але не худюща, а саме така як треба для роликових ковзанів. Якось я дивився на неї з вікна, коли вона йшла через П’яту авеню до парку, і раптом подумав: “Яка ж Фібі худенька - якраз для роликових ковзанів!””. Ім’я дає цілком вичерпний портет цього персонажу.

 

Саллі Гайс (Sally Hayes)

Саллі Гайс обмежена світська людина, з якою Голден зустрічався коли навчався в Пенсі. Він каже, що звик думати, ніби вона розумна, бо вона знає чимало про театри та літературу, але коли пройшло достатньо часу, він побачив, що це не так. Та й після цього він був закоханий у неї, хоч і пам’ятав про свої справжні почуття, коли відчував раптовий потяг до неї.

Її прізвище - Гайс - вказує на обманний туман (haze ['heiz]), що символізує те як Голден губиться під її поглядом, як вона затуманює його свідомість: “Сміхота, але коли я побачив її, то мені захотілось із нею одружитись. Намаханий якийсь. Саллі мені навіть не дуже подобалась, і раптом я відчув, що закоханий у неї і хочу одружитися! Їй-богу, намаханий. Нічого не скажеш”.

 

Фейс Кавендіш (Faith Cavendish)

На образі Фейс Кавендіш розкривається ще одна грань характеру Голдена. Незважаючи на те, що він болюче переносить розрив з дитинством, колишніми ідеалами, він іноді намагається виглядати дорослим. Він вірить, що може видаватися старшим і більш зрілим ніж насправді. Він вважає, що високий зріст, сиве волосся, куріння та спиртне допоможуть йому справити враження старшого. Перш ніж дзвонити Кавендіш, Голден викурив чимало цигарок в “Едмонтоні”. Це куріння символізує його намагання здаватися старшим. Коли він подзвонив то понизив свій голос з тією ж метою: “Говорити я намагався басом, щоб вона не здогадалась скільки мені років. А взагалі голос у мене й так досить низький”.

Фейсине прізвище визначається як підсолоджений жувальний тютюн. Це напряму пов’язане з Голденовим курінням, адже і куріння і розмова з напівповією Фейс пов’язані з намаганням Голдена виглядати дорослим. Ім’я Фейс (Faith) виражає віру Голдена у те, що він може виглядати дорослішим.

 

Джеймс Касл (James Castle)

Прізвище Джеймса Касла відбиває його високі ідеали. Він немов знаходиться у замку, підносячись над своїми лицемірними однолітками. Він відмовляється взяти назад свої слова за будь-яких умов і вчиняє самогубство раніш, ніж його змусять це зробити. Джеймс виплигує з вікна, немов зі свого замку високих ідеалів. Слово “замок” наводить на думку про великі вершини, королів, що підносились над іншими й уявляються неземними і могутніми.

Персонаж Джеймса Касла також має відношення до мотиву падіння, що пронизує усю повість. Смерть Касла викликає паралель з Голденовим поступовим падінням здоров’я, та бійки з Морісом де він, як і Касл, каже, що думає, і бійка ця теж закінчується смертю, щоправда уявною смертю Голдена.

 

Роберт Еклі (Ackley)

Ім’я Еклі (Ackley [′æklı]) звучить схоже на acne (вугор) - одну з головних його рис. Також є подібність зі словом hackly ([′hæklı], погано зроблений, зазубрений) та вигуками ouch (зойк болі), ecch та ack (вигуки огиди). Ім’я повністю відповідає характеру персонажа, вказує на його головні риси, на те яку реакцію він може викликати, він і Голдена дратує, але в той же час Голден жаліє його, на його прикладі він вказує на фальш, що панує у Пенсі: “Сидимо наприклад у кімнаті, мозолимо язики. І раптом стукає який-небудь вуграстий придурок. Думаєш, його впустять?! І хоч куди бідолашний поткнеться - скрізь двері перед ним замкнені. Там ще було оте дуремарське таємне товариство - я теж побоявся у нього не вступити. А Роберт Еклі, один зануда, весь у вуграх, теж захотів у те товариство. Все ходить і ходить за ними, а вони його не приймають, і квит. Просто через те, що він зануда і весь у вуграх”. Незважаючи на власну відразу до Еклі у кінці повісті Голден каже: “Я знаю тільки одне: мені бракує всіх тих, про кого я розповів. Навіть тих-таки Стредлейтера й Еклі”.

 

Карл Льюс (Carl Luce)

Голден захоплюється Карлом Льюсом, головним чином через його інтелект - він має найвищий IQ у Вутонській школі. Голден вважає, що це єдине, що у ньому варте уваги.

Карлове прізвище Luce іспанською означає “світло”. Знання - світло, незнання - темрява. Це найкраще характеризує Льюса й відношення до нього Голдена.

Вард Стредлейтер (Ward Stradlater)

Ім’я одного з негативних персонажів теж добре характеризує його. Прізвище цього героя перекликається зі словом straddle (широко розставляти ноги та ін.), що добре змальовує його вдачу, нахабність і самовпевненість.

Як ми бачимо більшість основних персонажів мають імена, що багато можуть сказати про їх характер, про їх звички, про ставлення до них оповідача і, через нього, самого автора. Деякі імена мають складну символіку, як Фібі або Голден Колфілд, інші простішу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток  9

Зарубіжна і вітчизняна критика про роман

Дж. Д. Селінджера «Над прірвою в житі»

 

Незважаючи на настільки тривале мовчання письменника, критична "селінджеріана", давно вже складова значну область американістики, продовжувала і продовжує поповнюватися все новими роботами по всьому світу.

У своїй книзі «Філософські та естетичні основи поетики Дж. Д. Селінджера»

І. Л. Галінська дає короткий огляд деяких критичних праць про Селінджер, виконаних американськими авторами. Отже, найперше монографічне дослідження творчості Селінджера відноситься до 1958 р. Це книга Ф. Гвінеї та Дж. Блотнер «Проза Дж. Д. Селінджера», в якій розглянуто всі опубліковані до того часу твори письменника. Вони розділили творчість Селінджера на три періоди: «учнівський» (1940-1948гг.), «Класичний» (1948-1951 рр..) І період «занепаду» (що почався, на думку Гвінеї та Блотнер, після виходу в світ «Над прірвою в житі »). Критики досліджують кожен з цих періодів, «поєднуючи метод формально-структурного підходу з традицією фрейдистського психоаналізу» (Галінська І. Л. Філософські та естетичні основи поетики Дж. Д. Селінджера, М.: «Наука», 1975. С. 8). Вони прагнуть знайти в цих творах дослідження долі людини в соціальному плані і врешті-решт приходять до висновку, що тут дано зображення розділяє людей «трансцендентальної-непрохідною прірви». Розповіді 1948-1951 рр.. критики розглядають строго відповідно до вимог фрейдистського підходу, вважаючи, що тут описаний світ «психічно неповноцінних людей, іноді знаходять порятунок в коханні». Проте, кажучи про роман «Над прірвою в житі», вони порівнюють образ Холдена Колфілд з образом Гека Фінна, підкреслюючи такі реалістичні гідності селінджеровского роману, як жива розмовна мова, іронія.

Через п'ять років після виходу роботи Гвінеї та Блотнер з'явилася монографія У. Френча «Дж. Д. Селінджер ». «Робота виконана в дусі формального аналізу творів письменника, пошуків« міфологічних моделей », розгляду творчості як продукту різноманітних літературних впливів, хоча вона і містить також спробу історико-біографічного і соціального дослідження". Аналіз творчості письменника Френч веде в руслі пошуків опозиційних пар, відшукуючи в структурі оповідання елементи, що містять протиставлення «світу добра» і «світу фальші». Образу Холдена Колфілд Френч, наприклад, відмовляє в типовості, «бачить переплетення в романі двох тем: фізичного нездужання героя і поступового звільнення Колфілд від егоцентричності, прийняття відкидає його світу». Герою «Над прірвою в житі», вважає критик, властиве прагнення до статичності, і головне його бажання полягає в тому, щоб залишити світ таким, яким він є, про що і свідчить, на думку Френча, мрія Холдена Колфілд рятувати дітей у яру. У підсумку автор приходить до висновку, що роман Селінджера є «історія людини, яка колись у минулому хотів би бути ловцем у житі».

У 1964 р. вийшло посібник для учнів шкіл та коледжів «Дж. Д. Селінджер: ловець в житі »Річарда Леттіса, де автор аналізує творчість Селінджера« застосовуючи соціологічну термінологію і використовуючи також естетичні категорії екзистенціалізму ». Образ Холдена Колфілд Р. Леттіс досліджує у двох аспектах - впливу суспільства на героя і впливу героя на суспільство, вбачаючи для Холдена можливість вибору. Він може відкинути суспільство, спробувати його поліпшити або примиритися з ним. Холден, на думку Леттіса, вибирає з цих варіантів найгірший - відкидає суспільство, тоді як більшість його сучасників йдуть також не кращим, конформістським, шляхом. Оптимальний варіант автор бачить у боротьбі за поліпшення суспільства, що спирається, проте, на девіз боротьби «без надії на успіх». «Поразка Холдена вчить необхідності і ціною перемоги,-пише Леттіс.- Необхідності прагнути, незважаючи на всю нашу недосконалість, до такого суспільства, де Холден Колфілд зміг би розвиватися і процвітати, прагнутиме до такого оточенню, яке навчило б його необхідності зла, обману і навіть відчаю... »

Професор Чиказького університету Джеймс Міллер-молодший у що вийшла в 1965 р. монографії «Дж. Д. Селінджер »розглядає творчість письменника в руслі традицій соціально-психологічної прози. Методологія дослідження Дж. Міллера-молодшого в цій роботі - «міфологічний принцип», що вимагає пошуку в літературному творі умовно-міфічних або біблійних символів. Наприклад, час дії роману «Над прірвою в житі» - переддень Різдва - покликане, як вважає критик, символізувати смерть і воскресіння. Він порівнює цей символ з подібним же, на його думку, «міфологічним вузлом» у «Мобі Діку» Германа Мелвілла (воскресіння в епілозі роману його героя Ізмаїла, тільки що загиблого в безодні океану разом з усією командою «Пекода». Врешті-решт критик стверджує, що Селінджер - «романіст, що працює в традиціях американського роману» , та й взагалі в найкращих традиціях американської літератури. Готорн і Мелвілл, Емілі Дікінсон та Уїтмен, Марк Твен, а також Фітцджеральд і Ринг Ларднер - ось, на думку Дж. Міллера-молодшого, предтечі Селінджера.

З 1962 по 1963 р. в США вийшов (одночасно з монографічного характеру дослідженнями творчого шляху Селінджера) ряд антологій, в яких зібрані статті про творчість письменника, що належать представникам різних течій американського літературознавства.

У 1962 р. літературний критик журналу «Тайм» Генрі Гренвальд склав і прокоментував об'ємисту антологію «Селінджер. Критичний і персональний портрет », включивши в неї статті (або уривки зі статей і книг) більше двадцяти критиків, представників різних західних літературознавчих шкіл і напрямків. Укладач передує збірки власне судження про творчість Селінджера, якого вважає «прихильником романтичної течії в сучасній американській літературі» «Після десятиліть, ознаменуватися політичною, соціальним і психологічним романами, молодь зможе, нарешті, з почуттям полегшення зустрітися з Селінджер», - пише Гренвальд.

Стаття професора Корнелльського університету А. Майзенера «Любовна пісня Дж. Д. Селінджера» - одна з центральних в антології Гренвальда. Назва статті перегукується з назвою поеми Т. С. Еліота «Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока». Критик понад усе цінує в творчості письменника пошук позитивного героя, «хорошого американця». Торо, Мелвілл, Твен, Фолкнер, Фітцджеральд-такі імена, в ряд яких Майзенер беззастережно ставить і Селінджера, бо героям останнього властиві, на його думку, ті ж риси, що й Торо у «Уолдене», Ізмаїлу-у Мелвілла, Гекові Фінну - у Твена, Айку Маккасліну - у Фолкнера і Джею Гетсбі - у Фітцджеральда. У тій же антології є стаття американського критика А. Кейзін, який характеризує Селінджера як одного з найкращих американських новелістів, чия майстерність можна порівняти лише з майстерністю в цьому жанрі Хемінгуея.

У 1963 р. критична література про Селінджер поповнилася антологією літературно-критичних матеріалів, присвячених «Над прірвою в житі», складеної Г. Сімонсоном і Ф. Хейгером. «Вона розрахована на студентів, і в ній зібрані, зокрема, документи про кампанію, яка велася в США в середині 50-х років проти цього роману й тих викладачів, які радили своїм учням прочитати історію Холдена пригод Колфілд».

Увага дослідників привернула також сама історія створення роману «Над прірвою в житі». Відомо, що в 1946 р. Селінджер опублікував у журналі «Нью-Йоркер» розповідь «Слабкий бунт неподалік від Медісон-авеню». Як було встановлено пізніше, ця розповідь був придбаний журналом ще в 1941 р., але друкування його було відкладено у зв'язку з вступом США в Другу світову війну. Пізніше з'ясувалося, що оповідання «Слабкий бунт» (що відрізняється різкою антивоєнної налаштованістю) виявився не чим іншим, як варіантом чотирьох розділів «Над прірвою в житі» (15, 17, 19, 20). Про те, що роман створювався в роки Другої світової війни, свідчить також опублікована в 1945 р. журналом «Кольєрс» новела Селінджера «З розуму зійти», уривки з якої потім увійшли в три глави «Над прірвою в житі» (1, 2, 22). У 1946 р. роман вже був прийнятий до публікації одним з американських видавництв, але письменник несподівано забрав рукопис для доопрацювання, і повністю з історією пригод Холдена Колфілд світ познайомився лише п'ятьма роками пізніше. Однак концептуальних змін роман не зазнав. Екзистенціалізм як був, так і залишився філософською основою роману, що переконливо показав американський критик-марксист С. Фінкелстайн. У своїй книзі «Екзистенціалізм в американській літературі» він детально аналізує цей твір, доводячи, що письменник малює світ відчуження, але сам при цьому залишається не відчуженим художником. Роман «Над прірвою в житі» С. Фінкелстайн вважає прикладом того, «як важливо художнику зуміти зацікавити суспільство новим типом психології, що склалася під впливом сучасних історичних подій». Адже Селінджер одним з перших американських художників зазнав впливу екзистенціалізму.

Практично всі критики у своїх роботах зазначали інтерес Селінджера до філософії, релігії, естетики Сходу, перш за все до дзен-буддизму. Деякі вважали, що його твори страждають через прихильності до східних релігій, інші навпаки бачили в цьому знахідку автора, привніс щось абсолютно нове у літературу. Приміром, М. Гайсмар у своїй книзі "Американські сучасники. Від бунту до конформізму." говорить, що «прагнення звести дзен-буддизм і філософії" вищого самозречення "в головний принцип буття виводять творчість Селінджера зі сфери матеріальних факторів життя, які письменник ігнорує або уникає, а це чревато творчою кризою» (Цит. за: Тугушева М. Селінджер / / Письменники США, М.: 1990, С. 483). Те, що після 1965 року Селінджер нічого не опублікував, говорить про справедливість цього пророцтва, - вважає М. Гайсмар. Однак Сергій Бєлов у своїй статті "Парадокси Дж. Селінджера" вважає, що блискуча техніка письменника - частково результат його інтересу до дзен-буддизму. "Недомовленість, відсутність однозначних трактувань в його творах змушують згадати про важливе естетичному принципі дзен - про рівність творчої активності митця і його аудиторії" (Бєлов С. Парадокси Дж. Селінджера / / Літературне огляд, 1985р. № 2, с. 62). Постулати дзен-буддизму стали у "пізнього" Селінджера інструментом критики американської буржуазності, а також багатьох шаблонів західного свідомості. Саме в дзен він знайшов зброю боротьби з раціонально-умоглядних ставленням до світу - пише Бєлов.

А як же ставляться критики до головному герою роману «Над прірвою в житі» Холдену Колфілд? Про цього персонажа велося і до цього дня ведеться дуже багато суперечок.

Психологічний портрет селінджеровского героя виключно суперечливий і складний. «У поведінці Холдена нерідко дає себе знати хворобливе початок, що ставить під сумнів стійкість його психіки. Він не просто сором'язливий, уразливий, часом нелюб'язний, як майже кожен схильний до самоаналізу підліток так званого інтровертного типу »(Мулярчика А. Післявоєнні американські романісти. М.: 1980). Часом Холден дозволяє собі зовсім вже непростимі витівки: він може, наприклад, пустити дим сигарети в обличчя симпатичної йому співрозмовниці, гучним сміхом образити кохану дівчину, глибоко позіхнути у відповідь на дружні вмовляння розташованого до нього викладача - пише А. Мулярчика. Як виявляється з визнань героя роману, та й з подробиць розказаної ним історії, Холден не за віком інфантильний; «небажання бути схожим на дорослих у Холдена спочатку більше емоційно, ніж усвідомлено; почуття обганяє у нього думка, і він готовий одним махом розправитися зі своїми кривдниками , серед яких далеко не всі заслуговують суворого вироку ». Однак, з іншого боку, зрозумілий і молодий максималізм Холдена Колфілд, зрозуміла його ненаситна жага справедливості та відкритості у людських стосунках. Те, що найбільше пригнічує Холдена і про що він судить цілком «по-дорослому», полягає у відчутті безвихідності, приреченості всіх його спроб влаштувати своє життя в цьому світі. Вдивляючись у майбутнє, він не бачить нічого, крім тієї сірої буденності, що вже стала долею переважної більшості його співвітчизників. Герою Селінджера не вдається зацікавити своїми, досить, втім, сумбурними планами на майбутнє і Саллі Гейс, яка не дуже-то вірить у пропоновану їй ідилію життя в «хатині біля струмка». «Одна тільки Фібі, десятирічна сестричка Колфілд, не тільки готова приєднатися до Холдену, але і йде в цьому пориві набагато далі свого критично налаштованого, але імпульсивного брата».

Особливо дістається від Холдена того американському мистецтву, яке через кілька років, вже в 50-60-ті роки, одержало в США найменування «масової культури». Шаблонні голлівудські фільми з торжеством чесноти і неодмінним псевдокомедійним вивертом у фіналі викликають у нього напад відрази. «Холден живе в жорстокому світі, який бездушно, як автомат, прагне або зламати свою жертву, або перекроїти її за своїм образом і подобою», - вважає Ю. Я. Людський (Людський Ю. Я. Нариси про американських письменників 20 століття. Київ : 1968. с. 195). Холден наділений "абсолютним моральним слухом" - він миттєво розрізняє фальш, з нього ніби зідрана шкіра, оголені нервові закінчення; його надчутливість - особливого роду радар, який уловлює те, повз чого спокійно проходять інші Історія американської літератури.

Ця його юнацька нетерпимість і притягує, нездоланно притягує читацькі серця. Не дивно, що Холден жадібно шукає хоч яку-небудь віддушину, жадає людського тепла, участі і розуміння. Так виникає питання, чого ж він хоче, як він мислить майбутнє, питання тим більш важливий, що ми вже добре знаємо, які речі йому не подобаються. Виявляється, нічого реально позитивного Холден собі уявити не може. Звідси наївна мрія про нескладної механічній роботі, що дає можливість вести тихе життя з глухонімою (!) Дружиною. При цьому Холден і сам хотів би прикинутися глухонімим, щоб, наскільки це можливо, порвати всі зв'язки зі світом, в якому живеться так незатишно. Нереальність такого плану ясна і самому Холдену. Він може знайти лише символічну формулу своїх прагнень. Він уявляє собі величезне поле жита, де на краю прірви грають діти. Він, Холден, єдиний дорослий на цьому полі. Він єдиний, хто може врятувати і рятує дітей від падіння у прірву. «Автор строго слідує логіці характеру Холдена, тільки підводячи його до пошуків відповіді на« кляті »питання, але самі пошуки з'являться лише в більш пізніх творах Селінджера разом з більш дорослими героями», - вважає Ю. Я. Людський (Людський Ю. Я. Указ. соч. с. 196). До кінця роману стає особливо ясно, що великим світу Холден може протиставити лише світ дітей, яких до того ж потрібно охороняти від дорослих. Діти - предмет особливої уваги Селінджера і в багатьох інших творах. Вони ще не зіпсовані. Але буквально на кожній стіні їх чекає цілком реальна (і в той же час символічна) нецензурна напис, а Холден (і разом з ним Селінджер) не можуть, хоча і пристрасно бажають, стерти ці написи. Отже, боротися з огидним нього світом Холден не може. «Він крихкий і слабкий. Він сам частина світу, який заперечує. Його руки зв'язані не тільки причетністю до нього, не тільки особистою слабкістю, але і розумінням або скоріше відчуттям, що перед ним не окремі гидоти а море лих. «Будь Хоч мільйон років у розпорядженні, все одно не зітреш матюків на всіх стінах у світі. Неможливе це справа...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 10

Завдання для самоперевірки

 

1. Хто автор слів, що є назвою роману?

а) Е.Гемінґвей;

  б) Р.Бернс;

в) Дж. Байрон.

2. Скільки років має головний герой?

 а) 18 років;

б) 14 років;

в) 16 років.

3. Місце дії в романі:

а) Нью-Йорк;

б) Вашингтон;

 в) Лондон.

4. Як Голден ставиться до автомобілів?

а) Захоплюється;

б) не любить;

в) байдужий.

5. Які почуття викликають у Голдена подарунки?

а) Сум;

б) радість;

в) байдужість.

6. Як Голден ставиться до жінок?

а) Зневажає;

б) вони йому подобаються;

в) байдужий до них.

7.  За що Голден любив музей?

а) Там все залишалось на своєму місці;

  б) за цінні екс­понати;

в) він цікавився історією людства.

8. Хто є виразником авторської позиції?

а) Фібі;

б) Еклі;

в) Голден Колфілд.

9. Яка форма твору?

а) Сповідь;

  б) лист;

в) розповідь.

10. Причина, з якої Голден не встигає в школі:

а) Слабкі розумові здібності;

б) йому здається без­глуздою мета, заради якої вчаться інші;

в)його хворобливість.

11. Яке значення слова «конформізм»?

а) Бажання бути корисним;

б) протест;

в) присто­совництво;

12.  Справжнє життя для Голдена:

а) Гуманна діяльність;

  б) егоїстичне використання цінностей, зароблених батьком-адвокатом;

в) бунт про­ти егоїзму дорослих.

 

Дати письмові відповіді на запитання

1.  Про який час йдеться у творі?

2.  В якому оточенні живе головний герой твору?

3.  Чому він відчуває себе самотнім, і хто в тому винен?

4. Як ви ставитесь до такого поводження Колфілда: пускає дим від сигарети в обличчя співбесідниці, позі­хає, коли вчитель дає йому дружню пораду?

5. Які стосунки в нього з товаришами?

6.  Чому у головного героя твору стався нервовий зрив?

7.  Які риси характеру Голдена Колфілда приверта­ють увагу сучасних підлітків?

8.  Від якої «страшнючої прірви» хотів би Голден рятувати дітей?

9.  Яким, на вашу думку, міг би стати Голден Кол­філд через 10 років?

10.  Кому належать слова: «Незрілій людині влас­тиво те, що вона прагне благородно вмерти за свою справу, а зрілій — що вона прагне покірно жити за­для своєї справи»? Яке ваше ставлення до цього твер­дження?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 11

Звернення сучасного читача до Голдена Колфілда.

Ти, Голдене, мрієш стерегти дітей над прірвою в житі. Напевне, Голдене, ти — майбутній учитель! Можу сказати, що, закінчивши школу у 16 років, теж не знала, що робитиму далі. Врешті-решт я стала учи­телем. Можливо тому я і почала думати, що вчителями стають ось такі неприкаяні індивідууми — вони дуже добре знають, як не треба жити і чого не треба робити в цьому житті. Але коли йдеться уже про них особис­то, з'ясовується, що у цьому пункті вони не відрізня­ються особливою компетентністю, а простіше кажучи, не можуть влаштувати власне життя і опиняються за учительським столом.

І єдина різниця між нами у тому, що твій образ — «над прірвою в житі» — абстрактний. У реальності ж турбота про дітей обертається додатковою відповідальністю і, на жаль, найчастіше різким неприйняттям та­ких, як ти, Голдене, дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Складність людських стосунків у сучасному світі

(Дж. Д.Селінджер. Роман «Ловець у житі»)

 

Життєвий і творчий шлях письменника

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

Роман «Ловець у житі» («Над прірвою у житі»)

Назва_________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________

Жанр_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ідея____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Образи персонажі

Голден Колфілд ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Фібі Колфілд_____________________________________________________________

Саллі Гайс_______________________________________________________________

Фейс Кавендіш___________________________________________________________

Джеймс Касл___________________________________________________________

Роберт Еклі ____________________________________________________________

Карл Льюс _____________________________________________________________

Вард Стредлейтер_______________________________________________________

 

Проблематика роману ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Висновок___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
doc
Додано
8 січня
Переглядів
1993
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку