Слайдова презентація "Антиутопія у світовій літературі"

Антиутопія (дистопія, какотопія) – негативна, спотворена утопія.

Особливість антиутопії – критика сучасного  авторові державного устрою й моделювання негативних перспектив його розвитку в майбутньому. Художній світ  антиутопії:

Ø   розвиток дії в закритому просторі;

Ø   антитоталітарна спрямованість тексту;

Ø   постановка проблеми «людинасуспільство»;

Ø   відображення процесу формування незгодної із законами суспільства особистості, яка в кінцевому підсумку виражає протест проти обставин, що склалися;

Ø   трагічна розв'язка, пов'язана з духовною або фізичною смертю головного героя;

Ø   наявність фантастичного елемента;

Ø   відображення згубних наслідків НТП

Формально антиутопія веде свій початок від сатиричної традиції Дж. Свіфта, Ф. Вольтера, І. Ірвіна, С. Батлера. Але антиутопічні елементи знаходимо у творах:

Ø   у комедіях Аристофана (як сатиру на утопічну державу Платона);

у творах письменників XVII—XVIII століття як своєрідну поправку на реальність до утопії Т. Мора, Ф. Бекона, Т. Кампанелли;

Ø   у фантастичних творах письменників XIX ст. (М. Шеллі «Франкенштейн»; С. Батлер «Едін», «Повернення в Едін»; Г.Веллс «Машина часу», «Сучасна утопія» та інші).

Ø   До антиутопії І половини XX ст. належать романи «Ми»

Є.Замятіна, «Сонячна машина» В. Винниченка, «Котлован» А.Платонова, «Цей дивовижний світ» О.Гакслі, «Безглузда погоня» Ф. Уоррена, «1984»  Дж. Орвелла, «Володар мух» В.Голдінга, «451° за Фаренгейтом» Р. Бредбері та інші.

Літературознавці вважають, що одним із класиків, хто долучився до теми утопії й антиутопії,  був

Ф.М. Достоєвський. "Сон глузливої людини» це новела Ф. Достоєвського, написана 1877 р. У ній відтворено  переживання самотньої молодої людини, яку з дитячих літ  оточення сприймало як смішного дивака. Герой перебуває   у стані нігілізму зі «страшною тугою» й  вирішує, що  у світі нічого ідеального немає. Єдиний спосіб покінчити з потворною реальністю - самогубство.

Але сумління  не дає спокою. У роздумах вже перед револьвером герой засинає. Уві сні він бачить світ, зовні дуже схожий на Землю, але в ньому  все ідеальне: немає злості, заздрощів, ревнощів, злодійства. Земля - ідеал у всьому. Поступово ідеальний (утопічний) світ у нього на очах перетворюється на занепалий, як у реальності, і причиною цього занепаду  виявляється сам герой. Прокидається він зовсім іншою людиною з усвідомленням того, що в недосконалому світі потрібно сіяти любов і добро, а не збільшувати зло...

Інший твір письменника – роман «Брати Карамазови - містить вставну притчу «Легенда про великого інквізитора»

Великий інквізитор із соратниками вирішують виправити справу Христову - побороти свободу і самостійно  влаштувати людям щастя на власний  розсуд, перетворивши їх на слухняне стадо. Вони беруть на себе право розпоряджатися людським життям.

Однією з  ключових для Достоєвського  була  проблема свободи, вільної особистості, яка свідомо робить власний вибір на користь Христа і християнських цінностей, а не в результаті зовнішньої дії єзуїтських або інквізиторських сил. Вільна відмова від особистої свободи, свободи науки, свободи мислення, співвідношення свободи  волі та вседозволеності (принцип «все дозволено»). Постановка проблеми свободи вибору зробила Достоєвського одним з попередників екзистенціалізму (XX ст.)

Частково на запитання Є. Замятіна дав відповідь інший фахівець у жанрі   антиутопії, англієць Джордж Орвелл:

«Партія прагне до влади виключно заради неї самої. Влада - не засіб, вона - мета. Диктатуру засновують не для того, щоб охороняти революцію, революцію здійснюють для того, щоби встановити диктатуру. Мета репресій - репресії. Мета влади - влада». «Нормальна людина влади не прагне, відповідно, влада завжди в ненормальних…»

У монографії 2017 року М. Клейс відзначав, що все, що було описано в «1984», здійснилося в XX столітті в значно більш широких масштабах, ніж міг припустити сам Орвелл.

«1984» Джорджа Орвелла –

«английська варіація на теми Замятіна» 

І. Дойчер Дж. Орвелл «1984»

Прочитайте  подані уривки й порівняйте описи із сьогоденням:

Ø  «Погані газети, в яких немає майже нічого, крім спорту, криміналу й астрології, 5-центові бульварні розповіді, фільми, просочені сексом».

Ø  Герої роману «живуть рослинним життям»: «важка робота, дрібні сварки, фільми, азартні ігри заповнюють їх розумовий кругозір».

Ø  «Влада полягає в тому, щоб завдавати болю й принижувати. Зрозуміло, який світ ми створюємо. Він буде протилежністю тим дурним утопіям, якими тішилися колишні реформи. Світ страху, зради та мук, світ тих, хто топче і світ розтоптаних, світ, який, удосконалюючись, ставатиме більш безжальним; прогрес в нашому світі буде спрямований на зростання страждань»

Джордж Орвелл – автор поняття «холодна війна», але найбільше він став відомим за культовим антиутопічним романом «1984» та повістю «Скотний двір». І хоча вони були написані в середині минулого століття, і передбачення Орвелла про жахи тоталітарних режимів не стали реальністю, однак, на жаль, в наші дні – ці тексти знову набувають досить тривожного звучання. А цитати письменника набувають пророчого смислу

Ø  Казати правду в часи всезагальної брехні – це екстремізм.

Ø  Війна – це спосіб розбивати вщент, розпорошувати в стратосфері, топити в морській безодні матеріали, які могли б поліпшити народу життя і тим самим в кінцевому рахунку зробити його розумнішим.

Ø  І якщо всі приймають брехню, нав’язану партією, якщо в усіх документах одна і та ж пісня, тоді ця брехня поселяється в історії і стає правдою…

Антиутопія з'явилася ще за античних часів, коли держава й суспільство виявили свої негативні риси, небезпеку для людини, стали на заваді прогресу. Антиутопія – це критичне зображення державної системи, що не відповідає принципам механізму. В антиутопії завжди виражався протест проти насильства, абсурдного соціального устрою, безправного становища людини. Автори антиутопій, посилаючись на аналіз реальних суспільних процесів, за допомогою фантастики намагалися передбачити небезпечні наслідки існуючого порядку або утопічних ілюзій.

Антиутопія  у своїй основі  завжди містить конфлікт. Його суть зведено до протистояння  тоталітарного  режиму й особистості героя.

Чи спроможна  людина зберегти духовну свободу, людське в людині,  а чи вона приречена на зникнення, стирання?