Словник "Географія материків і океанів. " Короткий словник термінів і понять

 

Відділ освіти Дубровицької районної державної адміністрації

              Селецький навчально-виховний комплекс

 «Загальноосвітня школа  I-III ст.- дошкільний навчальний заклад»

 

 

 Ю.М.Дворак

 

                Географія материків і океанів.

           Короткий словник термінів і понять

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              Селець-2015

 

  Дворак Ю.М. Географія материків і океанів.Короткий словник термінів і понять

 

 

 Рецензенти :

Пікнер Т.М – методист КУ Дубровицької районної ради «Дубровицький районний методичний кабінет»

 

Схвалено методичною радою Селецького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» (протокол № 4  від 02 вересня  2014 року)             

 

Пропонований посібник містить визначення  основних географічних понять з фізичної географії. Крім цього в навчальному посібнику міститься ілюстративний матеріал до кожного поняття. Усі матеріали дібрано відповідно до чинної програми МОН України та підручника  Географія материків та океанів: підруч. для 7 кл.загальноосв. навч. закл. / С.Г.Кобернік, Р.Р.Коваленко. - К.: Навч.книга, 2007. - 272с.

Посібник призначено для учнів 7-х класів,учителів географії середньої школи.

 

 

 

«Географія  материків  і  океанів. Короткий словник термінів і понять / Автор-упорядник  Ю. М. Дворак

-Селець,2015.-55 с.

 

Комп’ютерний набір Ю.М.Дворак 

                                   Передмова

 

     Словник є одним із засобів накопичення результатів пізнавальної діяльності людства, показником культури народу. Ще,М. Т. Рильський відзначав, що неможливо уявити собі культурну людину, яка не мала б потреби у словнику, ніколи б не заглядала до нього, ніколи ним не користувалась.

     Довідкове видання містить впорядкований перелік слів, словосполучень з фізичної географії з короткими їх характеристиками,перекладом на іншу мову та ілюстраціями.В роботі використовуються скорочення,які характерні для довідкової літератури з географії.

     Даний словник стане в пригоді як молодим так і досвідченим учителям географії,учням та всім хто цікавиться фізичною географією материків і океанів,зокрема, і географією взагалі.

 

 

 

 

 

Абсолютна висота – висота будь-якої точки над рівнем моря, тобто над поверхнею геоїда; відраховується по вертикальній лінії, що проходить через точку. Слід мати на увазі, що положення рівня води в різних океанах і морях різна, тому існують різні системи відліку (в Європі від рівня Середземного моря, у Східній Азії від рівня Тихого океану). Перевищення однієї точки відносно іншої називається відносною висотою. 

Абсолю́тна воло́гість повітря — густина водяної пари в повітрі; практично — кількість водяної пари в грамах в 1 м³ повітря за даної температури. Абсолютна вологість чисельно близька до пружності водяної пари, вираженої в мм ртутного стовпа. Абсолютна вологість біля поверхні землі коливається від десятих г/м³ (у приполярних та холодних країнах) до 20 г/м³ і вище (у приекваторіальних зонах).

Залежність абсолютної вологості повітря від температури:

Температура (°C)	Вода (г/м³)
- 20	1
- 10	2
- 5	3
0	5
+ 10	9
+ 20	17
+ 30	30
+ 40	51

 

Абориге́ни (лат. aborigines; ab origine — від початку) — загальна назва будь-якої тубільної місцевої популяції, етносу чи нації, яка володіла конкретною територією раніше за прийшлі панівні популяції, етноси чи нації, і має соціальну систему відмінну від аналогічних систем сусідніх чи прийшлих-панівних популяцій, етносів і націй. Синоніми слова «аборигени» — «автохтони», «тубільці», «корінний народ»

   Антицикло́н — замкнена область підвищеного атмосферного тиску з максимальним тиском в центрі. Вітри в антициклоні огинають центр за годинниковою стрілкою в північній півкулі і проти годинникової стрілки в південній. Низхідний рух повітря в антициклоні обумовлює неутворення хмарності. Влітку переважає жарка та суха погода, взимку — морозна та ясна. Антициклонами називають області підвищеного тиску в атмосфері, діаметром від кількох сотень до кількох тисяч км, що характеризуються своєрідними умовами погоди і системою течій повітря. Антициклони разом з якісно протилежними їм циклонами (областями зниженого тиску) є найважливішими вихровими формами загальної циркуляції атмосфери.

   Артезіа́нські води-напорні підземні води, розташовані у водоносних шарах між водонепроникними шарами.

    Банка (нім. bank, голанд. bank) – мілина – частина морського дна, над якою глибина значно менше навколишніх глибин; в більш вузькому змісті слова – припіднята частина морського дна, яке представляє небезпеку для судноплавства.

Біосфе́рний запові́дник — природоохоронна, науково-дослідна установа міжнародного значення, що створюються з метою:

• збереження в природному стані найтиповіших природних комплексів біосфери,
• здійснення фонового екологічного моніторингу,
• вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Болото – надмірно зволожена ділянка суші, що має шар торфу потужністю не менше 0,3 м в не осушеному стані і 0,2 м в осушеному стані. При меншій потужності торфу надмірно зволожені площі називаються заболоченими землями. Болота виникають внаслідок заболочування лісів, вирубок, місць лісових пожеж, луків, а також шляхом заростання неглибоких водойм. Найбільша кількість боліт знаходиться в Північній півкулі, переважно в лісовій зоні, що зумовлено загальним характером кліматичних умов.

Больсон – безстічні западини в сухих областях на півдні Північної Америки, головним чином в гірських пустелях. Більшу частину року вони безводні, після дощів на їх дні утворюються тимчасові озера.

Бухта – частина океану, моря чи озера, що відносно слабо вдається в сушу і захищена від хвиль і вітрів виступаючими в море (озеро) мисами або островами. Бухти можуть бути внут­рішніми, якщо одна розташована в межах другої. Якщо дозволяє глибина бухта може слугувати стоянкою для кораблів.

   Ваді (араб. وادي‎ сухе русло) — це сухі долини з крутими (іноді майже прямовисними) схилами в пустелях Північної Африки та Аравії. Зароджуються внаслідок ерозійної діяльності тимчасових, зазвичай зливових потоків, і розвиваються в подальшому за рахунок вітрових (еолових) процесів. Їх борти часто прорізані вузькими ущелинами, долина поглиблена, розширена. На відміну від рік не мають терас і загального ухилу дна.Ваді завершуються безстічними западинами з дуже крутими схилами, які виповнені інколи потужною товщею пролювію. На бортах і дні ваді поширені засолонені останцеві озера. Довжина ваді може сягати кількох сотень км.

      Відносна вологість повітря – процентне відношення кількості водяної пари, що міститься в повітрі, до граничної кількості водяної пари, яка потрібна для насичення даного об’єму повітряної маси при даній температурі.

Височина – ділянка земної поверхні піднята відносно прилягаючої рівнинної території, що її оточує. Височини, як і низовини, належать до рівнин. Більшість височин характеризуються значною розчленованістю річковою і яружно-балковою мережею. Височинам властиві інтенсивні денудаційні процеси. Матеріали денудації виносяться на прилеглі низовини.

    Висо́тна по́ясність або висотна зональність — закономірна зміна природних комплексів у горах, зумовлена насамперед зміною кліматичних умов з висотою.Висотна поясність пояснюється зміною клімату з висотою: на 1 км підйому температура повітря знижується в середньому на 6 градусів Цельсія, зменшується тиск повітря, його запиленість, зростає інтенсивність сонячної радіації, до висоти 2—3 км збільшується хмарність і кількість опадів.

 

Вододі́л — лінія, межа, що розділяє басейни суміжних водойм (річок, озер та інше) або скупчень підземних вод. Зазвичай вододіли проходять по гірських хребтах або через найвищі точки певної місцевості.

Водоспа́д — геологічна формація, що створена водним потоком, звичайно річки, який спадає зі стійкого до ерозії кам'яного уступу. Водоспади також можуть бути штучними, коли вони створюються як частина садово-паркового мистецтва.Більшість водоспадів формуються в гірських ландшафтах у результаті багаторічного впливу води на геологічну структуру.

Водозбірна площа (водозбірний басейн) – площа, з якої поверхнева або підземна вода стікає в будь-який водоприймач – море, річку, озеро і т д. Обмежена вододілом.

Вулкани- геологічне утворення (геотектонічне явище), яке виникає над каналами та тріщинами у земній корі, якими на поверхню викидаються лава, попіл, гарячі гази, водяна пара й уламки гірських порід.Галузь геології, яка вивчає вулкани, називається вулканологією.

Гейзери (від ісландського geysir,  geysa – хлинути) – періодично фонтануючі гарячі джерела, розповсюджені в областях сучасного, або такої, що недавно припинилася, вулканічної діяль­ності. Гейзери представляють собою систему повністю або частково заповнену водою підземних резервуарів (пустот), тріщин і каналів, що виходять на поверхню землі.

Географічна оболонка - комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і взаємодії речовин окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.

 

Географічне середовище - частина географічної оболонки Землі, яка безпосередньо пов’язана з життям і діяльністю людини є постійно діючою матеріальною основою розвитку суспільства.

Геологі́чна  платфо́рма — ділянка земної кори з відносно малою інтенсивністю тектонічних рухів і магматичних проявів. Геологічна платформа має двоярусну будову:

• Чохол — представлений товщею горизонтально- і пологозалягаючих шарів осадових порід;
• Фундамент — складається з інтенсивно деформованих кристалічних і метаморфічних гірських порід.

Гори – обширі ділянки земної поверхні дуже підняті над прилеглими територіями, що характери­зуються різким коливанням відносних висот і контрастним рель­єфом. Гори  утворюються в результаті складних деформацій земної кори, зумовлених тектонічними рухами і наступним розчленуванням екзогенними процесами.

Губа –  назва заток і бухт, що глибоко вдаються в сушу, в які впадають великі річки. В таких зато­ках чітко виражений вплив рік: на дні розповсюджені річкові наноси, вода сильно опріснена.

Дельта – область відкладення річкових наносів в гирлах рік. Назва походить від букви грецького алфавіту “Δ” (дельта), за подіб­ністю якої воно було дано в давнині трикутній дельті р. Ніл. Утворен­ня дельти проходить в результаті складної взаємодії річкового стоку, морських хвиль,приливів,згінно-нагіннихявищ.

Долини – понижені або негативні, лінійно витягнуті форми рельєфу земної поверхні, створені ерозійною (розвиваючої) діяль­ністю текучої води.

Дрейф (від голанд. Drijven – гнати, плавати) – знос на порі судна, що рухається (або рух льодового покриву), а також в повітрі літального апарату під дією вітру.

Друмліни (анг. drumlin)  - горби витягнутої форми, складені в ядрі корінними породами або флювіогляціальними пісками, на поверхні – моренними відкладами. Висота досягає 20 м, довжина кілька сом метрів. Зустрічаються групами в областях розвитку древніх льодовиків, переважно на рівнинах і в передгірських районах

Екологі́чна пробле́ма - це зміна природного середовища в результаті антропогенних дій, що веде до порушення структури і функціонування природних систем (ландшафтів) і призводить до негативних соціальних, економічних та інших наслідків.

Западина – від’ємна форма структури і поверхні Землі. У тектоніці під западиною розуміють різні за розміром, прогнуті ділянки земної кори синклінальної будови, які ускладнюють будову континентальної і океанічної земної кори, виповнені осадовими і вулканогенними товщами.

Заплава – частина дна річкової долини, що лежить вище меженного рівня води в річці і періодично затоплюється під час повені.

Затока – частина океану, моря чи озера, що вдається в сушу, але має вільний водообмін з основною частиною водойми. В результаті вільного водообміну затоки за гідрологічним режимом майже не відрізняються від основної водойми.

Заповíдник  або заповідник суворого режиму - територія або акваторія, на якій зберігається в природному стані весь її природний комплекс. Згідно з МСОП класифікується як природоохоронна територія категорії Ia. Заповідники виділяються як унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи, з науковою метою, як резервати тварин і рослин.

Кора́лові спору́ди, кора́лові ри́фи, (рос. коралловые сооружения, англ. coral structures; нім. Korallenbauten m pl) — геологічні утворення, що формуються внаслідок життєдіяльності колоніальних коралових поліпів (головним чином мадрепорових коралів) і супутніх їм організмів, здатних вилучати вапно з морської води.

Крік (англ. creek) — в Австралії та Північній Америці, назва малого або середнього розміру струмка або річки. Деякі кріки можуть бути навіть судноплавними, а деякі — в певний період року частково або повністю пересихають. На картах такі річки позначають синіми пунктирними лініями

Клімати́чні пояси́ — великі підрозділи земної поверхні, які за кліматичними умовами мають характер широтних поясів (виділяють за особливостями режиму температури і опадів).

Льодовики – рухливі природні нагромадження льоду на земній поверхні. Утворюються з твердих атмосферних опадів.

Маари (іспанське maar) – лійкоподібні або циліндричні поглиб­лення вулканічного походження, що утворилися в результаті газових вибухів без появи лави. Маари досягають 3200 м в поперечнику і 300-400 м глибини. Часто заповнені водою і утворюють озера (маар в Узоні і Ксудачі на Камчатці, Лахерське озеро в Ейфеле та ін.). Маари називають також ембріональним вулканом.

Материки (від матерой, матьорий – великий, сильний, основний)– величезні масиви суші, оточені з усіх сторін, або майже з усіх сторін, морями і океанами. В сучасну геологічну епоху існує 6 материків: Євразія, Африка, Північна Америка, Південна Америка, Австралія і Антарктида.

Материкова мілина, шельф (англ. Shelf) – прибережна частина дна Світового океану в середньому до глибини 200 м, що знаходиться між берегом і материковим схилом.

Мис – ділянка побережжя, що вдається в  море, озеро чи ріку. Може бути утворений як корінними породами, так і наносами.

Море – частина океану, більш менш відособлена сушею або підводними височинами підводного рельєфу і відрізняється від від­критої частини багатьма особливостями, в першу чергу гідрологічним режимом.

Морени (франц. moraines) – суміш уламків гірських порід, як правило з піщаним, супіщаним, суглинистим і глинистим заповню­вачем, без сортування, яка переноситься і відкладається льодовиками.

Мусони (від араб. маусім – сезон року) – досить стійкі повітряні течії (вітри) в прибережних районах Землі, які міняють свій перева­жаючий напрямок від зими до літа, від літа до зими на протилежний або близький до протилежного.

Мула́ти -нащадки від змішаних шлюбів представників негроїдної та європеоїдної рас. Мулати складають значну частину населення Латинської  америки  і  країн Карибського басейну (Домініканська Республіка — 73%, Куба — 51%, Бразилія — 38%), а також деяких країн Африки (ПАР, Намібія).

Метиси (фр. métis, від лат. misticius — «змішаний», або misceo — «змішую») — потомки від міжрасових шлюбів. В антропологічному значенні метиси займають проміжне місце між расами: в Америці метиси — це потомки від шлюбів європеоїдів та індіанців; у Бразилії — від шлюбів португальців з індіанцями тупі відомі як «мамелюко».

Національний, або природний парк — територія, звичайно визначена у законі та у державній власності, що охороняється від більшості типів людської діяльності та забруднення. Національний парк є природоохоронною територією категорії II згідно з визначенням МСОП. На відміну від заповідників та природних резервів, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією з цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами

Нагір’я – обширна ділянка земної поверхні, що характеризується співвідношенням гір і плоскогір’їв, які лежать на високо піднятому і слабо розчленованому спільному цоколі

Озера – западини суші, заповнені водою. Загальна площа озер біля 27 млн. км² (1,8 % всієї площі суші). Озера зустрічаються у всіх географічних зонах. Особливо вони численні в областях четвертин­ного зледеніння і в областях, що не мають стоку в океан.

Ози – довгі (до 40-50 км) і вузькі (від кількох метрів до 2-3 км), висотою до десятків метрів вали, складені піском, графієм, галькою, нерідко з домішкою валунів.

Океан (Світовий океан) – водна оболонка земної кулі, яка покриває більшу частину його поверхні (70,8 %) і яка розділяє сушу на материки і острови.

Пасати (з голландського passaat) –стійкі (постійно існуючі) повіт­ряні течії (вітри) в тропічних широтах, направлені в обох півкулях від субтропічних областей високого тиску (субтропічних антициклонів), від широт 25^о – 30^о, до екватору.

Па́мпа або пампаси (від кеч. pampa — «рівнина») — родючі південноамериканські рівнини зі степовою рослинністю, що вкривають аргентинські провінції Буенос-Айрес, Ла-Пампа, Санта-Фе і Кордова, більшу частину Уругваю і бразильський штат Ріу-Гранді-ду-Сул, загальною площею більш ніж 750 тис. км².Ці рівнини перериваються пагорбами Вентана і Танділ біля аргентинських міст Баїя-Бланка і Танділь, висотою біля 1300 м і 500 м відповідно, на південному заході стають більш посушливими і переходять у Гран-Чако.

Півострів – ділянка суші, оточена з трьох сторін водою і з однієї сторони з’єднана з масивом суші (материка, острова, півострова).

Плато – рівнина, піднята над рівнем моря і відділена від нижче розташованих ділянок крутими схилами, деколи уступами.

Плоскогір’я – більш-менш значні і високо підняті ділянки суші з рівнинними або ступеневими вододільними просторами. Нерідко плоскогір’я глибоко розчленовані річковими доли­нами, у зв’язку з чим їм характерні різкі коливання висот.

Передгір’я – понижені периферійні частини гірських систем і хребтів, які мають горбистий або гірський характер рельєфу.

Прерія (фр. Prairie) — північноамериканська форма степу, вегетаційна зона на Середньому Заході США і Канади. Складає східний край Великих рівнин. Обмежена вегетація, що виражаються в рідкість дерев та кущів, обумовлена внутрішньоконтинентальним розташуванням і Скелястими горами, що захищають прерії із заходу від опадів. З цією обставиною пов'язані посушливі кліматичні умови.

Протоки – звужені частини Світового океану, що розділяють будь-які дві ділянки суші (два материка, острів і материк, два остро­ви).

Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus — зв'язок) — система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка. В її межах виділяють менші природні комплекси — материки та океани. Всередині материків і океанів виділяють менші природні комплекси — природні зони (наприклад, пустеля Сахара на материку Африка). Природними комплексами найменших розмірів є горб, заплава річки, яр тощо.

Пустелі – природні зони, що відрізняються крайньою посуш­­ливістю. Характеризуються вкрай незначною кількістю атмосферних опадів, жарким літом, великою випаровуваністю і значними добовими і річними амплітудами коливання температур повітря і поверхні ґрун­ту, відсутністю постійних поверхневих вод (за виключенням “транзит­них рік”), нагромадженням у верхніх шарах ґрунтів солей, розрідже­ним рослинним покривом або його відсутністю.

Планктон (грец. πλανκτον — блукаючий), сукупність дрібних організмів, що живуть у товщі води у завислому стані та не можуть активно протистояти перенесенню течією.

Ріасовий тип берегів  – береги з лійкоподібними бухтами.

Рівнини – ділянки суші з незначними відносними коливан­нями висот на значних відстанях і переважно з плавними  переходами від підвищень до понижень.

Рельєф – сукупність нерівностей поверхні земної кори, що утво­рилися в результаті взаємодії ендогенних (внутрішніх) і екзогенних (зовнішніх) процесів.

Ріки (річки) – водні потоки, що течуть в розроблених ними руслах (річищах) і живляться стоком атмосферних опадів. Річка характеризується довжиною, шириною, площею басейну, глибиною, падінням, похилом, рівнями води, швидкостями, витратами води і наносів, хімічним складом води. 

Скреб — зарості низькорослих (1-2 м) вічнозелених ксерофітних чагарників в субтропічній і частково тропічній південно-західній і центральній частинах Австралії. Скреби оздоблюють з півдня австралійську зону саван і саванових рідколісь. У скребах переважають чагарникові евкаліпти і акації. Скребами вкриті величезні площі, що майже позбавлені річок і озер.

Сельва – це природна зона, що знаходиться в екваторіальному кліматичному поясі Північної Америки.Сельва вологіша від африканських лісів та багатша на види рослин і тварин

Сублімація – перехід води х газоподібної фази безпосередньо в тверду фазу (проминувши рідку фазу), з утворенням кристалів снігу або льоду. 

Смерч, торнадо — атмосферне явище, що є стрімким воронкоподібним вихором заввишки до 1,5 км, який витягується від купчасто-дощової хмари до поверхні води або землі.

 Стокові вітри (катабатичні вітри) - потік холодного повітря, що спрямовується під дією сили тяжіння вниз по схилу місцевості. Окремий випадок стічного вітру - льодовиковий вітер, тобто потік повітря, що стікає з льодовика, в тому числі і рух повітря з великих льодовикових щитів до їх околиці. Чим довше схил, по якому розганяється стічний вітер, тим він сильніше і тим в більшій товщі приземного повітря він спостерігається.

Тайга  – тип рослинності, хвойний ліс, утворений одним або нечисленними видами дерев з родини ялинових (Abietaceae), деколи з невеликою домішкою листяних порід.

Тераси (франц. terrasses, від лат. terra – земля) – природні горизонтальні або трохи нахилені площини на схилах річкових, балкових долин, узбережжі морів і озер.

Течії морські – поступальний рух водяних мас  в океанах і морях обумовлений нерівномірним розподілом тиску

Точка роси – температура, при якій повітря досягає стану повного насичення парами води при даному атмосферному тиску, що призводить до її конденсації.

 Ту́ндра — природна зона, розташована широкою смугою (від декількох десятків до 1000 км) північніше від зони лісів на територіях з вічною мерзлотою, не затоплених морськими та річковими водами

Шхери – невеликі скелясті острови й групи підводних скель поблизу невисоких, скелястих, складно розчленованих берегів морів в областях покривного заледеніння.

Ше́льф — материкова мілина, вирівняна частина підводної околиці материка, що примикає до суходолу та характеризується спільною з ним геологічною будовою. Межі шельфу — берег моря або океану і т.з. "бровка" (різкий перегиб поверхні морського дна — перехід до материкового схилу). Глибина над бровкою звичайно 100-200 метрів (в деяких випадках більше: 500—1500 метрів в південній частині Охотського моря та навколо Нової Зеландії).

Фіорди (від норвезького fjоrd) – вузькі, глибокі морські затоки, переважно з крутими високими скелястими берегами. Виникли в результаті обробки четвертинним материковим льодом з наступним затопленням морем річкових долин і тектонічних западин.

Циклон - область пониженого тиску в атмосфері з мінімумом в центрі. Поперечник Ц. – кілька тис. км. Характеризується системою вітрів, які дують в середину області проти годинникової стрілки в Північній півкулі і за годинниковою стрілкою – в Південній. Погода при Ц. Переважає хмарна з сильними вітрами і опадами.

Цунамі – морські гравітаційні хвилі, які виникають головним чином в результаті зрушень уверх або вниз протяжних ділянок морського дна при підводних і прибережних землетрусів.

 

          Список використаних джерел і літератури

1. Атлас мира [Электронный ресурс] : мощные тематич. карты регионов, истор. справки и путеводители, экономич. обзоры, масштабирование любой точки планеты. - [К.] : Компроект / ТОВ "Фортресс Паблішинг", 2004.
2. Бібліотека та енциклопедія з географії [Електронний ресурс]Режим доступу:  http://www.geoman.ru— Назва з екрана.
3. Бойко Р.Д., Чернюк Г. В. Основи фізичної географії. — К.: ІСДО, 1995. — 288 с.
4. Географічний портал.[Електронний ресурс]Режим доступу:http://geosite.com.ua. — Назва з екрана.
5. Географический энциклопедический словарь. Понятия и термины / Гл. ред. А.Ф. Трешников. — М.: Сов. энцикл., 1988. — 432 с.
6. Географічна енциклопедія України: В 3 т. — К.: Укр. енцикл. ім. МП. Бажана, 1989— (993.
7.   Географія : словник-довідник / [авт.-уклад. Ципін В. Л.]. — Х. : Халімон, 2006. — 175, [1] с.
8. Кобернік С.Г. Географія материків і океанів: Підруч. для 7 кл. загальноосвіт.навч.закл. — К.: Навч.книга, 2007. —272 с.
9. Физическая география: Справочное пособие для подготовительных отделений вузов / Г.В. Володина, И.В. Души на, С.Г. Любушкина и др.; Под. ред. К.В. Пашканга. — М.: Высш. шк., 1991. — 286 с.
10. Шищенко П.Г, ОлійникЯ.Б., СтепаненкоА.В., Масляк П.О. Географія. Навч. посіб. для старшокласників та абітурієнтів. — К.: Знання, 2001.-434 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       Для  нотаток

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Для  нотаток