Словник термінів з біології 8 класу

       Словник з біології 8 класу.

Людина високоорганізована істота, яка піднялася на найвищу сходинку  еволюції тваринного світу.

Цитологія - наука, що вивчає клітини.

Гістологія - наука, що вивчає клітини та між клітинні структури, що утворюють тканини.

Анатомія - наука, що вивчає форму. будову тіла, його органів і систем .

Фізіологія - наука, що вивчає життєдіяльність цілісного організму та його частин - систем органів, окремих органів, тканин, клітин, вивчає причини, механізми й закономірності його життєдіяльності та взаємодії з довкіллям.

Гігієна галузь медицини, що розробляє й впроваджує методи запобігання хвороби, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на здоров я людини.

Психологія - досліджує психіку людини.

Генетика вивчає процеси спадковості та мінливості організмів, зокрема організми передавання спадкової інформації, вади розвитку людини, спричинені її порушеннями.

Ембріологія вивчає розвиток зародка людини.

Біохімія - наука, що вивчає хімічний склад живих істот і різні хімічні процеси,
пов 'язані з їхньою життєдіяльністю.

Біофізика - вивчає фізичні явища в клітинах, тканинах, органах, а також фізико-хімічні основи їхньої  життєдіяльності.

Антропологія - наука, що досліджує походження людини.

Медицина наука, спрямована на зміцнення та охорону здоров’я людини, подовження її життя, запобігання захворюванням і лікування хворих.

Екологія - наука про взаємозв’язки організмів між собою та з довкіллям.

Валеологія - наука, що вивчає біологічні та соціальні основи формування, збереження, зміцнення, відтворення й передавання здоров’я нащадкам.

Вуглеводи - становить 1-2% загальної маси клітини и відіграють надзвичайно важливу роль в обміні речовин та енергії.

Нуклеїнові кислоти - високомолекулярні сполуки, що міститься та утворюються в ядрах усіх клітин організму та с матеріальними носіями спадкової інформації. Вітаміни органічні речовини, які утворюються в організмі тварин і людини, або надходять з їжею у незначних кількостях і необхідні для нормального обміну речовин і життєдіяльності.

Клітина структурна і функціональна одиниця організму людини.

Цитоплазма - це внутрішній вміст клітини, що складається  з  водянисто- колоїдної речовини - цитозоля та включень - нерозчинних продуктів обміну речовин клітини. Органели це постійно діючі структурні елементи клітини.

Ядро - обов ’язкова та найбільша за розмірами складова клітини.

Хромосоми органели клітинного ядра, які с носіями генів і визначають спадкові властивості клітин і організмів..

 Метаболізм - це сукупність усіх хімічних реакцій, перетворень речовин і енергії в клітині й організмі в цілому.

Мітоз - забезпечує ділення клітини людини.

Мейоз забезпечує поділ статевих клітин.

 Фізіологічна система -анатомічне або функціональне об’єднання органів, які виконують в організмі спільну функцію: нервова, ендокринна, опорно-рухова, кровоносна, дихальна, травна, сечостатева, а також система органів чуттів. Функціональні системи - взаємоузгоджене об»єднання різних органів і фізіологічних систем, спрямоване на досягнення корисного для організму пристосувального результату: надходження кисню в клітини і виведення вуглекислого газу здійснюється завдяки спільній діяльності систем дихання, кровообігу і крові.

Тканина це система клітинних і міжклітинних речовин, що мають єдину або подібну будову. виконують в організмі одну й ту саму функцію.

 Опорно - рухова забезпечує пересування тіла або його частин у просторі.

Нервова тканина - основна тканина центральної та периферичної нервової системи має неоднозначно складну будову.

Ферменти біологічні каталізатори, які присутні у всіх живих клітинах.
Здійсиють перетворення речовин в організмі, спрямовуючи і регулюючи тим самим цього обмін речовин.

Саморегуляція -властивість біологічних систем автоматично встановлювати та підтримувати на певному, відносно сталому рівні ті чи інші фізіологічні або інші біологічні покказники.

 Гомеостаз - відносна динамічна сталість складу і властивостей внутрішнього сереловища й основних фізіологічних функцій організму.

Гормони біологічно активні речовини, які виробляються в організмі спеціалізованими клітинами або органами і здійснюють цілеспрямований вплив на діяльність інших органів і тканин.

Орган це частина тіла, що мас певну форму, будову, місце в ньому та виконує одну або кілька функцій.

Скелет - сукупність твердих тканин в організмі тварин і людини, що є опорою тіла або окремих його частин і захистом від механічних ушкоджень.

М’язи - органи тіла і людини, що складаються з м’язової тканини, здатної скорочуватися під впливом нервових імпульсів.

М’язова система - сукупність м»язів і м’язових пучків. Об’єднаних зазвичай сполучною тканиною.

Гіподинамія - порушення функцій організму при обмеж енні рухової активності.

Постава - це звичне положення тіла людини в стані спокою та під час руху.

Викривлення хребта - це такі порушення, коли посилюються (фізіологічні вигини хребта або з»являються нові нефізіологічні.

Кіфоз -викривлення хребта назад.

Лордоз - викривлення хребта вперед.

Сколіоз – бічне викривлення хребта.

Плоскостопість – сплощення склепіння стопи.

Травма – порушення цілісності та функції тканин(органів) унаслідок зовнішнього впливу.

Розтягнення зв’язок – травма, яка часто трапляється в ділянці гомілковостопних суглобів.

Кров – рідка сполучна тканина, що циркулює в кровоносній системі хребетних тварин і людини. В 1мм крові міститься 4-5млн. еритроцитів, 6-9 тис. лейкоцитів, 200-400 тис тромбоцитів.

Еритроцити – без’ядерні клітини крові тварин і людини, які містять гемоглобін. Переносять кисень від легень до тканин, а вуглекислий газ від тканин до легень.. утворюються головним чином у червоному кістковому мозку.

Лейкоцити – безбарвні клітини крові. Усі типи лейкоцитів(лімфоцити, моноцити, базофіли, еозинофіли і нейтрофіли) мають ядро і здатні до активного амебоїдного руху. В організмі поглинають бактерії і відмерлі клітини, виробляють антитіла.

Тромбоцити – клітини крові хребетних тварин, що містять ядро (крім ссавців). Беруь участь у зсіданні крові. Без’ядерні  тромбоцити ссавців і людини називають кров’яними пластинками.

Запалення – захисна пристосувальна місцева реакція організму, що виникає у відповідь на дію різних негативних чинників.

Кровотворення – розмноження, розвиток і дозрівання клітин крові в організмі .

Переливання крові – лікувальний метод введення крові або її компонентів, а також кровозамінників при великих крововтратах, захворюваннях крові і ін.

Донор – людина, яа добровільно відає кров або тканину, орган для пересадки.

Реципієнт – людина, якій пересаджують якийсь орган, тканину або клітини іншого організму з лікувальною метою.

Фагоцитоз – процес поглинання та перетравлювання лейкоцитами сторонніх часток, які потрапили до організму. Відкрив його в 1908 р. український учений Ілля Мечников.

Імунітет – сукупність захисних механізмів, що допомагають організму боротися з різнии чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, отрутами і ін..

Антитіла – білки крові, які знищують не тільки бактерії та віруси,, а й знешкоджують їх отрути чи інші хімічні речовини.

Алергія – стан підвищеної чутливості організму у відповідь на дію алергенів.

Кровообіг – рух крові по судинах.

Судини – порожнисті трубки, якими рухається кров(кровоносні судини) і лімфа (лімфатичні судини).

Артерії – кровоносні судини, що несуть збагачену киснем кров від серця до органів і тканин тіла.

Капіляри – найтонші судини, що пронизують органи і тканини тварин і людини із замкнутою кровоносною системою.

 Вени - кровоносні судини, що несуть кров. Насичену CO, продуктами обміну речовин,гормонами та іншими речовинами, від органів і тканин до серця.

Лімфа - безбарвна рідина, що утворюється з плазми крові шляхом її фільтрації в міжклітинні простори і звідти в лімфатичну систему.

Лімфатична система - система судин, які здирають лімфу з тканин і органів та повертають її у венозну систему.

Кров»яний тиск - це тиск рові на стінки кровоносних судин і камер серця, що виникає у результаті скорочення серця, яке накачує кров у судинну систему, і опірністю судин.

Артеріальний пульс - періодичне,  поштовхоподібне розширення стінок артерій, синхронне зі скороченнями серця.

Пульс - періодичне поштовхоподібне розширення стінок артерій, синхронне зі скороченнями серця: визначається на дотик(пальпація). Пульс дорослої людини 60-80 ударів за 1хв.

Здорове серце - це серце, яке завжди мас резерв витривалості. У стані спокою воно викидає 4-5л крові за хвилину, а при ф і пічному напруженні 20л.

Треноване серце при інтенсивному фізичному напруженні збільшує силу своїх скорочень і викидає достатню для організму кількість крові економно-ие за рахунок виснажливого збільшення серцевих скорочень, а тільки їхньої сили. Нетреноване серце може забезпечити нормальний викид крові тільки у стані спокою, а за будь-якого навантаження не здатне задовольнити потреби організму, збільшуючи серцевий викид.

Хворе серце - це серце, яке внаслідок різних захворювань клапанів, серцевого м»яза, вінцевих артерій тощо не здатне викидати потрібну кількість крові навіть у стані спокою, а будь- яке фізичне навантаження може спричинити смерть від серцевої недостатності.

Дихання - це сукупність процесів, які забезпечують надходження в організм кисню, використання його в окиснювальних процесах і видалення з організму вуглекислого газу.

Фітонциди - утворювані рослинами біологічно активні речовини, які вбивають або пригнічують ріст і розвиток мікроорганізмів.

Вдих - це активний процес скорочення зовнішніх міжреберних м»язів і розслаблення внутрішніх.

Видих відбувається переважно пасивно в результаті скорочення еластичних стінок альвеол. розтягнутих під час вдиху, та розслаблення м»язів,що його забезпечували.

Чхання- це безумовний рефлекс, за допомогою якого з порожнини носа видаляються різні подразнювальні агенти пил, сторонні тіла, слиз, пари їдких хімічних речовин тощо.

Кашель - це захисний безумовний рефлекс, спрямований на видалення ротовою порожниною пилу, сторонніх часток, якщо вони потрапили до гортані, глотки, трахеї або бронхів, грудочок харкотиння, що утворюються при запаленні дихальних шляхів.

Основини обмін - це кількість енергії, потрібна людині для підтримання життєво важливих функцій у стані спокою.

 Харчування - це процес надходження у вигляді харчових продуктів та засвоєння організмом поживних речовин білків,
жирів, вуглеводів, біологічно активних речовин та води, необхідних для підтримання життя, здоров»я та працездатності.

Травлення - це складний фізіологічний процес, в ході якого їжа у вигляді харчових продуктів надходить v травний тракт, зазнає механічних і хімічних перетворень, а поживні речовини  білки. жири, вуглеводи)після розкладання на прості компоненти всмоктуються в кров і лімфу та засвоюються організмом.

Ротова порожнина - передній відділ травного тракту, що починається ротовим отвором переходить у глотку, а за її відсутності - у стравохід.

Шкіра - зовнішній покрив тіла, який є бар’єром між внутрішнім (сталим) і зовнішнім(постійно мінливим) середови­щами організму.

Терморегуляція — фізіологічна функція, що забезпечує підтримання опти­мальної для даного виду температури глибоких шарів тіла в умовах, коли температура навколишнього середовища постійно змінюється.

Виділення — виведення з організму кінцевих продуктів обміну речовин, надлишку води, солей, а також біологічно активних речовин, сторонніх і токсичних сполук, що утворюються в організмі в процесі метаболізму або надходять з їжею.

Нефрит — запалення різних елементів нирки.

Пієлонефрит — запальне інфекційне захворювання нирок , пов’язане  з висхідною інфекцією.

Гломерулонефрит — запальний процес в обох нирках, який супроводжу­ється порушенням клубочкової фільтрації.

Уретрит — запалення сечівника, яке викликають стрептококи й інші бак­терії.

Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура.

Залози внутрішньої секреції — спеціалізовані органи хребетних і деяких безхребетних, що виробляють і виділяють безпосередньо у кров або гемо­лімфу гормони.

Онтогенез — індивідуальний розвиток особини, уся сукупність його перетворень з моменту зародження до кінця життя.

 Статеві клітини ( гамети) — репродуктивні клітини, що забезпечують пе­редачу спадкової інформації від батьків нащадкам.

Гаметогенез — розвиток статевих клітин (гамет).

 Запліднення — момент об'єднання сперматозоїда з яйцеклітиною, що призводить до утворення зиготи, яка дає початок новому організму.

Вагітність — процес внутрішньоутробного виношування плода.

Ембріон — тваринний організм у ранньому періоді розвитку, те саме, що зародок.

Пологи — фізіологічний процес, під час якого плід виштовхується з матки внаслідок узгоджених скорочень матки і м"язів черевної порожнини.

 Стать — сукупність взаємно контрасних генеративних і пов’язаних з ними ознак особин одного виду.

Постембріональний розвиток — період розвитку організмів після виходу з оболонок або народження до статевої зрілості.

Підлітковий вік — період життя з 12-13 до 17-18 років.

Шлюб — це узаконений державою рівноправний союз двох дорослих людей, здатних створити сім' ю, щоб народити, спільно виростити і вихова­ти дітей до повноліття, пройти життя поруч, поділяючи всі його радощі і труднощі.

Клімактеричний період (клімакс) — період фізіологічної перебудови організму, який полягає у природному поступовому зниженні статевої функції.

Старіння — закономірний фізіологічний процес.

Нервова система — морфофункціональна сукупність окремих нейронів та

 інших структур нервової тканини тварин і людини, що об’єднує роботу всіх органів і систем організму в його постійній взаємодії із зовнішнім середо­вищем.

Нейрон — це основна структурна і функціональна одиниця нервової тканини.

Аксони — це відростки, що несуть електричні імпульси від тіла клітини.

Дендрити — це відростки.що сприймають імпульси(проводять їх до тіла нейрона).

Синапс — це структура зв 'язку між нейронами чи нейроном і робочою клітиною,яка складається зі синаптичного горбка, синаптичної щілини і постсинаптичної мембрани.

Нерви — тяжі нервової тканини, що сполучають мозок і нервові вузли з іншими частинами тіла.

Рефлекс — реакція організму, яка здійснюється нервовою системою у від­повідь на вплив зовнішніх або внутрішніх подразників.

 Рефлекторна дуга — це сукупність нервових утворень, що беруть участь у здійсненні рефлексу.

Спинний мозок — філогенетично давня частина ЦНС хребетних, що роз­міщена у хребетному каналі.

Головний мозок — вищий відділ нервової системи людини.

 Ретикулярна формація — це дифузне скупчення нервових клітин різних типів, які густо переплітаються безліччю волокон, що йдуть у різних напрямках і утворюють єдиний функціональний комплекс.

Лімбічна система — сукупність низки структур головного мозку, об'єднаних за анатомічними і функціональними ознаками.

 Вегетативна нервова система — частина нервової системи хребетних тварин і людини,що регулює роботу внутрішніх органів і систем кровообігу, дихання, травлення, виділення , розмноження,обмін речовин і функціона­льний стан тканин організму.

Алкоголізм — надмірне вживання спиртних напоїв, що згубно впливає на здоров"я, побут, працю.

Наркоманія — хворобливий, різко виражений потяг до деяких речовин, які впливають переважно на ЦНС і викликають почуття заспокоєння, гарного настрою, а в більших дозах - стан сп’яніння, приголомшення.

Рецептори — чутливі нервові закінчення або клітини у людини і тварин, які сприймають і перетворюють подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовища у специфічну активність нервової системи.

Сенсорні системи (аналізатори) — сукупність периферичних і центральних нервових утворень, які сприймають і аналізують інформацію про дію на організм різноманітних подразників.

Зорова сенсорна система — сукупність світлочутливих органів і відділів мозку, що забезпечують сприйняття та аналіз зорових подразнень і фор­мування зорового відчуття та образу.

Око — орган зору у деяких безхребетних і всіх хребетних.

Фокусна відстань — це відстань від центра кришталика до сітківки.

Фокус — це точка, в якій сходяться паралельні промені після заломлення в лінзі.

Акомодація ока — пристосування ока до чіткого бачення предметів, які знаходяться на різних відстанях, за допомогою фокусування зображення на сітківці.

Сітківка — внутрішня світлочутлива оболонка ока,що вистеляє очне дно і переходить попереду в нейтральний епітелій війкового тіла і райдужки,пе­ретворює світлове подразнення у нервове збудження і здійснює первинну обробку сигналу.

Зорові  ілюзії— помилкові зорові сприйняття об’єктів.

Слухова сенсорна система — сукупність механічних, рецепторних і нервових структур, що сприймають і аналізують звукові коливання.

Звук — це коливання частинок, з яких складається середовище.

Хеморецептори — чутливі клітини або їх структури, за допомогою яких організм сприймає суттєві для життєдіяльності хімічні речовини(хімічні подразники)

Хеморецепція — сприйняття одноклітинними організмами або хеморецепторами багатоклітинних організмів суттєвих для їхньої життєдіяльності хімічних речовин.

Смакова сенсорна система — складна морфофункціональна система, що забезпечує тонкий аналіз хімічних подразників, що впливають на органи смаку.

Аналізатори — це сукупність утворень, що сприймають, передають і аналізують інформації від довкілля та внутрішнього середовища організму.

 Нюхова сенсорна система — функціональна система,що спеціалізується на сприйнятті хімічних подразників і формуванні специфічного відчуття запаху

Біль — важливий для організму сигнал тривоги, який примушує миттєво звернути увагу на небезпеку, що загрожує людині.

Сон — фізіологічний стан мозку й організму в цілому, який характеризується значним призупиненням рухів, майже повною відсутністю реакцій на зовнішні подразники й одночасно особливою організацією активності нейронів головного мозку

Біологічні ритми — циклічні коливання інтенсивності й характеру біологічних процесів та явищ.

Безумовні рефлекси — відносно сталі, стереотипні, спадково закріплені реакції організму на внутрішні й зовнішні подразники. Термін "безумовні рефлекси" запропонував І.П.Павлов.

Поведінка — це здатність тварин і людини здійснювати певні вчинки,

реагувати на впливи внутрішніх і зовнішніх чинників.

Інстинкт — сукупність складних, спадково обумовлених актів поведінки,

характерних для особин певного виду за певних умов.

Научування — процес набуття людиною або твариною індивідуального досвіду, що лежить в основі набутих форм поведінки.

Умовні рефлекси — індивідуально набуті системні пристосувальні реакції

тварин і людини, які звикли на основі утворення тимчасового звя’зку між

умовним подразником і безумовно-рефлекторним актом. Термін " умовні

рефлекси" запропонував І.П.Павлов у 1903р.

Пам’ять — це здатність головного мозку тривалий час зберігати

інформацію, отриману під час навчання, про певні події, реакції організму і

при потребі відтворювати її.

Сприйняття — це психічний процес відображення людиною предметів і явищ в цілому, у сукупності всіх якостей та властивостей при їхній безпосередній дії на органи чуттів.

Уява — психічний процес,що полягає у створенні людиною чуттєво-наочних образів раніше сприйнятих предметів чи явищ дійсності. Сигнальні системи — два основні фізіологічні механізми діяльності головного мозку.

Перша сигнальна система — система умовнорефлекторних зв'язків, які формуються у корі головного мозку тварин і людини під впливом на рецептори конкретних подразників зовнішнього і внутрішнього середовища. Друга сигнальна система — це система мовленнєвих сигналів (вимовлених, почутих, побачених).

Психіка — це внутрішній світ людини, її відчуття й сприйняття, пам’ять і уява, мислення й фантазії, почуття і воля.

Психічне здоров’я — це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя.

Відчуття — психічний процес, суть якого полягає у відображенні в мозку окремих властивостей предметів і явищ, що безпосередньо впливають на органи чуттів.

Увага — спрямованість і зосередженість свідомості на певному об’єкті або дії.

Емоції— це суб 'єктивний стан людини чи вищої тварини, що виникає у відповідь на дію внутрішніх або зовнішніх подразників і проявляється у формі переживань.

Настрій — це емоційний стан, що на деякий час забарвлює певними

почуттями діяльність людини й формує життєвий тонус.

Афект — це сильне, короткочасне емоційне збудження, при якому людина

втрачає здатність контролювати свої думки, дії та вчинки.

Невроз — загальна назва нервово-психічних захворювань, що

супроводжуються паталогічними психічними станами й соматичними

розладами.

Воля — це здатність людини до свідомого й цілеспрямованого керування своїми емоціями та поведінкою

Емоції - суб'єктивні реакції тварин і людини на дію внутрішніх і зовнішніх подразників, які проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості,страху.

Тип вищої нервової діяльності — це сукупність вроджених і набутих властивостей нервової системи, які визначають характер взаємодії організму з навколишнім середовищем і знаходять своє відображення в усіх функціях організму.

Сила нервових процесів — це працездатність кіркових клітин, що визначається тривалістю нервового напруження, яке проявляється в процесах збудження і гальмування.

Врівноваженість нервових процесів — це співвідношення процесів збудження і гальмування за їх силою.

Рухливість нервових процесів — це здатність кіркових клітин в різних умовах навколишнього середовища швидко ^и поступатися місцем",  давати перевагу одному процесу над іншим, збудженню перед гальмуванням і навпаки.

Особистість — це конкретна неповторна особа зі своїми емоційно- вольовими якостями,рівнем вихованості, умінням самореалізуватися.

Темперамент — це індивідуальна особливість людини,що проявляється в силі емоційних реакцій, а також у збудливості, урівноваженості, швидкості, ритмі й інтенсивності психічних процесів.

Характер — індивідуальний склад особистості людини, що проявляється в особливостях поведінки і ставленні до навколишньої дійсності.

Обдарованість — вияв природних можливостей організму, які значно перевищують середній рівень.

Здібності — сукупність таких психофізіологічних властивостей, які необхідні для успішного виконання одного або кількох видів діяльності.

Талановитість — високий ступінь обдарованості, зазвичай в одній галузі діяльності де людина здатна творчо вирішувати складні практичні, теоретичні або художні завдання.

Геніальність — здатність створювати щось грандіозне, принципово нове, таке, що має історичне значення для людства в прогресі суспільства, науки, літератури, мистецтва.

Біологічна програма визначає будову і фізіологічні особливості людського організму.

Соціальна програма — програма розвитку.

Свідомість — одне з найскладніших психічних явищ, притаманній тільки людині і пов’язаних з мовленням.