Словник Українські землі у складі Речі Посполитої (XVI — перша половина XVII ст.)

Словник

Українські землі у складі Речі Посполитої

(XVI — перша половина XVII ст.)

Воєводство  — адміністративно-територіальна одиниця на українських землях у  складі Великого князівства Литовського й  Корони Польської у XV—XVIII ст., очолювана воєводою.

Корона Польська  — 1)  офіційна назва держави, впроваджена в  Польському королівстві від середини XIV  ст.; 2)  поняття, що позначає устрій Польської держави.

Литовські статути  — зводи законів Великого князівства Литовського 1529, 1566 і  1588  рр., створені на  основі місцевого литовського і  руського (білоруського й  українського) права з  відповідним останньому судочинством.

Люблінська унія  — об’єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського в  одну державу  — Річ Посполиту на спільному засіданні представників литовського та польського сеймів у  1569  р. в  місті Люблін.

Магнати (від латин. magnatus  — багатій, знатна людина)  — аристократи, родовиті великі землевласники в  Угорщині, Польщі, Литві, Україні, Білорусії та  деяких інших країнах Європи.

Русини — спільна назва, яку використовували в  ХVІ—ХVІІІ ст. у Речі Посполитій щодо православного руського народу (зараз  — білоруси та  українці).

Шляхта  — привілейований стан у  Польщі, Литві, Україні та Білорусії, які в  XIV—XVIII  ст. входили до складу Корони Польської, Великого князівства Литовського або Речі Посполитої

«Шляхетська демократія»  — назва, що використовувалася щодо устрою Речі Посполитої, за якого провідна роль у  державі належала шляхті, що управляла від імені всього населення.

Федеративна держава  — держава, що складається з  декількох державних утворень, кожне з  яких, зберігаючи власні органи влади, підпорядковується загальнофедеративним органам влади.