Слово. Лексичне значення слова.

Усі слова мови становлять її лексику. Лексика нашої мови формувалася протягом тисячоліть. Одні слова виникали, інші поволі забувалися. А ще частину слів люди запозичували з інших мов від народів, з якими доводилося спілкуватися. Лексика української мови складається із слів, створених нашими предками, і запозичених слів. Запозичених слів у ній є не більше 10 відсотків. Вони не завжди відповідають фонетичним і морфолоічним законам нашої мови. Тому з часом такі слова або замінюються питомими українськими і зникають з мови, або прилаштовуються до її законів і стають своїми. Кожне слово має одне або більше граматичних значень. Наприклад, слово олівцем має такі граматичні значення: іменник, назва неістоти, чоловічий рід, однина, орудний відмінок. Слово радісно має лише одне граматичне значення: прислівник. Так само по одному граматичному значенню мають прийменник над, сполучник щоб і т.д. Граматичні значення ніби позначки, які присвоюються словам, щоб зручніше було ними користуватися. Чи всі слова мають лексичне значення, тобто викликають в нашій уяві певний образ? Чуючи слово олівець, ми уявляємо тоненьку паличку графіту в дерев’яній оправі, якою пишуть. Отже, це слово має своє лексичне значення. А слово він не має свого лексичного значення, бо це може бути й олівець, і хлопець, і сон, і будь-який предмет чи явище, назване іменником чоловічого роду в однині. Але в реченні Я писав олівцем, та він мені зламався слово він набуло конкретного значення “олівець”. Отже, не всі слова мають лексичне значення, але всі слова в мовленні є носіями лексичних значень.