Слухова сенсорна система. Вухо. Гігієна слуху.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

 

 

 

 

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Груповий методист : Дефорж Г. В.  ________

Вчитель біології:   ________

«____»________________2022 р

 

 

 

КОНСПЕКТ УРОКУ

з біології у 8 –Б класі

з теми : «Слухова сенсорна система. Вухо. Захист слуху»

студентки - практикантки  IV курсу

факультету математики, природничих наук та технологій

спеціальність 014 Середня освіта (Біологія та здоров’я людини)

Осікової Марини Володимирівни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дата проведення:

“______” _________________ 2022 року

Оцінка вчителя _______ ____________

  (підпис вчителя)

Урок 4. Тема: Слухова сенсорна система. Вухо. Гігієна слуху. Лаб. дослідження: вимірювання порога слухової чутливості.

Мета:
Освітня. Продовжити формувати знання учнів про сенсорні системи людини; ознайомити із слуховою сенсорною системою; розкрити поняття “завитка”, “перетинчастий лабіринт”, охарактеризувати особливості сприйняття звуків вухом людини у порівнянні з іншими організмами; особливу увагу звернути на чинники, які можуть пошкодити слух. 
Розвиваюча. Розвивати уміння учнів порівнювати зорову та слухові системи; уміння виражати власну думку.
Виховна. Виховувати у собі необхідність вести здоровий спосіб життя та бережливе ставлення до свого здоров’я, до систем, які допомагають сприймати навколишній світ.
Тип уроку: Комбінований

Методи і методичні прийоми:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м\медійна дошка.
в) практичний: виконання лабораторної роботи.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
Міжпредметні зв ́язки: анатомія, фізіологія, медицина, валеологія.
Матеріали та обладнання: таблиці, малюнки, слайди.
Основні поняття та терміни: слухова сенсорна система, барабанна перетинка, молоточок, коваделко, стремінце, завитка, кортіїв орган.

Структура уроку:

І. Організаційний момент……………………………………………………..1 хв.

ІІ. Актуалізація опорних знань………………………………………………..2 хв.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності…………………………………………2 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу……………………………………………...20 хв.

V. Узагальнення та систематизація знань…………………………………..17 хв.

VI. Підведення підсумків уроку………………………………………………2 хв.

VII. Домашнє завдання………………………………………………………..1 хв.

 

 

 

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання. Перевірка наявності учнів. 

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Вправа « Коректив»

1. Рогівка.  2.Ціліарне  тіло.  3.Скловидне  тіло. 

4. Кришталик

 

 

 

2.  Вправа  "Так чи ні"
1. Зоровий аналізатор сладається з рецепторної, провідникової та центральної частини*
2.  Рогівка заломлює промені вдвічі сильніше, ніж кришталик*
3.  Райдужку порівнюють з діафрагмою фотоапарату;
4.  Наші очі сприймають інфрачервоні промені

5.  По окулярах, які  знаходяться на людині можна визначити, вона страждає   на       короткозорість чи далекозорість*

6.  Офтальмолог лікує хвороби очей*

7.  Для хорошого зору необхідний вітамін А*

8.   Для ліворуких людей  світло повинно падати справа *

9.  У людини зір - монокулярний                                                                                        

10.  Кон'юктивіт - від брудних носових хустинок*

Правильні : 1,2,5,6,7,8,10

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Як часто у жартах, примовках, анекдотах, художніх творах, театрі, кіно ми весело сміємося над такими фізичними недоліками,як глухота.

Називаємо таких людей «глуха тетеря»,  «ведмідь на вухо наступив»… і не задумуємося над тим, що слух дуже тісно пов’язаний з мовою. Слуховий аналізатор важливий для розвитку мови. Він опора й посередник мови й співбесід. Ми з вами живемо у світі звуків. Він надзвичайно багатий, різноманітний, постійно змінюється. Отже запишемо тему нашого уроку : Слухова сенсорна система. Вухо. Гігієна слуху.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Значення слухової сенсорної системи ( розповідь вчителя)

Слухова сенсорна система спрямована на сприйняття звукових коливань і формування слухових відчуттів. Людина сприймає звукові коливання в діапазоні від 16 до 20 000 Гц. Для неї характерний бінауральний слух ( сприймання звуків парними органами слуху ). Звуки частота яких менша ніж 16 Гц називаються інфразвуки, а ті яких частота більша за 20 000 Гц- ультразвуки. Такі звуки орган слуху людини не здатен сприймати.

Слухова сенсорна система сприймає інформацію про напрямки й джерела звуків, дає змогу орієнтуватися в просторі та здійснює формування в корі півкуль слухових відчуттів. Їхня роль у житті людини особливо зростає під час сприймання мови та музики. Слухові відчуття в процесі розвитку людини дуже тісно пов’язані з мовою. Дитина, яка втратила слух у ранньому віці (до того, як навчилася говорити), втрачає й мовну здатність, хоча її голосовий апарат залишається неушкодженим.

Складання таблиці у зошиті:

Таблиця  ВІДДІЛИ СЛУХОВОЇ СЕНСОРНОЇ СИСТЕМИ

Відділ	Характеристика
Периферичний	Перетворення звуків у нервові імпульси здійснюють фонорецептори (волоскові клітини) спірального органа, розташованого в завитці
Провідниковий	Проведення імпульсів здійснюють правий і лівий слухові нерви в складі присінково-завиткової пари черепно-мозкових нервів (VІІ пара)
Центральний	Обробка слухової інформації відбувається у слуховій зоні скроневої частки кори півкуль

2. Будова та функції органа слуху(пояснення з використанням муляжа і таблиці)

ВУХО ЛЮДИНИ - орган чуття, що забезпечує слух. Цей чутливий утвір складається з трьох частин: зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

Зовнішнє вухо здійснює проведення звукових коливань. У ньому розрізняють вушну раковину, зовнішній слуховий прохід та барабанну перетинку. Вушна раковина вловлює звукові коливання та спрямовує їх у зовнішній слуховий прохід. Її форма дає змогу орієнтуватись у напрямку надходження звуку й краще сприймати звуки, що надходять спереду. Зовнішній слуховий прохід має довжину до 2,5 см, покритий шкірою з волосками й залозами, що виділяють вушну сірку для захисту від пилу і води. Поступове звуження проходу дає змогу концентрувати хвилі й підсилювати звук. Барабанна перетинка - це тонка сполучнотканинна мембрана (товщина 0,1 мм) на межі зовнішнього й середнього вуха, ззовні вкрита шкірою, а зсередини - слизовою оболонкою. Така будова забезпечує сприйняття й передачу звукових коливань на слухові кісточки.

Іл. 99. Будова вуха людини.                     Зовнішнє вухо: 1 - вушна раковина; 2 - слуховий прохід; 3 - барабанна перетинка. Середнє вухо: 4 - барабанна порожнина; 5 - молоточок; 6 - коваделко; 7 - стремінце; 8 - слухова труба. Внутрішнє вухо: 9 - завитка зі спіральним органом; 10 - слуховий нерв

 

 

 

Середнє вухо розташоване між барабанною перетинкою зовнішнього вуха й овальним вікном внутрішнього вуха. Цей відділ складається з барабанної порожнини, заповненої повітрям (близько 1 см³), слухових кісточок та слухової (євстахієвої) труби. Слухова труба сполучає барабанну порожнину з носоглоткою, завдяки чому тиск повітря з обох сторін перетинки дорівнює атмосферному. У середньому вусі розташовані три послідовно з’єднані суглобами слухові кісточки (молоточок, коваделко, стремінце), які зв’язують барабанну перетинку з внутрішнім вухом. Ці кісткові утвори передають коливання, зменшуючи їх амплітуду й збільшуючи силу.

Внутрішнє вухо в людини розташоване у скроневій кістці. Це кістковий утвір, що має (окрім інших утворів) завитку, яка і є органом слуху. Завитка - спірально закручений канал в 2,5 оберту, що містить всередині завитковий лабіринт. На перетинці цього лабіринту розташований звукосприймальний апарат - спіральний (кортіїв) орган. Він містить звукові рецептори (волоскові клітини), які перетворюють коливання рідини завитка, зумовлені дією звукових хвиль, на нервові імпульси. Через слуховий нерв ці імпульси надходять до слухової зони кори півкуль. Інша частина внутрішнього вуха - три півколові канали з овальним і круглим мішечками, заповненими рідиною, утворюють орган рівноваги - вестибулярний апарат.

Отже, вухо людини має три відділи й пристосоване до сприймання звукової інформації, необхідної для орієнтування в просторі та спілкування.

3.Сприйняття слухової інформації в людини.

СЛУХ - вид чуття або сукупність процесів у слуховому аналізаторі, що здійснюють сприйняття звукової інформації. Звукові хвилі, потрапляючи за допомогою вушної раковини у зовнішній слуховий прохід, підсилюються в 2-2,5 раза й спричиняють коливання барабанної перетинки. Її вібрації передаються на слухові кісточки, що діють як важелі, зменшуючи амплітуду коливань і збільшуючи їхню силу (до 50 разів). Стремінце поєднане з мембраною овального вікна й здійснює через неї передачу коливань на рідину каналів завитки. Рідина проводить механічні коливання до основної мембрани спірального органа. Уся ця сукупність процесів називається механічним звукопроведенням. Далі волоскові клітини спірального органа при коливанні мембрани збуджуються, й у них виникають нервові імпульси. Відбувається рецепторне звукосприймання. Нервові сигнали, що виникли в слухових рецепторах, передаються слуховим нервом (нервове проведення збудження). Інформація про зміни в довкіллі надходить до слухової зони, де відбувається кіркове формування слухових відчуттів.

Сприйняття звукових хвиль вухом людини.

Звукові коливання надходять до завитки також через кістки черепа. Цей шлях сприйняття звуків малоефективний, тому застосовується в окремих випадках. Так сприймаються звуки людиною у воді або в людей, що використовують слухові апарати.

Отже, слух у людини здійснюють такі процеси: механічне звукопроведення, рецепторне звукосприймання, нервове проведення збудження та кіркове формування слухових відчуттів.

Перегляд відео « Анатомія вуха. Слухова сенсорна система» :

https://www.youtube.com/watch?v=no1NUR3yVG0&ab_channel=%D0%91%D0%86%D0%9E%D0%9B%D0%9E%D0%93%D0%86%D0%AF%D0%B4%D0%BE%D0%97%D0%9D%D0%9E

4. Порушення слуху . Гігієна слуху( складання схеми)

Порушення слуху — це відсутність або ураження, зниження слуху, що зумовлює помилкове сприймання оточуючих звуків. Порушення слуху поділяється на 2 види:

                                               Порушення слуху

 

                                 Глухота                            Туговухість

 

 Глухота — найрізкіший ступінь ураження слуху або його значне зниження, при якому розбірливе сприймання вербального мовлення стає неможливим. Повна глухота зустрічається рідко. У більшості випадків зберігаються хоча б невеликі залишки слуху. З їхньою допомогою дитина може сприймати дуже гучні, різкі немовленнєві звуки (дзвінок, свисток), а іноді прості, добре знайомі слова, які вимовляються чітко і голосно біля вушної раковини

Туговухість — стійке зниження слуху, що виражається в різному ступені: від незначного порушення сприймання шепітного мовлення до різкого обмеження можливості сприймання мовлення розмовної гучності

 Причини виникнення туговухості різноманітні:

 • як результат гострого або хронічного запалення середнього вуха: відбуваються патологічні зміни в середньому вусі — прорив барабанної перетинки, рубці, зрощення, що призводять до порушення рухливості барабанної перетинки та ланцюга слухових кісточок;

• як результат хронічних захворювань носа і носоглотки (наприклад, аденоїди), при цьому порушується прохідність євстахієвої труби та нормальної вентиляції середнього вуха;

• як результат перенесених інфекційних захворювань (скарлатини, грипу, корі); • як результат вроджених аномалій органів слуху в ембріональному періоді.

Перегляд відео «Як правильно чистити вуха»:

https://www.youtube.com/watch?v=O-ZUPoiK4ps&ab_channel=%D0%A1%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%81%D0%B8

Учні розробляють основні правила гігієни слуху, озвучують їх і записують на дошці:

– щодня мити вуха, чистити від вушної сірки;

– не прочищати вуха гострими предметами, щоб запобігти пошкодженню  

   барабанної перетинки;

– не слухати дуже гучну музику, особливо через навушники;

– при сильних, різких звуках відкривати рот;

– при сильному вітрі та мінусовій температурі одягати головний убір;

– не намагатись самостійно діставати сторонні предмети з вушного проходу;

– проколювати мочки вуха для носіння сережок тільки у косметичних кабінетах

   для запобігання інфекцій.

V. Узагальнення та систематизація знань

Давайте застосуємо наші здобуті знання, виконавши лабораторне дослідження.

Лабораторне дослідження.

ВИМІРЮВАННЯ ПОРОГА СЛУХОВОЇ ЧУТЛИВОСТІ

Мета: формувати уміння вимірювати поріг слухової чутливості для правого й лівого вуха.

Обладнання: механічний годинник, сантиметрова лінійка.

Хід роботи (дослідження виконують групи із 3 учнів)

1. Вимірювання порогу чутливості здійснюється в умовах повної тиші. Один учень сидить на стільці із заплющеними очима. Другий учень повільно наближає годинник до правого вуха досліджуваного, доки той не почує звук. Третій учень лінійкою заміряє відстань від годинника до вушної раковини першого учня.

2. Потім таке саме дослідження проводять з лівим вухом.

3. Підсумок роботи.

Бесіда за запитаннями:

• Назвіть складові органу слуху.
• Що сприймає вухо?
• Яку роль виконує слуховий прохід?
• Що знаходиться в середньому вусі?
• Яке значення має євстахієва труба?
• Чим заповнене внутрішнє вухо?

VI. Підведення підсумків уроку

Рефлексія

Я дізнався...

Мені сподобалося...

Я сподіваюсь...

VII. Домашнє завдання

1.Опрацювати § 45;

2. Скласти таблицю будова слухової сенсорної системи

Система	Допоміжні частини вуха	Будова	Функції
Зовнішнє вухо
Середнє вухо (заповнене повітрям)
Внутрішнє вухо (заповнене рідиною)