Соціалізація учнів навчального закладу

Психолого-педагогічний семінар на тему “Соціалізація учнів школи як чинник розвитку гармонійної особистості”

Школа впливає на учнів не тільки як чинник педагогічний (через уроки, підручники, домашні завдання, виховнігодини), але і як чинник соціально-психологічний і психолого-педагогічний (через стосунки, що складаються між педагогами, учнями, батьками в навчально-виховному процесі, сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, тобто успішну взаємодію кожного учня і шкільного середовища).

Соціалізація –це …

Проблема соціального виховання в українській школі

Процес соціалізації відбувається

Етапи соціалізації учнів у навчальному закладі Перший етап (початкова ланка освіти) шкільної соціалізації розпочинається з моменту вступу-прийняття дитини до школи. Його можна позначити як початок соціального навчання. Педагогічним завданням шкільної соціалізації на цьому етапі є утвердження, коригування та розвиток базової системи життєвих відносин та орієнтацій, чуттєвості, інтелекту та волі, формування нахилів та вподобань, утвердження соціальної форми сприйняття, переживання, усвідомлення та завдоволення потреб та інтересів.

Це час соціального навчання. На цьому відрізку життєвого самоствердження дитини розв’язують такі педагогічні завдання шкільної соціалізації, як: освоєння базових алгоритмів соціальної взаємодії та поведінки, початкова соціально-рольова підготовка, збагачення соціального досвіду, визрівання системи соціальних установок, осягнення розмірностей і масштабів соціального простору та часу, самоідентифікація особистості. Другий етап (середня ланка освіти) шкільної соціалізації

Третій етап (старша ланка освіти) шкільної соціалізації Передбачає розв’язання педагогічних завдань щодо формування базових життєвих концепцій, становлення світогляду та стійкої самосвідомості, концептуалізації природної, соціальної та особистісної реальності, утвердження інтелектуально-вольового, етичного та естетичного змісту та спрямованості особистості, освоєння та вибір системи життєвих орієнтацій, соціальна самоідентифікація та самовизначення.

Напрямки та шляхи соціалізації учнів Соціалізаційна робота з підлітками вимагає таких підходів, за яких максимально використовувався б характерний для цього віку потяг до самостійності, нестандартності поведінки як форми утвердження індивідуальних та соціальних виявів власного “Я”.

Доцільним є застосування методу учнівських проектів, використання неформальних та позашкільних молодіжний об’єднань, молодіжного дозвілля у навчальних та соціалізаційних цілях. Учневі потрібно надати максимальних можливостей “вийти за межі” школи, не полишаючи її. Застосування різноманітних форм учнівського самоврядування, індивідуально адаптованого навчання, профорієнтаційна робота, залучення громади, батьків, підприємців, органів місцевої влади та інших зацікавлених суб’єктів до взаємодії із школою на цьому етапі соціалізації учнів є не тільки бажаним, а й абсолютно необхідними формами роботи.

Критерії успішної соціалізації: школяр має перебувати у референтній групі, класі оскільки її норми і цінності відіграють вирішальну роль його соціалізації, в засвоєнні визначеного ним соціального досвіду та формування внутрішніх поведінкових регуляторів, внутрішнього плану свідомості; група має бути створена як умова успішної колективної діяльності; задоволеність підлітка тим середовищем, де він перебуває; успішне оволодіння ним провідною діяльністю; підліток не відторгнутий від соціальних інститутів, з якими йому необхідно взаємодіяти (сім'я, школа, позашкільні установи).

Основні негативні шкільні умови, що призводять до порушення процесу соціалізації школяра 1) недолік уваги, теплоти із боку батьків, вчителів, емпатії (емоційні відносини) - виявляються незадоволеними потреби у любові, безпеки і захист; 2) часті конфлікти у школі (атмосфера шкільного, класного колективу) - невдоволені первинні потреби; 3) негативні установки педагогів (демонстрація педагогами моделей поведінки й поглядів життя, несучих негативні початку); 4) зниження матеріального, технічного забезпечення школи; 5) соціально-психологічна напруженість у суспільстві, шкільному колективі 6) зайвий чи недостатній контроль над школярем (якість « контролю»); 7) структурні характеристики школи й їхні зміни (переведення у інший клас, підгрупу та інших.) 8) насильство дитина у шкільництві (соціальна потреба у самостійності формує відносини «залежність - незалежність»).

Молода людина - це особистість, а особистість - це результат соціального становлення індивіда шляхом подолання труднощів і накопичення власного життєвого досвіду. Вирішальну роль відіграє соціальне середовище, в яке потрапляє людина після народження. А тому саме школа, педагогічний колектив, має всі можливості для формування повноцінної та гармонійної особистості.

Дякую за увагу!