"Соціальні мотиви навчання-основа в навчально-пізнавальному процесі"

Міністерство  охорони  здоров’я  України

Комунальний  заклад

«Бериславський  медичний  коледж»

Херсонської  обласної  ради

 

 

 

Методична  доповідь

на  тему:

«Соціальні мотиви  навчання - основа  в  навчально-пізнавальному процесі»

 

 

 

 

                                                ( З досвіду роботи)

 

 

 

      Схвалено  на  засіданні циклової комісії

      природничо – наукових підготовки

      Протокол  № ____ від «_____» ____20__ р

      

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        м. Берислав

 

 

 

 

 

 

                                          П Л А Н

 

1.Категорії  мотивації  навчання.

 

2.Способи  підвищення  внутрішньої  мотивації  студента.

 

3.Негативна  і  позитивна  мотивація.

 

4.Індивідуальний  підхід  для  формування  внутрішньої  мотивації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Соціальні  мотиви  навчання - основа  в  навчально- 

пізнавальному  процесі.

 

                                                         Вступ

     Здавна  відомо,  що  студент  це  не  посудина,  яку  можна  день  у  день,  з  року  в  рік  наповнювати  різноманітною  інформацією,  вважаючи  це  глибокими  знаннями.  Кожен  із  нас  мусить  пам’ятати:  наше  завдання  на  сучасному  етапі  становлення  й  розвитку  гуманітарної  й  демократичної  освіти – дати  такий  «інструментарій»  в  руки  дитини,  щоб  вона  вміла  і  хотіла  вчитися  самостійно.

   Звичайно,  успіх  студента  пов'язаний  передусім  з  навчальною  діяльністю  і  тільки  позитивні  мотивації  тобто  особисте  прагнення  вчитися,  пізнавати,  аналізувати,  самовдосконалюватися,  займатися  самоосвітою  сприятиме  «прориву»  особистості  в  навчанні.

   Переставши  бути  об’єктом  навчальної  діяльності,  студент  стає  активним  її  суб’єктом,  у  нього  є  потреба  у  поглибленні  й  удосконаленні  знань,  їхній  системності  й  обсягу.

   Поведінка  студента,  ставлення  його  до  вивчення  окремих  навчальних  дисциплін,  до  навчання,  до  освіти  загалом  піддаються  педагогічному  супроводу,  корекції  та  управлінню  й  залежить,  у  першу  чергу,  від  ефективності  вибору  мотивів  навчальної  діяльності,  а  отже  позитивної  мотивації.  Англійський  учений  Г.Розенфельд  визначає  такі  категорії  мотивації  навчання.:

• навчання  заради  навчання,  без  задоволення  інтересу;
• навчання  без  особистих  інтересів  та  кристі;
• навчання  заради  соціальної  ідентифікації;
• навчання  заради  успіху  або  страху  невдач;
• навчання  з  примусу  або  під  тиском;
• навчання  що  ґрунтується  на  поняттях  і  моральних  обов’язках  та  на  загальноприйнятих  нормах;
• навчання  для  досягнення  мети  в  повсякденному  житті;
• навчання,  що  ґрунтується  на  соціальній  меті,  потребі  бути  успішним.

   Умовою  успішного  навчання  є  мотивація,  яка  спонукає  студента  до  певної  діяльності  з  метою  розширення  й  поглиблення  своїх  знань,  підвищення  впевненості  в  собі  та  незалежності  від  зовнішніх  чинників 

   Які  способи  підвищення  внутрішньої  мотивації  застосовуються в Бериславському медичному коледжі ?

   Це  передусім:

• співпраця  викладача  та  студента,  а не  нав’язування  завдань  і  мети;
• уникання  встановлення  часових  обмежень  там,  де  можливо  (це пригнічує  творчість);
• навчальні  завдання  відповідати  віковим  потребам  за  складністю;
• надання  дитині  права  вибору  навчального  завдання  без  обмеження  її  свободи;
• добір  завдань  з  елементами  новизни  і  непередбачуваності  тощо.

 Результати застосування таких способів,дають підставу      зробити вісновки :

• по – перше,  навчання,  яке  ґрунтується  на  внутрішній  мотивації,  успішне  і  дитина  здатна  працювати  довше  без  будь – якої  зовнішньої  підтримки;
• по – друге,  учні  які  обирають  складніші  завдання,  успішні  і  їхня  внутрішня  мотивація  висока,  а  в  кого  переважає  зовнішня  мотивація,  ті  не  отримують  задоволення  від  складних  завдань  і  виконують  прості,  отримуючи  оцінку  або  похвалу;
• по – третє,  відсутність  внутрішньої  мотивації  сприяє  зростанню  напруженості,  зменшенню  спонтанності,  що  пригнічує  креативність  дитини.

 

                 Окрім  того,  перевага  внутрішньої  мотивації  є:

• позитивний  вплив  на  вирішення  творчих  завдань;
• емоційне  задоволення  від  успішно  виконаного  завдання.  Особливо  складно;
• підвищення  самоповаги  студента  та  його  самооцінки.

 

   Становлення  позитивної  мотивації  до  навчання  в  першу  чергу,  залежить  від  професійного  рівня  викладача,  якості  викладання  навчальної  дисципліни,  технологій  навчання,  організації  як  колективної,  групової  так  і  індивідуальної  діяльності.  Викладачу  відведено  особливу  роль:

   Не  тільки  вміти  поєднати  їх  практичною  реалізацією  а  набагато  більше.  Він  має  повести студента  за  собою,  стати  порадником,  вихователем  і  водночас  об’єктивним  критиком,  вимогливим  наставником  (сучасний  викладач – це  менеджер,  вихователь,  наставник,  порадник).

   Мотивація  до  навчання  великою  мірою  залежить  і  від  зовнішніх  чинників:  довкілля,  родини,  друзів,  від  чітко  спланованої  освітньої  діяльності  навчального  закладу.  З  цього  боку  навчання  має  утвердитися  як  обов’язок  перед  державою,  який  з  честю  кожна  молода  людина  має  виконати,  звичайно,  це  не  завжди  і  не  всі  чітко  усвідомлюють.

 

                     Отже,  розгляньмо  основні  складові  мотивації.

   Мотивація  буває  позитивна  і  негативна.  До  кожної  з  них  відносять  певну  групу  мотивів.

   До  позитивної  мотивації  відносять  передусім,  пізнавальну  мотивацію  (основна  обумовлює  процес  набуття  знань,  умінь  і  навичок).  Її  складають  мотиви  навчальної  активності,  закладені  в  процесі  навчання  й  зумовлені  формою,  змістом  перебігом.  Розвивають  допитливість,  інтерес  до  знань,  потребу  в  розумовій  діяльності,  удосконалення  розумових  здібностей  та  пізнавальних  можливостей.

   Рівень  пізнавальної  діяльності,  а  також  рівень  наукового  світогляду  й  переконань  залежить  від  якості  викладання,  його  ідейного  і  наукового  рівня,  методів  і  технологій.

   У своїй педагогічній діяльності особливу увагу надаю соціальній  мотивації,   яка    виходить  за  межі  лише  навчального  процесу,  пов’язана з  суспільними  відносинами  і  виникає  під  впливом  родини,  довкілля,  усієї  навчально – виховної  роботи закладу:

 

• суспільно – політичні  мотиви,  які  розглядають  навчання  як  високий  суспільний  обов’язок,  як  підготовку  до  громадської  й  трудової  діяльності,  як  шлях  до  опанування  культурного  надбання  людства.  Суспільна  значущість  освіти  виступає  як  особиста  діяльність.  Основні  чинники.  Що  викликають  ці  мотиви:  зустрічі  з  працівниками медичних закладів району та області,  науковцями, участь  у  конференціях,  тощо.

 

• Професійно – ціннісні  мотиви,  які  забезпечують  підготовку  до  майбутньої  трудової  діяльності  (професії).  Значну  роль  становлять  мотиви  соціального  престижу  тобто  ті,  які  пов’язані  з  усвідомленням  особистої  гідності,  значущості,  прагнення  мати  авторитет,  місцем  в  колективі  й  відповідальності  за  престиж  цього  колективу.

 

• комунікативні  мотиви  забезпечують  вироблення  комунікативних  навичок  культури  спілкування,  уміння  слухати  і  чути  інших.

 

• група  мотивів,  які  пов’язані  з  потребою  в  самовихованні,  прагненні  до  самовдосконалення.

 

Негативну  мотивацію  обумовлюють  мотиви,  пов’язані  з  утомою,  нудьгою,  різними  труднощами:

• мотивація  тривожності  (страху) – незадовільна  оцінка,  отримана  на  уроці,  страх  перед  покаранням;
• мотиви  (соціального  примусу)  до  виконання  навчальних  обов’язків,  які  не  сприяють  вирішенню  завдань  а  навпаки  викликають  незадоволення,  бездіяльність,  протест.

 

Усі  мотиви  взаємопов’язані:  кожен  студент  має  кілька  видів  мотивів,  що  становлять  нормальний  мотиваційний  комплекс.  Моє  завдання – забезпечити  органічний  зв'язок  широких  соціальних  мотивів  з  навчальними  інтересами  і  пізнавальними  запитаннями  студентів

   Створення  позитивної  мотивації  до  навчання  студента  є  цілком  індивідуальним  воно  залежить  передусім  від  соціальних  умов  та  від  індивідуально – типологічних  особливостей  організації  нервової  системи  особливості.  Рівень  мотивації  безпосередньо  пов'язаний  зі  здібностями  та  природними  обдарованнями  дитини,  швидкістю  вироблення  розумових  дій  та  операцій,  обсягом  та  якістю  знань,  темпом  навчання,  пам’яттю  і 

звичайно  ж,  фізичними  і  моральним  станом.

 Можна зробити висновки:

  - щоб  віднайти  досконалі  засоби  впливу  на  дитину,  потрібно  вивчити  індивідуальні  риси  її  характеру,  прагнення.  Від  цього  залежать  шляхи  подолання  «бар’єрів»  навчанні,  вироблення  впевненості  в  собі  та  самооцінка  досягнутих  результатів  своєї  праці.

 -  прагнучи  створити  сприятливі  умови  для  позитивної  мотивації,  ми  мусимо  постійно  враховувати  індивідуальне  ставлення  кожної  дитини  до  навчання.

   Студентам  1 – го  курсу коледжу  притаманне  ще  те  бажання  «хочу  вчитися»,  яке  дуже  характерне  для  початкової  школи  другокурсники  виявляють  більше  зовнішньої  мотивації – примус.  Контроль  з  боку  батьків,  учителя,  кураторів  поєднується  зі  звичкою  й  прагненням  добре  вчитися.  Учні  3 – го,  4 – го  курсу  готуючись  до  вибору  майбутньої  професії,  проявляють  в  основному  соціальну  мотивацію.

   На  мою  думку  прийшовши  до коледжу ,  учні  мають  справді  високу  позитивну  мотивацію  до  навчання,  бо  в  нашому  закладі  створено  той  особливий  освітній  простір  у  якому  чітко  сплановано  навчально – виховний  процес,  багата  матеріально – технічна  база,  сучасні  затишні  класні  кімнати,  багатий  бібліотечно – інформаційний  комплекс  і  звичайно  високопрофесійний,  високоінтелектуальний,  творчий  педагогічний колектив.

   Обираючи  навчальний  заклад,  дуже  часто  батьки  та  їхні  діти  «йдуть  до  вчителя».  Це  дуже  важливо – мати  нині  «свого»  вчителя – професіонала,  учителя – інтелігента,  який  безмежно – закоханий  у  свою  справу,  шанує  студента,  якому  крім  своїх  знань,  умінь  віддає  часточку  своєї  душі  й  тепла. Викладач  своєю  поведінкою,  поглядами,  переконаннями  виховує,  а  отже  викликає  довіру,  на  нього  хочеться  бути  схожим,  за ним  хочеться  йти.  Це  й  є  тими  надійними  шляхами – критеріями  позитивної  мотивації  до студента.

Також  я та мої колеги переконані,що студент має  виконувати  ту  роботу,  яка  під  силу,  яка  подобається. 

   Дуже  часто  діти  «розкриваються»,  беручи  участь  у  гуртках,  секціях,  різноманітних  конкурсах,  турнірах  тощо.

   Не  потрібно  забувати,  що  оцінка  роботи – це  теж  важливий  чинник,  який  впливає  на  підвищення  чи  зниження  мотивації  діяльності студента.  Кожен  виставлений  бал  має  бути  об’єктивним  і  вмотивованим.  Не  завжди  високий  бал  чи,  навпаки,  низький  є  стимулом  до  роботи.  На  закінчення  хочу  дещо  сказати:

   Головним  джерелом  мотивації  є  праця.  На занятті  має  панувати  «культ  праці»,  тобто  прагнення  викладача  й  студентів  робити  все  як  найкраще  з  орієнтацією  на  успіх.

 

Можна зробити висновок:

« Особистість викладача – наріжний  камінь  освітнього  процесу».

«Щоб заклад  став закладом  радості,  щоб  він  відкривав  дитині  насолоду  пізнавання,  вчив  мислити,  треба  щоб  учитися  було  цікаво».

«Сучасна  школа – це  школа  життєтворчості,  а  справжня  освіта – це  розвиток  розуму,  а  не  просто  накопичення  інформації  й  розкладання  її  по  поличках».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         Список  використання  літератури:

 

1. Шопіна М. О. Розвиток мислення дітей 5–9 років та підлітків / М. О. Шопіна // Практична психологія та соціальна робота. — 2013. — № 9. — С. 60–72.

 

2. Штепа О. С. Мотиваційне здоров’я особистості / О. С. Штепа // Практична психологія та соціальна робота. — 2012. — № 8. — С. 1–4

 

3. Мар’яненко Л. Рекомендації для педагогів щодо вміння формувати пізнавальний інтерес і пізнавальну потребу в молодших школярів / Л. Мар’яненко // Практичний психолог: школа. — 2014. — № 3. — С. 40–48.

 

3. Лозова В. І. Пізнавальна активність школярів. — Харків: ОВС, 1990. — 164 с.

 

4.  Ушинський К.Д. Праця в її психічному і виховному значенні. Вибр. пед. твори: У 2-х т. — Т. І. — С. 318,

 

6. Теоретичні та методичні основи професійного самовиховання студентів вузу: навч.-метод. посіб. / Семиченко В. А., Галус О. М., Зданевич Л. В. (під заг. ред. В. А. Семиченко). Центральний ін-т післядипломної педагогічної освіти – Хмельницький: ХГПІ, 2001 .– 255 с

 

7  Романова Н. Ф. Роль студентських соціальних служб у вирішенні соціальних проблем в студентському середовищі // Український соціум. – 2004. – №1(3). – С. 32–37.

 

8. https://pidruchniki.com/12980108/pedagogika/psihologo-pedagogichni_osnovi_navchalno-piznavalnoyi_diyalnosti_uchniv

 

9.Балл Г.О.  Методілогічні  засоби  гуманізації  (особистісної  орієнтації)  професійної  діяльності  та  підготовки  до  неї  /Психологія  праці  та  професійної  підготовки  особистості:  Навч.  посіб 

/За  ред..  Перепелиці П.С.,  Рибалки В.в.Хмельницький:  ТУП,  2001. 

с.48-67.