Соціально-економічний розвиток Харківщини у І половині ХІХ ст.

Соціально

-

економічний

розвиток

Харківщини

у

І

половині

ХІХ

ст

.

Вчитель Люботинського ліцею №2

 Манько Оксана Віталіївна

Перша половина XIX століття — переломна доба для Харківщини: поступовий 
розклад феодально-кріпосницької системи, зародження ринкових відносин 
та розквіт культурного й наукового життя, що перетворили регіон на 
інтелектуальну столицю підросійської України.

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

XIX СТОЛІТТЯ

ХАРКІВЩИНА

Економічний

контекст

: 

між

старим

і

новим

У першій половині XIX ст. Харківщина перебувала у стані 

поступового розкладу феодально-кріпосницької системи та 

зародження нових ринкових (капіталістичних) відносин

. Регіон залишався переважно аграрним, проте активно розвивалися 

ремесла, мануфактури та внутрішня торгівля. Цей перехідний період визначав суперечливість тогочасного суспільства: поряд із 
закріпаченням селян зростали торговельні зв'язки й формувалися нові соціальні верстви.

Аграрна

основа

Землеробство — головне заняття 
більшості населення

Зародження

ринку

Товарність господарств і зростання 
торгівлі

Кріпосна

залежність

Суттєве гальмо для розвитку 
капіталізму

Сільське

господарство

Структура

виробництва

Основою економіки було поміщицьке та селянське 
землеробство. Головними зерновими культурами виступали 

пшениця, жито та овес

. Зростала товарність господарств: 

поміщики та заможні селяни дедалі більше орієнтувалися на 
продаж зерна й сировини на ринках, а не лише на власне 
споживання.

Кріпосна

криза

Посилювалася експлуатація селян через кріпацтво, що 
виявлялося у зростанні 

панщини та місячини

. Це 

спричиняло глибоку кризу аграрного сектору: падіння 
продуктивності, зубожіння селянства та соціальну 
напруженість. Кріпосна система дедалі більше гальмувала 
економічний розвиток регіону.

Кріпацтво на Лівобережній Україні зберігалося до 
реформи 1861 року, суттєво уповільнюючи 
модернізацію.

Промисловість

і

мануфактури

Мануфактурне

виробництво

Переважають дрібні селянські промисли 
та поміщицькі мануфактури, що 
використовували 

примусову працю

кріпаків. Поступово зростала кількість 
підприємств суконної, цукрово-бурякової 
та шкіряної галузей.

Перехід

до

найманої

праці

Почався повільний перехід від 
мануфактури до фабрики з використанням 

найманої праці

. Однак кріпосне право 

суттєво гальмувало цей процес, 
позбавляючи підприємців вільної робочої 
сили.

Цукрова

галузь

Цукрово-бурякове виробництво стало 
однією з найбільш динамічних галузей 
регіону, адже Харківщина мала 
сприятливі природні умови для 
вирощування цукрового буряка.

Торгівля

та

ярмарки

Харків перетворився на 

потужний торговельний центр Лівобережної 

України

. Традиційні ярмарки збирали тисячі купців із різних куточків імперії, 

перетворюючи місто на головний вузол товарообміну регіону.

Хрещенська

ярмарка

Одна з найбільших зимових ярмарок, що збирала купців із центральної 
Росії та українських губерній.

Троїцька

та

Успенська

ярмарки

Літні ярмарки, де торгували худобою, зерном, ремісничими виробами 
та імпортними товарами.

Чумацька

торгівля

Активно розвивалася місцева та чумацька торгівля — перевезення солі, 
риби та інших товарів волами.

Соціальна

структура

суспільства

1

Дворянство

та

інтелігенція

2

Купці

, 

міщани

, 

ремісники

3

Заможні

селяни

4

Більшість

 — 

кріпаки

без

землі

Більшість населення становили 

селяни, які страждали від безземелля та кріпосної залежності

. Водночас формувався новий 

шар міщан, купців та перших найманих робітників. У Харкові як адміністративному та культурному центрі губернії зростала кількість 
інтелігенції — завдяки відкриттю університету (1805 р.) місто приваблювало вчених, письменників і громадських діячів.

Харківський

університет

 — 

серце

регіону

Відкриття Харківського університету у 1805 році

 стало головною подією 

доби, що змінила долю всього регіону. Заснований за ініціативою видатного 
вченого і громадського діяча 

Василя Каразіна

 та коштом місцевого 

дворянства й міщан, він став 

першим вищим навчальним закладом 

європейського типу на підросійській Україні

.

Гімназії

та

училища

При університеті відкривалися 
гімназії, повітові та парафіяльні 
училища, що формували мережу 
освіти в губернії.

Зростання

письменності

Збільшувалася кількість 
грамотних людей серед міщан та 
козацького стану, хоча для 
більшості селян-кріпаків освіта 
залишалася недоступною.

Науковий

потенціал

Університет зосередив навколо себе наукові та культурні сили, 
перетворивши Харків на інтелектуальний центр.

Література

та

формування

нової

української

мови

Харківський

романтизм

Навколо університету сформувався гурток діячів культури — 

Ізмаїл Срезневський, Левко Боровиковський, Амвросій 
Метлинський

. Вони збирали український фольклор, видавали 

збірки народних пісень та започаткували романтичний напрям 
в українській літературі, закладаючи основи національної 
ідентичності.

Григорій

Квітка

-

Основ

'

яненко

«Батько української прози», що народився і працював на 
Харківщині. Його повісті 

«Маруся»

 та 

«Конотопська відьма»

заклали основи нової української художньої прози.

Петро

Гулак

-

Артемовський

Поет, байкар і згодом ректор Харківського університету. Його 
знаменита байка 

«Пан та Собака»

 гостро висміювала 

кріпосницькі порядки, роблячи літературу знаряддям 
соціальної критики.

Значення

для

мови

Діячі харківської школи активно вживали 

живу народну 

мову

 у своїх творах, сприяючи утвердженню української 

літературної мови як самостійної системи.

Преса

, 

видавнича

справа

та

театр

1

1816 — «

Харьковский

Демокрит

»

Перше видання, де вперше надруковано 

сатиричні вірші українською мовою

.

2

«

Украинский

вестник

» 

та

«

Украинский

журнал

»

Періодичні видання, що обговорювали питання 

історії, культури та мови

 України.

3

1816 — 

Професійний

театр

У Харкові створено постійний професійний 

театр. Директором став 

Квітка-

Основ'яненко

, на сцені грав видатний актор 

Михайло Щепкін

.

4

Архітектура

та

музика

Місто розбудовувалося у стилі 

класицизму

, 

з'являлися нові кам'яні споруди громадського 

призначення. Розвивалося церковне та світське 

музичне мистецтво.

Завдяки пресі та театру Харків утвердився як 

інтелектуальна столиця

 підросійської України, де формувалася нова 

культурна еліта.

Підсумки

: 

Харківщина

на

порозі

змін

Перша половина XIX ст. стала для Харківщини часом 

суперечливим, але 

плідним

: кріпосна система гальмувала економіку, водночас культурне й 

наукове життя переживало справжній розквіт.

Аграрна

криза

Кріпацтво гальмувало розвиток, але товарність господарств зростала

Торговий

центр

Харків — головний ярмарковий і торговельний вузол Лівобережжя

Освіта

і

наука

Університет (1805) перетворив місто на інтелектуальну столицю

Культурний

ренесанс

Формування нової літературної мови, преси, театру та романтизму

Харківщина першої половини XIX ст. — це регіон, де попри кріпосну 
неволю закладалися основи модерної української культури, науки та 
національної свідомості.