Соціально-педагогічний супровід онлайн

Соціально-педагогічний супровід-онлайн для дітей

Розв’язання проблеми підтримки у соціально-педагогічній парадигмі виховання розгортається нами на гуманістичних цінностях, шляхом пошуку інноваційного змісту, форм і методів підтримки дітей із сімей вимушених переселенців у системі соціальних відносин, ціннісних ставлень, профілактики маргіналізації, які можуть бути зреалізовані в освітніх закладах та за місцем проживання і оздоровлення дітей, в індивідуальних та групових формах роботи. За нашим уявленням такі перспективи відкриває соціально-педагогічний супровід.

У психолого-педагогічному аспекті супровід найчастіше розглядається як метод, що забезпечує створення умов для прийняття суб’єктом оптимальних рішень в різних ситуаціях життєвого вибору. М.І. Рожков вважає, що супровід – це завжди взаємодія супроводжуючого і того, відносно кого здійснюють супровід.

      Соціально-психологічний супровід дитини – це процес, що містить комплекс цілеспрямованих послідовних педагогічних дій, які допомагають дитині зрозуміти життєву ситуацію, забезпечують дитині саморозвиток на основі рефлексії того, що відбувається. До визначення поняття «соціально-педагогічний супровід» варто йти від поняття мети соціально-педагогічної діяльності взагалі. На думку М.І. Рожкова, мета соціально-педагогічної діяльності – це продуктивне сприяння людині в її адекватній соціалізації, активізація її входження у соціум.

       Саме такий підхід до мети соціально-психологічної діяльності базується на суб’єкт-суб’єктному підході, що передбачає активну позицію самого об’єкта соціально-педагогічного впливу. Соціально-психологічна діяльність має реалізувати наступні завдання:

 · формування соціальної компетентності дитини – здійснюється через соціальне навчання;

· виховання комплексу якостей, необхідних дитині для взаємодії з навколишнім соціальним середовищем (соціальної адаптивності, соціальної автономності та соціальної активності), реалізуються на основі соціального виховання;

 · сприяння в подоланні труднощів соціалізації, проблем, що виникають у відносинах з навколишнім соціальним середовищем – реалізується через соціально-педагогічний супровід.

      Процес соціально-психологічного супроводу, маючи свою специфіку, спрямований, перш за все, на підтримку людини в системі соціальних відносин, навчання молоді новим моделям взаємодії з собою та світом, подолання труднощів соціалізації. Соціально-психологічний супровід діалектично пов’язаний як із соціальним вихованням, так і з соціальним навчанням. Якщо супровід є фактором виховання, то виховання є цільовою функцією соціально-педагогічного супроводу. У процесі супроводу формується соціальна компетентність молоді, а отже, він сприяє соціальному навчанню. У свою чергу, соціальне навчання спирається на соціально-психологічний супровід, який регулює соціальну практику дітей та молоді. Соціально-психологічний супровід не може бути супроводом взагалі. Це не пасивний процес «відслідковування розвитку людини». Супровід повинен мати чітко виражені цілі.

       Виділяють дві мети соціально-психологічного супроводу:

Ідеальна мета – адекватна соціалізація та розвиток індивідуальності людини. Ця ідеальна мета завжди відбивається у персоніфікованих цілях досягнення кожною людиною більш високого рівня соціальності, що проявляється в її соціальному самовизначенні та розвитку її індивідуальності.

Процесуальною метою є віддзеркалення в педагогічних засобах актуальних потреб особистості, що розвивається, на підставі яких особистість може вирішити особистісні проблеми.

      Соціально-психологічний супровід завжди персоніфікований і спрямований на конкретну особистість, навіть якщо педагог працює з групою. Власне супровід, що включає в себе допомогу і підтримку, припускає не вирішення проблеми за особу, а стимулювання її самостійності у вирішенні проблеми. Суб’єктами соціально-психологічного супроводу дітей та молоді є:

· батьки і родичі;

· спеціалісти, які здійснюють його цілеспрямовано у рамках реалізації своїх професійних функцій (соціальні педагоги, шкільні психологи, класні керівники, вихователі, організатори роботи з молоддю, працівники соціально-педагогічних центрів тощо);

 · волонтери, які реалізують функції соціального супроводу в рамках своєї громадської діяльності.

      Функції соціально-психологічного супроводу, відображаючи мету даного процесу і його специфіку, визначають зміст педагогічних дій. Необхідно виділити дві групи функцій соціально-психологічного супроводу:

Перша група – цільові функції, що відображають зміст педагогічних завдань, які розв’язуються суб’єктами соціально-педагогічного супроводу.

Друга група – інструментальні функції, що відображають технологію соціально-педагогічного супроводу. 

       Безумовно, що в сукупності, всі цільові функції соціально-психологічного супроводу реалізують мету розвитку особистості та індивідуальності людини. Тому першою і найважливішою є розвиваюча функція, реалізація якої передбачає здійснення цілеспрямованого впливу на соціальний розвиток людини. Суб’єкти соціально-педагогічного супроводу, реалізуючи завдання супроводу, повинні піклуватися, перш за все, про розвиток індивідуальності особистості. У цьому сенсі розвиваюча функція є основною, так як відповідає змісту будь-якої гуманістично-спрямованої педагогічної діяльності. Реалізація розвиваючої функції передбачає створення педагогами ситуацій розвитку, які сприяють появі новоутворень в особистісних якостях людини і розкриття її потенціалів, що відображають людську індивідуальність. Тісно пов’язана з розвиваючою функцією функція педагогічної підтримки. Педагогічна підтримка – це процес спільного з дитиною визначення її власних інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання перешкод (проблем). Необхідно підтримати людину в процесі пошуку вирішення особистісних проблем, а не вирішувати їх за нього. Реалізація функції педагогічної підтримки передбачає опору на наявні сили та потенційні можливості дитини і віру педагога в ці можливості. У процесі реалізації даної функції суб’єкти соціально-педагогічного супроводу виявляють особистісну проблему молодої людини, здійснюють спільно з ним пошук варіантів її вирішення та аналіз наслідків цього рішення на основі наявного у людини соціального досвіду. Реалізація функції педагогічної підтримки перетинається з функцією соціально-педагогічної допомоги. За визначенням М. І. Рожкова під соціально-педагогічною допомогою варто розуміти реальне сприяння людині в подоланні виникаючих у неї труднощів. Це можуть бути труднощі у вирішенні конфліктної ситуації з однолітками та дорослими, ускладнення при виконанні особою покладених на неї обов’язків, труднощі досягнення мети і т. д. Реалізація цієї функції передбачає виявлення потреб дитини в соціально-педагогічній допомозі, визначення міри цієї допомоги (ступеня втручання), надання допомоги, як через дії дитини, так і через дії дорослих. Допомога може бути запропонована (саме запропонована, а не нав’язана) в різних формах: консультаціях, залучення певних осіб для надання допомоги особі, спільної діяльності. Наступною функцією соціально-педагогічного супроводу є фасилітація (полегшення) адаптації особи до нових для неї життєвих ситуацій. У людини найчастіше виникають труднощі в тих ситуаціях, які для неї є новими, наприклад, переїзд в інше місто, поява в сім’ї нової людини, участь у невідомій раніше події і т.п. Ця функція соціально-педагогічного супроводу сприяє . Реалізація цієї функції припускає спільний з особою аналіз нової ситуації, визначення ставлення до неї, пошук разом з людиною способів поведінки. Також необхідно говорити про реалізацію корекційної функції соціально-педагогічного супроводу. Її реалізація передбачає спрямованість педагогічних дій на певні зміни в цінностях особи, що істотно впливають на її вчинки та поведінку. Усі перераховані функції соціально-педагогічного супроводу взаємопов’язані між собою, їх реалізація комплексно і цілісно впливає на особистість клієнта , сприяє її адекватному розвитку.

Друга група функцій, як уже було сказано вище, – інструментальні. Визначаючи їх, необхідно ще раз підкреслити, що їх реалізація не передбачає керівництва соціального педагога дітьми або молодими людьми, клієнтами, стосовно яких здійснюється соціально-педагогічний супровід. До інструментальним функцій варто віднести:

· діагностичну;

 · комунікативну;

· прогностичну;

· організаторську.

      Реалізація діагностичної функції соціально-педагогічного супроводу передбачає виявлення причин проблем і труднощів, які виникають в людини, підбір найбільш придатних педагогічних засобів, створення сприятливих умов для вирішення особою наявних у неї проблем. Завдання діагностики: по-перше, контроль динаміки соціального розвитку особистості та пошук оптимальних можливостей переведення її на більш високий рівень, а також встановлення правильного напрямку розвитку людини.

       Реалізація діагностичної функції соціально-педагогічного супроводу передбачає проходження таких етапів:  

· вивчення практичного запиту;  

· формулювання проблеми;

· висування гіпотези про причини явищ, що спостерігаються;

· вибір методу дослідження;

· використання методу;

· формулювання соціально-педагогічного діагнозу;

· пошук форм та методів організації розвиваючої роботи з клієнтом.   

      Розглядаючи реалізацію комунікативної функції соціально-педагогічного супроводу, соціальні педагоги повинні чітко уявляти, що тривалість, форма, глибина спілкування з дитиною визначаються, насамперед, необхідністю і достатнім рівнем підготовки спеціаліста для вирішення проблем особистості, що консультується. Важливою є відповідна підготовка спеціаліста до спілкування, встановлення контакту, спільного переживання проблеми, пошуку її вирішення. Важливе постійне уточнення ролей учасників комунікації, а також корекція їх стану. Дотримання правила суб’єктності, як ми вже відзначали, передбачає, що клієнт активний, він здійснює і самостійно вирішує власні труднощі з допомогою педагога.

       Для досягнення цілей соціально-педагогічного супроводу велике значення має реалізація прогностичної функції. Її суть полягає в обґрунтуванні певного прогнозу змін, які можуть трапитися з конкретною особою в соціумі, що базується на достовірних даних. На основі цього прогнозу створюється проект взаємодії з клієнтом.

       Реалізація організаторської функції передбачає використання організованих педагогом ситуацій, заходів для вирішення проблем клієнта; передбачає як організацію груп дітей, дорослих для створення тієї чи іншої ситуації, так і координацію діяльності соціальних інститутів, які взаємодіють з клієнтом. Якщо ми говоримо про соціально-педагогічний супровід як процес, то, розглядаючи його діалектично, повинні виділити джерело його розвитку, рушійну силу та основні етапи. Якщо метою соціально-педагогічного супроводу є формування соціальної компетентності особистості, то джерелом – протиріччя між актуальним рівнем соціального досвіду і недостатністю його для вирішення виниклої соціальної проблеми. Такий недолік якраз і може бути компенсований у процесі взаємодії молодої людини з суб’єктами соціально-педагогічного супроводу. Ця взаємодія і є рушійною силою даного процесу. Процес соціально-педагогічного супроводу циклічний і включає в себе такі етапи:

       Перший етап – етап проблематизації. На цьому етапі суб’єкти соціально-педагогічного супроводу виявляють та актуалізують разом з особистістю предмет соціально-педагогічного супроводу, яким є проблема, труднощі. Визначається суть труднощів, причини виникнення, виявляються суперечності, формулюється проблема.

      На другому (пошуково-варіативному) етапі здійснюється пошук варіантів вирішення проблеми і визначається ступінь участі суб’єктів у процесі супроводу, а також засоби соціально-педагогічного супроводу.

       На третьому (практично-дієвому) етапі здійснюються спільно з клієнтом реальні або віртуальні (у разі імітації ситуації) дії, які приведуть особистість до вирішення проблеми.

       На четвертому (аналітичному) етапі суб’єкти аналізують те, що відбувається, прогнозують можливість появи нових труднощів та шляхи їх подолання.

       Як зазначає М. І. Рожков, в основі визначення принципів соціально-педагогічного супроводу лежить екзистенціальний підхід до розуміння педагогічних явищ . Серед принципів соціально-педагогічного супроводу варто назвати:

Принцип особистісної орієнтованості супроводу, який передбачає розглядати особистість кожної особи як унікальну в своєму соціальному становищі, здатну самостійно зробити свій соціальний та екзистенційний вибір, для якої соціально-педагогічний супровід виступає як засіб усвідомлення та осмислення життєвої ситуації.

Принцип персоніфікації супроводу, що передбачає вибір завдань та засобів супроводу, адекватних соціальній ситуації кожного клієнта.

Принцип конвенційності супроводу передбачає, що реалізація завдань супроводу обмежена угодою (конвенцією) на його здійснення, основою якої є потреби клієнта.

Принцип оптимістичної стратегії супроводу передбачає, що суб’єкти супроводу розглядають розвиток клієнта з урахуванням його позитивного соціального досвіду, при цьому домінує оптимістичний погляд на майбутній розвиток особи.

Принцип соціального загартовування, що одночасно є і принципом виховання, передбачає включення клієнта у ситуації, які вимагають вольового зусилля для подолання негативного впливу соціуму, оволодіння ним певними способами цього подолання, формування соціального імунітету, стресостійкості, рефлексивної позиції.

       Таким чином, М. І. Рожков дає визначення, що соціально-педагогічний супровід є найважливішим компонентом соціально-педагогічної діяльності, суть якого в посиленні позитивних і в нейтралізації негативних тенденцій у розвитку людини .