СПАДЩИНА В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО - ДЖЕРЕЛО ЗБАГАЧЕННЯ СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ

СПАДЩИНА В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО - ДЖЕРЕЛО ЗБАГАЧЕННЯ СУЧАСНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ

        Загальновизнано науковцями , що педагогічні ,публіцистичні та літературні праці й учительський досвід В.О. Сухомлинського знач­но вплинули на практичну діяльність педагогів, збагатили педа­гогіку України новими положеннями і думками.

       Вивчення і аналіз педагогічної спадщини видатного педагога засвідчує проте що творчість Василя Сухомлинського, починаючи з 1950-х років, привертала увагу не тільки освітян, а й усієї громадськості. Про масштаби вивчення й розповсюдження творчого доробку педагога-новатора свідчать матеріали трьох бібліографічних покажчиків, підготовлені дружиною Ганною Сухомлинською і донькою Ольгою Сухомлинською . Ще за життя педагога в періодичних виданнях з'явилися публікації, в яких аналізувалися його здобутки.       При цьому одні вчені високо оцінювали ці досягнення (О.  Губко, Ф. Кузнєцов,  Є. Лебедєв, А. Левшин, С. Соловейчик тощо), інші – висловлювали критичні зауваження ( В. Кумарін ,  Б. Лихачов та ін.). У 90-ті роки XX ст.( за визначенням О. Савченко) сформувався окремий напрям в історії педагогіки – «сухомлиністика», який, репрезентує праці ,в яких досліджуються і поширються творчі ідеї О Сухомлинського. Цей напрям об'єднав передусім педагогів України, а також Росії, Вірменії, Греції, Китаю, Німеччини та інших країн. У рамках цього напряму швидкими темпами зростає кількість публікацій, у яких висвітлено життя, діяльність та маловідомі аспекти педагогічної системи В. Сухомлинського. Розгортання предметного поля педагогічної науки в цьому аспекті зумовило необхідність їх систематизації, а також проведення педагогічного аналізу, що сприятиме визначенню місця цих досліджень у сухомлиністиці, встановленню напрямів подальшого вивчення спадщини В. Сухомлинського. Розв'язати ці завдання можливо шляхом проведення історико-педагогічного пошуку, що стає невід'ємною складовою загально-педагогічних досліджень.Аналіз наукових праць вітчизняних педагогів, присвячених вивченню педагогічної системи В. Сухомлинського, дозволяє простежити загальні тенденції розгляду його педагогічних поглядів та внеску у вітчизняну і світову педагогічну скарбницю.

       Зауважимо на тому ,що педагогічна діяльність і життєвий шлях видатного педагога відображені у історичних нарисах і повістях вітчизняних педагогів-новаторів (Д. Водзинського, І. Цюпи, Б. Рябініна та ін.). Певні аспекти педагогічної діяльності В. Сухомлинського розглядалися на монографічному рівні М. Ярмаченком, М. Красовицьким, О. Сухомлинської, М. Сметанським, І. Зязюном, М. Антонцем, Г. Калмиковою та ін. Такі вчені, як М. Мухін, В. Риндак, А. Розенберг, О. Сухомлинська, М. Богуславський, Б. Кваша, В. Кузь  та ін., присвятили свої праці аналізу відповідних складових педагогічної системи В. Сухомлинського, виділенню етапів їх становлення й розвитку.

        Роботи видатного педагога-класика стали предметом досліджуваної уваги і зарубіжних науковців- Х. Франчос і М. Ціандзі (Греція), В. Іфферт, Р. Штайник, Е. Гартман (Німеччина), М. Библюк, С. Лашин (Польща), Л. Мілков (Болгарія), А. Кокеріль (Австралія) та ін. Історіографічний аналіз наукового доробку В. Сухомлинського в контексті вивчення проблеми педагогічних персоналій в історико-педагогічній науці зробив Н. Гупан, а порівняльний аналіз систем В. Сухомлинського та А. Макаренка в англомовних дослідженнях здійснила Н. Дічек.

        Основні праці В.О. Сухомлинського розпорошені по газетних і журнальних публікаціях, немало їх зібрано і упорядковано в численні тематичні збірки та у тритомному і п'ятитомному (українською й російською мовами) виданнях вибраних творів "неутомимого" трударя педагогічної ниви" ;він є автором цілого ряду педагогічних праць "Павлиська середня школа", "Серце віддаю дітям", "Сто порад учителеві", "Народження громадянина", "Батьківська педагогіка" і ін. Загалом ним написано 41 монографію, понад 600 наукових статей.

        Педагогічна спадщина Сухомлинського багатоаспектна, її пронизує проблема проектування людини, яка ґрунтується на ідеї всебічного розвитку особистості. Всі сторони виховання (розумове, моральне, естетичне, трудове, фізичне) він розглядав у єдності, вважаючи, що при упущенні чогось одного не розв’яжеться жодне виховне завдання .Зокрема , у Павлиській середній школі, якою керував педагог, виховна робота була спрямована на те, щоб дитині дати, перш за все, духовну повноту і насиченість життя.  Авжеж ,кожен учень ,хлопчик чи дівчинка, більш за все прислухаються до свого вчителя ;вони запам'ятовують всі слова свого вчителя та прямують з ними у своє життя.

       Сухомлинський вважав, що успішне розумове виховання можливе за умови, коли педагог  буде одночасно викликати  жадобу до навчання і вчити їх вчитися. Так ,з цією метою у Павлиші практикувалися уроки мислення , творчі завдання, створення високого інтелектуального фону, прищеплення любові до читання, створення гуманного і вимогливого підходу до оцінювання, вміла організація виконання домашніх завдань, виховання самодисципліни у розумовій праці.

      Переслідуючи ідею залучення учнів до розумової праці, Сухомлинський стверджував, що остання є не просто "сидіння на уроці або дома за книжкою"; розумова праця – це зусилля думки. Мислення в учнів з’являється там, де є потреба відповісти на запитання, прагнучи до поєднання праці душі, мислення і рук. Важливе місце ьоу цму великий педагог відводив проблемному навчанню, коли новий матеріал учитель подає як проблему, яку учні разом із ним повинні розв’язати.

      Сухомлинський помітив, що думка в дітей починає працювати, якщо їх повести у ліс, на луг, в поле, і там ставити дітям тисячу запитань "чому", там чекати відповіді і добиватися її.

       Емоційна радість, спільне переживання краси, спільне прагнення зрозуміти і створюють бажання пізнавати , пробуджуючи думки. З точки зору Сухомлинського, діти повинні жити в світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості. У зв’язку з цим він практикував уроки на природі, де дітям можна задавати безліч питань. Урок в природу – подорож до джерела живої думки .До того ж педагог зауважує, що пробудженню думки сприяло бажання зрозуміти природні явища, спостереження за ними. Отож ,особливої гостроти нині набуває таке положення Сухомлинського :праця думки неможлива без дитячої творчості ;відтак він залучав школярів до складання казок, творів до самостійного вивчення окремих тем та ін. Таким чином ,вихідною точкою педагогічного світогляду Сухомлинського була задача виховання в дитини особистого ставлення до навколишньої дійсності, розуміння своєї справи та відповідальності перед рідними, товаришами й суспільством і, що головне, перед власною совістю. Він вважав, що задача школи -це не просто передати знання, але «відкрити перед кожним, навіть перед найбільш пересічним, найбільш важким в інтелектуальному розвитку вихованцем ті сфери розвитку його духу, де він може досягти вершини, виявити себе, заявити про своє Я, черпати сили з джерела людського достоїнства, почувати себе не обділеним, а духовно багатим» .Отже ,педагогічна спадщина В. О .Сухомлинського-невичерпне джерело інноваційності ,де найголовніше в його концепції-висока гуманність ,любов до дитини, народність ,демократичність .Сучасні педагоги, перегортаючи записні книжки Сухомлинського , які він вів все своє життя, 3700 сторінок, кожна з яких присвячена одній людині – його учневі: "Три тисячі сімсот людських доль... Кожна дитина була світом – цілком особливим, унікальним". Перспективи своїх наукових пошуків ми пов'язуємо із творчим використанням ідей В.О. Сухомлинського щодо проектування процесу становлення суцільної особливості дитини. 

     Педагогічна спадщина Василя Сухомлинського – наше всенародне багатство. Кожне покоління педагогів звертається до неї як до невичерпного джерела досвіду та натхнення, вона втілює в собі перевірені практикою педагогічні ідеї, знахідки та рекомендації, що не втрачають актуальності й сьогодні. Особливо цінними є твори письменника у морально-етичному вихованні дітей дошкільного віку, адже теми, порушені в цих оповіданнях та казках, доступні для дитячого сприймання й розуміння.

       У ранньому віці закладається фундамент взаємин між особистістю та людьми, які її оточують. Моральні норми поступово формують зміст вчинків, визначають, що саме слід робити, а культура поведінки розкриває, як реалізуються у поведінці вимоги моралі, наскільки органічно злилися вони зі способом життя дитини, стали для неї повсякденними життєвими правилами. Сучасна компетентна дитини – активна особистість, вона має не лише робити вчинки, а й відповідати за них, тому дуже важливо організувати в дошкільному закладі цілеспрямовану роботу з морально-етичного виховання.  

        Потрібно працювати над вивченням ат впровадженням спадщини Василя Сухомлинського в роботу з морального виховання дітей дошкільного віку. Це спонукає вихователів до збагачення змісту своєї професійної діяльності ідеями Великого педагога. У роботі з дітьми варто керуватися системою поглядів видатного педагога щодо формування особливого світу дитинства – світу добра, людяності, співчуття, справедливості, любові. Девізом роботи може бути вислів: «Виховувати серцем, через серце, для серця», адже найкращі людські почуття – любов, дружба, взаємоповага, доброзичливість, відвертість – йдуть від серця. Тож цей напрям роботи з дітьми можна визначити трьома словами: відчувати, пізнавати, творити.

      Твори Василя Сухомлинського стали незамінними в роботі, адже вони спонукають розум і почуття кожної дитини до аналізування вчинків літературних персонажів, викликають бажання їх наслідувати, або, навпаки, чинити по-іншому, збагачують лексику дітей, розвивають уміння вільно висловлювати свої думки. Провідні ідеї педагога дають підстави стверджувати, що ростити дитину можна лише з розумінням, любов’ю та чуйністю. «У дитинстві закладається людський корінь. Жодної людської рисочки природа не відшліфовує, вона лише закладає, а відшліфовувати нам, батькам, педагогам, суспільству», - говорив Василь Сухомлинський. Дитяче серденько легко поранити, складно потім заживити рану. Дитина чутлива до добра і зла, до правди і неправди, і найголовніше, що слід утвердити в душі дитини, - це віра. Тепло свого серця дитина віддає тій людині, яка розуміє, співчуває їй. Дитяче серденько розкривається тоді, коли ми обережно, лагідно доторкаємось до нього, оберігаємо його. Що ближче ми приймаємо до серця радощі й горе, то довірливіше відкриває дитина перед нами свої таємниці, частіше звертається до нас за порадою. Сутність гуманістичної педагогіки Василя Сухомлинського в тому, щоб навчати дитину бачити, розуміти, відчувати серцем людей. 

         Важливе значення у виховній роботі з дітьми відводимо казці, адже казка для дітей – це пожива для душі, бо в ній вирують людські почуття. Казка не лише забавляє, захоплює, зворушує дитячі серця, а й порушує серйозні життєві питання, спонукає кожну дитину до мислення та активних дій, розкриває їй загальнолюдські цінності, високу мораль і спонукає до дії. Під час занять слід використовувати різні казки Василя Сухомлинського, які діти не лише слухають, інсценують, а й вчаться аналізувати конкретні ситуації, знаходити оригінальні шляхи їх розв’язання. Василь Сухомлинський стверджував, що казки відкривають не лише красу, а й істину, що без казки і ситуації всі пояснення для дитини мертві, бо мовчить її серце.

         Діти залюбки складають і власні казки, що є одним з найцікавіших для них видів мовленнєвої творчості. Дошкільники відчувають радість і задоволення від творчості, під час якої збагачується їхній словниковий запас, розвивається мовлення. Індивідуальні казки варто записувати до книжок-«маляток», а колективні, створені разом, записувати до «Книги казок», яку можна ілюструвати та оздоблювати. 

         Працюючи з дітьми варто робити радісним кожен день їхнього життя, прагнути передати їм тепло й любов свого серця, доброту душі. Намагатися кожний день зробити неповторним, наповненим цікавими формами роботи, як-от:

·       читання та обговорення художніх творів, казок Василя      Сухомлинського    під час занять і прогулянок;

·        інсценування творів Василя Сухомлинського;

·        поетична творчість дітей – складання розповідей та казок;

·        ігри-емпатії, ігри-драматизації;

·        бесіди на морально-етичні теми;

·       щоквартальні тематичні свята – свято Книжки, свято Дружби,         родинні свята, дні добрих справ, хвилинки-добринки;

·        гурткова робота «Школа доброти».

     Читаючи твори Василя Сухомлинського, його праці, щоразу захоплюємося його мудрістю та педагогічним талантом, його добротою, чуйністю, людяністю. Повторити шлях Василя Сухомлинського звичайно неможливо, тож кожен з нас, педагогів, обирає власний педагогічний шлях, керуючись його гуманістичними ідеями, торуючи шлях до сердець своїх вихованців.

        Педагогічна спадщина Василя Сухомлинського – наше всенародне багатство. Кожне покоління педагогів звертається до неї як до невичерпного джерела досвіду та натхнення, вона втілює в собі перевірені практикою педагогічні ідеї, знахідки та рекомендації, що не втрачають актуальності й сьогодні. Особливо цінними є твори письменника у морально-етичному вихованні дітей дошкільного віку, адже теми, порушені в цих оповіданнях та казках, доступні для дитячого сприймання й розуміння. У ранньому віці закладається фундамент взаємин між особистістю та людьми, які її оточують.     Моральні норми поступово формують зміст вчинків, визначають, що саме слід робити, а культура поведінки розкриває, як реалізуються у поведінці вимоги моралі, наскільки органічно злилися вони зі способом життя дитини, стали для неї повсякденними життєвими правилами. Сучасна компетентна дитини – активна особистість, вона має не лише робити вчинки, а й відповідати за них, тому дуже важливо організувати в дошкільному закладі цілеспрямовану роботу з морально-етичного виховання.

         Потрібно працювати над вивченням та впровадженням спадщини Василя Сухомлинського в роботу з морального виховання дітей дошкільного віку. Це спонукає вихователів до збагачення змісту своєї професійної діяльності ідеями Великого педагога. У роботі з дітьми варто керуватися системою поглядів видатного педагога щодо формування особливого світу дитинства – світу добра, людяності, співчуття, справедливості, любові. Девізом роботи може бути вислів: «Виховувати серцем, через серце, для серця», адже найкращі людські почуття – любов, дружба, взаємоповага, доброзичливість, відвертість – йдуть від серця. Тож цей напрям роботи з дітьми можна визначити трьома словами: відчувати, пізнавати, творити. Твори Василя Сухомлинського стали незамінними в роботі, адже вони спонукають розум і почуття кожної дитини до аналізування вчинків літературних персонажів, викликають бажання їх наслідувати, або, навпаки, чинити по-іншому, збагачують лексику дітей, розвивають уміння вільно висловлювати свої думки. Провідні ідеї педагога дають підстави стверджувати, що ростити дитину можна лише з розумінням, любов’ю та чуйністю. «У дитинстві закладається людський корінь. Жодної людської рисочки природа не відшліфовує, вона лише закладає, а відшліфовувати нам, батькам, педагогам, суспільству», - говорив Василь Сухомлинський. Дитяче серденько легко поранити, складно потім заживити рану. Дитина чутлива до добра і зла, до правди і неправди, і найголовніше, що слід утвердити в душі дитини, - це віра. Тепло свого серця дитина віддає тій людині, яка розуміє, співчуває їй. Дитяче серденько розкривається тоді, коли ми обережно, лагідно доторкаємось до нього, оберігаємо його. Що ближче ми приймаємо до серця радощі й горе, то довірливіше відкриває дитина перед нами свої таємниці, частіше звертається до нас за порадою. Сутність гуманістичної педагогіки Василя Сухомлинського в тому, щоб навчати дитину бачити, розуміти, відчувати серцем людей. Роль казки у виховній роботі з дошкільниками Важливе значення у виховній роботі з дітьми відводимо казці, адже казка для дітей – це пожива для душі, бо в ній вирують людські почуття. Казка не лише забавляє, захоплює, зворушує дитячі серця, а й порушує серйозні життєві питання, спонукає кожну дитину до мислення та активних дій, розкриває їй загальнолюдські цінності, високу мораль і спонукає до дії. Під час занять слід використовувати різні казки Василя Сухомлинського, які діти не лише слухають, інсценують, а й вчаться аналізувати конкретні ситуації, знаходити оригінальні шляхи їх розв’язання. Василь Сухомлинський стверджував, що казки відкривають не лише красу, а й істину, що без казки і ситуації всі пояснення для дитини мертві, бо мовчить її серце. Діти залюбки складають і власні казки, що є одним з найцікавіших для них видів мовленнєвої творчості. Дошкільники відчувають радість і задоволення від творчості, під час якої збагачується їхній словниковий запас, розвивається мовлення. Індивідуальні казки варто записувати до книжок-«маляток», а колективні, створені разом, записувати до «Книги казок», яку можна ілюструвати та оздоблювати.

       Зміст освітньої роботи з морального виховання Працюючи з дітьми варто робити радісним кожен день їхнього життя, прагнути передати їм тепло й любов свого серця, доброту душі. Намагатися кожний день зробити неповторним, наповненим цікавими формами роботи, як-от: · читання та обговорення художніх творів, казок Василя Сухомлинського під час занять і прогулянок; · інсценування творів Василя Сухомлинського; · поетична творчість дітей – складання розповідей та казок; · ігри-емпатії, ігри-драматизації; · бесіди на морально-етичні теми; · щоквартальні тематичні свята – свято Книжки, свято Дружби, родинні свята, дні добрих справ, хвилинки-добринки; · гурткова робота «Школа доброти». Читаючи твори Василя Сухомлинського, його праці, щоразу захоплюємося його мудрістю та педагогічним талантом, його добротою, чуйністю, людяністю. Повторити шлях Василя Сухомлинського звичайно неможливо, тож кожен з нас, педагогів, обирає власний педагогічний шлях, керуючись його гуманістичними ідеями, торуючи шлях до сердець своїх вихованців