СПЕЦИФІКА КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ, У ЯКИХ ЗПР.

СПЕЦИФІКА КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ, У ЯКИХ ЗПР

Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це порушення нормального темпу психічного розвитку, в результаті чого дитина, яка досягла шкільного віку, продовжує залишатися в колі дошкільних, ігрових інтересів. При ЗПР діти не можуть включатися в шкільну діяльність, сприймати шкільні завдання і виконувати їх. Вони ведуть себе в класі так, як в умовах гри в групі дитячого садка або в сім'ї.

Основні завдання корекційно-виховної роботи:

–допомогти дітям з ЗПР оволодіти різноманітними знаннями про навколишній світ, розвивати в них спостереження і досвід практичного навчання, формувати вміння самостійно добувати знання і користуватися ними;

–шукати такі види завдань, які максимально стимулюють активність дитини;

–проводити лікувально-оздоровчі заходи;

–міняти види діяльності на уроці з метою відпочинку;

–здійснювати індивідуальний підхід, індивідуальну допомогу;

–давати завдання з опорою на зразки;

–проводити доступніший інструктаж щодо виконання завдань;

–для закріплення нового матеріалу давати багаторазові вказівки і вправи;

–проводити динамічне спостереження за просуванням кожної дитини;

–під час навчання дитини звертати увагу на стан різних сторін його психічної діяльності: пам'яті, уваги, мислення, мовлення, темп роботи, вміння поборювати

перешкоди;

–в разі необхідності учень повинен відвідувати логопедичні заняття;

–проводити індивідуальні корекційні заняття, на заняттях використовувати різноманітні види практичної діяльності.

Важливо, щоб батьки дитини з ЗПР стали активними учасниками корекційно-розвивального процесу, повірили в можливості своєї дитини і позитивний результат корекційної роботи.

В корекційній роботі поряд з спеціальними вправами необхідні вправи на:

–зміцнення м'язів кисті руки, дрібної моторики пальців рук;

–розвиток орієнтування в просторі;

–розвиток пам'яті;

–розвиток уваги;

–розвиток мислення;

–розвиток мовлення.

Затримка психічного розвитку — це вповільнення темпу розвитку психіки дитини, що виражається в недостатності загального запасу знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкій пересиченості в інтелектуальній ді­яльності. Затримка психічного розвитку спричиняється найрізноманітнішими причинами. Водночас діти цієї категорії мають низку загальних особливостей розвитку пізнавальної діяльності й особистості.

Увага

Усім дітям із затримкою психічного розвитку властиве зниження уваги. Слід відзначити, що зниження стійкості уваги може мати різний характер: максимальне напруження уваги на початку вико­нання завдання й подальше його зниження; на­стання зосередження уваги після певного періоду роботи; періодичні зміни напруження уваги та її спад упродовж усього часу роботи.

Сприйняття

Спостерігається неповноцінність тонких форм зорового і слухового сприйняттів, просторові й ча­сові порушення, недостатність планування й ви­конання складних рухових програм. Таким дітям потрібно більше часу для приймання й опрацюван­ня зорових, слухових та інших вражень. Однією з особливостей сприйняття таких дітей є також те, що подібні якості предметів сприймаються ними як однакові (наприклад, овал сприймається як коло). Крім того, недостатньо сформованими є просторові уявлення: орієнтування в напрямках простору здійснюється на рівні практичних дій, сприйняття перевернутих зображень утруднене, виникають труднощі під час просторового аналізу й синтезу ситуації.

Пам'ять

Особливо страждають ті її види, які вимага­ють участі розумових процесів (опосередковане запам'ятовування). Погіршені й найбільш елемен­тарні види пам'яті. Механічна пам'ять цих дітей характеризується зниженням продуктивності перших спроб запам'ятовування. Однак час, необхідний для остаточного заучування, близький до норми. Хоча такі діти й зазнають труднощів на початковому етапі запам'ятовування слів, у більшості випадків вони успішно виконують завдання (розумово від­сталі діти з цим не справляються).  

Мислення

Діти із затримкою психічного розвитку демонструють високий порівняно з розумово відсталими дітьми рівень розумової діяльності, особливо під час виконання наочно-дійових і наочно-образних завдань. Досить високі показники спостерігаються під час виконання ними завдань за наочним зразком. Деякі утруднення в цих дітей викликають завдання, у яких відсутній наочний зразок. Особ­ливості розумової діяльності найбільш яскраво проявляються в словесно-логічному мисленні: відсутність готовності до розв'язання, недостатня ви­разність орієнтовного етапу в процесі розв'язання, нездатність до необхідного зусилля, невміння контролювати себе під час виконання завдання, низький рівень розвитку головних розумових операцій.

Мовленнєва діяльність також має низку особливостей:

•        бідний словниковий запас (особливо активний), звуженість понять, їхня розпливчастість,іноді хибність;

•        істотні труднощі в оволодінні граматичним матеріалом мови (особливо в розумінні й уживанні логіко-граматичних структур);

•        своєрідне формування словотворчої системи мови;

•        більш пізнє оволодіння здатністю усвідомлюва­ти мовлення як особливу діяльність, що відрізняється від предметної;

•        розлади у формуванні монологічного мовлення.

Під час роботи з такими школярами важливо не тільки з'ясувати причини, що зумовили труднощі в навчанні,— дітей потрібно навчати ставити перед собою мету й усвідомлювати способи її досягнення. Кожне складне завдання треба ділити на більш прості й допомагати учневі перейти від одного до іншого. Знову ж таки, не слід забувати про індивідуалізацію навчального процесу. Учнів слід привчати до вміння порівнювати свої первинні та вторинні знання. Кожне досягнення (навіть незначне) вчитель повинен оцінювати.

  Діти з ЗПР   мають знижений темп роботи та працездатність.

• Отже, для них необхідно зменшити об'єм завдань та їх кількість, а складність повинна бути доступною. Для цього дітям можна давати ін­дивідуальні картки із завданнями відповідної складності та перфокарти, у які треба лише вставити відповідну орфограму чи числову відповідь (і зовсім немає потреби переписувати це завдання в зошит, якщо дитина має слабкі чи недо­статні навички письма).

Вони як правило, не мають достатніх навичок самостійної роботи.

• потрібен постійний контроль за виконанням ними завдання (щоб вони не відволікалися та не втрачали напряму діяльності).

• потребують неодноразового повторення вчителем інструкції щодо виконання того чи іншого завдання. Тому вчитель має переконатись, як і наскільки точно учень зрозумів, що від нього вимагають, і лише після цього дозволяти виконати завдання. У разі потреби надати учневі додаткові роз'яснення щодо вико­нання завдання.

• уміти підтримувати в дитини впевненість у своїх силах, прагення до пізнавальної діяльності; запобігати й адекватно реагувати на зміни в психічній діяльності, поведінці та загальному стані дитини.

 Серед видів роботи з дітьми зі зниженою научуваністю слід приділяти увагу завданням на запам'ятовування, формуванню зосередженості та спостережливості, вправам на аналітичне сприймання, тобто вміння розчленувати зображений предмет чи явище на окремі елементи. Особливо приваблюють таких дітей ігрові мо­менти в процесі навчання, створення ситуації успіху.

І  перш за все, у дитині необхідно побачити не просто учня, а Людину з її проблемами та болем. Потрібно уникати повчань (від них дитина просто втече), зрозуміти й прийняти її такою, якою вона є. Тільки відчувши позитивне ставлення до себе, дитина готова буде прийняти допомогу вчителя. Відомо, що агресивність проблемних дітей — це форма захисту. Якщо учень почувається впевнено за­хисні інстинкти перестають спрацьовувати. Тож важливо, щоб у вчителеві він відчув старшого товариша (чому не альтернатива вулиці?).

Затримка психічного розвитку може зумовлю­ватися багатьма чинниками. Зокрема, це спадкова схильність, порушення функціонування мозку в період внутрішньоутробного розвитку, пологові ускладнення, хронічні та тривалі захворювання в ранньому дитинстві, невідповідні умови виховання.

Значна частина дітей із затримкою психічного розвитку, отримавши своєчасну корекційну допомогу, засвоює програмовий матеріал і «вирівнюється» після закінчення початкової школи. Водночас чимало учнів і в наступні роки шкільного навчання потребують особливих умов організації педагогічного процесу через значні труднощі в засвоєнні навчального матеріалу.

   Поради учителеві

•      Зосередьте увагу на сильних сторонах учня та спирайтеся на них у процесі навчання. Водночас будьте готові до того, що доведеться поступово заповнювати прогалини в знаннях, уміннях і навичках школяра.

•      Подавайте зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуючи мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляційний).

•      Заохочуйте учня, підтримуйте позитивну мотивацію навчання.

•      Дещо сповільніть темп навчання, зважаючи на знижені психічну витривалість і розумову працездатність учня. Будьте терплячими, якщо учневі потрібно пояснити чи показати щось багаторазово.

•      Практикуйте прикладне застосування набутих учнем знань.

•      Спільно з учнем поетапно аналізуйте виконання завдання.

•      Урізноманітнюйте навчальну діяльність, однак забезпечуйте плавний перехід від одних видів діяльності до інших.

•      Надавайте учням достатньо часу для виконання завдання та практичного застосування нових умінь і навичок, однак надто тривале виконання однієї вправи може стомити його.

•      Подолання труднощів у навчанні — це результат спільної тривалої та кропіткої роботи педагогів, психологів, батьків та терапевтів. Сподіваюся, що зазначені поради будуть корисними для повсякденної роботи педагога в класі, де навчається дитина з особливими освітніми потребами.

Заняття на розвиток уваги

Мета: Розвиток та корекція довільної та активної уваги, пам’яті, уяви, дрібної моторики. Створення веселого і життєрадісного настрою. Розвиток навичок вербального й невербального спілкування. Розвиток мовлення, збагачення словника. Вдосконалення рухів і сенсомоторного розвитку.

Обладнання:

дві непрозорі торбинки з дрібними предметами; методика Мюнстерберга;

картки із зображеннями для вправи «Спробуй виконати».

Форма проведення: групова (5-6 учнів).
Тривалість заняття: 45 хв.
                                 Хід заняття:

 Організаційний момент (2 хв.)

Учні розташовуються навколо столу.
Психолог повідомляє тему заняття.

1. Вправа-привітання. (2 хв.)

Мета: створення позитивного емоційного настрою, атмосфери довіри та доброзичливості, зняття емоційного напруження.

Усміхнись усім довкола

Небу, сонцю, квітам...

І тоді обов’язково

Буде день привітним

Хід вправи:

Психолог вітається і по черзі з дитиною і говорять одне одному компліменти .

Гра –розминка „Квітка настрою”(3 хв.)

Мета:розвиток емоційної сфери.

Хід вправи:дитині пропонується взяти пелюстку такого кольору, якого, на її

думку, у неї настрій.

Обговорення.

2.Вправа  «Знайди слова» (методика Мюнстерберга) (10хв.)Бсоцепаколзимаоравитриметиройонукатроснігприванримаспромковзанирожзукасвафотяктопаворсіченьопралідукрежизагушеньвікорморозхахакоктребапривамамокригавориміярдитопренрифавсалуковзанкацаколмаінійтапелавканікулипрогентурисметривфасоксюрпризкикомелжзрилуфоказнегочистрепимішокагафетикпафтомарисимолекарцукеркапкартщовузаметільпропрувафсятьловкусвятопрощуколетрісупротилялаверисмафіктопресвентокук

Бсоцепаколзимаоравитриметиройонукатроснігприванримаспромковзанирожзукасвафотяктопаворсіченьопралідукрежизагушеньвікорморозхахакоктребапривамамокригавориміярдитопренрифавсалуковзанкацаколмаінійтапелавканікулипрогентурисметривфасоксюрпризкикомелжзрилуфоказнегочистрепимішокагафетикпафтомарисмолекарцукеркапкартщовузаметільпропрувафсятьловкусвятопрощуколетрісупротилялаверисмафіктопресвентокук