Стаття "Безпечний інтернет"

Стриж Людмила Михайлівна

учитель зарубіжної літератури (вища категорія)

Терешківської філії опорного закладу

 Садівської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Сумської районної ради Сумської області

БЕЗПЕЧНИЙ ІНТЕРНЕТ: ПРОБЛЕМИ ТА РІШЕННЯ

Анотація. Дітям необхідно відчувати себе самостійними та незалежними, особливо у користуванні Інтернетом. Завдяки цьому вони розвиваються і відкривають нові можливості, та іноді їх можуть спіткати не дуже приємні сторони віртуального світу. Такі, як кібербулінг та «дорослий» контент, онлайн-ігри. [2, c. 25]  Якщо міркувати тверезо і без побоювань, онлайн-ігри — це світ фантазії і абсолютно іншої реальності. Діти із задоволенням                                «занурюються» в казкові події, битви і непокояться за своїх героїчних персонажів. Вони відчувають себе комфортно у фантастичному світі. Але іноді буває перебір: дитина може не на жарт захопитися іграми в Інтернеті, не сприймати навколишню реальність і ототожнювати себе з супергероями. Чи варто хвилюватися? Життя людини – це найдорожчий Божий дар на Землі.

         Будьте  з безпечним Інтернетом!

Безпека – це життя людини,

Безпека – це наше майбуття.

Прийміть до серця світ природи –

Прекрасне буде всіх життя!  [4, c. 10]

Ключові слова: Безпека, грумінг, кардинг, кібербуллінг. 

Вдосконалення інформаційних технологій створює умови для ефективного розвитку сучасного суспільства. Комунікаційні засоби стали невід’ємною  складовою  життя  людей  у  всіх  сферах  діяльності.  Мобільні  телефони, комп’ютери та інтернет, розширивши комунікаційні, просторові й часові межі, розкрили нові можливості для спілкування, освіти, праці, відпочинку та творчої самореалізації особистості. Кількість користувачів мобільних телефонів та інтернету щодня невпинно збільшується. Більшою їхньою частиною є молодь. Незважаючи на безумовно позитивну роль сучасних комунікаційних засобів та інтернету, існують певні ризики у використанні інформаційних технологій. Особливу небезпеку незахищений інформаційний простір приховує для дітей. Інтернет може містити інформацію агресивного чи соціально небезпечного змісту. А надання переваги віртуальному світу перед реальним справляє негативний вплив на психіку і здоров’я дитини та може погіршити не тільки зір, поставу та сон, але й викликати тривожність, дратівливість, соціальну дезадаптованість і узалежнену поведінку. Інтернет-технології стали природною частиною життя дітей і сучасної молоді. Невміння працювати з комп'ютером і орієнтуватися в Інтернет-просторі в сучасному суспільстві можна порівняти з невмінням писати й читати.

Мережеві освітні ресурси для підлітків допомагають прискорити й оптимізувати процес навчання, підвищують якість навчання завдяки максимальній структурованості та цікавій формі викладення навчального матеріалу. Діти засвоюють нові цифрові технології та вчаться вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Отже, сучасний підхід до навчання дозволяє підвищити якість і швидкість усвідомлення, розуміння та запам'ятовування навчального матеріалу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В Україні дослідження  «Безпечний Інтернет» проводяться з 2009 року завдяки діяльності членів Коаліції за безпеку дітей в Інтернеті. Коаліція створена у 2008 році з ініціативи компанії «Майкрософт Україна». Було опитано 1200 респондентів (дітей та дорослих) щодо якісного та кількісного використання дітьми Інтернет-ресурсів. Отримані показники насторожують: переважна більшість вчителів, дітей і їхніх батьків не поінформовані про потенційні ризики для дітей і Інтернеті та про те, як їх уникати.

22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих, 28% дітей побачивши в Інтернеті рекламу алкоголю або тютюну, хоч раз спробували їх купити, а 11% намагалися купити наркотики.

Понад 28% опитаних дітей готові переслати через Інтернет свої фотографії незнайомцям. 17% без коливань погоджуються повідомити інформацію про себе та свою родину: місце проживання, професію, графік роботи батьків. Для чого незнайомим людям може знадобитися така інформація, діти, як правило, не замислюються.

Близько 14% опитаних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в он-лайно-іграх, і лише дехто з них звертає увагу на вартість такої опції. Скоро всі українські школи будуть підключені до інтернету. В той же час, далеко не всі дорослі усвідомлюють потенційну загрозу спілкування підростаючого покоління з електронною машиною. Діти легко «підсаджуються на голку» інтернет-розваг, часто-густо зовсім не призначених для них. Більш того, дитина через незрілість психіки не в змозі адекватно оцінити отриману, за допомогою Глобальної мережі, інформацію. З позицій закону багато інтернет-погроз не є протиправними, але вони явно неприпустимі з позицій моралі. Тому в даному випадку актуальною стає допомога самого суспільства. З проблем безпеки дітей в Інтернеті проводяться міжнародні конференції, у багатьох країнах діють        [1,c8] «гарячі телефонні лінії», що приймають інформацію про небезпечні сайти, проводиться психолого-педагогічна оцінка змісту мережевих ресурсів.

Дивно одне: майже всі батьки вважають себе [3,c14] «відповідальними за безпеку дітей в Інтернеті», та лише 18% реально слідкують за життям дитини в мережі.

Головна проблема — низький рівень обізнаності батьків. Вони не можуть убезпечити дитину, оскільки мало розуміються на всіх тонкощах користування Інтернетом.

Кібербулінг та дорослий конвент. Дітям необхідно відчувати себе самостійними та незалежними, особливо у користуванні Інтернетом. Завдяки цьому вони розвиваються і відкривають нові можливості, та іноді їх можуть спіткати не дуже приємні сторони віртуального світу. Такі, як кібербулінг та   «дорослий» контент. [2, c. 5]

Раніше хуліганів можна було зустріти на вулиці або в школі, та зараз вони частково перейшли в Інтернет. Цифрові технології відкрили багато нових можливостей, на жаль, для шахраїв також. У результаті цього і виник кібербулінг. Якщо не вдаватися у деталі й складні терміни, [3,c21]  «кібербулінг — переслідування повідомленнями в Інтернеті, що містять образи, погрози та агресію; це підлітковий віртуальний терор, напад із метою завдати психологічної шкоди». Простіше кажучи — сучасний цифровий аналог дитячого знущання. Останнім часом основною платформою для кібербулінгу стали соціальні мережі.

Замість того, щоб поставити підніжку, пишуть агресивну SMS; замість стусана залякують у соцмережі; замість насмішок і образ розповсюджують конфіденційні дані про дитину, створюють фальшиві профілі на різноманітних сайтах, тероризують нічними дзвінками тощо. Проблема у тому, що ви не можете піти до директора школи й попросити вжити заходів щодо хуліганів — в Інтернеті інші правила. Здавалося би, що тут такого — ну заважатимуть дитині спокійно сидіти в чаті чи гратися в онлайн-гру, але це все може привести до серйозних наслідків. Завдання батьків — вберегти дитину від подібного, або, якщо вже таке трапилося, мінімізувати моральну шкоду.

Варто дотримуватися кількох простих правил:

— Поясніть дитині, що таке кібербулінг.

— Навчіть дитину дотримуватися правил безпеки в Інтернеті: обирати складні паролі й регулярно їх міняти, помірковано обирати коло спілкування у мережі, обирати надійні сайти та сервіси для користування.

— Регулярно перевіряйте, чим займається дитина в Інтернеті (проте поважайте її особистий простір), які сайти відвідує, з ким спілкується. Таким чином, ви зможете запобігти кібербулінгу.

Онлайн-ігри . Якщо міркувати тверезо і без побоювань, онлайн-ігри — це світ фантазії і абсолютно іншої реальності. Діти із задоволенням   «занурюються» в казкові події, битви і непокояться за своїх героїчних персонажів. Вони відчувають себе комфортно у фантастичному світі. Але іноді буває перебір: дитина може не на жарт захопитися іграми в Інтернеті, не сприймати навколишню реальність і ототожнювати себе з супергероями. Чи варто хвилюватися? [2, c. 6]

Уявляючи себе героєм віртуальних ігор, дитина отримує можливість певної самореалізації. Він приміряє до себе якості супергероя: сміливість, силу, надздібності тощо. Але повернення до реальності позбавляє його таких можливостей і робить безпорадним перед щоденними проблемами.

Досить часто онлайн-ігри призводять до погіршення емоційного та психологічного стану дитини:

• зміни емоційного стану;
• зростанню тривоги;
• зростанню роздратування;
• зниженню самооцінки;
• порушенню соціалізації.

Як уберегти дитину від виникнення подібних наслідків? Для початку батькам рекомендовано стежити за часом, який їхнє чадо проводить перед екраном монітора, і обмежувати його.

Норми, визначені Міністерством охорони здоров’я України — час використання комп’ютера протягом тижня:

— 6 років — 30-45 хвилин;

— 7-8 років — 2 години, але не більше 1 години на добу;

— 9-11 років — 2 години, але не більше 1 години на добу;

— 12-14 років — 2,5 години, але не більше 1 години на добу;

— 15-16 років — 7 годин, але не більше 1 години на добу.

Грумінг (англ. grooming) – входження в довіру до дитини з метою її схилення до якого-небудь брутального поводження, в тому числі і в сексуальному плані. Злочинці найчастіше встановлюють контакти з підлітками в чатах або на форумах. Зазвичай вони добре обізнані із захопленнями сучасної молоді і без особливих зусиль підтримують бесіди. Вони знаходять співрозмовників, які чимось засмучені або шукають підтримки, співчувають їм, потім пропонують перейти в більш відокремлене віртуальне місце спілкування. Поступово втягують їх в обговорення інтимних питань. Потім пропонуэться зустрічі в реальному світі. [3, c. 12]

Кардинг – вид шахрайства, при якому проводиться операція з використанням банківської картки або її реквізитів, не ініційована або не підтверджена її власником.  [3, c. 14]

Буллінг (англ. bullying) – залякування, переслідування, знущання, глузування й інші дії – які здатні налякати, принизити й іншим чином негативно впливати на дитину. Цей вид насильства набув широкого поширення в середовищі підлітків. Вони створюють сайти, присвячені одноліткам, які з тих чи інших причин стають «ізгоями», розміщують компрометуючі їх фотографії, надсилають анонімні образливі та загрозливі повідомлення, розпускають непристойні чутки. Іноді сцени знущання знімаються на фото – або відеокамеру і потім поширюються через Інтернет. [3, c. 23]

Буллінг – явище глобальне і масове. За словами 1200 дітей, які відповіли на запитання Інтернет-сайту KidsPoll, буллінгу піддавалися 48%, у тому числі 15% – неодноразово, а самі займалися ним 42%, причому 20% –  багато разів.

Небезпеки, які постають перед дітьми при підключенні до Інтернет, є серйозними, але було б недоцільно повністю заборонити підліткам вихід в Інтернет, оскільки всесвітня мережа стає важливою частиною багатьох аспектів повсякденного життя. Тому при роботі в мережі важливо бути обережними та використовувати засоби безпеки. Можливе встановлення на комп’ютер спеціально створених програм-фільтрів, які переривають перебування дитини в мережі при наборі слова, на яке встановлено заборону. Існують також інші фільтруючі програми, що блокують роботу комп’ютера кожен раз, коли учень вводить свої особисті дані. [4, c. 18]

Пояснити школярам правила безпечного використання Інтернет, допомогти вибрати нік та пароль краще до того, як вони отримають доступ до мережі та індивідуальні адреси електронної пошти. Доцільно пояснити юним користувачам, що, якщо ми хочемо, щоб усі інформаційні ресурси світу були нам відкриті, ми повинні бути готові дотого, що всі наші дії будуть не менш відкриті для всього світу. Знаходження в мережі багато в чому нагадує перебування у громадському місці. Вчителі або наставники вивчають разом з дітьми зміст мережі, навчають дітей уникати непристойного, небажаного, дотримуватися етикету в Інтернет.

Діти повинні знати, з якими загрозами вони можуть стикнутися в мережі та як можна уникнути небезпеки. При створенні правил безпечної роботи в Інтернет можна використати методику порівняння дій людини в реальному житті з відповідними діями користувача при роботі в мережі.

Тому можна зробити висновки:

1. Дізнайтеся, які потреби в Інтернеті у дитини, які ресурси вона відвідує.

2. Встановіть сімейні правила користування Інтернетом.  Обговоріть з дитиною  сімейні правила онлайн безпеки.

— Анонімність — кращий спосіб захисту в Мережі. Під час спілкування через Інтернет завжди потрібно використовувати ніки (прізвиська) і не можна вказувати реальне ім’я, вік та адресу.

— Сімейна онлайн безпека — відповідальність кожного. Особистою інформацією можуть скористатися зловмисники. Тому не можна викладати в Інтернеті інформацію про сім’ю, її фінансові справи, адреси проживання та навчання, номери телефонів, кредитної картки або банківські дані. Також небажано розміщувати особисті та сімейні фотографії на публічних форумах, сайтах. Ніколи нікому, крім своїх батьків, не можна видавати паролі Інтернету (навіть кращим друзям).

— Віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншого. Тому не можна призначати зустрічі з віртуальними знайомими без дозволу батьків.

— Вести себе в онлайні — як у реальному житті. Точно так само, як у житті, в Мережі потрібно вести себе ввічливо, не робити того, що може образити інших людей або суперечить закону. — Звертатись за порадою — можна і потрібно. Якщо в Інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) що-небудь не зрозуміло, турбує або загрожує, завжди потрібно звертатися за допомогою до батьків. Інформація та послуги в Інтернеті не завжди безпечні, тому перш, ніж завантажувати, встановлювати чи зберігати що-небудь з Інтернету, потрібно отримати дозвіл батьків.

— Віртуальний світ іноді коштує реальних грошей. Завжди потрібно з’ясовувати, скільки коштують SMS на окремі Інтернет сервіси, адже вартість SMS в онлайн грі часто вказується без податків — тобто може бути значно більшою. Якщо така інформація не зрозуміла, потрібно звертатися за порадою до батьків, які допоможуть розібратися, скільки насправді коштуватиме SMS та чи варто його відправляти

— Поясніть дитині, що робити з підозрілим матеріалом в Мережі, що клікнувши на посилання в електронних повідомленнях від невідомих відправників, або відкривши вкладення небажаних листів, можна заразити комп’ютер небезпечним вірусом. Якщо лист вимагає термінової відправки особистих даних, грошей і тому подібне, потрібно повідомити про це батьків.

— Технічні засоби обмеження доступу дитини до небажаного контенту мають використовуватися як дієвий допоміжний інструмент захисту. Існує спеціальне програмне забезпечення для батьківського контролю — на базі операційних систем, антивірусів, а також у вигляді окремих програм — використовуйте їх.

Існує список білих сайтів, на яких ваша дитина не зустрінеться зі СПАМОМ, рекламою, небажаною інформацією.

Список використаних джерел

1. Губарова О. Безпека дітей в Інтернеті // Шкільний світ. -2011. -№6
2. Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків / І. Литовченко, С. Максименко, С Болтівець [та ін.]. – К.: ТОВ “Видавничий будинок «Аванпост-Прим»”, 2010. – 48 с.
3. Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: навчально-методичний посібник / А. Кочарян, Н. Гущина. – К., 2011. – 100 с.
4. Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.