Стаття "Будьте дружніми до кажанів"

 Дуже часто образ кажана в нашій уяві має негативний, а почасти і страхітливий відтінок. Люди бояться їх і не знають, як поводитись при зустрічі з ними. Атож, чи не кожного з нас у дитинстві лякали, мовляв, йди додому, а то вже темно – прилетить кажан і заплутається тобі у волоссі.

 Негативного іміджу кажанам додають і численні гостросюжетні фільми, в яких образ кажана неминуче означає щось лихе. Особливо поширений острах перед крилатими сусідами у містах, де побачити кажана можна хіба що, коли він промайне у світлі вуличного ліхтаря. У селах люди значно краще ставляться до цих цікавих тварин, і кажани на горищі для багатьох означають, що оселя стоїть на гарному місці.

 Їх називають родичами Дракули та нічними жахіттями.

 Кажани не будують собі сховищ і лише використовують існуючі природні укриття (підземелля, скельні тріщини, печери, дупла і порожнини під відсталою корою) або ж ті, які створені людиною (горища, підвали, різноманітні ніші у будівлях). Саме завдяки цьому ми інколи виявляємо їх з нами по сусідству.

 Взимку комах немає, тому всі холодні місяці кажани проводять у стані заціпеніння, розтягуючи незначні жирові запаси свого тіла на 5-6 довгих місяців відсутності їжі.

 Навесні кажани зазвичай залишають зимові сховища та переміщуються до більш теплих літніх помешкань. Кажан, що зимує або літує у вашому будинку, можливо прилетів до вас за сотні кілометрів, з північних або, навпаки, з південних регіонів, безпомилково знайшовши вузьку щілину, через яку можна потрапити у сховище. Деякі види кажанів є мігрантами на значні відстані. Навесні та восени такі види здійснюють перельоти на відстань до 2000 км.

 Протягом останніх десятиліть чисельності кажанів у Європі сильно скоротилась. Це стосується і України. Зменшення кількості придатних сховищ, використання пестицидів, низька плодючість кажанів (1-2 дитинчат на рік), вимогливість до сховищ та беззахисність стають причиною загибелі багатьох з них. Один вид української фауни вже сьогодні безповоротно зник… Як і всі види європейських кажанів, українські охороняється згідно з угодою EUROBATs, підписаною і Україною. Тому усі 26 видів кажанів, що мешкають у нашій країні, занесені до Червоної книги України (категорія "неоціненний").

 Кажани оселяються у будинках, знаходячи там місця, де вони будуть захищені від мінливих зовнішніх кліматичних умов та хижаків. Кажани не здатні гризти проводку чи стіни, не пошкоджують меблі та не претендують на наші продукти. Все чого вони потребують – це затишку. Сховищами їм можуть слугувати підвали, горища житлових будинків та церков, порожнини за обшивкою стін, балконів, повітроводів, карнизів тощо.

 Людина позбавляючись шпарин у будинках та встановлюючи замість дерев'яних, пластикові вікна - залишає кажанів без притулку. Тому кількість їх значно зменшується і це велика втрата для природи, кажуть фахівці.

 Сучасне будівництво прагне до створення максимальної ізоляції внутрішнього простору будинків від навколишнього середовища. При цьому мало хто замислюється, що протягом століть наші будівлі були притулком для багатьох диких тварин. При спорудженні нового будинку необхідно ретельно продумати його планування і знайти найбільш придатне рішення не лише для людини, але і для кажана. У проектуванні нової споруди повинні брати участь не тільки її власники, архітектори і будівельники, але й експерти з охорони рукокрилих. Лише спільними зусиллями можна вирішити цю проблему.

 Кажанам шкодить їхня лиха слава. Те. що вони не п'ють крові, зараз знає вже кожен. А от міф, що тварини полюють на блондинок, щоб заплутатися у волоссі, виявився більш стійким.

 Потаємний спосіб життя кажанів протягом століть збуджував людську уяву. А “німий” нічний політ кажана завжди викликав багато забобонів. І лише останні 60 років ми можемо з упевненістю говорити про те, що у темряві кажани орієнтуються за допомогою ультразвукових сигналів, що не чутні людині. Поступово від марновірств і міфів людина приходить до розуміння надзвичайного і захоплюючого способу життя кажанів.

 Власного житла кажани не будують, а користуються тим, що знаходять довкола себе. У містах на кожне вікно приходиться в середньому один кажан. Тому до квартир та будинків вони залітають не так вже й рідко. Переважно це молоді тварини, які в азарті гонитви за комахою помилково влітають у відкриті вікна.

 Дуже часто люди, які знаходять кажана в себе вдома, лякаються і викидають, або травмують рукокрилих. Біологи зазначають, що боятися кажанів не варто. Якщо кажан залетів до квартири у теплу пору року, просто відчиніть вікно і кажан вилетить сам. Якщо ж кажан потрапив до помешкання взимку, то його необхідно спіймати і передати спеціалістам. Для того, щоб спіймати кажана необхідно надягти рукавицю, дочекатися поки він сяде, а потім покласти до будь-якої коробки. "Кажанів обов’язково треба тримати у захисних рукавицях. Вони можуть боляче вкусити. А ще два види – це пізній кажан і нічниця лісова – можуть переносити вірус сказу".

 Нерідко, непоінформований сусід панікує, мовляв „розплодитись!” і шукає спосіб порятунку від неіснуючої проблеми.

 Велике скупчення кажанів не є ознакою масового розмноження або спалаху чисельності цих тварин. Це означає лише те, що сховище, в якому розташовується колонія, відповідає певним параметрам, та до нього збирається велика кількість кажанів. Ваше горище може бути єдиним прихистком кажанів певного виду у районі чи області. Потурбувавши таку колонію або зруйнувавши її сховище, можна завдати непоправної шкоди популяції кажанів цілого регіону.

 Випускаючи кажана, переконайтесь, що він полетів, а не сів близько до землі, де його можуть вбити коти. Якщо ж ви знайшли кажана в морозний період, випускати його назовні не можна. Таких тварин зазвичай треба перетримати до весни (у спеціальних умовах) або помістити їх до сховища, в якому вони зможуть продовжити свій зимовий сон.

 У регіонах спеціалісти виїздять на виклики місцевих жителів, коли виникають якісь складні ситуації із кажанами.

 За порятунок кажан обов'язково віддячить. Лише протягом доби один кажан з’їсть комарів стільки, скільки важить сам, а це в середньому - 4 тисячі комах.

 За зовнішнім виглядом людина може розрізнити три-чотири види. Вухані, нічниці, нетопирі й широковухи зустрічаються в містах. Найчисельніші - кажан пізній і вечірниця руда. У першого хутро на спині сіро-коричневе, на черевці - білувате. Довжина тіла 6-8 сантиметрів, а розмах крил ушестеро більший. Вечірниця трохи більша за горобця, має темну мордочку, хутро рудувато-коричневе, на черевці - світліше. Найменший - нетопир звичайний, може поміститися в сірниковій коробці. Вухані мають вуха завдовжки як третина їхнього тіла. У широковухів органи слуху з'єднані при основі голови шкіряною стяжкою.

 Протягом тривалого часу (фактично від часів Ліннея до середини 20 ст.) вернакулярну назву тварин «нетопир» поширювали на всіх або більшість кажанів (нето — ніч, пир — літати: «той, що пиряє вночі»), і вона була в синонімічному ряду до лилик, кажан, пергач, нічниця тощо. Наукова назва Pipistrellus протягом того ж часу розглядалася тільки як видова частина біномена Vespertilio pipistrellus, який можна перекласти у відповідності до сучасних назв таксонів як «лилик нетопировий» (Vespertilio —лилик).

 Живуть до 40 років. Вік кажанів визначають по зубах. У старих вони стерті і тупі.

Перед тим як упасти в зимову сплячку, багато видів кажанів починають спаровуватися. Шлюбних ігор немає. Самиця спаровується з кількома самцями. Потім збираються в материнські колонії. Самці - окремо, зграями або поодинці.

 Восени запліднення не відбувається. Під час сплячки сперма зберігає життєздатність у статевих шляхах самки. Навесні вона вагітніє. Одне-двоє дитинчат виношує 40-70 днів. Щоб розродитися, самка зачіпляється головою догори. Зазвичай висить головою донизу. Обгортає себе крилами, щоб малята не випали. Сама перегризає пуповину. Малі одразу присмоктуються до сосків. Самиці літають із дітьми, які висять на тілі. Годують малюків молоком до місячного віку, доки ті навчаться літати і самостійно харчуватися.

 Кажан спить половину свого життя. Усі процеси уповільнюються, серце б'ється кілька разів на хвилину.

 Народна прикмета стверджує, що кажани приносять багатство. Шкода, що вони зникають. Кажани - одна з найчутливіших до змін довкілля група тварин, показники видового багатства і чисельності якої свідчать про ступінь збереженості чи забрудненості будь-якої ділянки суходолу. 

 Якщо ви натрапили на колонію кажанів чи знайшли хвору, поранену особину, або ж просто не в стані впіймати тваринку, котра залетіла у вашу оселю, зверніться за допомогою до відповідних організацій або фахівців чи зоомузей.

 Будьмо ж дружніми до кажанів! Сприяймо їм!

Дмитро Музика,

вчитель біології і екології Михайлюцької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Шепетівської районної ради Хмельницької області