Стаття "Дистанційне навчання в системі освіти"

Діброва Ірина Миколаївна,

                                                                         вчитель початкових класів

                                       Роменської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4

                                      Роменської міської ради м. Ромни сумської області

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ОСВІТИ

     Стаття присвячена  проблемам використання дистанційного навчання в школі на сучасному етапі . Сформульовані основні принципи дистанційного навчання, методологічні особливості його впровадження у навчальний процес.  На рівні загальноосвітніх навчальних закладів дистанційна форма навчання - справа нова. У роботі представлено можливості,  які відкриває дистанційне навчання для всіх учасників навчального процесу; теорії і принципи дистанційного навчання, платформи для реалізації ідеї дистанційного навчання.

     Ключові слова: дистанційна освіта, її принципи, технології, якість дистанційного навчання, платформи навчання.

     Постановка проблеми. Одним з пріоритетних напрямів програми модернізації загальноосвітньої і вищої школи визнане дистанційне навчання. Дистанційна форма навчання успішно використовується у вищій освіті, при професійній підготовці та перепідготовці кадрів, підвищення та удосконалення професійного рівня спеціалістів, для самоосвіти.   Успішність дистанційного навчання залежить від ефективної його організації, від керівництва самим процесом і майстерності викладачів, що приймають в ньому участь. Впровадження елементів дистанційної форми навчання в школі є необхідною умовою для досягнення су­часного рівня якості освіти.

     Аналіз останніх публікацій.

     Останнім часом проблемі дистанційного навчання приділяється велика увага в науковій літературі. Дистанційна система навчання знаходиться у центрі уваги наукових кіл, і сучасні тенденції свідчать про подальшу активізацію досліджень у цій сфері. Зокрема, теоретичними, методологічними та методичними проблемами дистанційного навчання займались такі науковці, як В. Кухаренко, С. Вітвицька, В. Ясулайтіс, Е. Полат, А. Петров, О. Тищенко та багато інших.

Метою статті є визначення ролі дистанційного навчання в загальноосвітній системі України, основних переваг та проблем щодо розробки та впровадження у навчальний процес дистанційних курсів. Виклад основного матеріалу.

     Метою статті є висвітлити проблеми  впровадження елементів дистанційного навчання у загальноосвітніх школах.

     Виклад основного змісту. В наш час перед системою вищої освіти постає задача підготовки фахівців, які вміють творчо мислити, володіють дослідницькими вміннями і навичками, здатні орієнтуватися в просторі наукової інформації і сучасних інформаційних технологіях. В зв’язку з цим, одним з найбільш високоефективних напрямів вдосконалення методології вищої освіти є використання в навчальному процесі технологій дистанційного навчання.

Дистанційне навчання (ДН) – це одна із форм організації на­вчального процесу, при якому усі або час­тина занять здійснюється з викорис­танням сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій при територіальній віддаленості викладача й учнів. Дистанційне навчання в школі відкриває можливість вивести на новий рівень до профільну і профільну підготовку учнів, дозволить забезпечити гнучкість та багатоваріантність у навчанні, сприятиме більш повному розкриттю потенціалу учнів, через фактично необмежену кількість дистанційних навчальних курсів. Саме дистанційна форма навчання відкриває можливості для учнів, які пропускають школу з поважних причин (змагання, конкурси, або хвороба та інше ) та особливо для тих, хто за станом здоров’я навчається індивідуально, якісно задовольнити власні потреби в здобутті освіти.

Ранні концептуальні теорії дистанційного навчання характеризуються спрямованістю на студента як активного учасника навчального процесу, який самостійно створює свій навчальний простір та розглядають викладача та навчальний заклад як інформаційне джерело. До теоретиків дистанційного навчання раннього періоду відносять Р. Елінг, О.Петерс. У теорії автономії та незалежності (Рудольфа Елінга) дистанційне навчання розглядається як багатовимірна система процесів навчання і зв’язку за допомогою штучного сигналу-носія.

В основу дистанційного навчання покладені класичні принципи дидактики: природо відповідність; науковість і доступність; наочність; свідомість та активність; системність;систематичність і послідовність; зв'язок теорії з практикою.

Дистанційному навчанню характерні класичні дидактичні ознаки, такі як: мета, зміст, методи, засоби, форми навчання, тих, кого навчають, і тих, хто навчає. Але ДН має і специфічні характеристики. Однією із таких характеристик є те, що дистанційне навчання побудоване в основному на принципах інформатизації освіти і широкому  застосуванні телекомунікаційних технологій.

 Сучасні принципи ДН за В. Биковим та Н. Клокар:

• інтерактивність – передбачає діалог викладача з користувачем;
• адаптивність – забезпечує індивідуальний темп проходження навчання, передбачає самостійний вибір реєстрації слухачем, сам курс, де й коли зручно навчатися, а також терміни консультацій і складання іспитів, періодичне відновлення навчальної діяльності;
• гуманістичність – полягає в спрямованості навчання та освітнього процесу в цілому до людини; у створенні максимально сприятливих умов для оволодіння змістом навчання; засвоєнні обраної професії для розвитку і прояви творчої індивідуальності, високих громадянських, моральних, інтелектуальних якостей, що забезпечували б йому соціальну захищеність, безпечне та комфортне існування;
• пріоритетність педагогічного підходу під час проектування освітнього процесу – передбачає проектування дистанційного навчання з розробки теоретичних концепцій, створення дидактичних моделей тих явищ, що планується реалізувати; досвід комп'ютеризації дозволяє стверджувати, що коли пріоритетною є педагогічна сторона, система виходить більш ефективною;
• педагогічна доцільність застосування нових інформаційних технологій – вимагає педагогічної оцінки ефективності кожного кроку проектування та створення дистанційного навчання; тому на перший план необхідно ставити не впровадження техніки, а відповідне змістове наповнення навчальних курсів і освітніх послуг;
• вибір змісту освіти – відповідність змісту дистанційної освіти нормативним вимогам Державного освітнього стандарту і вимогам ринку;
• забезпечення захисту інформації, що циркулює в дистанційному навчанні – передбачення організаційних і технічних засобів безпечного та конфіденційного зберігання, передавання і використання потрібних відомостей, забезпечення їх безпеки під час зберігання, передавання й використання;
• стартовий рівень освіти – вимагає певного набору знань, умінь, навичок;
• відповідність технологій до навчання – адекватність технологій навчання моделям дистанційного навчання;
• гнучкість і мобільність – створення інформаційних мереж, баз і банків знань та даних для дистанційного навчання, що дозволять коригувати або доповнювати освітню програму; водночас вимагається збереження інформаційної інваріантної освіти, що забезпечує можливість переходу на навчання по споріднених або інших напрямках;
• неантагоністичності дистанційного навчання існуючим формам освіти – проектоване дистанційне навчання зможе дати необхідний соціальний та економічний ефект за умови, якщо створювані та впроваджувані інформаційні технології стануть не чужорідним елементом у традиційній системі освіти, а будуть природно інтегровані в неї;
• економічність – передбачає раціональне використання фінансових та матеріальних ресурсів, точний розрахунок ефективності підвищення кваліфікації за даною формою навчання.

Дотримання цих принципів, адаптування їх для загальної освіти під час впровадження дистанційного навчання в школах сприятиме розвитку та поліпшенню ефективності навчання учнів, а також певною мірою визначить зміст, форми організації та методи дистанційного навчання. 

20 грудня 2000 року Постановою МОН України була прийнята Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні [1]. В концепції визначено, що «Дистанційна освіта - це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання.»

До складу технологій ДН входять педагогічні та інформаційні технології.

«Педагогічні технології дистанційного навчання - це технології опосередкованого активного спілкування викладачів із учнями з використанням телекомунікаційного зв'язку та методології індивідуальної роботи учнів з структурованим навчальним матеріалом, представленим у електронному вигляді.

Інформаційні технології дистанційного навчання - це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації і супроводу навчального процесу дистанційного навчання за допомогою телекомунікаційного зв'язку.»

На сучасному етапі дистанційне навчання в школі впроваджується на рівні експериментів.

Від вчителів впровадження елементів дистанційного навчання в школі вимагає здійснення освітньої діяльності за новими технологіями, апробацію та впровадження новітніх методик організації навчального процесу. Впровадження дистанційного навчання не можливе без застосування інформаційно-комп’ютерних технологій як інструменту, що допомагає розширити можливості як учнів так і вчителів, а також зробити вирішальний вплив на зміну та покращення освіти. Застосування новітніх інформаційно-комп’ютерних технологій змінює роль вчителя, стимулює до впровадження нових педагогічних прийомів і підходів у підготовці до уроку. Досить важливими стають такі якості, як здатність застосовувати інноваційні методи використання комп’ютера та можливостей, які він надає, з метою активізації пізнавальної діяльності, високий рівень технічної грамотності, поглиблення та здобуття нових знань. Вчитель повинен оволодіти прийомами та технологіями ДН на професійному рівні, стати тьютером, а для цього пройти необхідну підготовку та навчання. Курси, які готують тьютерів – вчителів з дистанційного навчання - можна пройти в «Дистанційній академії» ВГ «Основа» (http://osnova.com.ua/). Дуже важливо вчителю набути вмінь конструювати власний курс та вміти його супроводжувати – організовувати дистанційне навчання.

Елементи дистанційного навчання використовуються в школах при організації олімпіад та конкурсів. Предметні олімпіади з інформатики «Бобер» для учнів 3-11 класів, проводяться в інтерактивній формі, дистанційні конкурси «Кенгуру» з математики та «Ведмежатко» з мови та літератури , в яких учні з 2-го по 11-ті класи приймають активну участь.

Звичним для багатьох вчителів школи є спілкування з учнями через мережу Internet: консультації, обмін завданнями та їх виконання, підготовка проектів та інше. Під час карантину таке спілкування набуло масового характеру, учні одержували завдання через розсилку та на сторінках сайту школи.

Для вдалого впровадження елементів ДН вчителю необхідно мати навички користування комп’ютером. Постає питання про те, наскільки впевнено вчителі володіють комп’ютером. Тому з учителями, які не володіють комп’ютером або не вміють працювати в мережі Internet  у школах проводяться заняття для підвищення їх рівня використання комп’ютерної техніки та технологій. «Комп’ютерний лік.без» проводиться протягом останніх чотирьох років переважно в червні місяці. Проводять заняття вчителя інформатики, на базі шкільного кабінету комп’ютерних технологій.  

Практика показала ефективність поділу вчителів на групи із урахуванням рівня володіння ними комп’ютером та комп’ютерними технологіями. Програми цього року розраховані на такі групи вчителів:

1. «Початковий курс» для тих вчителів, які тільки опановують комп’ютер;
2. «Базовий курс» для тих, хто відчуває труднощі при роботі з тими чи іншими програмами Microsoft Office, навичкам користування Internet ;
3. « Курс для досвідчених користувачів» , який зорієнтовано на організацію безпечного користування мережею, обмін досвідом використання прикладних програм навчального призначення на уроках, оволодіння технікою та методикою використання на уроках інтерактивної дошки та інше.

Такі елементи ДН, як індивідуальний план навчання, із використанням можливостей Internet для інтерактивного спілкування між учнем та вчителем та інші, ефективні при організації індивідуального навчання учнів, які за станом здоров’я не можуть відвідувати школу, - для, так званих, «надомників». Робота з вчителями та учнями спрямована на оволодіння ними навичок роботи з комп’ютертером та використання можливостей мережі. Підготовкою учнів та оснащення їх необхідними програмними засобами займається вчитель інформатики. Для вчителів, які залучаються до індивідуального навчання проводяться практичні семінари, на яких відпрацьовуються основні прийоми комбінування елементів ДН із індивідуальним навчанням. Як показує практика, важливо впроваджувати єдині вимоги, якими повинні керуватися вчителі при роботі з учнями (розклад консультацій, порядок листування, організація чату, та інше.) та враховувати доцільність використання елементів ДН на різних етапах навчання.

Наразі, через карантин, батьки і діти опинились у полоні своїх комфортних домівок. Але це не є приводом для припинення навчання. Є рішення цієї проблеми – онлайн платформи для дистанційної та змішаної освіти. 

Вивчаючи практики зарубіжних освітніх закладів, можна зазначити, що школи в більшості країн світу, розуміючи тенденцію зростання епідемії, поступово переходять на e-learning. 

 Значна частина Європи, Велика Британія та частина Азії вже запровадили для своїх учбових закладів освітні онлайн платформи та займаються дистанційно.

На жаль, більшість шкіл України не були готові до такого швидкого розвитку подій. Через це введення практик дистанційного навчання є дуже важким для нашої системи освіти. 

Діти сидять вдома, батьки не розуміють, що з ними робити, а вчителі у розпачі – ЗНО, ДПА та підсумкові іспити ось-ось повинні були розпочатися.

Розуміючи цю тенденцію, українська онлайн-платформа для вивчення математики Global Innovative Online School винайшла рішення та запропонували усім школам України безкоштовне користування платформою на період карантину.

Платформа має офіційний гриф Міністерства освіти і науки України, та відповідає всім стандартам шкільної програми.

Крім цього – заняття побудовані в інтерактивній формі, що дозволяє учням засвоювати навчальний матеріал більш ефективною. 

В мережі інтернету є сервіси, які допоможуть зробити цей процес легким і цікавим.

Звісно, можна користуватись Skype чи влаштовувати групові чати-дзвінки-конференції в месенджерах типу Viber, Telegram та інших.

Але, на мій погляд, зручніше користуватись інструментами, які максимально пристосовані для навчання і є простими в користуванні. Коротко про ці сервіси.

 ZOOM - це сервіс для організації онлайн-конференцій та відеозв’язку.

Тут можна організовувати конференції та веб-семінари для різної кількості користувачів і спікерів (залежить від тарифного плану).

Google Classroom – безкоштовний сервіс для навчальних закладів. Мета – спростити створення, поширення і класифікацію завдань, прискорити обмін файлами між учителями і учнями. Реєструватись окремо не потрібно, достатньо мати пошту на Gmail. Вчитель може онлайн слідкувати за роботою учнів (тобто в режимі реально часу бачити документи, в яких учні виконують завдання чи виправляють помилки); можна коментувати роботи і виставляти оцінки; відправляти на повторну перевірку (після виправлення помилок) та отримати іншу оцінку.

Отже працювати за допомогою цих сервісів зручно і цікаво.

Висновки. Наприкінці ще раз зазначу – навчання онлайн має ряд переваг:

1. Навчання будь-де та будь-коли. Онлайн це зручно – все що потрібно, щоб розпочати – бажання та доступ до інтернету.

2. Доступність навчальних матеріалів. Учень отримує  усі необхідні матеріали, та має змогу повернутися до них у будь-який момент. Тож проблема нестачі чи відсутності підручників та методичок зникає.

3. Зворотній зв'язок. Учень завжди має онлайн зв'язок з викладачем або репетитором, які контролюють виконання завдань та допомагають у їх розв'язанні.

4. Зручність для викладача. Вчителі або репетитори, що займаються педагогічною діяльністю дистанційно, можуть приділяти увагу більшій кількості учнів і працювати більш ефективно, витрачаючи менше часу та зусиль. 

5. На радість батькам. Завдяки гейміфікації, інтерактивним урокам та контролю зі сторони вчителя - дитина поринає в процес вивчення матеріалу дуже швидко та з величезним інтересом. 

Переваг онлайн-навчання можна привести багато: зростання інтересу учнів до нового цікавого методу навчання, економія ресурсів всіх учасників навчального процесу, автоматизація контролю виконання завдань тощо.

Науковий прогрес рухається із шаленою швидкістю, прогресивні країни світу поступово діджиталізуються, тому нам так само потрібно оновлюватися та рухатися вперед.

Діти сьогодні зростають у цифровому світі і для них цілком природним є цифрове середовище, яке вони використовують для отримання та обміну інформацією.

Отже, для них не є проблемою навчатися онлайн дистанційно, навпаки – це нова цікава пригода для дитини!

На мою думку, дистанційне навчання – це технологія майбутнього. Воно може застосовуватися в усіх системах освіти, здійснювати широке коло завдань освіти, навчання, виховання та розвитку особистості. Тому необхідно розробляти та впроваджувати нові розробки для дистанційних форм навчання. Можливо навіть, що така технологія зможе замінити реальні школи, університети та інші навчальні заклади у майбутньому.

Список використаних джерел

1.  Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні. (затверджено Постановою МОН України В.Г.Кременем 20 грудня 2000р.)

2. Биков В. Ю. Дистанційне навчання в країнах Європи та США і перспективи для України // Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу: інноваційні засоби технології : монографія / [В. Ю. Биков, О. О. Гриценчук, Ю. О. Жук та ін.] / Академія педагогічних наук України, Інститут засобів навчання. – Київ : Атіка, 2005. – С. 77–140.

3. Клокар Н. Методологічні основи запровадження дистанційного навчання в системі підвищення кваліфікації / Н. Клокар // Шлях освіти. – 2007. – №4 (46). – С. 38–41.

4. Ковальська К.Р. Дистанційне навчання як перспективна форма розвитку предметно-орієнтованих професійних компетентностей учителів. http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/

5. Моисеев Е. «Дистанционное образование в школе», ж. «Директор школи. Украина», февраль 2010 года.

Слухач  ______________      __________________________________________

                      Підпис                                                      ПІП                               мобільний телефон

Керівник  ______________      Храменок Л. О., викладач кафедри соціально-

гуманітарної освіти

                      Підпис                                                      ПІП                               науковий ступінь, вчене звання

Дата  ________________                       Термін навчання___________________