Стаття: ЕФЕКТИВНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У РОБОТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

ЕФЕКТИВНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У РОБОТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

У час, коли Covid-19 докорінно змінив нашу професійну діяльність, ми зробили все можливе, щоб адаптуватися до оновленого змісту навчання і виховання. Народжується нова педагогіка, розвивати і реалізовувати яку зможе тільки спеціаліст, здатний до постійного розвитку та самовдосконалення як в професійній так і в особистісній сфері.

Сьогодні в освітній практиці складається нова соціальна реальність, яка визначає особливості трансформації мети навчання і виховання. У суспільстві затребуваний новий тип особистості: особистість, яка є всебічно і гармонійно розвиненою не за якимось ідеальним зразком, а людина, ідентична самій собі, несе образ себе у всьому багатстві відносин з навколишнім світом. Все це тягне за собою перегляд не лише змісту і форм освіти, а й відмову від багатьох усталених цінностей в галузі освіти.

Умови сформованої культурної ситуації вимагають розвивати і збагачувати соціалізуючий потенціал освіти. Всі ці зміни уточнюють предмет сучасного педагогічного процесу і включають в нього аспект соціалізації. Таким чином, ми стоїмо на порозі переходу від навчального простору (в його традиційному сплаві навчання і виховання) до соціалізуючого простору освітнього закладу. І це піднімає значимість соціально-педагогічного супроводу освітнього процесу. Задані Новою українською школою і іншими програмними документами напрями модернізації освіти припускають суттєву зміну засобів і змісту діяльності різних фахівців школи. А визначення соціалізації як педагогічної реальності, що відбулася, додавання її до основних категорій сучасної педагогіки підвищує роль фахівців, професійно орієнтованих на роботу саме в цій сфері, – соціальних педагогів.

Завдяки сучасним технологіям усі форми занять можуть бути проведені як в аудиторії, так і дистанційно. У багатьох країнах світу, особливо у США, існує багато інституцій, які пропонують комбіновану або винятково дистанційну форму навчання, і вважають, що вона дає повноцінну освіту, при цьому є зручнішою для слухачів завдяки своїй гнучкості, оскільки слухачі можуть навчатися у зручний для них час, поєднувати роботу, обирати доступні навчальні технології.

Проблемою впровадження ІКТ технологій займалися такі вчені, як Маршалл Маклюен (Канада), Роберт К’юбі (CША), Катлін Тайнер (США), Сесілія фон Файлітзен (Швеція). В Україні це питання висвітлено в роботах таких учених, як В. Іванов, О. Волошенюк, Л. Найдьонова, О. Баришполець, Г. Онкович, А. Литвин, Г. Почепцов [6].

З допомогою ІКТ соціальним педагогом може бути створено особистий кабінет, через який буде забезпечуватися взаємодія з батьками та учнями. Одним із мобільних додатків, що дозволяють організувати професійну діяльність в умовах дистанційного навчання, є Сlass Dojo. Це зручний і простий інструмент для роботи з класом у режимі реального часу. Сервіс було розроблено у 2011 році учителем з Великобританії Семом Чодхарі і Лайамом Доном, розробником MMO-ігор. Зручний, яскравий, українізований інтерфейс, симпатичні аватари, цікаві для сприймання дітьми, можливість роботи як зі стаціонарного комп’ютера, так і з планшета чи смартфона. Сlass Dojo – сервіс, який допоможе максимально зімітувати шкільне середовище вдома. Він розроблений для кращої комунікації батьків, вчителів та дітей.

Активний розвиток мережевих ресурсів та інтенсивне використання їх у повсякденній діяльності сприяли виникненню освітніх Інтернет-технологій. Однією з таких технологій є веб-квест. Дана технологія ще досить нова і науковцями не сформовано єдиного трактування цього поняття. Опираючись на наукові джерела, охарактеризувати веб-квест можна як інтерактивний освітній сайт, створений в Інтернеті, де учасниками здійснюються пошук та аналіз інформації, на основі спеціально відібраних посилань та джерел. Такі освітні сайти існують і створюються вчителем для поєднання Інтернету з освітнім процесом, інтеграцією його в навчальні предмети на різних його етапах. Вони охоплюють як окрему проблему, так і навчальний предмет у цілому або певну тему чи розділ [1; 2, с. 318]. 

Під визначенням освітнього сайту розуміють певний сайт (хост), або окремий розділ сайту. Огляд такого ресурсу здійснюється з метою ознайомлення здобувачів освіти з навчальною інформацією та можливістю її використання з максимальною користю. Така діяльність слугує підґрунтям для набуття вмінь та навичок, синтезу інформації, розвитку критичного і творчого мислення здобувачів освіти. Передумовою залучення Інтернету до навчального процесу є моніторинг інтернет-ресурсів для пояснення, переконання, інформування тощо. Використання обраних ресурсів повинно об’єктивно представляти факти та містити логічну структуру гіперпосилань [3, с. 154]. Практика показує, що підготовка дистанційного уроку за технологією вебквесту потребує чималих затрат часу.

Під час проведення веб-квесту взаємодію між вчителем та здобувачами освіти допоможуть забезпечити сучасні сервіси Інтернету. До них можна віднести: сторінки або групи у соціальних мережах (Facebook, Instagram, Pinterest та ін.); пізнавальні сайти (Ybogdanov.github.io, Windy.com, Visual.ly, Htwins.net, Desmos.com, Ed.ted.com та ін.); сервіси для створення інтерактивних вправ (Wordwall.net, Kahoot.com, Get.plickers.com та ін.); сервіси Web 2.0 (Uk.wikipedia.org, Blogger.com, livejournal.com, Earth.google.com та ін.); сервіси для збереження закладок (Pinboard.in, Diigo.com, Evernote.com, Historio.us та ін.); сервіси для збереження мультимедійних ресурсів (Flickr.com, Youtube.com, Slideshare.net та ін.); хмарні сервіси (Dropbox.com, Drive.google.com, Onedrive.live.com)[4, с. 88].

Технологія веб-квест не є джерелом розв’язання усіх освітніх проблем, але це хороший помічник, особливо в умовах дистанційного навчання. Варто відзначити, що впровадження веб-квест технології в освітній процес загальноосвітнього закладу сприяє підвищенню якості навчання, зацікавлює здобувачів освіти, розвиває їх ключові компетентності й, на нашу думку, є важливою складовою сучасного процесу реформування освіти.

Під час дистанційного навчання більшість соціальних педагогів використовують інформаційно-комунікаційні системи, зокрема, електронні освітні платформи:

ресурс для змішаного та дистанційного навчання «Всеукраїнська школа онлайн»;

українську електронну освітню систему «Мій Клас»;

хмарні сервіси Google (G Suite, Classroom, Google Meet, Class Time);

онлайн-сервіси та інструменти для проведення відеоконференцій та онлайн-зустрічей проведення занять за допомогою програмних застосунків Zoom та Skype.

формат онлайн-консультації в таких мессенджерах: Telegram Messenger и Viber. Даний формат працює, бо це

• анонімно, безпечно, зникає бар’єр «раптом хтось дізнається, що я ходжу до соціального педагога»;

• дозволяє працювати з соціальним педагогом зі спеціально створеної сторінки з вигаданим ім’ям;

• здобувач освіти самостійно здійснює значну внутрішню роботу шляхом обдумування і формулювання ідей. Така форма більше підходить для підлітків та дорослих, тому що молодші діти швидко втрачають концентрацію.

Для системної організації роботи під час дистанційного навчання кожен заклад освіти у більшості випадків обирає єдину платформу. На інтернет-платформах соціальні педагоги розміщують матеріали для самостійного опрацювання й виконання, зокрема, навчальну інформацію, відеоролики, презентації, активні посилання на виконання контрольних тестових завдань («На урок», «Всеосвіта») та інтерактивних вправ («LearningApps»).

  Серед проблемних питань, які виявлено під час дослідження цієї теми:

якість інтернет-зв’язку;

участь в синхронному режимі навчання не всіх учнів з класу;

оперативність появи актуальної інформації про організацію дистанційного навчання на сайтах закладів освіти [5].

Завдяки сучасним освітнім медіатехнологіям учні мають змогу отримувати найрізноманітнішу інформацію, обмінюватись нею з іншими (електронна пошта, соціальні мережі, миттєві повідомлення), вирішувати повсякденні справи (оплата послуг, покупки), навчатися, працювати (використання найрізноманітніших комп’ютерних програм). Все це надзвичайно добре, якби не небезпека, що чекає на дітей у медіапросторі (пропаганда, фейки, маніпуляції, порушення авторських прав, шахрайство та інше). Тому досить гостро постала потреба у медіаосвіті та медіаграмотності, розвитку критичного мислення школярів саме зараз. Учень має навчитися аналізувати, порівнювати, оцінювати інформацію, а не просто її «споживати», вміти знайти першоджерело для того, щоб перевірити правдивість.  

Тому впровадження медіаосвіти в освітній процес є надзвичайно актуальним. Впровадження медіаресурсів в освітній процес має на меті допомогти школярам розвинути навички досліджування та висловлювання, вміння критично мислити, комунікувати та бути активним громадянином у сучасному світі. Соціальні медіа можна використовувати як на уроках, так і в позаурочний час. Найчастіше діти знаходяться у «Іnstagram», «Facebook», «Twitter», «Tik Tok». Якщо використовувати їх обережно і з розумом, то ці медіаресурси стануть корисними інструментами освітнього процесу.

Розглянемо кілька можливостей впровадження медіа:

1) Соціальну мережу «Facebook» можна використати для створення групи певного класу. У ній вчитель має змогу розміщувати фото, відео, документи та інші матеріали, які діти переглянуть, опрацюють ще до початку уроку або при виконанні завдання.

2) Запропонувати учням вести блог, у якому вони будуть висвітлювати свої враження від тематичного тиждня чи акції що проходила в школі; написати рецензію на переглянутий соціальний фільм, відео, та інше. Така робота сприятиме вдосконаленню у висловлюванні власної думки, зміцненню дружніх стосунків, навчить обговорювати переживання, досвід, реакції. А також сприятиме підвищенню грамотності у викладанні своїх думок, орфографії та граматики.

3) YouTube можна використовувати і в якості моделі «переверненого навчання» (перегляд відеоматеріалів до початку уроку, а потім їх обговорення на уроці), і для створення власних відео (соціальні ролики, гасла), новини класу чи школи). Це дасть можливість виразити свій творчий потенціал, більше уваги приділити вивченню просвітнього та профілактичного матеріалу.

4) В «Іnstagram» можна запропонувати виставити тематичні фото (наприклад, зробити свої фото з певної теми, змонтувати відеоколаж з тематичних фото). Навчати учнів медіаграмотності потрібно і в позаурочний час[7].

Як бачимо, світ навколо нас змінився, став цифровим, а тому слід вчитись розвивати нові освітні технології. Завдання педагога полягає у тому, щоб інтегрувати соціальні медіа в освітній процес, допомогти учням отримати практику використання соціальних медіа під час шкільних занять, у позаурочний час. Головне – навчити захищатися від небезпек, із розумінням користуватися можливостями, які надають медіа. 

Література

1. Быховский Я.С. Образовательные веб-квесты. Конгресс конференций.

2. Трайнев В. А. Нові інформаційні комунікаційні технології в освіті: інформаційне суспільство. Інформаційно-освітнє середовище. Електронна педагогіка. Блочно-модульна побудова інформаційних технологій / В. А. Трайнев В. Ю. Теплишев. М.: Дашков і К, 2009. 318 с.

3. Гриневич М. С. Медiаосвiтнi квести. Вища освіта України. Тем. вип. «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології». К.: Гнозис, 2009. № 3 (дод.1). С. 153–155.

4. Томаш В.В. Особливості впровадження веб-квест технології в навчально-виховний процес / В. В. Томаш, В. О. Давидович. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Сер. 13. Проблеми трудової та професійної підготовки. 2017. Вип. 9. С. 87‒91.

5.https://pon.org.ua/novyny/9063-organizaciia-dystanciinogo-navchannia-u-shkolakh-doslidzhennia-derzhavnoi-sluzhby-iakosti-osvity.html

6. Використання медіа технології в навчально-виховному процесі. URL: https://vseosvita.ua/library/vikoristanna-media-tehnologii-v-navcalno-vihovnomuprocesi-48530.html (дата звернення 03.03.21).

7. Тулодзецький Ґ., Герціґ Б., Ґрафе С. Медіаосвіта в школі та на уроці: Основи і приклади / за ред. В. Ф. Іванова; пер. з нім. В. Климченка. К.: Академія української преси, Центр вільної преси. 2020. 405 с.