Стаття "Ейко Кадоно -- лауреат премії імені Г.К.Андерсена"

      Ейко Кадоно ─ лауреат премії імені Г.К.Андерсена       

   2018 року

           Премія імені Ганса Крістіана Андерсена ─ одна із найпрестижніших нагород світу для дитячого письменника або ілюстратора дитячих книжок. За рівнем престижу її порівнюють із нобелівськими нагородами, часом так і називають ─ Малий Нобель. Премію заснували 1956 року з ініціативи президента Міжнародного комітету з дитячої та юнацької літератури ЮНЕСКО, видатної особистості у світі дитячої книжки Єлли Лепман. Головним атрибутом премії є золота медаль із профілем казкаря. За цей час лауреатами вже стали 32 письменники, 26 художників-ілюстраторів із понад двадцяти  країн світу. Свого часу лауреатами були такі видатні дитячі письменники: Астрід Ліндгрен, Еріх Кестнер, Туве Янссон, Джанні Родарі, Анні Шмідт, Кетрін Патерсон то ін.

           Міжнародна  рада з  дитячої та  юнацької  книги  назвала

імена лауреатів 2018 року: з-поміж письменників перемогла Ейко Кадоно з Японії, серед ілюстраторів перемогу здобув росіянин Ігор Олейников. Критеріями оцінки номінантів стали естетичні та літературні якості творів, а також новизна всіх робіт автора, здатність бачити з точки зору дитини і вміння пробудити дитячу зацікавленість.

         Ейко Кадоно ─ японська письменниця, автор оповідань, есе та дитячих книг ─ народилася 1 січня 1935 року в Токіо. Коли дівчинці було 4 роки, померла її мати. Письменниця згадує, що в дитинстві вона із нетерпінням чекала літнього свята О-Бон, коли японці запрошують у свої помешкання душі предків і віддають померлим данину поваги. Під час цього свята Ейко спостерігала за батьком, який здійснював особливий ритуал і промовляв: «Із поверненням, наші дорогі предки…».Дівчинка вірила, що мама поруч, хоч і не бачила її.

          Батько зробив усе можливе, щоб заполонити світ Ейко із ранніх років різноманітними історіями, особливо традиційними казками. Улюбленими книгами в дитинстві майбутньої письменниці були містичні оповідання Едогави Рампо, японські переклади творів: «Маленький лорд Фаунтлерой» Френсіс Елізи Бьорнетт, «Пригоди Тома Сойєра» і «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена, «Острів Скарбів» Роберта Льюїса Стівенсона та ін. Дитячі враження визначили її світогляд ─ віру в чудесне, у світ фантазії, який є складовою частиною матеріального світу людей.

        Тему уяви і пов’язану із нею творчу та індивідуальну свободу Ейко Кадоно порушує майже в кожному своєму творі. Але не менш домінантною у її творчості є тема світу у найбільш широкому розумінні цього слова ─ світу як гармонійного існування в цілому, або існування людини з духами, людини з природою, людини з людиною. Особливо це спостерігається в одній із останніх книг ─ автобіографічній повісті «По лісовому тунелю. 1945».

         Головна героїня твору ─ дівчинка Іко, яка у ранньому дитинстві втратила маму. Коли їй виповнилося 9 років, батько одружується вдруге. Через рік, у кінці війни, рятуючись від жахливого бомбардування Токіо, десятирічна Іко з мачухою і маленьким братиком переїжджають у село. Вони поселилися в будинку поблизу лісу, в якому, за чутками, здійснив самогубство солдат-дезертир. Щодня Іко йде до школи через ліс, «по лісовому тунелю». Дівчинка важко переживає розлуку з батьком, у неї не складаються стосунки з мачухою, з місцевими мешканцями. Одного дня Іко не витримує ─ дівчинка йде до лісу за привидом солдата-самогубця, який їй явився. Саме в лісі вона знаходить спокій. Ліс відкриває Іко свою світлу сторону: «слухає її», допомагає розібратися у власних думках і почуттях. Читач має можливість подивитися на війну очима 10-річної дитини.

        Ейко Кадомо відома насамперед завдяки роману «Служба доставки Кікі», опублікованому у 1985 р. та покладеному в основу однойменного анімаційного  фільму Хаяо Міядзакі у 1989 р. У творі розповідається про молоденьку 13-річну відьму Кікі та її розмовляючого кота Дзидзи, вона летить із дому у незнайоме приморське місто Коріко для проходження своєрідної практики для молодих відьом. Там вона відкриває службу доставки, використовуючи в якості транспорту свою мітлу.

          По ходу розповіді героїня долає різні труднощі дорослого життя. Будуть як розчарування, так і успіхи, нові враження і нові друзі. Її завдання ─ впоратися з усіма неприємностями і довести всім, а в першу чергу самій собі, що вона готова стати справжньою відьмою. А чорний кіт буде їй в усьому допомагати. Або не в усьому. На відміну від інших історій, тут немає стародавнього зла, світового катаклізму, лиходіїв, які прагнули завоювати світ або викрасти скарби; тут взагалі ніяких злодіїв немає.

          Ейко Кадоно також є автором документальної прози та книжок-картинок. Власне, саме із документальної прози і почалася її письменницька кар’єра, коли у 1970 р. вийшла книга «Луізіньо ─ хлопчик із Бразилії», в якій авторка розповіла про свій переїзд до Бразилії і про дворічне життя у цій далекій країні. 

     Ейко Кадоно написала понад 200 книг, які перекладені різними мовами світу. В кожній ─ цікава історія, оригінальні думки:

• «У великих містах люди дуже зайняті, щоб думати про інших.»

• «Ти не повинен мовчати, коли щось не так.»

• «Будь-яку справу треба починати з малого. Коли є куди рости, навіть цікавіше.»

• «Коли люди бачать те, чого вони не розуміють, вони просто вважають, що це погано.»

• «Діти ─ це щастя, але дуже втомливе.»

• «Як добре мати таке місце, куди можна повернутися.»

• «Отримати приємний сюрприз втричі краще, аніж знати про все наперед.»