Стаття "ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ЯК ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ОЗДОРОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ"

КЗ «Нікопольський медичний коледж» ДОР»

МЕТОДИЧНА ДОПОВІДЬ

на тему:

«ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ЯК ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ОЗДОРОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ»

Підготувала: викладач фізичного виховання

Лілія ВОЙЦЕХОВСЬКА

Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії

                        соціально-економічних, гуманітарних

                        дисциплін та фізичного виховання

                        Протокол від ___ ______________  2022р. №___

                        Голова циклової комісії _________ Ірина ЧОРНОВІЛ

Нікополь - 2022

Рухи, як такі, можуть по своїй дії замінити

любий засіб, але всі лікувальні засоби світу

не можуть замінити дію рухів.

С.А. Тіссо.

 Як правило, хвороби віку є наслідком недостатньої рухової активності і незбалансованого харчування, навколишнього середовища.

 Суть даного принципу полягає в тому, що фізична культура повинна сприяти зміцненню здоров’я. Організм людини чудового збалансований. Кожному з нас потрібна цілком конкретна кількість різноманітної їжі, рухової активності, сну та відпочинку. Дитина інстинктивно і практично безперервно рухається. Активні рухи їй необхідні для розвитку так само як їжа, повітря і сон. Але з віком рухові інстинкти згасають, а свідомість не завжди спонукує нас до забезпечення організму життєвої збалансованості. Тут важливо знати, що не тільки брак рухової активності, їжі, сну і відпочинку, але і їх надмірність ведуть до порушення рівноваги в його функціональних системах. У юдей, в яких недостатня рухова активність, порушується обмін речовин, погіршується функція дихання, травлення, виникають застійні явища в області малого тазу. Все це супроводжується зниженням витривалості, падінням працездатності.

 Велика роль фізичної культури в профілактиці злоякісних новоутворень. Раціональна рухова активність, перешкоджаючи розвитку цих небажаних явищ, стає загально-профілактичним засобом. Систематичні заняття аеробними фізичними вправами сприяють підвищенню споживання кисню організмом, збільшують капіляризацію м’язів, покращують постачання кисню і цим самим перешкоджають виникненню онкологічних захворювань.

І. ХАРАКТЕРИСТИКА ОЗДОРОВЧОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

 Реалізація принципу оздоровчої спрямованості в практиці фізичного виховання.

 Принцип оздоровчої фізичної культури полягає в тому, що фізична культура повинна сприяти зміцненню здоров’я.

 Щоб фізична культура давала позитивний вплив на здоров’я людини, необхідно дотримуватись певних правил:

1. Засоби і методи фізичного виховання повинні застосовуватись тільки такі, які мають наукове обґрунтування їх оздоровчої цінності;

2. Фізичні навантаження повинні плануватися відповідно з можливостями студентів;

3. В процесі використання всіх форм фізичної культури необхідно забезпечити регулярність і єдність лікарського, педагогічного контролю і самоконтролю.

 Принцип оздоровчої спрямованості зобов’язує спеціалістів фізичної культури і спорту так організовувати фізичне виховання, щоб воно виконувало і профілактичну і розвиваючу функцію. Це означає, що з допомогою фізичного виховання необхідно:

1. Удосконалювати функціональні можливості організму, підвищуючи його працездатність до негативних впливів;

2. Компенсувати недостаток рухової активності, яка виникає в умовах сучасного життя.

 На сьогоднішній день розроблені і практично випробувані авторські комплекси і програми фізичних вправ оздоровчої спрямованості для масового використання. Основні їх переваги – доступність, простота реалізації і ефективність. Насамперед це:

• контролюємі бігові навантаження (система Купера)
• режим 1000 рухів (система Амосова)
• 10000 кроків кожний день (система Міхао Інаі)
• біг заради життя (система Лід’ярда)
• абетка оздоровчого бігу (система Мільнера).

2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОЗДОРОВЧОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ.

 Загальні основи побудови оздоровчого тренування.

 Оздоровче тренування чітко відрізняється від спортивного. Якщо спортивне тренування передбачає використання фізичних навантажень в цілях досягнення максимальних результатів в вибраному виді спорту, то оздоровче – в цілях збільшення або підтримки рівня дієздатності і здоров’я.

Але щоб добитись вираженого оздоровчого ефекту, фізичні вправи повинні супроводжуватись значними витратами енергії і давати довге рівномірне навантаження системи дихання і кровообігу, забезпечуючи подачу кисню тканинам, повинна бути виражена аеробна спрямованість. Для того, щоб фізкультурне заняття з оздоровчою спрямованістю діяло на людину тільки позитивно, необхідно дотримуватись ряду методичних правил:

1) Поступове нарощування інтенсивності і тривалості навантажень. При низькій вихідній тренованості добавки повинні складати 3–5% в день по відношенню до досягнутого рівня, а після досягнення високих показників – менше. Поступово збільшуючи навантаження, не перевантажуючи організм, а навпаки, даючи йому можливість адаптуватися, справлятися з усе більшим і складнішим завданням, можна слідуючи ми методами:

- збільшення кількості занять;

- збільшення тривалості занять;

- збільшення щільності занять. На перших заняттях щільність складає приблизно 45–50%, по мірі адаптації організму до фізичних навантажень вона може досягнути 70–75% загального часу заняття;

- збільшення інтенсивності занять, темпу, в якому виконуються фізичні вправи;

- постійне розширення засобів, які використовуються на тренуванні, з тим щоб надавати вплив на різні м’язові групи, на всі суглоби і внутрішні органи;

- збільшення складності і амплітуди рухів;

- правильна побудова занять. В залежності від самопочуття, погоди, рівня підготовленості займаючих можна збільшити або зменшити розминку, основну або заключну частину заняття.

2) Різноманітність засобів.

 Для якісної різноманітності фізичних навантажень достатньо 7–12 вправ, але щоб вони відрізнялися одна від одної. Ефективними методами різностороннього тренування, яке включає в роботу велику кількість м’язів, є біг, ходьба на лижах, плавання, ритмічна гімнастика і інші.

 Методика використання оздоровчого бігу та ходьби.

 Найбільш часто профілактико-оздоровчий ефект фізичного тренування пов’язують з використанням вправ помірної (аеробної спрямованості) інтенсивності. В зв’язку з цим отримали широке розповсюдження рекомендації до використання з оздоровчою ціллю циклічних вправ (біг, їзда на велосипеді, гребля, ходьба на лижах і ін.). Циклічні вправи втягують в роботу найбільш великі м’язові групи (1/5 – 1/2 і більше м’язової маси), які потребують великої кількості кисню і тому розвивають переважно серцево-судинну і дихальну системи. А добрий стан цих систем складає основу здоров’я людини. Оздоровча ходьба – самий доступний вид фізичних вправ може бути рекомендована людям всіх вікових груп, які мають різну підготовку і стан здоров’я. Особливо ходьба корисна людям, які ведуть малоактивний спосіб життя. Під час ходьби тренуються м’язи, серцево-судинна і дихальна системи. Під час ходьби можна зняти напруження, заспокоїти нервову систему. Оздоровчий вплив ходьби, полягає в підвищенні скорочувальної здатності міокарда, збільшення діастолічного об’єму серця і венозного повертання крові до серця.

 Навантаження менш низької інтенсивності не викликають необхідних позитивних зрушень в апараті кровообігу, хоча і покращують самопочуття і настрій. Вплив оздоровчої ходьби на чоловіків і жінок однаковий. Оздоровчий ефект ходьби може бути досягнутий в любому віці.

ВИСНОВКИ

1. Оздоровча фізична культура – основний засіб покращення стану здоров’я та працездатності людини, що виражається в активізації та удосконаленні обміну речовин покращенні діяльності центральної нервової системи.

2. Заняття фізичними вправами забезпечують адаптацію серцевосудинної, дихальної і інших систем до умов м’язової діяльності, прискорюють процес входження в роботу і функціонування систем кровообігу і дихання, а також відновлення після зрушень, які викликає фізичне навантаження.

3. ФК забезпечує позитивний вплив на здоров’я людини за умов дотримання певних правил:

а) засоби і методи фізичного виховання повинні застосовуватись тільки такі, що мають наукове обґрунтування їх оздоровчої цінності;

б) фізичні навантаження повинні плануватися відповідно з можливостями учнів;

в) в процесі використання всіх форм фізичної культури необхідно забезпечити регулярність і єдність лікарського, педагогічного контролю і самоконтролю.

4. Регулярне застосування фізичних вправ і загартовуючих процедур покращує життєвий тонус організму, загальний стан імунної системи, працездатність і попереджує передчасне старіння.

5. Знання і дотримання теоретико-методичних основ оздоровчої фізичної культури (бігу, ходьби, плавання, їзди на велосипеді, пересування на лижах, різновидів аеробіки, дихальної гімнастики) забезпечує позитивний вплив на організм людини.

Для цього необхідно дотримуватись таких методичних правил:

а) поступове нарощування інтенсивності і тривалості навантаження;

б) застосовувати різноманітні засоби;

в) дотримуватись систематичності занять.

ЛІТЕРАТУРА

1. Душанін С.А., Пирогова О.Я., Іващенко Л.Я. Оздоровчий біг. – Київ:

Здоров’я, 1982.

2. Купер К. Аэробика для хорошего самочувствия: Пер.с англ. 2-е

изд.доп., перераб. – М: Физкультура и спорт, 1989.

3. Лепешнин В. Универсальная таблица физического развития

выносливости // Физическая культура в школе. 1999, – № 3.

4. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей:

Навчальний посібник для фізкультурних вузів. – Львів: «Штабр», 1997.

5. Линець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров’я, працездатність. –

Львів, 1993.

6.Розенблат В.В. Проблема утомления / Изд.2-е, перераб, и доп. – М:

Медицина, 1975.