Стаття "Формування громадянської відповідальності за стан довкілля"

                                                                                                        Гавановська Н.Г.

           Формування громадянської відповідальності за стан довкілля.

     Аналізується роль екологічної свідомості та  низький рівень екологічної культури, аспекти формування громадянської освіти. Кінцевою метою цього напряму є відповідальність за ухвалення виважених рішень щодо діяльності в довкіллі, готовність брати участь у природоохоронних заходах; громадянська відповідальність за стан довкілля.

      Глобальні виклики сучасності, процеси деградації навколишнього середовища висувають нові вимоги до системи освіти та зумовлюють потребу формування громадянської відповідальності за стан довкілля. Проблеми формування  екологічного світогляду досліджували філософи

В. І. Шинкарук, П. В. Алексєєв, О. П. Воєводін, О. Г. Дробницький,

М. С. Каган, В. П. Іванов, М. Ф. Тарасенко, А. Н. Кочергін, М. М. Кисельов,

А. В. Толстоухов, С. В. Пустовіт. Не менш важливими з даного питання є філософські ідеї українського вченого В. Вернадського про розуміння природи як найвищої цінності. Розглядаючи Всесвіт як неподільну сукупність живого, біосфери та людства,  В. Вернадський стверджував новий архетип сприйняття природи людиною. Ноосферологія Вернадського стала новим підходом до розуміння змін у ставленні людини до живого. Учений виступав з вимогами нового мислення, наголошуючи на громадянській відповідальності людини за свої вчинки перед природою. Екологічний світогляд у працях академіка НАН К.Ситника та українського філософа

 М. Кисельова розглядається як система поглядів на реальний світ і місце в ньому людини, яка охоплює знання про природне та соціальне оточення, життєву орієнтацію, тверді  переконання. З огляду на таке визначення, важливим є поняття екологічної культури людини. Цей термін був запроваджений у 20-30-х роках ХХ століття  і означав комплекс екологічних та культурних норм. Екологічна культура, за твердженням  В. Крисаченка, є здатністю людини відчувати живе буття світу, приміряти і пристосовувати його до себе, взаємоузгоджувати власні потреби й устрій природного довкілля [2, с. 54]. Однією з причин більшості локальних екологічних проблем та глобальної екологічної кризи є відсутність належної уваги до формування екологічного світогляду у виховних та освітніх програмах основної школи, низький рівень екологічної культури, громадянської відповідальності та  свідомості учнів. Екологічне навчання, екологічне виховання — ті процеси, під час яких формується людина із новим, не споживацьким ставленням до природи та її ресурсів, поведінка якої є екологічно відповідальною та ґрунтується на принципах збалансованого розвитку. Не втратили актуальності і сьогодні висловлювання видатного українського педагога В. Сухомлинського про потребу систематичного збереження і примноження учнями природних багатств, що має стати провідним для процесу формування екологічного світогляду. Слід прагнути, «щоб усе життя вихованців було сповнене творінням у світі природи. Ми не уявляємо собі повноцінного виховання без того, щоб кожний наш вихованець за роки навчання в школі не перетворив кілька десятків квадратних метрів мертвої глини, мертвого пустиря на родючу землю» [3, с. 217]. Суспільство, на думку українського вченого і педагога-природоохоронця В. Вербицького, має усвідомлювати необхідність виходу із кризових ситуацій в системі «людина — суспільство — природа» та докласти зусиль для активізації інтелектуального, морального, духовного, естетичного потенціалу особистості, задоволення її потреби в гармонії взаємозв’язків зі світом природи на основі вищих духовних цінностей [1, с. 35]. У цьому сенсі доцільно говорити про формування екологічної компетентності особистості.

   Формування соціальної та громадянської компетентностей на уроках біології в межах наскрізної змістової лінії «громадянська відповідальність» спрямовано на становлення загальної культури школяра, виховання особистості, яка усвідомлює власну відповідальність перед суспільством за збереження життя на Землі, формування екологічної культури, зміцнення духовного і фізичного здоров’я кожної конкретної людини з метою розвитку демократичного громадянського суспільства. У процесі вивчення біології в школі зміст громадянської освіти може виявлятися у трьох аспектах: навчання про громадянську освіту (відповідальність), навчання для громадянської освіти (розуміння та ставлення), навчання через громадянську освіту (набуття практичного досвіду). Розглянемо теоретичні характеристики цих аспектів.

Навчання про:

• про розвиток умінь встановлювати гармонійні стосунки з природою на основі поваги до життя  як найвищої цінності та всього живого як унікальної частини біосфери;

 • про біологічні ідеї та теоретичні узагальнення, що становлять важливу компоненту загальнолюдської культури;

• про володіння технологією ухвалення рішень у демократичному суспільстві, вільного вибору і дій у різних сферах життя;

 • про становлення наукового світогляду, формування норм емоційно-ціннісного ставлення до природи, до себе, до людей, до загальнолюдських духовних цінностей.

Навчання для розвитку розуміння і особистого ставлення:

• осмислення своєї громадянської позиції у демократичному суспільстві щодо збереження природи місцевості, в якій навчається учень, через спеціальні акції;

• формування розуміння біологічної природи і соціальної сутності людини, якій для повноцінного розвитку потрібні два середовища: природне і соціальне;

• орієнтації щодо здорового способу життя, відповідальності за власне життя і здоров’я.

• відповідальних дій у природі та ухвалення обґрунтованих рішень;

• готовності вирішення проблем, пов’язаних із довкіллям;

• уміння захищати права громадян на безпечне навколишнє середовище у демократичному суспільстві.

 Навчання через:

• дослідження живої природи самостійно чи в групі, планування і проведення спостереженнь та експериментів, ефективно співпрацювати з іншими над реалізацією соціально значущих проектів, виявляючи допитливість, відповідальність;

 • обговорення і визначення проблем довкілля своєї місцевості, відстоювання своєї позиції в дискусії, через співпрацю з органами влади для компетентного розв’язання проблем довкілля;

 • дотримання морально-етичних і правових норм, правил екологічної поведінки в довкіллі;

• уміння привернути увагу громадськості до захисту та дбайливого ставлення до природних ресурсів через групові проекти та співпрацю;

• уміння надавати допомогу собі і тим, хто її потребує, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя;

• виявлення емоційно-ціннісного ставлення до довкілля;

• відчуття краси природи та радість її пізнання шляхом етичного та естетичного сприйняття довкілля.

На своїх уроках ми використовуємо такі вправи, а саме у 6 класі в темі «Рослини» на уроці «Рослина – живий організм. Фотосинтез як характерна особливість ролин», в темі «Різноманітність рослин» на уроці «Значення рослин для життя на планеті Земля та людини» . Вони формують  соціальну та громадянську компетентність на уроках хімії та біології в межах наскрізної змістової лінії «громадянська відповідальність» спрямовану на становлення загальної культури школяра, виховання особистості, яка усвідомлює власну відповідальність перед суспільством за збереження життя на Землі, становлення  екологічної культури, зміцнення духовного і фізичного здоров’я кожної конкретної людини з метою розвитку демократичного громадянського суспільства.

Вправа «Я – за екологію, моя школа також…».

                                                   Інструкція

 Час: 15 хв.

1. Обговорення:

• що буде, якщо у місцевості, де ви живете, не будуть рости рослини та не буде зелених насаджень?

 • хто несе відповідальність за збереження екології навколишнього середовища?

 2. Створення дерева ідей: учні на дошці чи фліпчарті створюють дерево ідей, за які речі, що стосуються навколишнього середовища місцевості їх проживання, кожен з них може нести відповідальність (один учень – одна ідея, записана на стікері-листочку, який приклеюється до загального дерева). Підсумки:

Підводимо до розуміння того, що кожен відповідає за природний життєвий простір і що відповідальність є демократичною участю.

Обговорення:

 • Що означає поняття «нести відповідальність»?

 • Які будуть наслідки, якщо людині бракує відповідальності?

       Наступна вправа « Крапля води», яку можна використати при проведенні уроку хімії у 7 класі з теми «Значення води і водних розчинів у природі та житті людини», яка формує важливість відповідального ставлення до навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів як необхідних складових забезпечення прав людини.

                                                 Інструкція

1.Обговорення:

• Чому вода є важливою для життя та виживання?

 • Якою має бути вода, щоб бути корисною?

 • Чи всі люди на планеті Земля мають доступ до чистої води, чому?

2. Робота в групах. Кожна група на аркуші паперу у формі краплі води пише три ідеї збереження чистої води.

3. Презентація роботи груп: наклеювання крапель на фліпчарт – створення потоку води (асоціація, що кожен з нас – це крапля, а разом – це могутня стихія…).

Підсумки:

 Підведення до розуміння того, що кожна людина є частиною планети і її навіть невеличкі дії впливають на стан навколишнього середовища, тому кожна людина відповідає за збереження ресурсів. Охорона навколишнього середовища, зокрема водних ресурсів, сприяє забезпеченню прав людини, наприклад, права на виживання, яке є у кожної людини.

        Вправу « Який чудовий цей світ» можна використати при проведенні уроку біології у 9 класі  «Захист і збереження біосфери, основні заходи щодо охорони навколишнього середовища» з теми «Надорганізмові біологічні системи», яка формує уяву про згубні наслідки зневаги до природи, спонукає дітей до дій у своїй громаді щодо поліпшення стану навколишнього середовища в своїй місцевості.

                                                    Інструкція

 Час: 15 хв.

Перед початком роботи над вправою, запропонуйте дітям випереджувальне домашнє завдання – зробити два малюнки на таку тематику:

яке довкілля вони хотіли б мати?

яке довкілля НЕ хотіли б мати?

Можливо, як варіант, учням запропонувати зробити фотоколаж на цю тему, об’єднавшись в групи (групова робота)

 Аналіз і обговорення: проаналізуйте роботи учнів через такі питання:

 • чи легко було думати про два різні види навколишнього середовища?

 • якби на картинках, які ви намалювали, жили люди, як вони себе почували б?

 • який малюнок відповідає нашому реальному навколишньому середовищу? • що ми можемо зробити, щоб поліпшити стан довкілля для дітей, батьків, дідусів та бабусь нашої місцевості?

 Рекомендації для батьків, щодо допомоги дітям у поліпшенні стану навколишнього середовища:

• Пройдіться по своєму району і обговоріть з дітьми своє навколишнє середовище, що їм у ньому подобається або не подобається.

• Допоможіть дітям подумати, як вони могли б змінити ситуацію на практиці. • Щоб інші дорослі дізналися про ідеї дітей про навколишнє середовище в районі, влаштуйте виставку їхніх малюнків та ідей, запросивши журналістів місцевої газети (запропонуйте дітям зняти відео про виставку, щоб потім розмістити в YouTube, запропонувати вести відеоблог про досягнення в цьому напрямку: висвітлювати свої кроки над реалізацію цього проекту).

     Формування громадянської відповідальності за стан довкілля повинно відбуватися у чотири етапи. На першому етапі дітей треба вчити бачити і розуміти красу навколишнього світу; мета другого – сформувати в молодших школярів потребу не лише споглядати, а й бережливо ставитися до природи, охороняти і збагачувати її; на третьому етапі учні  повинні усвідомлювати, що природа не є чимось відстороненим від людини, що людина – це своєрідний вихованець її: через спілкування з природою людина виховує в собі найкращі моральні якості. Четвертий етап – становлення екологічної відповідальності у випускників школи як основної риси особистості на основі системних знань про екологічні проблеми сучасності і можливості впровадження концепції сталого розвитку сучасної цивілізації і навколишнього середовища. Таким чином, отримує підтверждення той факт, що екологічна культура, екологічна свідомість формується тільки шляхом тривалого й поступового пізнання довкілля. Це складний багатогранний психолого-педагогічний процес, що повинен починатися з раннього дитинства: чим швидше розпочнеться навчання, тим кращими будуть результати. Доведено також, що елементарні і наочно продемонстровані взаємозв’язки природних явищ доступні вже дітям дошкільного віку. Такий досвід дає можливість також стверждувати, що ті фрагментарні знання з екології, які передбачені програмами з біології, хімії та природознавства в школі, вважаємо недостатніми. Тому більш широке і регулярне ознайомлення школярів із законами й принципами взаємодії в природі має стати складником усіх без винятку сторін освітньої діяльності школи.

    Важливу роль в екологічному вихованні учнів, особливо початкової та середньої ланки, повинні відігравати мистецтвознавчі й гуманітарно-естетичні предмети, які сприяють збагаченню сенсорно-гармонійних вражень дітей. Театральні гуртки, музичні та образотворчі студії щорічно і періодично протягом навчального року повинні організовувати виступи і демонстрації на екологічну тему. Значний успіх повинні мати також виставки стінних газет природоохоронної тематики, гуртки любителів природи – «Юних натуралістів», «Юних акваріумістів», «Юних орнітологів», організовані секціями шкільного самоврядування.

     Вважаю, що вирішення проблем охорони природи і раціонального природокористування неможливе без формування високого рівня екологічної культури кожного члена сучасного суспільства, особливо молоді. Тому в умовах державного становлення України одним із пріоритетних завдань національної школи є формування громадянської відповідальності за стан навколишнього середовища, прищеплення майбутнім господарям країни загальнолюдських цінностей у ставленні до природи, забезпечення їх науковими знаннями про взаємозв'язок природи і суспільства, залучення до активної діяльності з охорони і поліпшення природного довкілля.

Література:

 1. Азарова С.М. Формуємо ціннісне ставлення до природи. Педагогічна майстерня. 2015. № 12. 35 с.

 2. Карась О.П., Лисенко Н.В.  Формування екологічної свідомості як складової компетентності особистості. Таврійський вісник освіти. 2016.

 № 2. 54 с.

3. Лисенко Н.В. Екологічне виховання особистості як засіб формування екологічної свідомості учнів. Таврійський вісник освіти. 2017.  № 3.  217 с.

Гавановська Наталія Григорівна –  учитель хімії, біології, основ здоров’я Молодіжної загальноосвітньої  І-ІІ ступенів школи-сау №40 Херсонської міської ради.

Моб. телефон: 066 075 306 6