Стаття: "Гра в навчальному процесі молодшого школяра"

Гра в навчальному процесі молодшого школяра

«Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, яка запалює вогник допитливості та зацікавленості.» « …у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку.» В.Сухомлинський.

Використання ігор в навчальному процесі допомагає активізувати діяльність дитини, розвиває пізнавальну активність, спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, підтримує інтерес до того, що вивчається, розвиває творчу уяву, образне мислення, знімає стомлення у дітей, оскільки гра робить процес навчання цікавим для дитини.

  Виходячи із слів великого педагога, можна зробити висновок про те, що гра для дитини потрібна, тому що саме в ній отримують своє становлення і розвиток основні життєво необхідні психічні процеси і властивості.

  Ідея навчання, що забезпечує вільний розвиток учня, актуальна нині для української освіти, яка затвердилася як розвичаюча. Величезну роль в становленні і затвердженні принципів розвиваючого навчання зіграли К.П. Ягодовський, М.Н. Скаткін, Д.Б. Ельконін, Л.В. Занков, В.В. Давидов.

Сьогодні і теоретики і практики оцінили унікальні можливості гри в ролі активного учасника як навчального, так і виховного процесу. Ш.А. Амонашвілі визначає виняткову роль гри для посилення пізнавального інтересу дітей, полегшення складного процесу навчання, прискорення розвитку». Ряд ігор, схожих за зовнішніми умовами з дошкільними іграми, знайомими дитині, але за своїм змістом і цілями спрямовані на формування самоконтролю рефлексії і мотивів саморозвитку, допомагають розв'язати проблему привчання дитини до школи, зробити безболісним перехід дошкільника в статус школяра. Гра в навчально-виховному процесі покликана вирішувати окремі миттєві завдання, але головне - сприяти при цьому розвитку особистості молодшого школяра.

  Р.С. Немов виділяє 4 основні види діяльності, характерних для дитини молодшого шкільного віку, - навчання, спілкування, праця і гра - виконують специфічні функції в розвитку. Навчання сприяє надбанню знань, умінь і навичок. Спілкування покращує обмін інформацією, удосконалює комунікативну структуру інтелекту, учить правильно сприймати, розуміти і оцінювати інших людей. Праця покращує ручні рухи, зміцнює практичне, просторове і образне мислення. Гра удосконалює предметну діяльність, логіку і прийоми мислення, формує і розвиває уміння і навички ділової взаємодії з людьми. Без активної участі дитини в будь-якому з цих видів діяльності її психічний розвиток був би одностороннім і неповним.

  Гра - це діяльність по орієнтації в сенсах людської діяльності. В цілому гра розглядається як:

1) особливе відношення особи до навколишнього світу;

2) особлива діяльність дитини, яка змінюється і розгортається як його суб'єктивна діяльність;

3) соціально заданий дитині і засвоєний нею вид діяльності (чи відношення до світу);

4) особливий зміст засвоєння;

5) діяльність, в ході якої відбувається розвиток психіки дитини;

6) соціально-педагогічна форма організації дитячого життя і «дитячого суспільства».

  Граючи, молодші школярі прагнуть брати на себе ролі, які притягають їх в реальному житті; як правило, пов'язані з проявом сміливості, мужності і так далі. В порівнянні з дошкільниками, молодші школярі більше часу витрачають на обговорення сюжету, розподіл ролей. У конфліктних ситуаціях у дітей з'являється уміння аналізувати свою діяльність, оцінювати свої вчинки і можливості. В цілому розвиток сюжетів ігор веде від побутових до ігор з виробничим сюжетом, а потім - до сюжетів, що відбивають суспільно-політичні події.

У першому класі велике місце в грі відводиться школі - діти учать ляльок, один одного. У 9-10 років ігри з шкільною тематикою зникають.

У дітей 7-8 років тривають ігри, пов'язані з життям сім'ї (побутові). У гру вводиться імпровізація.

У молодших школярів широко представлені індивідуальні і групові ігри. Але останні переважно невеликими групами - по 2-3 людини. Поширені ритмічні ігри, ігри в театр.

Велике місце в третьому класі починають займати ігри з правилами без сюжетів і спортивні ігри. Чим старше діти, тим усе більше місце займає в грі змагання. Воно розвиває у дітей уміння діяти в колективі, боротися за честь класу.

У молодшому шкільному віці відбувається також перехід від ігор в плані зовнішніх дій - до ігор в плані уяви, в думці. Так, діти можуть здійснювати космічні подорожі, не виконуючи при цьому зовнішніх дій. Тобто складається вже ідеальна гра, гра уяви.

Дослідження вікових і психічних особливостей дитини показало, що застосування ігор в навчальному процесі відповідає психології сприйняття дитиною навколишнього світу.

У сучасній теорії і практиці також приділяється увага грі. Проте проблема як і раніше зберігається, оскільки відсутні посібники з системним описом змісту ігор і детальна методика їх використання в навчальному процесі.

До теперішнього часу гра отримала серйозне психологічне і дидактичне обґрунтування як важливий вид діяльності дитини, сприяючий розвитку її особових якостей і виконуючий важливу функцію поступового переходу дитини від гри до учбової діяльності.