Стаття "Громадянське виховання молодших школярів та його значення в сучасному освітньому процесі"

Кравчук Н.О.

Громадянське виховання молодших школярів

та його значення в сучасному освітньому процесі

У статті обґрунтовано сутнісні характеристики громадянського виховання молодших школяврів в освітніх закладах, значення громадянського виховання в сучасному освітньому процесі.

Ключові слова: громадянськість, громадянське виховання, громадянин.

Сучасні тенденції розвитку України як демократичної правової держави актуалізували проблему громадянського виховання особистості в суспільстві. Перед соціальними інститутами освіти поставлено завдання - формувати громадянина, найвищою цінністю якого є любов до Батьківщини та свого народу.

Теоретичний аналіз засвідчує, що в практиці сьогодення проблема громадянського виховання розробляється на державно-програмному, концептуальному та практичному рівнях. Так, державні документи, зокрема Конституція України, Закон України «Про громадянство України» визначають права і обов’язки громадян України. «Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст.» одним із пріоритетів розвитку освіти називає національне і громадянське виховання, яке має здійснюватися упродовж усього процесу навчання дітей та молоді. За означеним державним документом, в основу цих важливих напрямів виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім’ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь. Національне та громадянське виховання має забезпечити всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток здібностей і обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури, формування громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності.

Для реалізації громадянського виховання важливо забезпечити поєднання громадянських знань та вмінь, досвід соціально-політичного життя, громадянські якості, усвідомлення демократичних норм та установок поведінки. Усі ці компоненти складають основу громадянської культури особистості, яка формується в аспекті загальнолюдських, національних надбань та пріоритетів відкритого громадянського суспільства. Отже, у процесі національного відродження України особливо гостро постає проблема громадянського виховання особистості, адже історія розвитку людства доводить, що майбутнє кожної держави залежить від того, наскільки вона зможе забезпечити виховання духовно зрілих, соціально-активних громадян.

Мета статті полягає в обґрунтуванні сутності, змісту та форм громадянського виховання учнів в початковій школі.

В.О.Сухомлинський чітко визначає теоретичні засади виховання громадянських почуттів дітей:

- по-перше, створення дитиною радостей для інших людей і переживання особистого щастя й гордості у зв’язку з цим;

- по-друге, творення й збереження краси в усіх її багатогранних проявах;

- по-третє, громадянське ідеологічне багатство діяльності дитини в колективі, взаємовідносини між дітьми й іншими, позашкільними колективами;

- по-четверте, культивування й розвиток співчуття до всього живого й красивого, розвиток сердечної чуйності до прекрасного в природі;

- по-п’яте, розвиток високої інтелектуальної культури - думок, почуттів, переживань, що хвилюють душу людини, коли вона пізнає навколишній світ, минуле й сучасне людства, матеріальні й духовні багатства Вітчизни, душу свого народу, цінності мистецтва, особливо сучасної літератури [2, 293].

Пріоритетним у виховній роботі В.О.Сухомлинський вважав патріотичне виховання, формування громадянина, «піклування про громадянську лінію усього процесу виховання» [6, 554].

Майстерність виховання, на його думку, і полягає в тому, щоб громадянське, патріотичне життя починалося для людини з малих років. «Ми домагаємося, - писав він, щоб у дитини і підлітка боліло серце за те, що відбувається навколо неї і поряд з нею, щоб вона з дитинства пережила, відчула громадянські радощі, громадянські прикрощі» [6, 560].

У системі виховної роботи Павлиської школи чітко визначалася перспектива поступового розширення громадянського бачення світу - «від сім’ї, школи, села, району, області до горизонтів країни, Батьківщини» [5, 559], проводилися уроки громадянськості, вечори «Вчися бути справжнім громадянином», дискусії «Можна, не можна, треба» [5, 559].

Зазначимо, що у сучасному суспільстві актуальність громадянського виховання особистості дітей зумовлюється гострою необхідністю державотворчих процесів, утвердженням громадянського суспільства, відродженням національної ідеї. Саме тому, як науковці, так і практики освітніх закладів України, визнають гостру необхідність розробки ґрунтовних засад забезпечення прав дитини, визначення змісту, форм і методів формування її як громадянина держави, гармонійно розвиненої, рівноправної, національно свідомої особистості.

Як вказано в педагогічному словнику: «Громадянськість - це усвідомлення кожним громадянином своїх прав і обов’язків щодо держави, суспільства і почуття відповідальності за їх становище» [1, 75]. Звідси, громадянське виховання спрямоване на формування особистості, яка відповідально ставиться до власних громадянських обов’язків, глибоко усвідомлює, що від її дій залежить як і власне життя, так і доля близьких людей, народу і держави. Отже, в процесі громадянського виховання формується громадянин держави, від суспільної активності якого залежатиме доля нашої країни, її майбутнє.

Дослідження учених (Ю. Руденко, М. Стельмахович) засвідчують, що народна педагогіка прагнула виховувати в молоді любов до рідної Землі, Вітчизни, готовність боротися за долю свого народу. Діти, підлітки і юнаки, виховувалися на героїчних лицарських традиціях українського народу. З раннього віку молодь захоплювалася високими моральними якостями, силою волі і духу русичів-богатирів: Добрині Микитовича, Іллі Муромця, Олексія Поповича та ін. Найвищого рівня піднесення досягнення національно патріотичної ідеї у вихованні молоді досягли в епоху Запорізької Січі - періоду найвищого національно-духовного, патріотичного розвитку нашої Вітчизни.

Отже, ідеал людини в свідомості нашого народу - патріот-лицар. На думку Ю.Руденка: «У кожен новий історичний період ідеал людини-лицаря гармонійно поєднує в собі традиційне, сучасне і майбутнє народу» [4, 14].

Сьогодні багато учених і педагогів стурбовані реальним станом справ в системі громадянською виховання молоді. Насправді, великою мірою права і свободи дитини залежать від позиції учителя, його громадянських якостей, національного характеру, патріотичної свідомості, громадянського світогляду. Вивчення особливостей орієнтування вчителів на утвердження прав і свобод дітей показало, що, в цілому схвалюючи ідеї Конвенції прав дитини, на практиці педагоги недостатньо володіють методикою правовиховної роботи з школярами.

Отже, саме життя ставить завдання - виховувати дітей як громадян, які люблять свою Батьківщину - Україну, свій народ, мають національну самосвідомість, гуманістичну мораль, знають свої права і свободи, вміють ними керуватися у своїй життєдіяльності.

Практика роботи кращих педагогічних колективів підтверджує, що творчі, відповідно підготовлені педагоги, вміло проектують розвиток громадянських якостей дітей і прагнуть, щоб їхні вихованці не тільки усвідомлювали певні морально-правові категорії, а й прагнули до їх реалізації у своїй поведінці у довкіллі. У кожному освітньому закладі складаються свої традиції громадянського виховання, але засади його реалізації можуть бути спільними для всіх закладів. Адже цілісну особистість патріота-громадянина формує активна участь дітей у різноманітних видах діяльності – українознавчій, правознавчій, художньо - естетичній, екологічній, оздоровчо-спортивній тощо. Очевидно, що в кожному закладі слід забезпечити психолого-педагогічні умови для пізнання кожною дитиною рідної мови, фольклору, рідної історії та культури, духовності, мистецтва. У початкових класах цілеспрямовано формуються основи системи знань про Україну-Батьківщину, героїчні подвиги предків. Учні збагачуються духовними цінностями, закодованими в кращих творах фольклору, дитячих письменників. Діти мають ґрунтовно знати доступні їхньому віку українські і пісні, казки, легенди, колядки, щедрівки, народні ігри тощо. У процесі патріотичного виховання особливе значення має пізнання дітьми важливих епізодів із історії рідного народу, з життя і боротьби з ворогами видатних синів Вітчизни - богатирів, витязів, і славних воїнів - козаків. Усе це допомагає дитину «вводити в коло духовного життя нації» (Г. Ващенко). Герої казок, пісень дум та інших народних творів пробуджують глибокі і добрі почуття, викликають гордість за героїчне минуле, надихають на корисні справи, гуманне ставлення до інших людей.

Очевидно, що молодші школярі повинні пізнати найбільші історичні та духовні цінності рідного краю, а їхні любов, повага і зацікавленість мають виходити за межі одного села, міста. Ось орієнтовний зміст знань про рідний край, який посильний шести-семирічним дітям:

- Найвідоміші земляки. Що він зробив для народу, держави?

- Наймальовничішій куточок району (річка, ліс, урочище). Чим він відомий?

- Туристичний маршрут рідним краєм.

Вінцем такої роботи в закладі може стати тематичний урок-свято «Моє рідне село (місто)», у якому об’єднають свій творчий пошук молодші школярі, візьмуть участь батьки, громадськість, видатні люди рідного краю. Вважаємо, що такий зміст роботи дасть можливість із року в рік закладати основи національної свідомості.

Безпосереднє спілкування з довкіллям доцільно поєднувати з впливом емоційно-художніх засобів мистецтва - музикою, співом, малюванням, вишиванням, використанням народних прислів’їв, загадок, приказок, пісень та легенд.

Щоб інформативний матеріал з народознавства краще засвоювався дітьми і сприймався з більшим інтересом, попередньо слід здійснювати його мотивацію; розповіді педагогів поєднувати з практичною діяльністю дітей, їхньою безпосередньою участю в народних святах, театральних дійствах, творчою роботою на заняттях з ручної праці та образотворчого мистецтва, з екскурсіями до майстерень народних умільців. Важливу роль у виховному впливі слід відводити народним іграм та іграшкам, за допомогою яких діти пізнають національний дух народу, його високу мистецьку культуру.

При цьому необхідно прагнути, щоб робота з вихованцями проводилася без психологічного тиску на них, проходила здебільшого в контексті повсякденного життя, у формах, притаманних народу та максимально наближених до потреб дітей.

Важливо навчити дітей способам ділового і особистісного спілкування, співробітництва, толерантній і коректній формі зауважень, відстоювання власної думки без використання недоброзичливих суджень та оцінок. Натомість слід роз’яснювати можливі способи поведінки, які виражають бажання надати допомогу людям, підтримати ініціативу інших, учити справедливому ставленню до зауважень партнера, вчити умінню аргументувати заперечення, умінню переконувати партнера. Педагоги мають заохочувати дії дітей, спрямовані на підтримку однолітків, на отримання спільного результату, слід частіше акцентувати значущість для навколишніх спільної діяльності і отриманих результатів, формувати уявлення про себе як значущого суб’єкта для дитячої спільноти тощо. Така робота поєднується з встановленням правил поведінки дитини в дошкільному навчальному закладі, школі, в родині, у громадських місцях.

На сучасному етапі розвитку України відповідно до означених демократичних орієнтацій важливо, щоб усі члени суспільства мали уявлення про права людини в громадянському суспільстві. У руслі вищеозначеного важливим є донесення до свідомості дітей первинних уявлень про права кожної людини. Правовиховна робота з молодшими школярами має вирішувати цілий комплекс завдань громадянського виховання з формування уявлень про нашу державу, її закони, права і обов’язки людей, правила і норми їхнього співжиття в соціумі. Конкретизацію моральних та правових уявлень дітей слід починати з найближчих їхньому соціальному досвіду ситуацій, у яких дитина могла пережити або переживала певне емоційне неблагополуччя і тих способів поведінки, які використовують ровесники для захисту своїх прав, зміни негативних станів, утвердження власної самоповаги, гідності та свободи.

У своїй роботі щодо громадянського виховання молодших школярів педагоги

використовують низку методів та засобів:

• розгляд картин, що відображають знайомі для дітей життєві ситуації, які демонструють настрій, стани, поведінку дітей у довкіллі (тривогу, хвилювання, страхи, образу) і реакцію старших людей або однолітків на ці стани самопочуття;

• читання художніх творів, зокрема народних казок, у яких змальовується певна ситуація, що втілює певний правовий зміст з наступним її обговоренням;

• вправи-практикуми: Нащо дітям права? Які обов’язки дітей? Чим відрізняються права дорослих і дітей?

• ігри-вправи, в яких дітям пропонують вирішення ситуацій з певним морально - правовим змістом;

• позитивна оцінка реальних проявів дітей, що відображає їхню громадянську спрямованість, чесність, гідність;

• конкурси на найкраще побажання, конкурс подарунків рідному місту, конкурс хвальків, чародіїв;

• дидактичні ігри: «Лото настроїв», «Підбери почуття»;

Усі ці методи доцільно використовувати на основі комплексного підходу до організації всіх видів діяльності.

Підсумовуючи викладене, робимо такі висновки:

- національне відродження України гостро ставить проблему громадянського виховання особистості;

- важливого значення в системі роботи освітніх закладів набувають історично - культурні, трудові, морально-етичні, природні цінності, які містить довкілля регіону, свідома опора на прогресивні традиції народної педагогіки, спадщину видатних педагогів та сучасні концептуальні засади громадянського виховання в Україні.

Сьогодні, у пору активних демократичних перетворень, ми маємо змогу реалізовувати у виховній практиці ті громадянські надбання, які будуть сприяти вибору активної життєвої позиції та свідомого формування громадянського світогляду нашої молоді.

Література:

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.- 374с.
2. Громадянин – Держава – Громадянське виховання. Антологія/ Упорядники     М.П.Рогозін, О.В.Сухомлинська. – Донецьк, 2001, – 262 с.

3. В.Ф.Дубровський. Основи громадянської освіти. - К.: АПН, 2000. - 58 с.

4. Руденко Ю. Патріотичне виховання учнівської молоді // Освіта, 22-29 серпня, 2001. - С. 11-15.

5. Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибр. твори: В 5-ти. - К.: Рад. школа, 1997. - Т. 3. - 670 с.

6. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи // Вибр. твори: В 5-ти. - К.: Рад. школа, 1997. - Т. 4. - 629 с.