Стаття "Індивідуальний підхід у підвищенні грамотності учнів шляхом застосування інноваційних технологій"

Індивідуальний підхід у підвищенні грамотності учнів шляхом

застосування інноваційних технологій                                                                       

За основу у своїй своєї роботі я взяла слова В. О. Сухомлинського: «Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб, розкривати сили й можливості  кожної дитини, давати їй радість успіху в розумовій праці». А педагогічна психологія вивела закон засвоєння знань: орієнтування – представлення – проектування – реалізація – контроль – рефлексія – корекція – оцінка.

І етап орієнтування:

-    мотивація майбутньої діяльності;

-    позитивні налаштування на роботу;

-    орієнтування учнів у місті даного заняття в цілому курсі, розділі, темі;     

-    опора на особистий досвід учнів за проблемою заняття.

ІІ етап представлення теми та очікуваних результатів:

-   визначення разом з учнями особистісно-значимої мети діяльності; 

-   визначення показників досягнення мети.

ІІІ етап проектування:

• залучення учнів (по можливості) до проектування майбутньої діяльності через попередню роботу;
• складання плану попередньої роботи;
• обговорення попереднього плану роботи.

ІV етап організація виконання плану діяльності:

• презентація варіативності у виборі способів навчальної діяльності;
• вибір учнями способів фіксації нового матеріалу;
• виконання інноваційної вправи;
• вибір учнями (по можливості) завдань і способів їх виконання при закріпленні знань, формуванні умінь виробленні навичок;
• варіативність домашнього завдання.

V етап рефлексія

-    прояснити зміст опрацьованого;

-    порівняти реальні результати з очікуваними;

-    проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

-    зробити висновки;

-    закріпити чи відкоригувати засвоєння;

-    намітити нові теми для обміркування;

-    установити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що 

     потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

-    скласти план подальших дій.

VІ етап контрольно-оцінювальний:

-    залучення учнів до контролю ходу навчальної діяльності;

-    участь школярів у виправленні допущених помилок, неточностей,

     осмислення їх причин;

-    надання учням можливості самостійно або за допомогою вчителя чи

     інших учнів порівняти отриманий результат з  критеріями еталона;      

-    використання механізмів «цінування» та «оцінювання» не тільки 

     кінцевого результату, а й всього процесу навчання.

Сприйняття, осмислення і запам’ятовування розширюється, поглиблюється і закріплюється в процесі самостійного застосування і перевірки знань на практиці.

Дотримуючись цих закономірностей, намагаюсь пояснювати матеріал так, щоб він сприймався легко та зрозуміло. Але досвід педагогічної роботи мене переконав, що навчити кожну дитину практичному засвоєнню знань можливо лише згідно навчальних можливостей особистості. Розуміючи зміст особистісно-орієнтованого навчання  як такого, що допомагає дитині оволодіти процесами самоконтролю, самооцінки, самопізнання, самореалізації, самовираження, саморозвитку тощо, я маю за мету використовувати різнобічні методи і прийоми, які б були співвідносні з індивідуальними особливостями дитини.

Я переконана , що складові успіху вчителя-словесника – це висока грамотність учнів. Завжди пам’ятаю слова Василя Стуса: «Освіта – це вид гігієни. Письмо з помилками – то як невимиті руки…Теперішня людина – тільки освічена. Саме тому предметом свого дослідження я обрала «Індивідуальний підхід у підвищенні грамотності шляхом застосування інноваційних технологій».

Отже, я намагаюся так організувати навчальний процес, щоб у кожного учня була можливість пройти всю схему засвоєння матеріалу. Умовно поділяю клас на групи, при цьому кількість учнів у будь-якій групі може бути різною, можливо, що в окремих класах учнів, які належать до групи В (ті, що досягли мінімального рівня) взагалі не буде, а в інших – 1-2 учні. З іншого боку, можливий перехід учня із однієї групи в іншу, що в якійсь мірі заохочує дітей до підвищення свого рівня.

Наприклад, вивчаючи дієприкметник у 7-му класі, під час засвоєння теми «Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль», всі учні виконують вправу на зіставлення прикметника та дієприкметника. Але учні групи В виконують вправу 38. Читають, записують словосполучення з дієприкметниками. Учні групи Б виконують завдання з елементами програмування типу «третє зайве», коли із трьох пропонованих слів треба вибрати одне, відмінне від двох інших належністю до частини мови – прикметник або дієприкметник, записати його. Учні групи А виконують завдання з елементами програмування типу «третє зайве», коли із трьох пропонованих слів треба вибрати одне, відмінне від двох інших належністю до частини мови – прикметник або дієприкметник, записати його, додаючи означуваний іменник.

Стихлий, тихий, тихіший. Важкий, обважнілий, важений. Ходячий, прохідний, ходовий. Полум’яний, почервонілий, прозорий. Готовий, виготовлений, змайстрований.

Учні досягають високого рівня, мовної грамотності тоді, коли вони багато пишуть, читають, працюють самостійно над виправленням помилок, осмислено опрацьовують теоретичний матеріал, міцно засвоюють орфографічні і пунктуаційні правила, виконують різні види тренувальних вправ.

 

 

 

 

Фрагмент уроку за темою “Не з дієприкметниками”

• Пояснювальний диктант

   Здалеку долітають нестихаючі звуки музики. Невблаганна спека ллється з неба. Будь же ти чистим як шовк, мій недоторканий листе! Легенький вітерець колише по той бік річки нескошені трави. Червоні маки! Скільки сягало око, жевріли і жевріли вони на луках, ніким  не сіяні, але радуючи всіх. Бачу вже гори не забиті снігами,  а зелені, пишні.

• Окремі учні працюють з картками

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• Творче завдання

І. Скласти твір-мініатюру за поданою ілюстрацією, використовуючи дієприкметники з не.

ІІ. Скласти твір-мініатюру за поданим початком, використовуючи дієприкметники з не. Позначте орфограму.

Мете зимова пороша. Не віриться, що це перший сніг. А ще більше не хочеться вірити, що він завтра розтане...

Не/стихаючий вітер; давно не/бачена краса; не/замерзаюча річка.

ІІІ. Скласти твір-мініатюру за ілюстрацією, продовживши подані речення. Підкреслити слова з орфограмою «Не з дієприкметником».

Мете перший ....   Нестихаючий вітер підіймає догори  ..., які кружляють неначе ....  Стріхи будинків, дерева в садках покриті  ....  Незамерзнувша річка  ....  Від цієї давно не баченої краси ....

Коли учні досягають високого рівня мовної грамотності? Коли все систематично, контролюється і оцінюється вчителем. Знаючи різні навчальні можливості своїх учнів, даю різнорівневу контрольну роботу з теми «Дієприкметник».

 

 

Завдання для групи В

1. Дієприкметник – це:

а) особлива незмінна форма дієслова, яка означає додаткову дію;

б) особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією;

в) невідмінювана частина мови, яка виражає ознаку дії, предмета чи іншої ознаки.

2. Знайдіть серед поданих слів дієприкметник:

а) оленячий;

б) тремтячий;

в) охайний.

3. Знайдіть речення з дієприкметниковим зворотом:

а) Степ, оповитий тишею, дихав пахощами;

б) Теплий квітневий вечір стояв над селом;

в) Обімліли  худорляві кущі гойдались під вітром.

4. Знайдіть словосполучення з дієприкметником активного стану:

а) вимита підлога;

б) зрубане дерево;

в) літаюча тарілка.

5. Знайдіть словосполучення з дієприкметником пасивного стану:

а) читаюча школярка;

б) адресований лист;

в) достигла група.

6. У якому рядку всі дієприкметники доконаного виду:

а) Вирощений, закутий, ліплений;

б) виготовлений; випечений; розв’язаний;

в) переказаний, в’януча, пожовклий.

7. Як пишеться не з дієприкметником у словосполученні, «не перевірене вчителем завдання».

а) Разом;

б) окремо;

в) через дефіс.

8. У якому словосполученні усі залежні слова – дієприкметники пасивні?

а) поле засіяне, почорніле, зелене;

б) чашка розбита, наповнена, розмальована;

в) трава скошена, суха, запашна.

9. У якому словосполученні усі залежні слова – дієприкметники доконаного виду?

а) дорога в’їжджена, розбита, лісова;

б) хлопчик умитий, одягнений, дрижачий;

в) листок зів’ялий, опалий, пожовклий.

10. Укажіть дієприкметники, в яких пишеться -н-:

а) зірва…ий;

б) призначе…ий;

в) закінче…ий.

11. Укажіть дієприкметники, в яких пишеться -нн-:

а) приборка…ий;

б) незліче…ий;

в) свяще…ий.

12. Укажіть речення, в яких дієприкметники пишуться з не разом:

а) На мене чекає (не) закінчена вчора робота.

б) Мене вразив (не) бачений досі водоспад.

в) Лунають ніколи (не) чуті вірші.

Завдання для групи Б

1. Перелічить граматичні ознаки дієслова і прикметника, які є у дієприкметнику. Наведіть приклади.
2. Чому дієприкметники поділяються на активні і пасивні? Як творяться дієприкметники кожного з цих видів? Наведіть приклади.
3. Перепишіть текст, вставляючи на місті крапок дієприкметники, ставлячи їх у потрібному роді, числі, відмінку.

...Круг сонця виникав невідворотньо. Жозеф Плато у… кімнаті зі щільно… по віками. Але знову і знову перед ним виникало… сонце, обпалювало очі. Після того, як він 25 секунд напружено вдивлявся в … диск могутнього світила, це видіння не полишало його ні на мить.

Довідка: незахищений, зафіксований, палаючий, затемнений, розжарений, запалений.

4. Введіть в дієприкметник, в речення, в ролі означення, підмета, іменної частини складеного присудка.

Врятований, поранений, нагороджений, закручений.

5. Розберіть один із дієприкметників (із попередніх завдань) як особливу форму дієслова.
6. Спишіть, поставте, де потрібно, коми. Підкресліть дієприкметникові звороти.

Сонце кидало проміння на стіл застелений білою скатертиною.

Небо обсипане зорями тихо гасло.

Вкриті снігом ялини сріблясто мерехтіли.

Завдання для групи А

1. Складіть план усного висловлювання на лінгвістичну тему «Дієприслівник як особлива форма дієслова».
2. Розкрийте зміст фразеологізму «Під лежачий камінь вода не тече». Пригадайте та запишіть інші фразеологізми з дієприкметниками.
3. Напишіть твір-мініатюру на одну із тем: «Золоті барви осені», «Краса і багатство осені», використовуючи подані нижче дієприкметники.

Пожовклий, заворожений, зачарований, притихлий, опалий, встелений, заколисаний.

Для учнів, як ми знаємо, велике значення має об’єктивна і вчасна оцінка їхніх знань. Після кожного контрольного уроку слідує урок роботи над помилками та підсумку з даної теми. Кожен такий урок щоразу  розпочинаю із справедливо  прокоментованих оцінок, але так, щоб не образити дитину, не викликати в неї негативістських настроїв, демонстративної відмови виконувати вимоги вчителя.  Аналіз контрольної роботи  теж проводжу, враховуючи індивідуальні можливості учнів. Але намагаюся, щоб школярі, які допускають багато помилок, не мають сформованих умінь і навичок, увесь час перебували у полі зору вчителя.

Ще на початку навчального року, розпочинаючи роботу над календарним планом, я передбачаю поділ учнів на різнорівневі групи, особливо плануючи комунікативну змістову лінію. Кожна дитина повинна виявити свою творчість на уроках розвитку зв’язного мовлення. Але у всіх це виходить по-різному .

Творчі роботи перевіряю відразу ж після їх проведення, щоб учні не втратили інтересу до написаного ними. Робота над помилками, допущеними у творчих завданнях, проводиться систематично. Діти записують правильно слова, в яких допущено помилки. Якщо, скажімо, помилка допущена в закінчені прикметника, дієприкметника, то виписується це слово та іменник – означуване слово. До слів, у яких були помилки, добираються приклади з аналогічними орфограмами, до речень з пунктуаційними помилками придумуються або добираються подібної будови речення з такими ж пунктограмами. Учні звикають самостійно працювати над своїми помилками. Такі роботи теж відразу перевіряю вибірково і виставляю оцінки в журнал.

Перевіряючи письмові роботи, виписую найхарактерніші мовленнєві  і змістові помилки кожного учня. На початку уроку, на якому аналізуються письмові роботи, зошити учням не роздаю, щоб діти не втратили інтересу до колективного розгляду огріхів усього класу. Докладно характеризую дві-три роботи. Зошити роздаю, коли проводжу самостійну роботу над помилками. Багато уваги приділяю виробленню в учнів умінь розпізнавати орфограму в слові. Намагаюся, щоб вони добре знали назви орфограм. На одному з методичних засідань кафедри філологів ознайомилася з методикою вироблення навичок орфографічної грамотності, запропонованої учителем Дніпропетровської школи Буяновер Ганною Борисівною, запровадила таку систему роботи  над орфографічними помилками:

1. Склала перелік всіх вивчених орфограм (починаючи з 5-го класу, пронумеровала їх. Список постійно поповнюється вивченими орфограмами).
2. Діти придбали довідники з української мови І. Бойко.
3. Учням групи В повідомляю номер орфограми і сторінки у довіднику.
4. Учні груп А і Б виконують цю роботу самостійно.
5. Запис у зошитах виглядає так:

 

6. Часто учні працюють у парах А-В.

 

6.Часто учні працюють у парах А-В.

Намагаюся творчо підходити до кожного уроку. Ознайомившись  із «Концептуальним баченням нетрадиційного вивчення української мови в Україні як рідної – державної» Михайла Девдери, будую свою роботу на компромісі, з одного боку – добирати принципово нові види робіт і нетрадиційну методику їх проведення. Двох однакових уроків не буває. І кожен відрізняється насиченістю навчального матеріалу, що активізує підготовчу діяльність учнів інформативністю, доступністю знань. Враховуючі між предметні зв’язки, закінчуючи вивчення теми «Дієприкметник» із задоволенням провела урок закріплення вивченого матеріалу, на якому семикласникам було запропоновано врятувати Пеппі Довгупанчоху, виконавши ряд завдань.

Щоб учні працювали протягом усього уроку, не відчуваючи втоми, навчаючи дітей грамотності письма, змінюю один вид роботи іншим: словниковий диктант, самодиктант (самостійний запис творів, вивчених напам’ять), перевірка написаного за мультимедійним засобом, самостійний добір прикладів з певними орфограмами зі словничка, перебудову складних речень у безсполучникові, прямої мови – в непряму, дієприкметникових зворотів – у підрядні означальні речення, вправи на засвоєння порядку морфемного, словотвірного, морфологічного та інших видів мовного розбору.

Використовуючи багато сучасних методичних прийомів, які спонукають учня до роздумів і пошуків, створюю проблемні ситуації, використовую загадки на уроках мови про мовознавчі терміни, інтерактивні методики навчання.

Щоб виховати в учнів інтерес до знань, на уроках часто проводжу лінгвістичні ігри. Зібрала збірник таких ігор. Використовувала кросворди, ребуси. При тому ж,  значну частину кросвордів, ребусів створюють самі учні.

Виробляючи правописні вміння і навички, використовую схеми-опори, опори-підказки. Такі опори особливо допомагають у роботі з малокомпетентними учнями.

До кожного уроку підбираю найдоцільніші методи та прийоми, надаючи перевагу інноваційним методикам. Великого значення надаю мотивації навчальної діяльності, показую учням, де, в якій ситуації можна застосувати одержані знання. Так при вивчені теми “Іменник. Лінгвістичні ігри”, на дошку проектується текст:

 «Учитель попросив одного з учнів: «Поклич, будь ласка, Максимченка». Учень вибіг на подвір’я і зупинився:

– Кого ж покликати – міркував він, – Артема чи Маринку? Обоє ж мають однакове прізвище.»

   Завдання: пояснити, кого хотів бачити вчитель.

Неабияку роль у розвитку ерудиції учнів, виробленні в них комплексу мовленнєвих умінь і навичок, на мою думку, відіграє читання художньої літератури. Мову не можна знати без глибокого засвоєння літератури. Адже є учні, які не дуже добре знають усі правила правопису, пунктограми і орфограми, а пишуть грамотно, викладають думки в логічній послідовності, образно. Це начитані учні. Але з кожним роком їх меншає. На мою думку, дуже ефективними є уроки літератури, які проходять у формі дебатів. На таких уроках учні, по-перше, вчаться висловлюватись, по-друге, доводити свою думку, аргументувати її, набувати ораторських навичок, по-третє, сприймати супротивника, тобто слухати. Вчителю така форма проведення уроку дає можливість перевірити знання вивченого тексту, уміння усно висловити свою думку, монологічні та діалогічні навички.

При організації гри «Дебати» також враховую реальні навчальні можливості кожної дитини: перший гравець – найсильніший учень (А), другий гравець – учень групи Б, третій гравець – учень групи В.

Гру «Дебати» проводили за творами усної народної творчості «Ой був в Січі старий козак», «Маруся  Богуславка».

Найбільше боюся, коли на уроці мертва тиша і бездіяльність. Часто застосовую метод активізуючої бесіди. Залежно від цілей навчання використовую різні види бесід: репродуктивну, евристичну, аналітичну, узагальнюючу, проблемно-аналітичну. Після проведеної бесіди, практикую із сильнішими учнями написання рецензії на прочитаний твір, а із слабшими проводжу гру «Уяви себе». Наприклад, таку гру було проведено за твором Григора Тютюнника «Вогник далеко в степу».

Саморозвиток учня обумовлений індивідуальними особливостями дитини, тому готуючись до уроків як мови, так і з літератури беру до уваги особистісну компетенцію.

Для цього я умовно поділяю класи на такі вікові  групи:

- 5 – 6 класи,

- 7 – 9 класи,

- 10 – 11 класи.

У 5 – 6 класах акцентую свою увагу на вивченні учнями орфографічних правил, умінні знаходити вивчені орфограми і пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами,  знаходити і виправляти орфографічні помилки.

Тому основними  методами і прийомами роботи для 5 – 6 класів є:  

лінгвістичні ігри, створення ігрових ситуацій, рольові ігри, магічний мікрофон, мозковий штурм, словниковий диктант, загадки про мовознавчі терміни, проблемні ситуації, кросворди, ребуси, користування опорними схемами та опорами-підказками, комп'ютерна підтримка.

У 7 – 9 класах ставлю перед собою першочергову задачу навчити учнів правильно  ставити розділові знаки, обґрунтовувати їх вживання, знаходити і виправляти пунктуаційні помилки на вивчені правила, визначати структуру речень, правильно використовувати їх у мовленні.

У 7 – 9  класах  часто використовую  наступні методи та прийоми: дослідження,  порівняння, співставлення,  інтригу, роботу в малих групах, складання логічно завершених планів за підручником, метод ПРЕС, самодиктант, конструювання, аналіз, комп'ютерна підтримка.

Старшокласники повинні вміти усвідомлювати структуру власної пізнавальної діяльності, самостійно визначати її мету і способи досягнення, виконувати мисленнєві дії, аналіз, порівняння, узагальнення, експериментування, формувати висновки, моделювати, добирати переконливі аргументи, критично оцінювати сприйняту інформацію, оперувати відомими уявленнями лінгвістичного й позалінгвістичного плану.

З цією метою  учням 10 – 11 класів пропоную вступати  у дискусії та дебати, займати та змінювати особисту позицію, створювати проекти, складати опорні  схеми, проводити паралелі між предметом і конкретними  проводити паралелі між предметом і конкретними  життєвими ситуаціями, писати творчі роботи і презентувати їх, використовувати  комп'ютерну підтримку.

Але перевагу в усіх трьох вікових групах я віддаю інноваційним технологіям, використовую метод проектів, комп’ютерну підтримку, проблемне викладання, гру, схеми-опори.

Учні, які мають достатні та високі навчальні досягнення працюють за модульно-рейтинговою системою і оцінюються автоматично. Починаючи з п’ятого класу, практикую з сильнішими учнями написання творчих і наукових робіт. Продовжуючи роботу із учнями групи А, розроблюю завдання на олімпіади та конкурси знавців української мови.

Протягом всієї своєї педагогічної діяльності пам’ятаю слова Я. Корчака: «Будь самим собою, шукай особистий шлях. Пізнай себе перш, ніж захочеш пізнати інших. Перш, ніж помітити коло їх прав та обов’язків, віддай собі звіт в тому, на що ти спроможний сам. Ти сам та дитина, яку повинен раніш, ніж інших пізнати, виховати, навчити».

І кожен день з уроку в урок намагаюся стати не тим, хто вчить, а тим, хто сприяє справжньому засвоєнню нового, допомагає дитині реалізувати власний потенціал індивідуальних можливостей. Тому і на своїх уроках намагаюсь знайти правильний шлях, який вестиме «…від творчої особистості до мистецтва жити».