стаття "Інноваційні технології удосконалення професійної підготовки студентів з хорового диригування"

Інноваційні технології удосконалення професійної підготовки студентів з хорового диригування

Сучасною педагогікою визначені високі вимоги до кваліфікаційного рівня підготовки фахівця, який має володіти навичками управлінської роботи, умінням критично мислити, бути ініціативним, здатним знаходити найбільш ефективні рішення та активно їх впроваджувати. Реалізувати ці положення можливо тільки при умові впровадження інноваційних педагогічних технологій та постійної активізації розумової та навчально-пізнавальної діяльності студента на кожному занятті.

Підготовка майбутнього вчителя музичного мистецтва до певного виду діяльності  –  це процес формування його професійної готовності, яка містить:

• сумарну характеристику здобутих знань; 
• компетенцію (як загальну здатність, засновану на знаннях, досвіді, цінностях, нахилах, набутих у процесі навчання);
• готовність (як усталене умотивоване прагнення виконати свій професійний обов’язок).

Фахова підготовка майбутніх учителів у ВНЗ базується на ефективній побудові навчального процесу, забезпечуючи поступову трансформацію пізнавальної діяльності у професійно спрямовану. В її основу повинні бути покладені принципи:

• вільної траєкторії в процесі підготовки;
• наступності підготовки;
• відповідності сформованих професійно значущих властивостей і характеристик студента обраному рівню підготовки;
• розвивального потенціалу підготовки;
• узгодженості компонентів підготовки;
• синергії методів, прийомів, засобів і форм підготовки.

Формування компетенцій майбутнього спеціаліста відбувається безпосередньо в процесі пізнавальної діяльності і ґрунтується на таких якостях особистості, як самостійність, здатність приймати відповідальні рішення, творчий підхід до будь-якої справи, вміння постійно вчитися, комунікабельність, здатність до співпраці, соціальна і професійна відповідальність, вміння вибудовувати міжособистісні відносини. У світі означених вимог набуває актуальності проблемне навчання.

Проблемне навчання  -  це  творча  діяльність  студентів,  під  час  якої  у них формується пізнавально-мотивований інтерес до предмету, що вивчається,  встановлюються партнерські відносини з викладачем.

Основним поняттям проблемного навчання є проблемна ситуація, яка є найважливішим етапом для формування наукового світогляду і розвитку потенціалу самостійної роботи студентів.

Існують різні класифікації методів проблемного навчання стосовно цілей, які воно ставить перед собою, і засобів, які воно має в своєму розпорядженні. Так, за способом вирішення проблемних завдань можна виділити чотири методи: 

• проблемний метод (викладач самостійно ставить проблему і самостійно вирішує її); 
• спільне навчання (педагог самостійно ставить проблему, а вирішення досягається спільно зі студентами);
• дослідження (педагог ставить проблему, а студент її досліджує самостійно); 
• творче навчання (студенти самі формулюють проблему і знаходять її вирішення).

Проблемне навчання можна поділити на три види залежно від характеру творчості студентів: 

• наукова творчість (постановка і вирішення теоретичних навчальних
• проблем);
• практична творчість (постановка і вирішення практичних навчальних проблем); 
• художня творчість (відображення дійсності на основі виняткової творчої уяви).

Найбільш важливими функціями, характерними для проблемного навчання, є, по-перше, розвиток творчих здібностей студентів і, по-друге, розвиток практичних навиків використання знань, активізація пізнавальної діяльності студентів та підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу. 

Таким чином, знання, уміння і навички, отримані в процесі вирішення проблемних ситуацій, ефективніше фіксуються в пам'яті студента. Знання важливі в тому випадку, коли студент зможе їх застосовувати на практиці, зможе вирішувати з їх допомогою конкретні  завдання,  які  ставить  перед  ним дійсність. У цьому відношенні проблемне навчання ставить людину в сприятливіше положення, за рахунок того, що у нього вже сформувалися навички поводження з проблемними ситуаціями, немає страху перед невідомим, воно сприймається лише як «поки» невідоме. 

Саме тому на практиці надається значний пріоритет досвіду роботи, ніж теоретичній освіті. І саме тому в процесі навчання пріоритет повинен надаватися моделюванню, відтворенню практичних проблемних ситуацій і самостійному вирішенню студентами поставлених завдань, що і реалізується в концепції проблемного навчання.

Отже, в порівнянні з традиційною освітою, проблемне навчання дозволяє ефективніше розвивати творчі здібності студентів, їх інтелект, вона сприяє якіснішому засвоєнню знань, умінь та навичок. Тому, можна виділити ще  такі функції проблемного навчання:

• по-перше, при проблемному навчанні істотно посилюється роль самостійної освіти, ініціативність. Самостійний пошук вирішення проблемної ситуації розвиває відчуття відповідальності, підвищує самомотивацію, волю; 
• по-друге, застосування групової організації роботи студентів в процесі проблемного навчання, під час якої студенти отримують навички колегіального вирішення проблем. Такий вид роботи варто застосовувати при створенні творчих, навчальних, дослідницько-пошукових проектів студентів-однокурсників класу викладача; 
• по-третє, надзвичайно важливою функцією  проблемного навчання  є підвищення мотивації учнів. Як говорив ще Г.Галілей: «Ви не в змозі навчити людину чому-небудь. Ви можете лише допомогти їй виявити це усередині себе». 

Пізнавальна діяльність студентів під час проблемного навчання перетворюється, з одного боку, в одну з найважливіших цілей, з іншого боку, в один з необхідних елементів педагогічного процесу, без якого сам процес проблемного навчання немислимий. При проблемному навчанні мислення студентів активізується шляхом створення проблемних ситуацій,  формування постійного пізнавального інтересу, засвоєння навиків роботи з невідомим, проблемами і суперечностями.

Специфіка цілей і методів проблемного навчання істотно змінює роль викладача в педагогічному процесі і обумовлює впровадження інноваційних педагогічних технологій. 

На даний час існує чимало інноваційних технологій навчання, кожна з яких має право на існування, вивчення і впровадження. Педагогічний досвід дозволяє виокремити серед них наступні:

• педагогічна технологія критичного мислення;
• технологія навчання як дослідження;
• інтегральна педагогічна технологія;
• технології формування творчої особистості;
• технологія розвивального навчання;
• інформаційні технології навчання;
• технологія особистісно орієнтованого підходу.

Ефективність інноваційних педагогічних процесів на заняттях хорового диригування забезпечується впровадженням інтерактивних підходів і методів та інформаційно-комп'ютерних технологій навчання.

Суттєво підвищують рівень якості знань студента інтерактивні методи навчання, впровадження яких спрямоване на формування професійних вмінь та навичок майбутнього фахівця:

• «презентація думок» (з аналізу хорового твору);
• «складання пазлів» (стосовно понять з мануальної техніки);
• «ділова гра» (при вивчені пісенного репертуару);
• «складання асоціативного ряду» (між характером твору, засобами музичної виразності та мануальної техніки);
• гра «рефлексія» (розвиває вміння аналізувати – що почули, уявили, відчули, як передати жестом).

Ефективному розвитку пізнавально-мотивованого інтересу до предмету хорове диригування сприяє використання наступних активних методів навчання:

• віртуальне моделювання;
• візуалізація драматургії музичного твору;
• метод проектів;
• мультимедійні посібники;
• тестові завдання.

Педагогічні можливості інформаційно-комп'ютерних технологій мають досить широкий спектр застосування в освітньому процесі. Система «мультимедіа» дає змогу комплексно використовувати реалістичні статичні й динамічні зображення із супроводом стереофонічної фонограми, розширює можливості вирішення дидактичних завдань.

Особливо важливого значення набуває використання можливостей глобальної мережі Інтернет, що сприяє розширенню освітнього інформаційного простору студента, наближенню його до міжнародного рівня освіченості.

Переваги використання інформаційних технологій у навчанні полягають у наступних чинниках:

• мультимедійний текст (відео- та аудіо можливості, зв'язок з великою кількістю різноманітних джерел);
• висока мотивація і зацікавленість у навчанні;
• необмежена кількість свіжої інформації, широкий її вибір;
• самоконтроль і координація навчального процесу викладачем;
• можливості синхронного, асинхронного спілкування, знайомства з культурою різних країн;
• значне збільшення часових меж процесу навчання за наявності вільного доступу до Інтернету.

Таким чином, новітні інформаційні технології допомагають забезпечити процес індивідуалізації навчання, відкривають студентам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, розширюють можливості розвитку як студентів, так і викладачів, піднімають на новий рівень освіту і професійну кваліфікацію.

Отже, значне місце в удосконаленні професійної підготовки студента належить впровадженню інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес. Використання проблемно-пошукових, інформаційних та проектних технологій сприяє оволодінню методами пізнання у навчальному процесі, розвиває творчі здібності, створює умови для формування стійкого інтересу  до предметів диригентсько-хорового циклу і забезпечують комплексний динамічний розвиток основних напрямків професійної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва.