Стаття "Корекційно-розвивальна робота з дітьми молодшого шкільного віку, які мають труднощі під час навчання"

                                                                                               Костяєва Л. Л.

                                                                        

КОРЕКЦІЙНО – РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА

З ДІТЬМИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ,

ЯКІ МАЮТЬ ТРУДНОЩІ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ

 

Державний стандарт початкової загальної освіти розроблений відповідно до пізнавальних можливостей дітей молодшого шкільного віку і передбачає всебічний розви­ток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися,  повноцінних мов­леннєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, умінь і навичок здорового способу життя. Поряд із функціональною підготовкою за роки початкової освіти діти мають набути достатній особистий досвід культури спілкування і співпраці у різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань [1].

Практика показує, що за останні роки збільшується кількість дітей у яких виникають значні труднощі під час засвоєння навчальної програми і виникає небажання вчитись. Ці труднощі можуть бути обумовленні соціально-психологічними та фізіологічними факторами.  В свою чергу, кожен з цих факторів обумовлює певні підходи в корекційній  роботі щодо подолання цих труднощів.

Проблему неуспішності в навчанні школярів ґрунтовно досліджували Ю. Бабанський, В. Цетлін, М. Мурачковський. За даними цих учених, приблизно 12,5% учнів відчувають труднощі в навчанні, що значною мірою ускладнює роботу вчителя [2]. На думку академіка Ю. Бабанського, причинами неуспішності учнів є слабкий розвиток мислення, низький рівень навичок навчальної праці, негативне ставлення до навчання,  негативний вплив сім’ї, однолітків,  прогалини в знаннях,  слабке здоров’я, швидка втомлюваність, слабка воля, недисциплінованість [6].

Метою цієї  статті  є характеристика  особливостей  конкретних методів і прийомів  корекційної роботи під час проведення уроків.

Корекційно-розвивальна робота – це система заходів, що дозволяють вирішувати завдання своєчасної допомоги дітям, які зазнають труднощі у навчанні і шкільній адаптації [4].

Основне завдання корекційно-розвивальної  роботи – підвищення загального рівня розвитку дитини; розвиток недостатньо сформованих вмінь та навичок, підготовка дитини до адекватного сприйняття навчального матеріалу.

Методи і прийоми  корекційно-розвивальної  роботи узгоджуються з ідеями і принципами педагогічної підтримки.

Предметом педагогічної підтримки є процес сумісного з дитиною визначення її власних інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання проблем, що заважають їй зберегти власну людську гідність і самостійно досягати очікуваних результатів у навчанні, самовихованні, спілкуванні, житті в цілому. Здійснення такої педагогічної підтримки базується на принципах:

згода дитини на допомогу і підтримку;

опора на наявні сили і потенційні можливості особистості;

віра у ці можливості;

орієнтація на здатність дитини самостійно переборювати труднощі, долати перешкоди;

співробітництво;

конфіденційність;

доброзичливість;

безпека, захист здоров’я, прав, людської гідності;

реалізація принципу «не нашкодь» [4].

Певну роль у подоланні неуспішності молодших школярів відіграють класи ІПК (інтенсивної педагогічної корекції), їх називають ще класами вирівнювання. До них зараховують дітей, які на час вступу до школи виявилися непідготовленими до навчання у звичайних умовах, а також учнів першого і другого класів, які є невстигаючими з основних предметів початкової школи (читання, мова, математика). У цих дітей спостерігаються затримка розвитку сприйняття й мислення, послаблення пам’яті, нестійка увага. Такі діти потребують посиленої уваги, особливих зусиль з боку вчителя.

Важливим чинником успішної роботи класів ІПК є відносна однорідність складу учнів, порівняно однакова їх шкільна зрілість. Учителі мають змогу маневрувати навчальним матеріалом, використовувати його відповідно до обставин, що склалися під час вивчення певної теми; за необхідності – тимчасово сповільнити темп засвоєння навчальної програми окремими учнями, класом. Головним є належне засвоєння матеріалу кожним учнем, усунення прогалин у знаннях, розвиток уміння вчитися, що створює передумови для подолання колишнього відставання.

Для розв’язання проблеми відставання та неуспішності учнів молодшого шкільного віку пропонуємо вчителям використовувати у своїй практиці наступні методи і прийоми корекційної роботи.

          Найкращим методом допомоги дітям з труднощами у навчанні є використання розвивальних ігор. Розрізняють дві форми  ігротерапії: індивідуальну і групову. Якщо у дитини проблеми зі спілкуванням, тоді гру­пова терапія більш корисна, ніж індивідуаль­на.

      Для корекції можна застосовувати  такі  ігри та вправи, спрямовані на розвиток уваги:

         «Хто більше побачить?»  

 Запропонувати дітям уважно розгляну­ти картинку і перелічити, що вони бачать на ній.

         «Знайдіть помилку» 

У цієї гри багато варіантів, які пропону­ються відповідно до класу: знайти фігуру, яку поклали не на своє місце. Викладається декілька видів карток, підібраних за певними геометричними фігу­рами, проте серед трикутників лежить квад­рат, між ромбами — прямокутник тощо; сказати, що неправильно.

         «Предмети»

Дається таблиця з предметами 5—10 рядів по 8 у кожному.

Предмети розташовані довільно. Пот­рібно:викреслити всі гриби;викреслити всі м'ячики;викреслити всі ялинки червоним олів­цем, а м'ячики — синім, викреслити всі м'ячики і підкреслити ялинки [3].

          Для корекції  просторового сприймання застосовувати такі ігрові вправи:

         «З яких фігур?» Пригадати і назвати предмети, схожі на коло, квадрат, прямокутник трикутник. Закінчити малюнок із заданих фігур.

         «Уважно слухай і малюй»

Вчитель  називає геометричні фігури із вказівкою їхнього місця на аркуші. Діти ма­ють замалювати їх на вказаному місці згід­но з інструкцією (вгорі ліворуч трикутник, праворуч від нього квадрат, у центрі коло тощо).

          «Упізнай, що зображено»

Перед дитиною лежать картинки, на яких знайомі зображення дано не повністю. По­просити дітей подумати і сказати, що вони впізнали, кому належать ті чи інші елементи зображення [3].

          Для  вдосконалення сприйняття часу можна застосовувати такі ігри:

         «Розклади по порядку»

Покласти таблички з відповідними слова­ми і попросити дітей розташувати їх у поряд­ку зростання часу.

         «До чого відноситься?»

Узяти картинки із зображенням пори року і картинки із зображенням таких предметів: саней, лиж, човна тощо. Дитина має назвати предмет і підкласти до  картинок із відповід­ною порою року [3].

          Ігри та вправи, які сприяють розвитку різних сторін розумової  та мовної діяльності учня . Виконуючи ці завдання, дитина має знай­ти схожість і відмінності у предметах і яви­щах, порівняти їх на основі виділених ознак, зробити узагальнення, висновок.

         « Впізнати слова»

… и… …и… …і …а ( дисципліна )

… …и … … у ( взимку )

…і …ь…о … ( мільйон )

…а…ь…і… …и…а ( Батьківщина )

         «Прочитати навпаки»

ілбем     асабвок

деписолев    ялвомен

анишпиш    коназак

коничопдів    яциньлинроч

         «Додати з кожного слова по одній букві по порядку, щоб вийшло нове слово»

рак, мир, лоб, зима

молоко, сила, сир

липа, кіт, мак, коза, вітер                                                         

рука, лев, вода, сади, насос, фабрика, записка.

         «Утворити пари слів»

З н – частина я доби, з п – я грію щозими.

З в – росте на голові, з к – у полі, на землі.

На нім барвисті квіти, трава зеленіє, а п – додай – зоре усе, ніщо не пожаліє.

         «Скласти прислів’я з двох поданих частин»

На годину спізнився,  за плечима не носить.

Не доженеш і конем,  за рік не доженеш.

Що нині утече,   що запізнився одним днем.

Що знаєш, того   те завтра не зловиш.

Треба нахилитися,  треба в воду лізти.

Щоб рибу їсти,   більше хліба мати.

Глибше орати -    щоб з криниці води напитися.

Хто хоче більше знати,  треба менше спати [5].

          Завдання-головоломки

Склади 2 квадрати із 7 паличок, 2 рівні трикутники із 9 паличок тощо.

Візьми 9 паличок і склади квадрат і 4 трикутники. (Дитина має уявити фігуру і здогадатися, як її складати).

Намалюй фігурку, яку потрібно. (Увагу дітей слід привертати до відмінних ознак зображених предметів, до їхньої по­слідовності).

Продовж числовий і літерний ряд. Викресли зайву фігурку, цифру.

         «Розклади Фігури».

Гра складаєть­ся із 24 карток (8x6 см) із зображенням геометричних фігур чотирьох видів, трьох кольорів (сині, червоні, зелені), великого і маленького розміру [3].

     Ігри та вправи на розвиток пам'яті

Ігри, спрямовані на розвиток пам'яті, сприяють розвитку цілеспрямованого процесу запам'ятовування, розширенню обсягу пам'яті. Діти пізнають раціональні прийоми осмисленого запам'ятовування і пригадування, вчаться встановлювати зв'язки між предметами.

         «Подивися!»

Роздають 10 пар картинок, пов'язаних одна з однією за значенням. Треба розклас­ти картинки у два ряди, уважно розглянути і запам'ятати їх. Через 

1 хвилину картинки правого ряду прибрати, а лівий — залишити без змін. Попросити дітей, дивлячись на картинки, що залишилися, назвати ті, які прибрали.

         «Що змінилося?»

Пропонують картинку із зображенням З—4 знайомих предметів і просять їх назва­ти. Потім — картинку із 7—8 предметами, і дитина має сказати, чи є серед них ті, які були на першій картинці.

Знайти показану фігуру серед 15 інших. Варіантів цієї гри може бути багато: з предме­тами, іграшками, геометричними фігурами, з кольоровими смужками тощо [3].

          З метою зацікавлення дітей, активізації їхньої діяльності на уроці вчителю доцільно використовувати інтерактивні методи навчання. А саме:

-        робота в парах (складання діалогів, загадок; взаємоперевірка письмових робіт; характеристика дійових осіб);

-       робота в групах (дослідження; повідомлення; складання за допомогою опорних слів речень, невеличких віршиків; прислів’їв);

-      інсценізація (байки; казки; гумористичні вірші; уривки з прозових творів);

-       при фронтальній роботі використовуйте різні форми організації навчання: «Мікрофон», «Асоціативний кущ», «Мозковий штурм».

        Для того щоб учням було цікаво на уроках, намагайтеся проводити їх в нетрадиційній формі. У своїй практиці використовуйте нестандартні уроки, як-от:

-       урок-гра;

-       урок-подорож;

-       урок-казка;

-       урок-змагання;

-       урок КВК;

-       урок-свято;

-       інтегровані уроки.

        Усе це позитивно впливатиме на якість знань учнів. Пам’ятайте, слабкі діти не повинні знати, що вони слабкі. Ставлення до них повинно бути таким, як і до встигаючих учнів.

        Узагальнюючи особливості роботи зі невстигаючими учнями, необхідно зазначити, що вона вимагає:

-       постійного вивчення учнів;

-       формування в них уміння вчитися;

-        зосередження уваги не на помилках, а на успіхах і перемогах, навіть незначних;

-       залучення батьків до співпраці;

-       створення доброзичливої атмосфери творчої співпраці між учителями й учнями.

        Отже, система навчально-корекційних засобів у школі повинна бути спрямована в першу чергу на врахування особливостей розвитку кожного учня, при цьому слід опиратися на ті сторони пізнавальної діяльності, які в конкретної дитини розвинені найкраще. А однією з важливих умов успішного навчання дітей у школі є використання в навчальному процесі інтерактивних форм роботи, інноваційних технологій викладання, елементів передового педагогічного досвіду, ігрових ситуацій як засобу активізації мислення й пізнавальної діяльності дітей молодшого шкільного віку.

 

Література:

1. Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua, http://iitzo.gov.ua.
2. Казачінер О. С. Діагностика як один із засобів подолання неуспішності молодших школярів // Початкова школа. – 2011. – № 1. – С. 51-53.
3. Полудень Л. Корекційно-розвивальна програма для дітей із затримкою психічного розвитку //Дефектолог. - 2009 р. - №11.
4. Пузиревич К. Корекційно-розвивальна робота у структурі навчально-виховного процесу //Психолог. – 2009. – №36.
5. Стукало У.І. Корекційно – розвивальна  робота на уроках української мови в спеціальній школі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://metodportal.com.
6. Сухенко Т. П. Причини неуспішності учнів і шляхи їх подолання // Завуч. Усе для роботи. – 2011. – № 1/2. – С. 9-26.
7. Туріщева Л. В. Особливості роботи з дітьми, які погано навчаються // Початкове навчання та виховання. – 2010. – № 16-18. – С. 40.