Кашуба Л.В., доцент кафедри

                                              корекційної педагогіки та інклюзії

                  ЛНУ ім. І. Франка                                                 

                                                      Губчук І., студентка ЛНУ ім. І. Франка

Розвиток освіти є однією із найскладніших, актуальних і фінансових проблем сучасного українського державотворення. Без належної освіти держава, народ і культура не мають майбутнього. І, навпаки, ефективна освіта є саме тим імпульсом, який збуджує творчість, спонукає людину до дії, виховує спосіб життя, відповідний до цивілізаційних форм і способів його організації і здійснення. В останні роки ставлення держави до освіти змінилось. Змінилася система освіти, методи викладання, відбувся розвиток інформаційних технологій. Була підписана Болонська угода, яка змінила чимало в нашій освіті.

Кожна людина, незалежно від стану здоров’я, особливостей фізичного та інтелектуального розвитку, має право на одержання якісної освіти. Розкриття потенційних можливостей дітей із особливостями психофізичного розвитку залежить не так від форм навчання (інтернатна чи інклюзивна), хоча вони й визначають різний ступінь соціальної адаптованості, як від гнучкості системи спеціальної освіти, рівня та діапазону наданих послуг, що задовільняють їхні потреби (раннє виявлення порушень, єдність діагностики і корекції розвитку, наступність дошкільного, шкільного і професійного змісту освіти).

Попри те, що в Україні розвивається інклюзивна освіта, наявний контингент дітей, які потребують комплексного підходу в корекції розвитку від корекційних педагогів, психологів, логопедів, дефектологів. Навчально-виховний процес організовано у комплексному поєднанні з корекційно-розвивальною роботою відповідно до особливостей психофізичного розвитку дітей, створено умови для допрофесійної, професійної підготовки дітей з інвалідністю, напрацьовано відповідну матеріально-технічну та навчально-методичну базу. Всі спеціальні заклади укомплектовано педагогічними кадрами, медичним та обслуговуючим персоналом, діють соціально-психологічні служби.

Для навчання таких дітей звичайні методи навчання не підійдуть, тому постала проблема у нових методах, які допоможуть зробити навчання і розвиток таких дітей можливими та легкими.

Застосування мнемотехніки дозволить зробити інклюзію швидше вирішувальною проблемою.

Мнемотехніка (мнемоніка) – техніка запам’ятовування, походить  слово

від грецького «mnemonikon» –  мистецтво запам’ятовування.

Вважається, що слово «мнемотехніка» вперше використав Піфагор Самоський (570-490 рр. до н.е.) – давньогрецький математик та філософ. Винахідником мнемотехнічних прийомів є Симонід  Кеоський (556-468 рр. до н.е.).

Про прийоми мнемотехніки читаємо у роботах давньогрецький історика Геродота Галікарнаського (484-425 до н.е.), вчителя та філософа Гіппія Елідського (біля 400 р. до н.е.), відомого філософа та вченого Аристотеля (384-322 до н.е.). Саме останній присвятив питанню пам’яті один із своїх трактатів  «Про пам’ять та запам’ятовування» (De Memoria et Reminiscentia), також, написав книгу по мнемоніці, але, на жаль, вона не дійшла до наших часів. Учень Аристотеля – видатний  полководець та творець світової держави – Олександр Македонський (356-323 рр. до н.е.) застосовував мнемотехнічні прийоми та славився феноменальними здібностями до запам’ятовування.

Проте, навіть при такій великій кількості розробок, матеріалу, історичного досвіду, в сучасній освіті ще недосконало використовуються елементи мнемоніки, перед нами стоїть проблема систематизації та узагальнення методів мнемотехніки.

Спеціалісти Школи Ейдотехніки України
(Чепурний Г.А.) створили єдину класифікацію всіх способів, які покращують засвоєння нової інформації, та надано визначення термінів і понять запропонованих методів і прийомів. Такий системний та узагальнюючий аналіз дає можливість широко впроваджувати і використовувати мнемотехніку для покращення ефективності навчання дітей із психофізичними порушеннями.

    Серед вітчизняних вчених, даною проблемою займалися О.І. Зінченко, О.Н. Леонтьєв, О.Р. Лурія, О.А. Смирнов, З.М. Істоміна, Г.А. Чепурний [16],
Л.В. Кашуба [7], які писали про особливості розвитку образної пам'яті та образного мислення як у дітей з нормою розвитку, так і психофізичними порушеннями. Вчені виділяють такі види заучування як короткочасне, тривале; довільне, мимовільне; логічне (осмислене), механічне; суцільне, вибіркове.

    Значний внесок у вивчення пам'яті дошкільників, розвиваючих в нормі, внесли такі вчені, як Л.С. Виготський, О.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн,
Г. Еббінгауз та ін. [1].

Метод мнемотехніки запроваджують у дошкільних та початкових навчальних закладах для полегшення засвоєння інформації дітьми. Використовуються різноманітні прийоми для запам’ятовування.

Застосування мнемотехніки у роботі з дітьми початкових класів має свої переваги:

•        зниження інформаційного перевантаження;
•        ефективне засвоєння інформації;
•        розвивається вміння  нестандартно мислити;        
•        зміцнюється здоров’я;
•        розвивається мовлення.

Як зазначає автор сучасної класифікації методів мнемотехніки
Г.А. Чепурний [16] та дослідниця Л.В. Кашуба [8], на практиці для покращення запам’ятовування, як правило, застосовується комбінація кількох прийомів. Проте,  у прикладах, що ілюструють певний прийом, зосереджена увага саме на його особливостях та способі застосування.

Геннадій Анатолійович [16] розподіляє методи за різними принципами і способами використання.

 «Перетворення» - це метод первинної обробки інформації, який перетворює  складну для сприйняття інформацію в зручну для ефективного відтворення. Метод складається з наступних прийомів: аналогія, трансформація, піктограми, стенографіст, фонетична асоціація, неологізм,  цифрообраз, цифро-буквений код, індивідуальна асоціація, закономірність.

    «Аналогія»  (грецьк. analogia – відповідність, подібність) – це прийом, при якому для покращення запам’ятовування між інформаційними одиницями знаходять спільні ознаки, властивості, якості, тенденції розвитку  тощо.

«Трансформація»  (від пізньолат. transformatio — перетворення) - це прийом, при якому для покращення запам’ятовування відбувається  перетворення значення і образу одного об'єкту  в інший.

«Стенографіст» (від грецьк. στενός - вузький, тісний і γράφειν - писати) - це прийом, при якому текстова інформація, що запам'ятовується, записується за допомогою окремих ключових букв, особливих знаків і цілого  ряду скорочень.

«Фонетична асоціація» (від грецьк. phonetikos – звуковий, голосовий) – це прийом, при якому для покращення запам’ятовування іноземного слова чи незнайомого терміну підбирається співзвучне слово або його частина, яка асоціативно пов'язується з перекладом або значенням цього слова.

 Навчання в інклюзивних навчальних закладах є корисним як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для дітей з типовим рівнем розвитку, членів родин та суспільства в цілому. В інклюзивних класах взаємодія між учнями з особливими освітніми потребами та дітьми з типовим рівнем розвитку сприяє налагодженню між ними дружніх стосунків, завдяки чому діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей, стають більш чуйними, готовими допомогти.

Головною метою системи корекційно-реабілітаційної роботи у спеціальному дошкільному закладі для дітей із психофізичними порушеннями є сприяння формуванню гармонійної особистості, розвиток її творчих здібностей і нахилів, підготовка до інтеграції в соціум. Ця мета спрямована на задоволення освітніх та особистісних потреб дітей, що мають різні порушення: розвиток інтелектуального, соціального та емоційного потенціалу, формування позитивних особистісних якостей; ефективне відновлення ушкоджених функцій, загального здоров'я і фізичного розвитку.

Для  реалізації головної мети  в  процесі корекційно-реабілітаційної допомоги важливо створити відповідні умови.

У процесі реалізації головної мети система розв'язує такі основні завдання в освітній сфері: діагностичні, виховні, освітні, розвивальні, пропедевтичні, у медичній сфері: діагностичні, лікувальні, профілактичні, корекційно-реабілітаційні.

Як свідчать методичні джерела [6, 7. 8], для того, щоб досягти відповідного результату, потрібно дітей з особливими освітніми потребами навчати і розвивати з різних сторін. Необхідно використовувати різні методи. А це ще раз підтверджує версію, що одним із таких методів є мнемотехніка. Завдяки такій методиці, дітям цікаво розвиватися, тому що на дитину не діє інформаційне навантаження, вона може ефективно і легко засвоювати інформацію, вона вчиться критичного та образного мислення, може звернути увагу на потрібні деталі, розвиває увагу, пам’ять. Дитина відчуває себе впевненішою у собі, зміцнює здоров’я, розвиває мовлення.

Сучасна освіта вимагає від учителя не тільки майстерності та вдосконалення методики роботи, але  й особистісно-зорієнтованого підходу до навчально-корекційного процесу. Ураховуючи знання індивідуальних особливостей  дитини,  ми спонукаємо її до  активного особистісного здобуття знань, формування логопедичних навичок та вмінь. Провідними пізнавальними процесами є мислення й уява. Усім добре відомо, що мислення нероздільно зв'язане з мовленням. Красиве, граматично правильно оформлене  мовлення – запорука успішного навчання. Саме тому важко переоцінити роль логопедичної корекції на розвиток усного та писемного мовлення молодших школярів. За результатами обстеження усного та писемного мовлення молодших школярів ми бачимо, що певна частина учнів (особливо, першокласників) мають проблеми  з правильної вимови. Ми визначаємо шляхи їхнього подолання  індивідуально для кожного учня.  Постійний пошук педагогом нових методів та прийомів роботи дозволяє вдосконалити пізнавальну діяльність учнів. Використання  нетрадиційних методів та прийомів залучає учнів-логопатів до активної  особистої участі в діяльності  з формування правильної звуковимови, корекції та  розвитку зв'язного мовлення.

Таким чином, прийоми мнемотехніки вирішують завдання, спрямовані на:

•              розвиток основних психічних процесів - пам'яті, уваги, мислення, а також творчої фантазії;
•              перекодування інформації, тобто перетворення абстрактних символів в образи;
•              розвиток дрібної моторики рук.

Отже, використання мнемотехніки в корекційній роботі з дітьми, що мають порушення мови, дає позитивні результати. Підсумкова діагностика показала достатній рівень розвитку у дітей всіх пізнавальних процесів.

Використання   технології мнемотехніки у будь-якому навчальному закладі є збагачувальним і перетворювальним фактором, який є одним із шляхів оновлення змісту освіти згідно сучасним вимогам.

Враховуючи нові концептуальні засади навчання, виховання та позашкільної освіти в навчально-виховних закладах, орієнтацію на державотворення, національні та загальнолюдські цінності, особистісний підхід до навчально-виховного процесу, творча група дослідників розробила  систему методів і прийомів мнемотехніки для розвитку пам’яті. Розвиток пам’яті – це ще і розвиток сприйняття, уміння концентруватися, навичок самоконтролю, спостережливості, уяви, образного і словесно-образного мислення.

Виконуючи завдання, учень вчиться працювати активно і самостійно – а це важливо не тільки для успішного засвоєння прийомів мнемотехніки, але й для навчання в цілому. Запроваджені прийоми запам’ятовування ефективні для будь-якого навчального матеріалу, для дітей різновікових категорій, дорослих.

Отже, актуальність мнемотехніки обумовлена тим, що в молодшому шкільному віці у дітей переважає наочно-образна пам'ять. Найчастіше запам'ятовування відбувається мимоволі, просто тому, що якийсь предмет або явище потрапили в поле зору дитини. Мнемотехніка допомагає спростити процес запам'ятовування, розвинути асоціативне мислення і уяву, підвищити уважність. Більш того прийоми мнемотехніки в результаті грамотної роботи педагога призводять до збагачення словникового запасу та формування зв'язного мовлення. 

Підводячи підсумки, зазначаємо, що впровадження  технології мнемотехніки:

•             сприяє підвищенню професійного рівня педагогів, спонукає їх шукати нові нетрадиційні форми і методи навчання, проявляти творчі здібності, креативність;
•             сприяє підвищенню інтересу дітей до навчання, активізує пізнавальну діяльність, підвищує якість засвоєння програмного матеріалу дітьми, передбачає роботу з дітьми з особливими освітніми потребами;
•             сприяє підвищенню рівня педагогічної компетентності батьків, інформованості їх про напрями діяльності дошкільного закладу та результатах конкретної дитини, співпраці батьків і ДНЗ.

Сучасні вимоги європейського рівня розвитку освіти сприяють вільному вибору засобів навчання та максимальній самореалізації в умовах психологічного комфорту. Визначення самоцінності особистості дитини, сприйняття її такою, якою вона є, слугує інтересам та потребам учнів, забезпечує розвиток творчості, відповідності, зберігає психічне та фізичне здоров’я, що гартує високу якість освіченості.

                                        Список використаних джерел 

1. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту: статті, нариси, інтерв’ю / В. П. Андрущенко. – К. : Знання України, 2005. – 804 с.
2. Воннегут К. Мнемотехніка / К. Воннегут. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2011. – 234 с.
3. Зіганов М. Мнемотехніка. Запам’ятовування на основі візуального мислення / М. Зіганов. – К. : «Школа раціонального читання», 2000. – 124с. 
4. Зяблицева М.А. Моментальні прийоми запам’ятовування. Мнемотехніка розвідників / М. А. Зяблицева. – Вид. 2-е. – Ростов на Дону : Фенікс, 2005. – 160 с.
5. Кашуба Л. В. Ейдетика : кроки до інтеграції освітніх технологій / Л. В. Кашуба, А. А. Кендюхова // Конструирование учебного процесса на основе ТРИЗ-педагогики : матер. научн.-практич. конф.,  14-15 июня 2005 г. – Запорожье : Запорожский обл. ИППО, 2005. – С. 168-179.
6. Кашуба Л. В. Мовленнєво-комунікативний розвиток молодших школярів із ЗПР засобами ейдетичних методик / Л. В. Кашуба // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі : [наук.-метод. зб. / за ред. : В. В. Бондаря, В. В. Засенка]. – К., 2005. – Вип. 6. – С.  123-127.
7. Кашуба Л. В. Використання ейдетичних методик при навчанні школярів із ЗПР / Л. В. Кашуба // Сучасні проблеми організації роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку : [зб. наук. праць / відп. ред. В. І. Співак]. – Серія : соціально-педагогічна. - Камянець-Подільський, 2006. – Вип. УІ. – С. 131-133.
8. Кашуба Л. В. Ейдетика : шляхи інтеграції в початкову освіту шкіл інтенсивної педагогічної корекції / Л. В. Кашуба // Розвиток творчих здібностей особистості – умова успішного навчання : матер. ІІ науково-практич. конф., 22-24 вересня 2005 р. – Вінниця : ВОІПОПП, 2005. – С. 109-112.
9. Кашуба Л. В. Інноваційні освітні технології : ідеї, пошуки, впровадження / Л. В. Кашуба, А. А. Кендюхова // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі : [наук.-метод. зб. / за ред. : В. В. Бондаря, В. В. Засенка]. – К. : Науковий світ, 2006. – Вип. 7. – С. 30-33.
10.  Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи) / В. Г. Кремень. – К. : Грамота, 2003. – 216 с.
11.  Копилова О.В. Використання символів у роботі з дошкільниками / О.В. Копилова, В.М. Ткаченко. – Харків : Вид-во «Ранок», 2009. – 56 с.
12. Козаренко В.А. Мнемотехніка – розвиток пам’яті / В. А. Козаренко. – Москва, 2007. – 342 с.
13.  Крутій Л., Конспекти занять із художньо-мовленнєвої діяльності дітей середнього дошкільного віку /Л. К. Крутій, О. П. Кулинич,
    Н. В. Погрібняк. – Запоріжжя : ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2013. – С. 85-96.
14.  Письменна Л. Розвиток мовлення та формування здібностей до наочного моделювання засобами художньої літератури / Л. Письменна // Вихователь-методист дошкільного закладу, 2009. – № 10. – С.48.
15.  Стецюк І.І. Метод наочного моделювання в роботі з дітьми із ЗНМ. Логопед // І. І. Стецюк. – Харків : Вид. група «Основа», 2012. – № 3. –
    С. 13-23.
16.  Чепурний Г.А. Мнемотехніка: технологія ефективного засвоєння інформації в умовах сучасної освіти. Навч.-метод посібник / Г. А. Чепурний. – Тернопіль : Мандрівець, 2014. – 126 с.
17.  Чепурний Г.А. Як навчитися легко вчитися. Книга 1. Асоціативний зв'язок, цифри та творче мислення. Навчально-методичний посібник
    / Г. А. Чепурний, Ю.В. Палійчук. – Вінниця : ВМГО «Розвиток», 2006. – 80 с.