Стаття "МЕТОДИ НАВЧАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ"

МЕТОДИ НАВЧАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ

Вчитель української мови і літератури

Балас Оксана Олександрівна

Білоцерківська гімназія-початкова школа № 4

2022

Зміст

      1. Що таке метод навчання, прийом та стратегія навчання

      2. Як пов'язаний  метод із частиною уроку

      3. Базова техніка формування критичного мислення

      4. Майстерність ставити запитання

1. Що таке метод навчання, прийом та стратегія навчання

Метод навчання — одна з найбільш обговорюваних категорій теорії навчання. Свої варіанти її визначення в різні роки пропонували усі провідні вчені-педагоги, але й досі  не існує єдиної думки із цього приводу. Тому в сучасній літературі збереглася різноманітність підходів до визначення  понять «методи», прийоми», «способи», «стратегії» навчання, різні підстави їх систематизації і деяка суперечливість  у вживанні термінів у спеціальній літературі. Тому вважаємо за потрібне запропонувати власне робоче визначення,  яке допоможе у вибудовуванні логіки наших наступних  міркувань.

Отже, під поняттям «метод навчання» розуміємо упорядкований спосіб взаємодії учасників навчального процесу  (вчителя і учнів), спрямований на досягнення цілей і завдань освіти на певному проміжку часу (наприклад, на уроці). Правильний добір методів відповідно до мети та змісту  навчання, до вікових особливостей учнів сприяє розвитку  їхніх пізнавальних здібностей, опанування ними знань  і компетентностей, готує до самостійного навчання протягом життя, формує їхній світогляд.

Поняття «метод» і «прийом навчання» часто пов’язують,  хоч і трактують по-різному. Найбільш придатним нам здається розуміння прийому як елемента методу, тобто з позицій цілого і частини. Тобто прийом використовують у різних  методах (наприклад, об’єднання в пари є частиною багатьох  методів), тому й називають деталлю методу.

Останнім часом в українському освітньому середовищі  розповсюдилось і поняття стратегії навчання. Особливо час то його вживають щодо технології розвитку критичного мислення.

Як термін «стратегія» побутує в різних сферах людської  діяльності й не має єдиного вичерпного тлумачення. Проте  цілком можливо виділити риси, що характеризують її за галом поза межами певної конкретної діяльності людини.  Виокремлення стратегій навчання як феномену відбулося в середині 80-х років ХХ століття і засвідчило важливість свідомого ставлення до навчального процесу та навчальних дій.

Більшість дослідників тлумачать поняття «стратегія»  як феномен діяльності того, хто навчається, учня або студента, і вказують, що цілеспрямований розвиток учителем,  викладачем стратегій навчання сприяє особистісній орієнтації учнів чи студентів, підвищенню рівня автономності їх  як суб’єктів навчання, активізації мислення . За загальним підходом, навчальні стратегії тлумачаться  як прийоми чи техніки, власне, будь-який набір дій, кроків,  застосовуваних учнем  для отримання, зберігання, і використання інформації. Це предметні та розумові  дії, які суб’єкт навчання застосовує у певній послідовності,  продумано поставлених таким чином, щоб можна було досягти обраної мети. Застосовуючи стратегію, наприклад,  критичного читання, учень вирішує, які навички і в якому порядку він використає.

Отже, в нашому розумінні цей термін постає складником  методу, асоційованого з алгоритмізованою діяльністю того,  хто навчається, під безпосереднім і опосередкованим (наприклад, через пам’ятку-алгоритм) керівництвом педагога.

Виходячи з такого тлумачення наших висхідних категорій, важливим критерієм для класифікації методів навчання критичного мислення може бути сутність такої взаємодії, насамперед між  учителем і учнями.

Свідоме використання учителем запропонованих технологією розвитку критичного мислення прийомів і методів дає високі результати в розвитку самостійного мислення школярів та підвищенні рівня їх навчальних досягнень. Проте, продуктивним навчання за такою методикою стає лише тоді, коли вчитель сам вирішує дві основні проблеми:

− якою має бути інформація, що сприяє розвитку критичного (творчого, свідомого, аналітичного) мислення?

− який метод (прийом, стратегію) слід застосувати для ефективної реалізації обраної мети уроку?

2. Як пов’язаний метод із частиною уроку

Тільки правильно розуміючи і використовуючи потенціал кожної із частин уроку, можна оптимально дібрати методи. Ігнорування цього породжує багато помилок у практиці вчителів. Вибір методів навчання з інструментарію технології розвитку критичного мислення залежить від завдань тієї чи іншої частини уроку. Деякі методи є більш багатофункціональними і використовуються в різних частинах уроку, деякі — лише в одній. Проілюструємо ці думки таблицею.

Розподіл методів розвитку критичного мислення згідно з частинами уроку

Головне пам’ятати: ми не прагнемо вразити когось яскравим методом чи прийомом, не прагнемо розважити учнів. А виходимо тільки з бажання зробити процес навчання більш ефективним — результативним.

3. Базова техніка формування критичного мислення

Всі ми знаємо, що діти – допитливі від природи та прагнуть пізнавати світ. Вони здатні висувати дуже багато оригінальних ідей. Тому головне завдання вчителя на уроці чи у проектній роботі – бути в першу чергу помічником, що стимулює учнів до пошуку інформації, пізнанню та осмисленню нового, генеруванню власних ідей. Можна щодня розвивати в учнів базові навички, необхідні для критичного мислення: спостережливість; схильність до інтерпретації, аналізу, виведення висновків; властивість давати оцінки (ідеям, предметам, явищам тощо). Також важливо стимулювати та схвально оцінювати всі прояви критичного мислення в учнях.

Базова техніка формування критичного мислення може застосовуватися вчителем щодня.

Її ключові етапи:

1. Виклик. Ціль – формування особистого інтересу для отримання інформації. Учні мають подумати та розповісти іншим (за допомогою індивідуальної, парної, групової роботи; бреінстормінгу; спільних прогнозувань; озвучування проблемних питань тощо) про те, що вони знають з обраної теми для обговорення – так отримані раніше знання усвідомлюються і стають базою для засвоєння нових. Задача вчителя на цьому етапі – узагальнити знання дітей, допомогти кожному визначити «своє особисте знання» і основні цілі для отримання нових.

2. Осмислення. Діти знайомляться з новою інформацією. При цьому вони мають відслідкувати своє розуміння і записувати у вигляді питань те, що вони не зрозуміли – для того, щоб пізніше заповнити ці «білі плями». Після ознайомлення з інформацією кожен учень має сказати про те,які орієнтири/фрази/слова допомогли йому зрозуміти інформацію, а які, навпаки, заплутували. Головний принцип етапу осмислення – вчитель має давати учням право/установку на індивідуальні пошуки інформації з подальшим груповим обговоренням та аналізом.

3. Рефлексія. Учні мають обдумати те, що вони взнали та як включити нові поняття в свої уявлення; обговорити, як це змінило їхні думки, бачення, поведінку.

Підготовка вчителя для застосування цієї техніки:

• Визначіть ціль занять (чого хочемо навчитися) і тему.

          Подумайте, що ви вже знаєте про це?

• Що може стати корисним? До яких з цих знань ви відноситеся упереджено?
• Які ресурси для навчання у вас є? Скільки часу для навчання у вас є?
• Зберіть інформацію: намагайтеся бути максимально відкритими та неупередженими до нової інформації.
• Запитайте: до чого автори/джерела відносяться упереджено?
• Систематизуйте зібрану інформацію, шукайте нові зв’язки – як між ключовими поняттями, так і між всією темою і повсякденним життям.
• Знову задайте питання: чи залишилось щось незрозуміле?

4. Майстерність ставити запитання

Щоб навчитися критично і правильно мислити, необхідно навчитися ставити продумані запитання. Гарний спосіб допомогти учням міркувати над задачею -  ставити питання. правильно сформульоване запитання може допомогти зіставити факти і проаналізувати свої думки. Запитання, поставлені з метою допомогти навчанню інших, відомі як  як “ Запитання Сократа”. Вони вимагають уважно слухати опонента, щоб оцінити його висловлювання та сформулювати конструктивні запитання. Розглянемо різновиди спонукальних запитань.

Запитання загального характеру:

• Що це означає?
• Як зробити так, щоб?
• Навіщо це потрібно?
• До чого це приведе?

Запитання для уточнення:

• Що ви мали на увазі,сказавши…?
• У чому полягає основна думка?
• Як …пов’язано з …?
• Не могли б ви висловити думку інакше?
• Уточніть, будь ласка, ви мали на увазі…чи…?
• Яке відношення це має до нашої проблеми/ суперечки/ розбіжностей?
• Не могли б ви навести приклад?
• Чи може… бути гарним прикладом для цього?

Запитання, що перевіряють припущення:

• Які ви робите припущення?
•  Які припущення робить…?
•  Що ми можемо припустити замість цього?
• Мені здалося, що випустили… . Я вас правильно зрозумів?
• Усі ваші твердження ґрунтується на припущенні… Чому вам не застосовувати їх на… замість…?
• Ви  припускаєте, що…  Як ви можете оцінити справедливість такого припущення?
• Чому хто-небудь може зробити такі припущення?

Запитання, що перевіряють факти:

• Поясніть, будь ласка, чому ви так вирішили?
• Як це можна прикласти до даної ситуації?
• Чи є причини сумніватися в цьому фактові?
• Щоб ви відповіли людині, яка стверджує, що…?
• Хто-небудь може навести факти, що підтверджують цю точку зору?
• З якої причини ви дійшли цього висновку?
•  Як ми можемо упевнитися, що це правда?

Запитання, що перевіряють розуміння перспектив:

• Що ви цим припускаєте?
• Коли ви говорите…, ви робите висновок…?
• Але, якщо це могло відбутися, що ще може трапитися внаслідок цього? Чому?
• На що може це вплинути?
• Чи відбудеться це неминуче, чи можливо/ швидше за все відбудеться?
• Яка альтернатива?
• Якщо ми говоримо про… , то  як же щодо…?

Запитання, що  перевіряють зрозумілість задач:

• Як ми можемо це знайти?
• Що це питання передбачає?
• Чи можливо запитати про це по-іншому?
• Можемо ми взагалі опустити це питання?
• Питання зрозуміле? Ми зрозуміли його?
• Важко чи легко відповісти на це запитання? Чому?
• Чи всі згодні, що питання в цьому?
• На які інші запитання необхідно відповісти перш,Ніж думати над цим запитанням?
• Чому це питання необхідне?
• Це питання є найбільш важливим, чи в ньому приховане Інше питання?
• Чи бачите ви, як це може співвідноситися з…?

До продуманих запитань також відносяться такі:

• Наведіть приклад… .
• Що відбулося б, якщо… .
• У чому полягають сильні та слабкі сторони… .
• Яким чином впливає на… на .
• Поясніть, чому… .
• Поясніть, як… .
• Чому важливо… .
• Який аргумент можна навести проти… ти .
• Який аргумент є кращим і чому… .
• Погоджуєтеся ви із твердженням, що… .
• Як,  на вашу думку, подивилися б… на проблему…?

Отже, методика розвитку критичного мислення має забезпечувати комплекс умов: створювати проблемні ситуації у процесі навчання; пропонувати проблемні задачі; ознайомити учнів із принципами, стратегіями та процедурами критичного мислення; регулярно створювати ситуації вибору; організувати діалог у процесі розв'язування проблемних задач( інтерактивні форми навчання); передбачати письмове викладання розмірковувань учнів з подальшою рефлексією; й нарешті, надавати учневі право на помилку та моделювати ситуації виправлення помилок. дотримання цих вимог забезпечують усвідомленість, самостійність, рефлексивність, обґрунтованість, контрольованість  та само організованість мислення, тобто розвиватиметься критичне мислення здобувачів освіти.