Стаття "МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ УЧНІВ"

Про матеріал

Мотив — це те, що спонукає людину до дії, те, заради чого вона її здійснює. У сучасній пси-хології цим терміном позначають ряд причин, що викликають активність індивіда: інтерес, цільові установки, емоції, ідеали, потреби та ін.

Перегляд файлу

МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ УЧНІВ

Мотив — це те, що спонукає людину до дії, те, заради чого вона її здійснює. У сучасній психології цим терміном позначають ряд причин, що викликають активність індивіда: інтерес, цільові установки, емоції, ідеали, потреби та ін.

Психологи встановили, що мотиви залежать від природних біологічних даних і соціального середовища.

До властивостей мотивів можна віднести їх здатність до:

зміни;
розширення;
перебудови;
активізації;
зникнення;
підсилення або послаблення.

До функцій мотивів належать:

спонукальна;
організуюча;
смислоутворююча;
утилітарна;
захисна;
самовираження.

Формами прояву мотивів можуть бути:

активність суб'єкта;
прийняття пропозиції працювати;
використання додаткової літератури;
виконання додаткових доручень;
готовність до участі.

Психологи стверджують, що мотивами можуть виступати потреби, емоції та почуття, установки й ідеали. Для планування діяльності з розвитку мотиваційної сфери учнів викладачі повинні знати про ті потреби, які має кожна людина від народження, та методи впливу на мотиваційну сферу учнів.

До складу таких потреб уходять:

потреба в пізнанні, яка проявляється в бажанні людини ставити питання та шукати на них відповіді;
потреба в самовираженні, реалізація якої спирається на знання, уміння та навички;
потреба в оцінюванні себе, яке проявляється в порівнюванні себе з іншими та прагненні до самовдосконалення;
потреба в соціальних зв'язках, яка виражається у прагненні спілкуватися з іншими;
потреба в безпеці, задоволення якої пов'язане із прагненням до стабільності й самозахистом;
фізіологічні потреби, які проявляються в забезпеченні їжею, водою, одягом та ін.

Перші чотири види потреб можуть стати в нагоді вчителю під час планування пізнавальної діяльності суб'єктів навчання, як і поради, які дають учені щодо вибору прийомів стимулювання як основного методу впливу на мотиваційну сферу тих, хто навчається.

До переліку таких прийомів вони включають:

урахування інтересів і нахилів;
підтримку успіхів — хваліть за конкретну діяльність конкретну людину, не скупіться на теплі та вдячні слова, зізнайтеся в тому, що здивовані її діями і в захопленні від учинків;
прагнення зробити діяльність цікавою, підтримку суперництва, застосування різноманітних методів організації пізнавальної діяльності;
опертя на бажання, створення умов для вибору форм діяльності на занятті, змісту та форми домашнього завдання, видів та форм контролю тощо;
надання учню шансу проявити себе;
співпереживаючу критику. За Ю. Красовським, позитивна критика може бути: підбадьорювальною, критикою - аналогією, критикою - надією, критикою - схваленням, критикою - стурбованістю, критикою - співчуттям, критикою - подивом, критикою - іронією, критикою - докором, критикою - зауваженням, критикою - вимогою, критикою - побоюванням, критикою - пом'якшенням та ін.

Е. Браверман до найважливіших мотивів пізнавальної діяльності, особливістю яких є спрямованість на набуття узагальнених способів дій та самовдосконалення особистості, відносить:

пізнавальний, пов'язаний з інтересом до нового, невідомого;
мотив «саморозвиток», дія якого проявляється в бажанні якомога більше знати та вміти, розвивати свій розум, підіймати культурний рівень;
мотив «досягнення», дія якого проявляється в бажанні отримати гарні результати своєї діяльності, перемогти у змаганні;
мотив «професійно-життєве самовизначення», дія якого пов'язана з прагненнями досягти вершин у майбутній професії;
комунікативний мотив, дія якого пов'язана з бажанням учня спілкуватися, співробітничати, взаємодіяти;
емоційний мотив, який породжується позитивними емоціями,— радістю, подивом, азартом та ін.;
зовнішній мотив, пов'язаний з отриманням винагорода, схвалення від інших людей. Його можна викликати жестом, поглядом, словами співчуття, обіцянками винагородити за якісне та швидке виконання завдання;
мотив «позиція», пов'язаний із громадянською відповідальністю за справу, почуттям обов'язку.

Мотивація є дуже сильним фактором впливу на успішність учнів. Залучаючи їх до навчальної діяльності, учитель повинен знати, що учень може:

сприймати її як таку, що не відповідає його цілям;
намагатися уникнути її через неприємності, з якими він може зіткнутися під час її виконання;
проявляти до неї незначний інтерес;
брати участь у ній з великим бажанням, бо вважає її цікавою та посильною.

Завдання вчителя з цього напряму педагогічної діяльності:

вивчати мотиваційну сферу учнів;
розвивати мотиви, які вже сформовані в учнів, спиратися на них під час планування діяльності на уроці;
формувати нові мотиви, що здатні забезпечити підвищення якості навчальної праці.

Одним із найпростіших тестів на виявлення особливостей мотивації пізнавальної діяльності учнів може бути тест «Мотиви моєї діяльності».

Любий друже! Уважно прочитай анкету та підкресли в ній ті пункти, які відповідають твоїм думкам, прагненням, відчуттям, бажанням.

Я навчаюсь тому, що:

1. на уроках... (вставте назву предмета) така обстановка, що хочеться вчитися;

2. примушують батьки;

3. хочу отримати гарні оцінки;

4. треба готуватися до обраної професії;

5. у наш час у суспільстві не можна бути дурнем;

6. хочу завоювати авторитет у однокласників;

7. подобається пізнавати щось нове;

8. подобається вчитель;

9. хочу уникнути поганих оцінок і неприємностей;

10. хочу більше знати;

11. мені приємно думати, відкривати щось нове;

12. хочу бути першим учнем у класі.

Обробка відповідей учнів:

1 — мотив благополуччя;

2, 9 — мотив протидії пригніченню;

3 — мотив досягнення;

4 — мотив «професійне самовизначення»;

5 — мотив «позиція»;

6, 12 — мотив престижу;

7, 10 — пізнавальний мотив;

8, 11 — емоційний мотив.

Прийоми розвитку пізнавальних мотивів можна поділити на дві групи:

Зацікавлення змістом навчального матеріалу — новизна повідомлення; дивовижна інформація, приклади з художньої літератури; використання краєзнавчого матеріалу; інформація екологічної спрямованості; історичні відомості; факти з життя вчених; інформація, пов'язана з розкриттям можливостей людини та ін.
Зацікавлення процесом навчання — використання роздаткового матеріалу, технічних засобів навчання; застосування комп'ютерної техніки, демонстраційного експерименту та інших видів наочності; залучення до ігрової діяльності, проблемне навчання та ін.

В. Звєрєва пропонує такі методи мотивації та стимулювання діяльності, які, на наш погляд, можуть бути застосовані й під час організації навчання у вищих і середніх навчальних закладах:

пред'явлення навчальних вимог, інформування про обов'язкові результати навчання, створення пізнавальних утруднень, залучення до самооцінки своєї діяльності та корекції, прогнозування власних майбутніх результатів. Вони сприяють розвитку вольових мотивів;
заохочення, застосування навчально-пізнавальних ігор, створення яскравих наочно-образних уявлень, ситуації успіху, стимулююче оцінювання, вільний вибір завдань, задоволення бажання бути цікавою (вагомою) особистістю. Вони сприяють розвитку емоційних мотивів;
опору на життєвий досвід, урахування та розвиток пізнавального інтересу, створення проблемних ситуацій, заохочення до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, а також завдань на кмітливість. Вони забезпечують розвиток пізнавальних мотивів.