СТАТТЯ "Музикотерапія"

МУЗИКОТЕРАПІЯ  (музична терапія) — це процес міжособистісного спілкування, у якому застосовується  музика та всі сторони її впливу — фізичну, емоційну, інтелектуальну, соціальну, естетичну і духовну — з метою покращення чи збереження здоров'я вихованця. За допомогою таких музичних практик, як вільна імпровізація, спів, композиція, слухання, обговорення музики чи рух під музику, керівник допомагає дитині у досягненні ряду  цілей: активізувати пізнавальні процеси, моторику, емоційний розвиток, набути комунікативні навички тощо. Музикотерапія може бути засобом профілактики, реабілітації чи лікування. Нині музикотерапія як оздоровча дисципліна поширена в усьому світі.

Музикотерапія може використовуватися як прийом на заняттях вокалом художньо-естетичного циклу і як допоміжний засіб “рятування” від « стресів» у позаурочні години.              

Напрями як механізми виховного впливу:

- емоційне активування в ході заняття;

-  музичний катарсис;

- емоційна розрядка або регулювання емоційними станом;

- розвиток комунікативних здібностей;

-  підвищення художньо-естетичних потреб;

-  набуття нових засобів емоційної експресії;

- формування установок на позитивні відносини з собою, з колективом, зі світом.Формами застосування музикотерапії можуть бути:
    Активна музикотерапія – досягається через власну музичну діяльність керівника  та  вихованця, через відтворення музичного художнього образу, фантазування дитини після його сприйняття, спільну імпровізацію мелодії голосом і музичними інструментами (для цього підійдуть шумові інструменти, за допомогою яких вихованці можуть виразити свої почуття, які викликані музикою, а також мовою інструментальних звуків відтворити діалогове спілкування); одним із варіантів може бути хорове або сольне виконання твору, що створить атмосферу довіри між вихованцями. 
  Рецептивна музикотерапія - припускає процес сприйняття музики з терапевтичним ефектом, існує в трьох формах:

 комунікативної - спільне прослуховування музики, що спрямовано на підтримку взаємоконтактів, взаєморозуміння;

 реактивне – спрямоване на досягнення вихованця катарсису;

Правила застосування музикотерапії

(за адаптованими методиками В.Зав’ялова, В.Петрушина): 

1.     З метою ефективного впливу, перш за все, необхідно настроїти і підготувати вихованця для зустрічі з музикою:  треба зручно сісти, розслабитись і зосередитись на уважному сприйманні музики, не відволікаючись при цьому на будь-які другорядні справи;

2.     Створити установку на “музичні переживання” і готовність  “на переключення із зовнішнього сприйняття на внутрішнє” під впливом музичного твору;

3.     На одному занятті використовувати не більше трьох музичних творів або закінчених музичних тем, що застосовуються відповідно до “емоційного портрету ”: перший музичний твір має сформувати певну атмосферу заняття (з метою налагодження контакту); другий – динамічний за змістом, має стимулювати емоційний стан і спрямовувати на комунікацію; третій – заспокоюючий або енергійний, має знімати напругу спілкування, створювати атмосферу спокою або надавати заряд бадьорості, мажорності, оптимізму;

4.   Такий вид музикотерапії, як інструментальна, вокальна, рухова імпровізація, дозволить виражати спонтанні почуття. Головним тут є природність і зіткнення з власним "Я" через музичне вираження звуків. При співі як частини музикотерапії важливо чути себе, відчувати власну наповненість через “уявлення себе частинкою моря, що у спокійному стані, яке заповнює вас з середини”(В.Зав’ялов). У співі задіяні не тільки голосові зв'язки, але й вся внутрішня сутність. Починати можна з мовчання, зосередження на своєму внутрішньому голосі, потім тихесенько співати про себе і тільки згодом дати звуку пролитися… Важливо не оцінювати рівень виконання, не слухати себе вухами, а слухати внутрішнім слухом;

5.     Прослуховування музики, заздалегідь підібраної і придатної для конкретних випадків, як метод естетично-емоційного споглядання, з наступним її обговоренням у групі, має додатковий соціально-психологічний ефект, сприяє музичному тренінгу чутливості для вироблення здатності бачити прояви і відзвуки життя в музиці.

ВИСНОВКИ: 

1. Тренування пам’яті і мислення. Музичні заняття для дітей від 1 до 12 років надзвичайно корисні, адже чудово розвивають ці головні розумові здібності. Науковці довели, що діти, які ходять до музичної школи, за успішністю перевершують тих, хто не займається музикою. Якщо ви слухаєте багато музики, то, мабуть, помітили, що музичний твір – це сувора ієрархія та структура. Недарма музичне мистецтво за складністю іноді порівнюють з вищою математикою:

вивчення музичних творів сприяє розвитку абстрактного мислення;

виконання музики тренує часово-просторове мислення: потрібно одночасно виконувати поточну частину твору, знати наступну і пам’ятати про попередню, залежно від цього регулюючи виразність гри або співу;

зрештою, музика – єдина форма діяльності людини, яка вчить володіти часом – найціннішим, що має кожен з нас, тому найвидатніші постаті людської історії та найуспішніші люди сучасності володіють грою на музичних інструментах, є музично освіченими і не покидають музичних занять;

запам’ятовування нотних текстів, музичних позначень, звучання інтервалів, акордів, ладів та іншого розвивають постійну пам’ять;

люди, які займаються або займалися музикою, краще говорять і пишуть, швидше освоюють іноземні мови.

2. Розвиток організованості і самодисципліни. Заняття музикою допомагають дисциплінувати і привчити себе до систематичної праці. Це один з кращих способів розвинути терпіння, акуратність у роботі, зосередженість, силу волі та характер:

щоб досягти успіхів у освоєнні власного голосу чи музичного інструменту, потрібно постійно займатися, концентруючи увагу на поставленому завданні;

хто вчився – знає, що навчання гри на інструменті – це кропітка і регулярна праця;

діти, які відвідують музичні заняття, вчаться бути організованими, будувати плани і вчасно їх виконувати (наприклад, готуватись до концерту). - погодьтеся, це ж одна з найбільш корисних життєвих навичок і важлива причина вчитися музики!

3. Поліпшення моторики і реакції. Освоєння будь-якого музичного інструмента покращує координацію та розвиває тактильність:

під час гри на музичному інструменті тіло музиканта виконує безліч рухів, а завдання виконавця – стежити за кожним та виконати їх максимально точно;

в часі виконання музичного твору задіяні дихання, руки і ноги виконавця діють незалежно одна від одної, тому в музиканта працюють обидві півкулі головного мозку, що є найкращим тренуванням для їх рівномірного розвитку;

мистецтво музики тренує точність, максимальну безпомилковість, навіть при виконанні декількох завдань одночасно, зрештою заняття музикою допомагають розвинути критичне мислення, адже дитина сама відчуває, усвідомлює свої помилки і прагне їх виправити в часі наступного виконання;

гра на музичних інструментах чудово розвиває дрібну моторику рук, що не лише сприяє розвитку математичного та лінгвістичного мислення, але й є запорукою майбутньої успішності в складних професіях, які вимагають максимальної точності мікро-руху – хірургія, ювелірна справа, мікроелектроніка тощо.

Саме тому заняття музикою рекомендують починати в ранньому віці. Багато досліджень довели, що розвиток мозку малюків безпосередньо залежить від розвитку спритності пальців, а це в майбутньому безпосередньо вплине на рівень інтелекту, мислення, пам’яті і мови.

4. Подолання психологічних бар’єрів:

діти, які відвідують музичні заняття, часто виступаючи на концертах, (хором/ансамблем або сольно) вчаться самореалізуватися та комунікувати з зовнішнім світом;

тренують артистичність і виразність власного вислову, чудово володіють аудиторією, що сприяє становленню лідерських якостей малюків;

виконання музичного твору, а навіть його уважне і вдумливе слухання виховує внутрішню розкритість дитини, розуміння інших, розвиває емоційний інтелект - вчить розуміти емоції та вміти контролювати їх;

гра чи спів в ансамблі, хорі, оркестрі виховує вміння чітко працювати в команді, розуміти важливість сумісної дії, отримати навики соціалізації.

5. Наслідування кращих традицій освіти. Вчитися грати на інструменті або співати – це слідувати традиціям лідерської освіти останніх кількох століть. Музикою займались і займаються в усьому світі, навіть якщо потім не стають професійними музикантами. Адже, навіть аматорське музикування – це красивий, трудомісткий - зате приємний шлях пізнання, вдосконалення і виховання самого себе.