Стаття на тему:"ТОЛЕРАНТНІСТЬ ТА КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ" ПЕДАГОГА В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ

ТОЛЕРАНТНІСТЬ ТА КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ

Соляр Людмила Валентинівна

викладач, методист коледжу,

ВСП «Могилів – Подільський технолого –

 економічний фаховий коледж ВНАУ»,

м.Могилів – Подільський, Вінницька область

Розвиток педагогічної науки в умовах сучасного демократичного суспільства наголошує на важливості дотримання принципів толерантності в процесі здійснення педагогічної діяльності.

 Сучасна соціальна та економічна ситуація в Україні зумовлює доцільність перегляду традиційної парадигми для сучасного викладача у навчальному закладі. Водночас на концептуальність формування толерантного педагога нової генерації впливають й інтеграційні процеси у сфері освіти, що зумовлює необхідність переосмислення мотиваційно-ціннісної, змістової та діяльнісної її складових. Вкрай важливого значення у даному контексті набуває питання формування толерантного викладача, комунікативної компетентності. Від якості педагога залежить значною мірою кінцевий результат формування і розвитку особистості молодого покоління, тому зростають вимоги до формування професійних якостей і компетентностей викладача.

Викладач це – моральний авторитет, що відображає ціннісні орієнтири соціуму. Опанування тим, кого навчають, соціального досвіду і досвіду практичної діяльності у сучасному суспільстві відбувається через посередництво і взаємодію саме з викладачем як суб‘єктом науково-педагогічної і комунікативної діяльності. Тому одним з  найважливіших психологічних інструментів успішної професійної діяльності цього фахівця, а також визначальним чинником досягнення ним, зрештою, вершини соціального сходження – самореалізації у професії – виступає його комунікативна компетентність.

Проблеми, з яким стикається сучасні заклади освіти і які стають перед педагогом – це ускладнення міжетнічних відносин, розшарування населення, нетерпимість до людини іншої віри, поглядів тощо. Багато ознак (соціальних, політичних, ідеологічних, релігійних, етнічних та інших) розділяють громадян на групи зі своїми інтересами, уявленнями про своє оточення. Це віддзеркалюється в освітніх колективах учнів і студентів, тому що вони живуть у багатонаціональному українському суспільстві. Відмінність систем цінностей та принципів часто є джерелом конфліктних ситуацій. Вкрай важливого значення у даному контексті набуває питання формування толерантного викладача [3, с.6].

Дослідниця Е. Виноградова зазначає, що комунікативна толерантність є основною якістю особистості, що виявляється в терпимості, безконфліктності та стійкості, довірі й здатності спокійно і без роздратування приймати індивідуальності інших людей. Для ефективності даної характеристики необхідно, щоб комунікативна толерантність виступала не просто високорозвиненою, а стійкою комунікативною якістю особистості [2, с. 25].

Для аналізу суті соціальної толерантності сучасного викладача закладу фахової передвищої освіти було здійснено огляд  вебресурсів різних установ (освітніх, громадських, медійних), на яких активно популяризувалась ця тема шляхом обговорень та просвітницьких заходів. В результаті проведеного аналізу визначено основні наративи, що загрожують збереженню толерантності викладачів в умовах воєнного часу.

 По-перше, толерантність до сприйняття жорстокості зазнала змін, зумовлених поширенням у соціальних мережах зображень мертвих тіл та свідчень про насильство. Перебування здобувачів освіти в окупації або їхній досвід стають джерелом психоемоційного напруження, що впливає на їхню поведінку та реакції на зауваження викладачів, навіть висловлені у неконфліктній формі. По-друге, знизився рівень прийнятності використання російської мови у комунікаціях, що спричиняє особистісні конфлікти між усіма учасниками навчального процесу. По-третє, у навчальних закладах прифронтових регіонів, де переважає онлайн-формат навчання, виникла інтолерантність щодо студентів, які перебувають у безпечніших умовах за кордоном чи в західних областях України.

Здобувачі освіти часто висловлюють запит на соціальну справедливість у контексті оцінювання та розподілу ресурсів між одногрупниками. Такий спектр викликів потребує від викладача нових підходів. Необхідно розвивати особистісні якості, зокрема стійкість, емпатію та увагу до стану студентів. Уміння працювати в умовах невизначеності та дотримання принципів гуманізму й взаємоповаги стають критично важливими.

Воєнний стан посилив агресивність у міжособистісних комунікаціях через чітке поділення світу на «своїх» і «чужих», що робить реакції людей полярними – «чорне» або «біле». Така реактивність є своєрідною захисною функцією психіки у сприйнятті трагічних подій воєнного часу. Однак тривале перебування у цьому режимі провокує інтолерантні поведінкові моделі, які проявляються у вигляді засудження цінностей або можливостей інших. Високий рівень емоційної напруги серед студентів час від часу призводить до їхньої нездатності належно реагувати на вимоги навчального процесу. У таких умовах викладач має виконувати модеративну роль, знаходячи шляхи для запобігання поодиноким проявам інтолерантності.

Важливо забезпечити підтримку психологічної стабільності здобувачів освіти, керувати їхнім емоційним станом і сприяти сублімації негативних емоцій. Сублімація є ефективним психологічним механізмом, що допомагає трансформувати негативну енергію у соціально прийнятну діяльність. За умов хронічного стресу або дистресу студенти нерідко демонструють асоціальні поведінкові реакції, серед яких можуть бути агресивні висловлювання чи написання негативних коментарів, що тільки посилюють напруження. Завдання викладача — спрямувати студентів на усвідомлення альтернативних способів вираження емоційної енергії.

Відомо, що злість часто змушує людину до активних дій, спрямованих на відновлення відчуття контролю в умовах невизначеності. Ця функція контролю є надзвичайно важливою для психічного здоров'я.

В умовах війни, коли неможливо вплинути на хід бойових дій, пуски ракет тощо, активність стає способом утримання ілюзії контролю в ситуаціях хаосу. Через це викладач відіграє важливу роль, допомагаючи студентам усвідомити емоційні стани агресії як природну реакцію на втрату контролю. Усвідомлення емоцій дозволяє людині свідомо обирати форму реакції: реагувати негативно, накопичувати напругу або спрямовувати енергію на конструктивні дії. Враховуючи, що студент може не завжди усвідомлювати власний емоційний стан, викладач може запропонувати діяльність, спрямовану на сублімацію агресії, зокрема для профілактики негативних проявів серед студентів. Можливі напрями організації сублімативної активності у закладах вищої освіти можуть включати: заохочення занять спортом як інструменту трансформації емоційної агресії у фізичне навантаження; ведення щоденників рефлексії для аналізу тригерів та усвідомлення причин своїх емоційних реакцій; участь у волонтерській діяльності, зокрема допомозі військовим, донорстві чи організації благодійних ініціатив;  залучення до просвітницьких проєктів із популяризації історії та культури України для закордонних аудиторій;  поширення воєнних новин іноземними мовами задля формування міжнародної підтримки.

 Слід підкреслити, що специфіка роботи викладача залежить від розташування навчального закладу — у тиловій чи прифронтовій зоні. У прифронтових областях студенти зазвичай навчаються онлайн, що може приховувати прояви їхньої інтолерантної поведінки, наприклад, агресивні коментарі у соціальних мережах. У тилових навчальних закладах, де заняття проходять офлайн, виклики стають іншими: часто до груп долучаються студенти-переселенці. Це може спричинити ризики формування поділів на «своїх» і «чужих», тому викладачам необхідно звертати увагу на взаємини у колективі та сприяти співпраці між студентами. Одним із дієвих способів адаптації студентів-переселенців до нового середовища є забезпечення їм доступу до психологічної підтримки. Це може бути кабінет довіри чи можливість обговорити проблеми з викладачем у неформальній обстановці. Студенти часто звертаються за допомогою саме до викладачів, оскільки ті сприймаються як джерело кваліфікованої підтримки, без ризику зазнати булінгу.

Таким чином,  соціальна толерантність викладача у закладі вищої освіти має відповідати викликам часу та суспільним обставинам. В умовах війни ключові завдання викладача полягають у зниженні рівня стресу серед здобувачів освіти, інтеграції переселенців у студентське середовище та запобіганні проявам інтолерантної поведінки. Найефективнішою стратегією залишається сублімація агресії, яка може бути організована викладачем у різних формах освітнього процесу.

Список використаних джерел

1. Краєвська О.Д. Формування комунікативної компетентності майбутніх менеджерів-аграріїв у процесі професійної підготовки : автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти»; Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2015. – 25 с.

 2. Кривошапка І. В. Толерантність як особистісна передумова формування професійної майстерності педагога. Витоки педагогічної майстерності. 2012. Вип. 10. С. 162–165.

 3. Молчанова О. А. Толерантність як ціннісна основа професійної діяльності педагога: посібник. К.: Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, 2013. – 188 с.