Стаття на тему: Управління структурою капіталу підприємства

Про матеріал
Діяльність підприємства в умовах ринкової економіки будь-якої форми власності, організаційно-правового статусу і галузевої спрямованості безпосередньо залежить від фінансового капіталу та його структури. Досягнення стратегічних цілей підприємства також значно залежить від ефективності управління капіталом підприємства та його структурою, тобто визначення загальної потреби в них, формування оптимальної структури, умов їх залучення.
Перегляд файлу

 

Управління структурою капіталу підприємства

 

Сучасне економічне становище потребує від власників та фінансових менеджерів підприємств ефективного управління, уважного контролю та своєчасного коригування структури капіталу підприємства, бо оптимальна структура капіталу дозволяє отримувати максимальний прибуток, рентабельність, фінансову стійкість та високі показники ліквідності та платоспроможності. Існують певні методичні підходи, метою яких є забезпечення такого співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел фінансового капіталу підприємства, яке б дозволило досягти найвищих показників господарської діяльності підприємства. Для контролю за поточним станом структури капіталу необхідно регулярно визначати показники оцінки ефективності управління капіталом підприємства.

Проблеми управління капіталом підприємства та його структурою широко висвітлюються провідними вченими-економістами: І.О. Бланком, В.В. Ковальовим, Є.С. Стояновою, Т.В. Тепловою та ін.

Так, факторами, що впливають на структуру капіталу є:

  •                 організаційно-правова форма підприємства: визначає в першу чергу форми залучення власного капіталу;
  •                 галузеві особливості операційної діяльності підприємства: характер цих особливостей визначається структурою активів, їх ліквідністю (чим більший рівень фондомісткості виробництва продукції, тим нижчим є кредитний рейтинг підприємства, тому при формуванні капіталу воно вимушено орієнтуватися на власні джерела його залучення), а також довжиною операційного циклу (чим меншим є період обороту оборотного капіталу підприємства, тим більшим може бути значення фінансового важеля);
  •                 розмір підприємства: чим нижчий цей показник,тим меншою є можливість задоволення своїх потреб за рахунок власних джерел;
  •                 вартість капіталу: зазвичай, вартість позикового капіталу менше вартості власного, проте в розрізі окремих елементів вартість позикових коштів різних джерел залучення сильно варіюється;
  •                 свобода вибору джерел фінансування: не кожне підприємство має вільний доступ до всіх джерел залучення капіталу, тому іноді спектр доступних джерел залучення зводиться до єдиної альтернативи. Це пов’язано з галузевою приналежністю, організаційно-правовою формою, тощо;
  •                 кон’юнктура ринку капіталу: в залежності від стану цієї кон’юнктури підвищується або знижується вартість позикового капіталу. При значному збільшенні його вартості прогнозний диференціал  фінансового левериджу може досягти від’ємного значення (при якому використання позикового капіталу призведе до збиткової операційної діяльності підприємства);
  •                 рівень оподаткування прибутку: низька ставка оподаткування  знижує ефект податкового щита.

Залежно від джерел фінансування, капітал є власний та позичковий.

 Перевагами власного капіталу є:

  •                  власний капітал є фінансовою основою підприємства;
  •                  залучення власного капіталу є більш простим порівняно з залученням позикового капіталу, що пов'язане з тим, що рішення, пов'язані із збільшенням капіталу приймає власники та менеджери підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб'єктів;
  •                    власний капітал забезпечує більш високу можливість генерування прибутку в усіх сферах діяльності.

Разом з тим, йому властиві наступні недоліки:

  •                  обмеженість обсягу залучення, а відповідно, і можливостей суттєвого розширення операційної та інвестиційної діяльності підприємства. В періоди сприятливої кон'юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу;
  •                  висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу;
  •                  невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових коштів, так як без такого залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнту фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною .

Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але обмежує темпи свого розвитку (так як не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів в періоди сприятливої кон'юнктури ринку) та не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Перевагами  позичкового капіталу є:

  •                  достатньо широкі можливості залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства;
  •                  забезпечує ріст фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів та зростанню темпів росту обсягів його господарської діяльності;
  •                  більш низька вартість порівняно до власного капіталу за рахунок забезпечення ефекту «податкового щита»;
  •                  можливість генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнт рентабельності власного капіталу).

Недоліком залучення позикового капіталу є додатковий ризик власника власного капіталу. Акціонери, при наявності позикового капіталу, окрім комерційного ризику, отримують ще й фінансовий. Результатом цього є вимого компенсації за більший ризик. Таким чином, позиковий капітал привабливий низькою вартістю, проте його залучення обмежене рівнем ризику власника власного капіталу. Іншим недоліком залучення позикового капіталу є необхідність концентрації грошових коштів в момент погашення позики, адже строки залучення чітко обумовлені заздалегідь. Дуже часто підтримують певну структуру капіталу та погашають одну позику за рахунок залучення нової.

На практиці для визначення середньозваженої вартості капіталу розраховується показник WACC. В процесі оцінки вартості власного капіталу практичне застосування моделі дисконтованих грошових потоків, опціонного та мультиплікаторного підходів вимагають наявності інформації розвиненого фондового ринку, який відсутній, а модель капітальних активів та метод оцінки вартості адаптовані до специфічних умов функціонування національної економічної системи.

Важливе значення має і теоретичний аналіз ефективності управління структурою капіталу підприємства, який має здійснюватися на основі аналізу коефіцієнтів, що визначають структуру капіталу, а також показників ефективності управління структурою капіталу.

В процесі аналізу впливу ряду факторів на структуру капіталу підприємства необхідним є визначення для окремого фактора рівень його впливу, користуючись коефіцієнтом еластичності (Кел). Для узагальнення отриманих результатів пропонується їх ранжування за ступенем впливу на структуру капіталу підприємства. Для характеристики структури капіталу підприємства використовують  показник питомої ваги власного капіталу в сукупному капіталі – коефіцієнт фінансової автономії.

В результаті проведеного дослідження були зроблені наступні висновки :

1. Фінансовий капітал підприємства представляє собою грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства та призначені для покриття потреб у забезпеченні процесу його функціонування.

2. Фінансовий капітал в залежності від джерел залучення поділяється на власний та позиковий, які в свою чергу мають свої особливості, переваги та недоліки, що здійснюють певний вплив на процес функціонування підприємства.

3. Під структурою капіталу розуміють співвідношення власних та позикових коштів, які підприємство використовує в процесі своєї господарської діяльності

4. Багато підходів існує до управління структурою капіталу, серед них розглянуто традиційний підхід, підхід Модільяні-Міллєра, компромісний підхід, який став результатом удосконалення моделей Модільяні-Міллєра, сигнальний підхід, з урахуванням асиметричності інформації, а також підходи провідних вчених-економістів Крейніної, Стоянової, Ковальова.

5. Розглянуті показники, які характеризують капітал та його структуру і за допомогою яких можна оцінити ефективність обраного підходу до управління структурою капіталу, та, можливо, передбачити наслідки переходу до іншої стратегії управління.

6. Розглянуті шляхи оптимізації структури капіталу підприємства, за допомогою яких можна сформувати оптимальну структуру капіталу, тобто раціональне співвідношення власних та позикових ресурсів, яке дозволяє отримати максимальну прибутковість, рентабельність, фінансову стійкість та високі показники ліквідності та платоспроможності.

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.Теорія фінансів : навчальний посібник / П. М. Леоненко, П. І. Юхименко, А. А. Ільєнко та ін. ; за заг. ред. О. Д. Василика. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 480 с.

2. Юхименко П.І., Федосов В.М., Лазебник Л.Л. та ін. Теорія фінансів: Підручник / За ред. проф. В.М. Федосова, С.І. Юрія. – К.: Центр учбової літератури, 2010.– 576 с.

 

 

 

doc
Пов’язані теми
Економіка, Інші матеріали
Додано
5 жовтня 2021
Переглядів
1685
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку