Стаття на тему: "ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ВЗАЄМИН МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ"

Виховання культури взаємин молодших школярів: гендерний аспект

Булгару Олена Костянтинівна

студентка 5 курсу, 541 групи педагогічного факультету

Ізмаїльського державного гуманітарного університету

(м. Ізмаїл, Україна)

Науковий керівник – доц. В. К. Звєкова

Проблема гармонізації взаємин статей є сьогодні надзвичайно важливою у всьому світі. Це обумовлено кардинальними змінами, що відбуваються в різних сферах сучасного суспільства, що супроводжуються втратою ціннісного ставлення до чоловіка і жінку, все більш частим проявом агресії замість любові, підміною сили — брутальністю і хамством, скромності — безсоромністю і розбещеністю, впровадженням ринкової «психології» в сферу взаємин чоловіка і жінки, яка збільшує дисгармонію у взаєминах статей підростаючого покоління [3, c. 98].

Аналіз наукових досліджень і сучасної соціокультурної ситуації свідчить про те, що вивчається нами проблема є як соціальною, так і індивідуальною. Молоді люди з-за недостатньо розвинених в них якостей мужності (маскулінності) відчувають труднощі під час служби в армії, при вступі в шлюб виявляються нездатними виконувати елементарну чоловічу роботу в будинку, нести відповідальність за сім'ю та виховання дітей; представниці жіночої статі у зв'язку з недостатньо розвиненими у них якостями жіночності (феменінності) не володіють умінням підтримувати тепло сімейного вогнища, створювати позитивний емоційний настрій у родині, раціонально і вміло організовувати домашнє господарство, не породжуючи сімейні конфлікти. Невміння подружжя будувати взаємини в родині приводить до зростання розлучень, зниження рівня народжуваності, збільшення числа ще не розпалися, але нестійких шлюбів.

Проблема виховання культури взаємин молодших школярів (гендерний аспект) як соціальна проблема зачіпає тендерні стереотипи, пред'являє вимоги до соціального статусу маскулінності/ феменінності, а як індивідуальна — задає систему координат, в контексті якої формуються мотиви, цінності і відповідне позитивне або негативне статеву поведінку в процесі розвитку індивідуальних тендерних особливостей, гендерної соціалізації дітей [9].

Саме в молодшому шкільному віці закладаються перші установки, ціннісні орієнтації, формуються зміст і структура мотиваційно-потреб сфери, статевої самосвідомості, ціннісне ставлення до сім'ї, взаємин статей, що впливають на все подальше життя чоловіка і жінки. Від своєчасності та повноти процесу виховання культури взаємин статей молодших школярів залежить впевненість дітей у собі, цілісність переживань, стійкість ціннісних установок і в кінцевому підсумку ефективність спілкування з людьми, ділових і сімейних взаємин.

Потрапляючи в шкільний світ, дитина виявляється перед безліччю різноманітних виборів, які стосуються всіх сторін життя в ньому: як вчитися і як будувати свої відносини з вчителями, як спілкуватися з однолітками, як ставитися до тих чи інших вимог і норм та багато іншого.  Тому так важливо задати правильні орієнтири в розвитку дітей: яким йому бути, як себе вести, як ставитися до оточуючих і ін.  Одне з найважливіших напрямків у формуванні самосвідомості дитини – формування уявлень про істинно чоловічих і істинно жіночих якостях, чеснотах, еталонах[13, c. 243].

Гендерні відносини-це різні форми взаємозв'язку людей як представників певної статі, що виникають в процесі їх спільної життєдіяльності.  Вони включені в досить широкий соціальний аспект і проявляються на різних рівнях соціуму, іншими словами, це багаторівневі відносини, що існують на макро-, мезо - і мікрорівнях соціальної громадськості, а також і на внутриличностном рівні [4, c. 72].

Гендерні відносини є ключовим поняттям досліджень цієї теми в науковій літературі соціально-гуманітарного профілю і мають пріоритет при вивченні проблем стратифікації, диференціації та домінування в системі суспільного устрою.  Відносини з гендерних ознаками являють собою особливий пласт суспільних, міжгрупових і міжособистісних відносин, тому ці відносини слід розуміти і розглядати як різновид соціально-психологічних відносин, які мають подібні детермінанти [4, c. 73].

Питання, пов'язані з такими суспільними відносинами, досить поглиблено розглядалися багатьма провідними вченими-психологами, такими як Ш. Берн, В. С. Кон, Д. Майерс, Т. В. Бендас і іншими, тому в даний час широко застосовуються різні дослідження для їх можливої конкретизації[3, c. 88].

Вивчення гендерних взаємин, а також поширення знань про них багато в чому дають початок для формування нової свідомості суспільства, яке є вільним від стереотипів про панування і підпорядкування однієї статі по відношенню до іншої.  Проблема таких взаємин багато в чому відображає закономірності ієрархічності і диференціації відносин у сфері міжстатевої взаємодії.

Взаємодія з партнерами свого і протилежної статі має чотири основних аспекти проблематики: кооперативне та конкурентна поведінка з партнерами різної статі, продуктивність роботи, яка безпосередньо залежить від статевої структури групи, лідерство і авторитет в одностатевих і змішаних групах, а також вербальне і невербальне взаємодія чоловіків і жінок на переговорах.  Наочно доведено, що хлопчики і дівчатка, жінки і чоловіки свідомо змінюють свою поведінку залежно від того, з ким саме вони спілкуються з представниками своєї статі або ж протилежного.

Перш за все вважаємо за доцільне акумулювати наявні ідеї в плані панятійного апарату проблеми: в чому суть гендерної культури? Що означають категорії «гендер», «стать»? Особливості гендерної культури дівчаток і хлопчиків.

Гендерна культура. Це складова загальної культури людини. Узагальнено даний вид культури передбачає: ідентифікацію особистості як представника певної статі, знання про роль і життєвому призначення чоловіка і жінки, готовність до прийняття і виконання своєї гендерної ролі; ціннісне ставлення до своєї статевої приналежності, шлюбу, материнства і батьківства; відсутність дискримінаційного ставлення до представників іншої статі, прагнення до пози-тиву у взаєминах статей[6, c. 20].

Гендер (англ. gender). Дане слово походить від латинського – gens, що переводиться як рід, тобто позначення сімейних, родових традицій і лише пізніше (70-ті роки XX століття) набуває науковий зміст. Вченими трактується неоднозначно: як сукупність соціальних репрезентацій (Л. В. Штильова); як культурологічна характеристика полоролевої поведінки, в тому чи іншому суспільстві (І. Р. Чикалова); як позначення відмінностей між чоловіками і жінками, детермінованих соціально (Г. В. Лагонда) та ін. [12, c. 92]. З точки зору соціологів гендер являє собою соціальний поділ, заснований на анатомічному спектрі, але не завжди збігається з ним. Гендер конструюється за допомогою певної системи соціалізації, розподілу праці і прийнятої в суспільстві культури норм і ролей. Безумовно, що характерне поняття використовується в контексті відносин між чоловіками і жінками, хлопчиками і дівчатками, способів соціального конструювання цих відносин у взаємодії статей.

Стать. Як наголошується в наукових роботах, основним для вживання поняття "статть" послужив принцип розглядання явищ (в тому числі гендерних, статевих) з позиції біологічних факторів розвитку людини, чим оперують представники біодетермінізму[14, c. 65].

Таким чином, вживання термінів " стать " і "гендер" дозволяє зрозуміти, в яких випадках йдеться про біологічні, а в яких-про культурні аспекти. В цілому, як зазначає Г. В. Лагонда у своїй роботі лише в 80-і роки з'явилися дослідження (в основному західних вчених), що розкривають суть категорій «гендер», "гендерні відмінності". І це новий напрямок в педагогіці, що ініціює виховання гендерної культури дітей з раннього віку[12, c. 46].

Важливим у руслі досліджуваної нами проблеми є те, що термін «гендер» пов'язаний воєдино з такими поняттями, як «гендерна культура», «гендерне виховання», які в сучасних умовах притягують увагу не тільки теоретиків, але і практиків.

Особливості виховання гендерної культури у хлопчиків і дівчаток

Аналіз психолого-педагогічної культури дозволяє стверджувати, що дитина не народжується з набором якостей, характерних хлопчикові або дівчинці. Ці специфічні особливості закладаються в дитині за допомогою гендерного виховання, при-чому важливу роль в цьому відіграє і робота кори головного мозку. Так, вчені (В. Д. Єремєєва, Т. П. Хризман і ін.) виділяють такі основні типи функціональної асиметрії півкуль головного мозку. Підкреслюють, що для лівопівкульного типу характерно домінування лівої півкулі. Це визначає словесно-логічний характер пізнання, схильність до абстрагування і узагальнення. Право-півкульний тип характеризується переважанням правої півкулі, що визначає схильність до конкретно-образного мислення, творчості, розвитку уяви. Перший тип функціонування асиметрії переважає у дівчаток, другий – у хлопчиків [8, c. 112].

Що стосується психологічних особливостей дівчаток і хлопчиків, то у послідовних вони вивчені менше, тим не менш, хлопчики розвиваються повільніше, ніж дівчатки. У будь-якому віці, на думку Д. В. Колесова, А. Г. Хрипкової, дівчатка більш усвідомлено ставляться до вибору своєї позиції, прагнуть дотримуватися встановлених норм поведінки, легше йдуть на виконання певних завдань, доручень. У зв'язку з цим педагоги часом звужують сферу діяльності хлопчиків, так як їм легше працювати з дівчатами, що не завжди виправдано [11, c. 43].

Педагогам, батькам при вихованні гендерної культури дітей крім їх статевих відмінностей, особливостей необхідно мати чітке уявлення про інтегративних якостей хлопчиків (мужність), дівчаток (жіночність), що не завжди вірно трактується багатьма батьками. З наукової точки зору «жіночність» як поняття включає в себе ніжність, доброту, терпіння, уміння прикрашати навколишній світ та ін. А мужність – це сміливість, великодушність, мужність, порядність, відповідальність, турбота про молодших і старших та ін[10, c. 28].

Інтегративні якості (мужність, жіночність) необхідно формувати у дівчаток і хлопчиків з дитинства як у сім'ї, так і в школі. Дівчаток, як правило, готують до трьох основних ролей: матері, дружини, господині. У хлопчиків формування мужності в деякій мірі запізнюється з урахуванням характерологічних особливостей їх віку, меншої уваги до цієї проблеми батьків, особливо батьків. І як свідчить проведений нами аналіз практики сімейного вихованняня, не завжди створюється в сім'ях позитивна середовище для спостереження дітьми визначеноних моделей поведінки подружжя, прояви ними зразків жіночності і чоловічності, особливо загострення уваги дітей на дотриманні тих чи інших канонів (шанування старших, турбота про матір, допомогу батькові у виконанні чоловічої роботи тощо) [1, c. 25].

Психологи і педагоги (Г. Крайг, Г. В. Лагонда, Л. Ю. Сироткін та ін.) виділяють такі з типових помилок у вихованні дітей, особливо молодшого шкільного віку:

1. Слідування соціальним стереотипам, які складаються в кожному суспільстві («хлопчики не плачуть», «хлопчики повинні вміти дати здачу кривдника», «дівчинки – слабкі істоти», «роль дівчинки грати в ляльки», «дівчинки – ябеди» тощо).

2. Компенсація в дитині власних недоліків. Батьки, відчувши в дитинстві певні труднощі, часто прагнуть відсутні їм якості виховати в своїх дітях, які часом чинять опір.

3. Явна увага до невідповідності дитини гендерної ролі: хлопчиків сварять за фізичну слабкість, а дівчаток – за те, що не вміють відстоювати свою незалежність, проявляти чоловічі якості та ін.

4. Глузливе ставлення до любовних переживань дітей. Вже в молодшому шкільному віці дітьми розуміються і усвідомлюються симпатії дівчаток і хлопчиків один до одного. Особливо дівчаткам хочеться розповідати про того чи іншого хлопчика, часто згадувати про його справи, поділитися цим з батьком і матір'ю. І глузування з їхнього боку недоречні-це перші кроки до закоханості дитини[12, c. 33].

Таким чином, з урахуванням особливостей учнів молодшого шкільного віку як у сім'ї, так і в школі цілеспрямовано здійснювати виховання гендерної культури дітей. Але при цьому важливо враховувати результати досліджень учених (С. Л. Астапович, В. Д. Єремєєва, Т. Хризман та ін), представлені низкою рекомендацій, які згруповані нами в наступному контексті:

•               не забувати, що перед нами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка зі своїми особливостями, тому й ставитися до них треба по-різному;
•               не порівнювати хлопчиків і дівчаток-вони різні навіть по біологічному віку;
•               враховувати, що дівчатка і хлопчики бачать, доторкаються, чують, слухають по-різному, не кажучи вже про те, що неоднаково орієнтуються в просторі;
•               не завжди слід у вихованні хлопчиків і дівчаток керуватися власним досвідом, набутим у дитинстві, тому що даний досвід може бути недоцільним в сучасній соціокультурній ситуації;
•               не потрібно виховувати з дівчинки "справжню леді, а з хлопчика - "безстрашного лицаря", хоча необхідно прищеплювати дівчинці жіночність, а хлопчикові-чоловічність (ці еталони непорушні);
•               якщо треба насварити дівчинку або хлопчика, то не слід поспішати висловлювати своє ставлення до того чи іншого вчинку, спочатку треба розібратися в їх помилки та викласти коротко і чітко своє невдоволення;
•               мінімізувати претензії до дитини, якщо він чогось не навчився робити – у нього є ще час, щоб дізнатися про те, як стати позитивною людиною (чоловіком чи жінкою), особливо якщо ми, дорослі, допоможемо йому [8, c. 127].

Слід зазначити, що будь-які рекомендації досягають мети, якщо даються під-час, з урахуванням рівня гендерної культури дітей, їх вікових особливостей, на що звертаємо увагу в наступному розділі.

На мій погляд, максимально до вирішення проблеми виховання гендерної культури молодших школярів необхідно задіяти батьків (інших старших членів сім'ї). При цьому починати роботу слід з моменту приходу дітей до школи: запрошувати батьків на спільні виховні заняття з молодшими школярам, залучати членів сім'ї до участі в проведених справах і т. п.

З батьками необхідно проводити міні-лекції, дискусії, конференції тощо, що допоможе їм краще зрозуміти рівень відносин у їх власній родині, розібратися в суті понять «мужність», «жіночність», наблизитися до правильного розуміння даних категорій, усвідомити, що від рівня гендерної культури дітей (в цілому культури поведінки) багато в чому залежить у подальшому сімейне життя молодого покоління. Тим більше, що помічена така тенденція: психологічні особливості учнів першої ступені освіти дозволяють їм швидко реагувати на інформацію подається, усвідомлений-але до неї належить, оцінювати, діяти, в тому числі і в сфері оволодіння гендерної культурою.

На завершення можна сказати про те, що виявлення важливої ролі гендерного аспекту виховання школярів та його впливу на успішність оволодіння статевими ролями, виховання культури взаємин статей дозволяє зробити висновок про важливість цілеспрямованої педагогічної діяльності з виховання дівчинки і хлопчика молодшого шкільного віку в контексті реальної життєдіяльності освітніх закладів.

Література:

1.                Альошина Ю. Є. Проблеми засвоєння ролей чоловіка і жінки / Ю. Є. Альошина, А. С. Волович / / Психологія. 2011. - № 4. -С. 125-131.
2.                Батищев Р. С. Особливості культури спілкування / Р. С. Батищев. К., 2007.-94 с.
3.                Бендас Т. В. Гендерна психологія / Т. В. Бендас . Харків.: Мова, 2015. -431 с.
4.                Вступ до гендерних досліджень: Посібник для студентів ВНЗ / Костікова І. В. та ін.: Під заг. Ред. І. В. Костікової. –– Харків: Аспект Пресс, 2015. – 235 с.
5.                Гаврилова Т. П. Про ставлення хлопчиків і дівчаток молодшого та середнього шкільного віку до різних об'єктів емпатії / Т. П. Гаврилова // Наукові праці. Київ, 2017. - Вип. 25. -  C. 138 – 145.
6.                Градусова Л. В. Гендерна педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Флінта, 2011. – 176 с.
7.                Гуревич К. М. Індивідуально-психологічні особливості школярів /К. М. Гуревич. – Київ: Знання, 2014. – 80 с.
8.                Єремєєва В. Д. Хлопчики і дівчатка-два різних світи: нейропсихологам-вчителям, вихователям, батькам, шкільним психологам / В. Д. Єремєєва, Т. П. Хризман. – Львів.: ЛІНКО-прес, 2008. – 184 с.
9.                Зайцев В. П., Крамськой С. І. Проблеми гендерних взаємин: вивчення і погляд вчених.  2009 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://lib.sportedu.ru/Books/XXPI/2009n3/p77-83.htm
10.            Кліміна Л. В. Якщо ви ростите дочку - Львів: Дитинство-прес, 2012. – 26 с.
11.            Кліміна Л. В. Якщо ви ростите сина - Львів: Дитинство-прес, 2012. – 26 с.
12.            Лагонда Г. В. Здоров'я сім'ї в контексті проблеми статевого виховання / Г. В. Лагонда. - К: КНУ, 2012. – 120 с.
13.            Підласий І. П. Педагогіка початкової школи. – К.: Гуманітарний центр ВЛАДОС, 2008. – 464 с.
14.            Скотт Дж. Гендер: корисна категорія історичного аналізу / Дж. Скотт - К.: Академія, 2016. - 170 с.