Стаття "Солодке золото" допоможе краще та яскравіше зрозуміти матеріал, містить цікаві завдання, казку, словничок та ін. з історії та розвитку меду.
З історії меду
Бджола з'явилася на 50-60 тисяч років раніше людини. Письмові пам'ятники 3000 р. до нашої ери свідчать про те, що в Єгипті було добре розвинене бджільництво. Наскільки єгиптяни цінували мед і бджіл, показує і те, що у фараонів від першої династії до римського часу на емблемах, як і на гробницях, була зображена бджола.
Бджільництво сильно розвинене в Стародавній Греції. Аристотель поклав початок науковому бджільництву. У Древній Греції оформляються перші знання про життя бджіл та їх розведенні. Гіппократ пише про життя бджіл, харчових і лікувальних якостях продуктів бджільництва. Відомий грецький вчений і лікар Діоскаріт відзначає успішне застосування їм меду при лікуванні їм шлункових захворювань.
Мед завжди знаходився в особливій пошані, тому простіше перерахувати ті речі, які він не може робити не може, ніж ті які робить. Останні дослідження вчених підтвердили, що в меді міститься не менше 300 найменувань природних компонентів.
Мед буває трьох видів: змішаний, квітковий, падевий. Сорти відрізняються смаком, ароматом, складом, кольором. Але головне, кожен сорт меду має певні лікувальні і корисними властивостями.
На сьогодні доведено велике значення меду, бджолиної отрути, маточного молочка, квіткового пилку на організм людини, а прополісу (бджолиного клею) і воску - для різних галузей індустрії.
Бджолиний мед, в якому бджола приберегла молодість природи, розкриває свої життєдайні якості перед людиною.
Цікаві факти від бджілки Майї
Як диякона медом пригощали
(казка)
Колись давно жив та був мужичок. У мужичка була бджола. У тім же селі жив диякон, боляче до меду лаком. Ось народився у диякона син. Прийшов він мужичка просити кумом бути – захотілося це йому спробувати медку. На другий день приходить до газди диякон і просить для хрещеника меду. Мужичок йому дав. Не минуло й тижня, а диякон знову за медом. Як йому відмовити?.. Став диякон весь мед у мужичка забирати, тільки встигай наливати. Він прийде та й каже:
- Куме, а куме! Твій хрещеник просить меду. Ще й вимовити не може, а вже кричить «ме» та «ме».
Не стало терпіння у мужичка, вирішив він провчити жадібного диякона.
- Гаразд, - каже, - дам тобі меду. Тільки сам за ним іди, скільки хочеш, стільки й набирай. Зрадів диякон. «Ось, - думає, - тепер я поїм досхочу медку!»
Приводить його мужичок до дубка. А на тому дубку було осине гніздо. Приставив мужичок сходи і каже:
- Лізь, кум диякон, пригощайся. Он вулик у мене нагорі. Тільки не лай мою бджолу, а то вона від цього злою стає.
Заліз диякон на дуб, а мужичок взяв драбину та й прибрав. Оси налетіли, з усіх боків обліпили диякона. Стали його жалити. Він тільки відмахується та примовляє:
- Ну вас, бджілки, до бога в рай! .. А вони ще дужче жалять.
Не стерпів диякон. Кличе кума:
- Куме, дай же ту ... З переляку забув, як драбина називається. Подає йому мужик лопату. Диякон ще голосніше кричить:
- Куме, не це, а то! Виніс йому мужик долото. А оси диякона всі жалять і жалять. Кричить він:
- Кум! Більше терпіти немає сили! .. Подає йому мужик вила.
Не витримав диякон, з дуба зірвався. Вниз летів, за сучки чіплявся.
- Ой, які злі бджоли! Який поганий мед!
З тих пір зарікся диякон за даровим медом ходити.