Стаття "Нестандартні форми навчання - як один із видів навчання учнів"

Нестандартні форми навчання - як один із видів навчання учнів

Анотація у цій статті розглядаються нетрадиційні форми уроку, як важливий чинник ефективності. Кожен урок вносить свій специфічний, властивий лише йому, внесок у розв'язання задач. Урок виконує конкретну функцію, в якій знаходить вираз певна частина більш великих блоків навчального матеріалу. До таких уроків потрібно ретельно готуватися: давати попередні завдання, пояснювати побудову уроку, роль та завдання кожного учня; готувати наочні посібники, карти, дидактичний матеріал.

Ключові слова: нетрадиційні форми уроку, початкова освіта, ефективність, завдання.

Виклад основного матеріалу:

У сучасних умовах бурхливого розвитку початкової школи, кожен учитель має працювати творчо. Це означає проводити уроки різноманітно і цікаво. Своєрідність та незвичайність роботи вчителя початкових класів у тому, що необхідно бути фахівцем у галузі різнопланових наук: математики, української мови, літературного читання, технології, оскільки доводиться викладати в одній особі математику, навчання грамоти, читання, іноземну мову, навколишній світ, технології та інші предмети[3].

Урок- це основна організаційна форма навчання у школі. Він являється педагогічною одиницею процессу навчання та виховання. На уроці принципи,  методи та засоби навчання отримують реальну конкретизацію та знаходять своє правильне рішення і втілюються у життя. Кожен урок робить свій специфічний, властивий лише йому, внесок у вирішення задач.

Урок виконує конкретну функцію, у якій знаходить вираз певна частина більших блоків навчального матеріалу[1].

Викладання – це організований процес пізнання. Крім тематичного планування, в результаті якого визначається система уроків на тему, мета кожного уроку, велике значення має правильний відбір тих організаційних форм роботи з учнями, які найбільше відповідають завданням кожної конкретної теми, особливостям предмета, загальним цілям навчання.

Навчальні предмети включають багаті можливості для духовного, морального, емоційного та інтелектуального розвитку дитини, розвиток пізнавальної та творчої активності, формування умінь та навичок володіння матеріалом.

Говорячи про організацію процессу навчання, не можна забувати також про нестандартні форми організації навчально-пізнавальної діяльності дітей на самому уроці. Як зацікавити дітей вивченням предметів, зробити урок улюбленими, захоплюючими? Відповіді на ці питання шукають багато педагогів, вчителів. Особливої актуальності ця проблема набуває в 1-4 класах.

Як правило, всі діти 6-7 років з великим бажанням йдуть до школи, їм усе цікаво. Але минає 5-6 років і цей інтерес до  навчання поступово згасає, деякі учні взагалі не хочуть вчитися. Що має робити вчитель, щоб інтерес до навчання не тільки не падав, а й навпаки, зростав?

В умовах впровадження інтегрованого, індивідуалізованого навчання особливе значення надається технологіям діяльнісного навчання.

Я вважаю, що нестандартні форми уроків підвищують ефективність та сприяють підтримці стабільного інтересу до навчальної роботи та кращому засвоєнню програмного матеріалу.

Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну (не встановлену) структуру. Нетрадиційні уроки у початковій школі, як і раніше, займають значне місце. Це пов'язано з віковими особливостями молодших школярів, ігровою основою даних уроків, оригінальністю їхнього проведення. Під час проведення відкритих уроків ця форма завжди є виграшною,  бо в ній представлені не тільки ігрові моменти, оригінальна подача матеріалу, зайнятість учнів як під час підготовки уроків, так і у проведенні самих уроків через різні форми колективної та групової роботи.

Завдання, які отримують діти на нетрадиційних уроках, допомагають їм жити в атмосфері творчого пошуку. Завдання можуть бути найрізноманітнішими.

Наприклад, з української мови: нетрадиційними можуть бути і організаційний момент, і перебіг уроку, і фізкультхвилинка. Це залежить від професіоналізму , творчого таланту вчителя.

Ознаки нетрадиційного уроку:

несе елементи нового, змінюються зовнішні рамки, місця проведення;

використовується позапрограмний матеріал, організується колективна діяльність у поєднанні з індивідуальною роботою;

залучаються до організації уроку люди різних професій;

досягається емоційне піднесення учнів через оформлення кабінету, використання ІКТ;

виконуються творчі завдання;

 проводиться обов'язковий самоаналіз у період підготовки до уроку, на уроці та після проведення;

створюється тимчасова ініціативна група з учнів для підготовки уроку;

планується урок заздалегідь;

визначати чітко три дидактичні завдання;

Можна виділити кілька десятків типів нестандартних уроків. Їхні назви дають деяке уявлення про цілі, завдання, методику проведення таких занять. Перерахуємо найпоширеніші типи нестандартних уроків: «занурення», ділові ігри, прес-конференції, змагання, типу КВК, театралізовані уроки, комп'ютерні уроки, уроки творчості, аукціон, уроки, які ведуть учні, уроки-заліки, уроки сумніви, уроки – творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, бінарні уроки, уроки-узагальнення, уроки-фантазії, уроки-ігри, уроки-суди, уроки пошуку істини, уроки-лекції “Парадокси”, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки "Слідство ведуть знавці", уроки – рольові ігри, уроки-конференції та ін. [1]

Такі нетрадиційні уроки  проводила я. Настрій учнів на цих  уроках  завжди радісний,  піднесений. Діти активні та уважні, достатньо завантажені цікавою роботою і в результаті отримують  радісне відчуття успіху.  Учні працюють творчо і тому досягають  гарних  результатів.

Урок– «Поле – чудес» (підсумковий урок по темі « Рідний край»)

Урок - проєкт «Пташина їдальня»

Урок- подорож в королівство  Кривих Дзеркал (закріплення вивченого «Нумерація чисел 21-100»)

Урок – мандрівка  з Краплинкою ( Додавання в межах 10)

Тетралізований урок  « Всі професії важливі»

Ми, педагоги, постійно шукаємо способи пожвавлення уроку, намагаємось урізноманітнити форми пояснення та зворотного зв'язку, оскільки молодший школяр має специфічні вікові особливості: нестійка увага, переважання наочно-образного мислення, підвищену рухову активність, прагнення до ігрової діяльності, різноманітність пізнавальних інтересів. Для того, щоб підтримувати на уроці увагу дітей, необхідна організація активної та цікавої мисленнєвої діяльності.

І головну роль у цьому відіграють нетрадиційні уроки. Зрозуміло, ніхто не вимагає скасування традиційного уроку як основної форми навчання та виховання дітей. Йдеться про використання у різних видах навчальної діяльності нестандартних, оригінальних прийомів, що активізують усіх учнів, що підвищують інтерес до занять і водночас забезпечують швидкість запам'ятовування, розуміння та засвоєння навчального матеріалу з урахуванням, звичайно, віку та здібностей школярів.

Уроки бувають різними: хорошими та поганими, цікавими та нудними, пізнавальними та марними. Один урок змінюється іншим, незавершеність повторюється, а незадоволеність результатами роботи вчителя та учнів накопичується. Усе це викликає негативнее ставлення учнів до уроку, зокрема й у школі загалом, а й у вчителя – до педагогічної діяльності. Але буває по-іншому. Як зробити урок таким, щоб учень чекав на нову зустріч з учителем? І чи це можливо?

Урок – гнучка форма організації навчання. Він включає різноманітний зміст, відповідно до якого використовуються необхідні методи та прийоми навчання.

Традиційні уроки: уроки вивчення нового матеріалу, закріплення знань, умінь та навичок, перевірки та обліку набутих знань, умінь та навичок, аналізу діагностувальних робіт, узагальнення та систематизації вивченого, повторення теми чи розділу.

Нетрадиційний урок – це «імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру». Нетрадиційні форми навчання припускають:

• використання колективних форм роботи;

 • прищеплення інтересу до предмета;

• розвиток умінь та навичок самостійної роботи;

• активізацію діяльностіу чнів;

• під час підготовки до уроку учні самі шукають цікавий матеріал;

• становлення нових відносин між учителем та учнями.

 Мета нетрадиційних уроків: відпрацювання нових методів, форм, прийомів та засобів навчання.

Основні завдання кожного уроку, у тому числі нестандартного:

• загально-культурний розвиток;
• особистий розвиток;
• розвиток пізнавальних мотивів, ініціативи та інтересів учнів;
• формування вміння вчитися;
• розвиток комунікативної компетентності.

Планується урок наперед.

Загальні правила, що забезпечують успішне проведення уроку:

1. Визначити місце уроку у темі, а теми – у програмі, виділити загальне завдання уроку.

2. Переглянути навчальну програму, прочитати вимоги стандарту з цієї теми, з'ясувати, що потрібно від вчителя до цього уроку.

3. Відновити у пам'яті матеріал підручника, відібрати опорні ЗУН.

4. Конкретизувати завдання уроку, виділити провідне завдання.

5. Сформулювати та записати її в плані таким чином, щоб вона була доступна, зрозуміла учням, усвідомлена ними.

6. Визначити, що повинен зрозуміти, запам'ятати учень на уроці, що він повинен знати та вміти після уроку.

7. Визначити, який навчальний матеріал повідомити учням, у якому обсязі, які цікаві факти, повідомити дітям.

8. Підібрати зміст уроку відповідно до його завдання, найефективніші способи формування нових ЗУН.

 9. Продумати, що і як має бути записано на дошці та у зошитах учнів.

10. Записати передбачуваний хід уроку, план уроку, уявивши собі урок як цілісне явище.

До таких уроків потрібно ретельно готуватися: давати попередні завдання, пояснювати побудову уроку, роль та завдання кожного учня; готувати наочні посібники, картки, дидактичний матеріал. Проте результат таких уроків вартий затрачених зусиль.

Список використаної літератури

 1.Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К., 1995.

2. Дидактика середньої школи під ред. М.Н.Скаткіна: 2-ге вид. - М., 1982.

3. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичн іоснови виховання і навчання. Навчальний посібник. - Харків, 2002. - С. 335-343.

4. Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект / Посібник для вчителів і студентів. – К.: СПД Богданова А.М., 2007. – 220 с.