Стаття "Орфографічні задачі як ефективний прийом оволодіння правописом української мови (з досвіду роботи)"

Орфографічні задачі як ефективний прийом оволодіння правописом української мови (з досвіду роботи)

Даценко Раїса Павлівна

викладач української мови вищої категорії

КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний фаховий  коледж»

(м.Білгород-Дністровський)

Закон «Про освіту»,  Державна національна програма «Освіта. Україна              XXI століття» спрямовує вчителів,  викладачів української мови на те, щоб кожен випускник середньої школи, коледжу чи вищого навчального закладу досконало володів сучасною українською літературною мовою як державною мовою своєї країни, як важливим чинником загальнолюдської культури.

Сучасне життя ставить особливі  вимоги до рівня грамотності майбутніх вчителів початкових класів, вимагає від них уміння користуватися як писемною, так і усною формами української літературної мови у різних сферах суспільства.

Оволодіння невичерпним багатством загальнонародної мови, її чудодійними скарбами – такий незмінний обов’язок кожного студента Білгород-Дністровського педагогічного фахового коледжу.

Методика висвітлює різні технології підвищення правописної грамотності студентів. Насамперед, майбутні вчителі повинні чітко усвідомлювати поняття орфографії як науки про способи передачі звукової мови на письмі. Це так звані принципи – фонетичний, морфологічний, традиційний та смисловий. В залежності від кожного з них і обираються прийоми вивчення орфографічних понять. Це важливо для формування правописних умінь і навичок, яких студенти набувають через виконання різних орфографічних вправ.

Зупинимося на такій вправі як орфографічна задача. Це цікавий і ефективний прийом роботи, який застосовується на етапі закріплення або систематичного повторення вивчених правил. Він базується на порівнянні подібних правописних явищ – таким чином створюється проблемна ситуація, яку студенти намагаються розв’язати. Як і в кожній задачі є умова – вона випливає із заданих слів для порівняння.

Наприклад: листя – взуття.

Умова: обидва слова іменники середнього роду ІІ відміни.

Питання: чому в одному слові є подовження м’якого звука [т^/], а в іншому немає?

Щоб вирішити цю задачу, студенти вдаються до фонетичного запису слів -   [лис^/ т^/ а – взут^/:а], досліджують, що звук [т^/] в слові взуття вживається між двома голосними, тому він подовжується, а на письмі позначається двома буквами «те», а звук [т^/] у слові листя вживається між приголосними і голосним, тому подовження не відбувається.

Інше вирішення задачі напрошується через порівняння слів козеня і знання. В обох словах  м’який звук [н^/] вживається між двома голосними, але у слові козеня – одна буква «ен», а в слові знання – дві. Студенти досліджують і виясняють, що ці іменники середнього роду належать до різних відмін. В іменниках IV відміни (козеня) подовження не відбувається.

Порівняємо слова  левиний і безвинний. Розв’язок такої задачі передбачає проникнення в будову слів – левиний – безвинний. Здобувачі знань усвідомлюють, що подвоєння букв відбувається при збігу морфем.

Цікавими для порівняння є слова камінчик – неньчин. У вимові: [камʼін'чи^е к - нен'чи^е н]. Звук [н^/] звучить однаково в обох словах – написання різне. Студенти приходять до висновку, що початкова форма слова ненька має знак м’якшення, він зберігається в інших формах, а сполучення нч, нш пишемо без м’якого знаку.

Підйом – під’їхати -  в цих словах є тверда роздільна вимова. Чому написання різне? Студенти згадують правило про вживання апострофа після префіксів, що закінчуються на твердий приголосний, перед буквами я, ю, є, ї.

Порівняємо слова пребідний і прибіднитись.

Це спільнокореневі поняття, а префікси різні. Чому? Тут здобувачі знань пригадають правила про значення префіксів і доказують таке написання. Подібно цьому зіставляємо слова  премудрість – презирство. Щоб розв’язати цю задачу, треба знати, що деякі слова пишуться за традиційним принципом.

Слів для порівняння дібрано чимало на різні правила:

зелено-синій – синьоокий

по-новому –по новому

все-таки – все ж таки

жовто-блакитний – жовтогарячий

боязкий – близький

на пам'ять - напам’ять

неврожай-неук

не знати – недобачати

вилляти – заляпати

Поволжя – роздоріжжя

Святослав – В’ячеслав

сузір’я  - буряк

Бессарабія – безправ’я

нещастя – ненависть

сонний – написаний

юннат-юний

дзвінок-відзивати

розквіт – рослина

пюре – п’ють

зв'язок – рутвяний

Галичина – Вінниччина

Івано-Франківськ – Іванофранківець

зчорніти – схопити

незлічений –незліченний

 хлопець не високий – невисокий хлопець

молочно-білий – молочнокислий

півострів – пів острова

Цей прийом роботи стимулює студентів до глибокого усвідомленого вивчення орфографічних правил, зацікавлює їх, спонукає до логічного мислення, інколи до неочікуваного розв’язання поставлених задач.

Для студентів педагогічного коледжу дуже важливо не тільки бути грамотним, обізнаним з усіх  галузей мовознавства, а насамперед вміти свої знання донести учням, а пояснити, доказати, розв’язати, зацікавити - це найважливіші прийоми роботи для майбутніх вчителів нової української школи.