Стаття "Організація освітнього процесу з вивчення іноземних мов в закладах загальної середньої освіти на засадах європейського виміру"

Красненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Організація освітнього процесу

з вивчення іноземних  мов

в закладах загальної середньої освіти

на засадах європейського виміру

Вчитель англійської мови:

Дригайло Алла Олександрівна

2018 р.

І. Європейський погляд на освітній процес в Україні

Невід’ємним атрибутом відкритого громадянського демократичного суспільства, яке розбудовується в Україні у загальному контексті євроінтеграції, є орієнтація на гуманістичні цінності західної культури: права людини, в тому числі право на здобуття освіти будь-якого рівня в будь-якому віці, свободу слова, совісті, пересування тощо; право на соціальну справедливість, рівність можливостей, зокрема й щодо здобуття освіти; бути відповідальним перед суспільством.

Громадськість, політики, науковці та освітяни дедалі глибше усвідомлюють потребу у побудові єдиної Європи, зокрема, наукового й освітянського простору без кордонів. Особлива увага приділяється вищій освіті, університетам, їх інтелектуальному потенціалу, який постійно зміцнюється і використовується в загальноєвропейському інтеграційному процесі, для поширення необхідних знань з метою укріплення спільних цінностей.

Усвідомлюючи, що майбутнє людства великою мірою залежить від культурного, наукового й технічного розвитку, що ґрунтується на навчальних закладах як центрах освіти і культури, знань і досліджень, що знання повинні слугувати суспільству, що навчальні заклади мають вчити майбутні покоління цінувати гармонію в навколишньому середовищі і власне життя, на одному з засідань під час Болонського процесу було визначено основні принципи функціонування мовної політики Ради Європи та засоби реалізації цих принципів («Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти», «Загальноєвропейські рівні володіння мовою», уведення нових понять мультилінгвізм та плюрилінгвізм, Загальні компетенції індивіда, Стратегії у навчанні мови).

Ключова роль навчальних закладів у розвитку Європейського виміру освіти наголошується у Додатковій програмі Ради Європи, розробленої спеціально для України.

Інноваційні зміни, які розпочалися в освітньому просторі України, потребують свого подальшого розвитку, зокрема в напрямку мовної освіти. Актуальним для нашого сьогодення є впровадження відповідних європейських стандартів у сучасне навчання іноземних мов в Україні. Шлях до розв’язання пов’язаних із цим процесом завдань лежить через гуманізацію освіти, особистісно орієнтований підхід у навчанні і створенні умов для розвитку навичок ведення успішних міжкультурних діалогів із представниками інших країн. Оволодіння учнями іноземною мовою забезпечує розвиток у них здібностей використовувати її як інструмент спілкування в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Вона розглядається як засіб міжособистісної взаємодій в умовах багатонаціонального і полікультурного світового простору.

Своєрідним виміром міжкультурних контактів став процес розробки Європейського Мовного Портфоліо  як одного з дієвих інструментів гуманістичного навчання іноземних мов. Даний проект охоплює багато країн: Німеччину, Францію, Угорщину, Ірландію, Італію, Швейцарію та ін. Введення Європейського Мовного Портфоліо в процес навчання іноземних мов в українській школі сприятиме оволодінню учнями прийомами самостійної роботи з мовою, стратегіями навчання, ефективному і раціональному розв’язанню поставлених навчальних завдань і, таким чином, формуванню навичок самоосвіти, які дозволили б самостійно удосконалювати отримані в школі знання однієї чи декількох іноземних мов відповідно до рівня власних потреб.

Орієнтація на особистість учня із урахуванням сучасних вимог життя є ключовим моментом у загальному процесі модернізації освіти. Інноваційний тип школи відрізняється від традиційного тим, що нова школа повинна керувати знаннями, а не передавати їх. Для нових поколінь учнів, що виростають у цифровому інформаційному середовищі, роль учителя як джерела інформації поступово зменшується, і збільшується важливість навичок і умінь учня самостійно здобувати потрібну інформацію та використовувати її згідно з поставленим завданням. Саме цими процесами і керує вчитель при вивченні дитиною англійської чи іншої іноземної мови.

Отже, наголошуючи на європейських стандартах і пов’язуючи їх із необхідністю змін в українській школі, слід навчитися використовувати той інструментарій, який є напрацьованим і успішно апробованим у країнах Євросоюзу. Це дасть українським учням можливість навчитися і діяти відповідно до загальноприйнятих в європейських державах стандартів і відкрити собі дорогу до майбутнього в умовах об’єднаної Європи.

ІІ. Загальноєвропейські рекомендації щодо функціонування мовної політики

Глибокі зміни, що останнім часом спостерігаються у світовій спільноті, економіці, міжнародних відносинах,розширили і збагатили зв’язки як між людьми, так і між державами, тому виникає гостра необхідність в оволодінні мовами як для ведення ділових переговорів, підтримки розмов, обміну досвідом, так і для накопичення різноманітної інформації. Розвинене суспільство потребує від громадян певної культури в усіх сферах діяльності, в тому числі й культури мовлення та спілкування. Саме на цьому і ґрунтуються зміни освітнього середовища – кардинальний перегляд концепції побудови навчальних матеріалів і навчальних процесів. Нова концепція формується з урахуванням принципів функціонування загальноєвропейської системи освіти, визначених у межах Болонського процесу.

Ці принципи покладено в основу таких рекомендацій:

• забезпечувати широкий вибір мов для забезпечення потреб, що пов’язані з розвитком міжнародних обмінів;
• розвиток компетентності щонайменш з двох іноземних мов для всіх учнів;
• вивчення іноземних мов як безперервний процес, який триває все життя;
• знання соціальних, економічних та культурних реалій мов, що вивчаються;
• надавати перевагу тим методам викладання, які спрямовані на розвиток усного вираження, використовуючи аудіо- та відеоматеріали, інтерактивні засоби.

Окрема увага приділяється принципу впровадження європейських стандартів оцінювання як більш об’єктивного і неупередженого (Загальноєвропейські рівні володіння мовою).

Кожен вид мовленнєвої діяльності має власну шкалу оцінювання. Для організації вивчення мови запропоновано шість основних рівнів володіння мовою: А1 (Breakthrough), А2 (Waystage), В1 (Threshold), В2 (Vantage), С1 (Proficiency), С2 (Mastery). Але відповідно до специфіки національних програм навчання мови можуть розроблятися й проміжні рівні.

Вже саме існування зафіксованих рівнів у загальних рекомендаціях надає їм прозорості та зв’язності, пропонує основу для подальшого планування та розвитку.

 ІІІ. Методичні засади сучасного вивчення іноземних мов

Інтеграція національної освіти, зокрема вивчення іноземних мов, у світову систему освіти та європейські заклади освіти здійснюється з урахуванням основних принципів державної освітньої політики в Україні (пріоритетність освіти, її демократизація, гуманізація, національна спрямованість, неперервність, багато культурність і варіативність, відкритість та нероздільність навчання і виховання).

Загальна стратегія навчання іноземних мов визначається потребами суспільства та рівнем розвитку лінгвістичних, психолого-педагогічних та суміжних наук. Цією стратегією є комунікативний підхід, який зумовлює практичну мету вивчення іноземних мов: оволодіння іншомовним міжкультурним спілкуванням шляхом формування і розвитку міжкультурної комунікативної компетенції та її складових (мовленнєва та мовна компетенції, соціокультурна та соціолінгвістична, дискурсивна, стратегічна).

Особливості комунікативного підходу:

• мова розглядається як засіб спілкування;
• мова вивчається через особисту діяльність учнів;
• основними цілями є комунікативність, соціальна відповідність та прийнятність;
• урок іноземної мови розглядається як діяльність спілкування;
• навчання видів мовленнєвої діяльності відбувається інтегровано;
• типовими завданнями є заповнення інформаційних прогалин, розв’язання проблем, рольова гра, інтерактивні технології, створення ситуацій реального спілкування.

Комунікативна мовленнєва компетенція пов’язана не лише з рівнем або якістю знань (наприклад, рівень фонематичного слуху або розміри і точність словникового запасу), а й когнітивною організацією та способом, за яким знання зберігаються (асоціативні ланцюги, лексичні поняття). Вона пов’язана також з їх доступністю (активізацією, пригадуванням, наявністю у розпорядженні).

Складовою комунікативної є соціолінгвістична компетенція. Виявляється через чутливість до соціальних конвенцій: правил ввічливості, норм поведінки, які регулюють стосунки між поколіннями, однолітками, статями, соціальними групами, лінгвістичних кодифікацій деяких основних ритуалів у житті суспільства. Соціолінгвістичний компонент пронизує весь процес спілкування між представниками різних культур.

Щоб виконувати комунікативні завдання, учні повинні не тільки брати участь у різних видах мовленнєвої діяльності, але й оперувати мовними комунікативними стратегіями. Стратегії – це мовленнєві засоби, які користувач мовою застосовує для мобілізації та балансу своїх ресурсів, активізації вмінь та навичок, для того щоб задовольнити комунікативні потреби у певному контексті та успішно виконувати поставлене завдання у найбільш зрозумілий спосіб залежно від конкретної мети. Носії мови регулярно використовують комунікативні стратегії різних видів, коли стратегія відповідає мовним запитам. Застосування стратегій може розглядатись як реалізація принципів планування, виконання, контролю та корекції у різних видах комунікативної діяльності: сприйняття, взаємодії, продукування та посередництва.

Комунікативні мовні компетенції формуються на основі взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного і мовного розвитку учнів, взаємодії видів мовленнєвої діяльності (читання, говоріння, письмо, аудіювання) відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі вивчення іноземної мови.

Отже, успішність та висока ефективність освітнього процесу з вивчення іноземних мов забезпечується дотриманням таких основних дидактичних та методичних принципів:

1. Принцип комунікативної спрямованості навчання
2. Принцип ситуативності та тематичної організації навчального матеріалу
3. Принцип врахування особливостей рідної мови
4. Принцип свідомості навчання
5. Принцип врахування вікових особливостей
6. Принцип взаємопов’язаного навчання видів мовленнєвої діяльності.