Стаття "Організація процесу формування професійної спрямованості в учні старших класів з порушеннями інтелектуального розвитку в умовах спеціальної школи".

                                                                                     Карнаушенко Н.В.

Організація процесу формування професійної спрямованості в учнів старших класів з порушеннями інтелектуального розвитку в умовах спеціальної школи.

Розвиток професійної спрямованості не можна зрозуміти, обмеживши його джерело лише внутрішнім світом особистості, активності її свідомості. Це підтверджується тим, що усвідомлення розглянутого протиріччя ще не досить для його розв’язання. Можливість загострення даного протиріччя багато в чому буде залежати від характеру супідрядності таких більш загальних мотиваційних факторів, як ідейні мотиви, прагнення до самовираження, прагнення до задоволення матеріальних потреб. У випадку виникнення боротьби мотивів можлива лише переорієнтація, або збереження початкового наміру. Однак внутрішня боротьба сама по собі не може змінювати те особистісне значення, що має для людини зміст його професії.

Організація процесу формування професійної спрямованості у розумово відсталих учнів старших класів в умовах спеціальної школи ґрунтується на використанні вчителем-дефектологом різноманітних форм і методів її організації. Дана робота орієнтована на освоєння учнями старших класів спеціальної школи нового типу знання – знання про самого себе. Одним з основних методів, спрямованих на реалізацію цієї ідеї, є розвиваюча психологічна діагностика.

Психологічна діагностика передбачає використання комплексу психологічних методик, що забезпечують можливість, по-перше, отримання кожним учнем інформації про свої індивідуальні психологічні якості і ступеня їх відповідності тієї чи іншої професії (діагностичні методичні процедури), по-друге, розвиток цих психологічних якостей. Основною формою реалізації даних процедур є організація професійних проб, які уявляють собою профіспит, що моделює елементи конкретного виду професійної діяльності та сприяє свідомому, обґрунтованого вибору професії.

Через професійні проби здійснюється ознайомлення учнів з групою споріднених або суміжних професій, змістом, характером та умовами праці різних галузей діяльності, формування допрофесійних знань, умінь, навичок, досвіду практичної роботи в конкретній професійній діяльності, що сприяє професійному самовизначенню. У процесі виконання професійних проб розвивається інтерес до конкретної професійної діяльності, перевіряється готовність до самостійного, творчого і обґрунтованого вибору професії.

Професійні проби розглядаються як діагностичні та розвиваючі процедури, так як, з одного боку, структура проб містить діагностичну частину, де за допомогою психофізіологічних методів визначається вираженість професійно важливих якостей, а з іншого – практичний етап проб, що дозволяє як би приміряти на себе різні види професійної діяльності та сприяє адекватному формуванню та розвитку образу „Я” у професії.

Ідея розвиваючої психологічної діагностики в організації профорієнтаційної роботи, може реалізуватися у формі лабораторно-практичних занять, які включають чотири основних етапи. Перший передбачає повідомлення учням системи відомості про певний психологічному властивості в контексті вимог професійної праці; другий – застосування досить простих психологічних процедур, що забезпечують виявлення даної властивості та оцінку його вираженості; третій – використання розвиваючих процедур, що дозволяють учням виконувати вправи з розвитку відповідної властивості; четвертий – обговорення рекомендацій щодо шляхів вдосконалення даної властивості та умов його реалізації в реальних життєвих та професійних ситуаціях.

Розвиваючі психологічні процедури, активізуючи внутрішні психологічні ресурси учнів старшого шкільного віку і включаючи механізми рефлексії, перетворюють процес формування професійної самосвідомості в цілеспрямовану, усвідомлену, особистісно значиму діяльність. В процесі формування професійної спрямованості у розумово відсталих учнів старших класів в умовах спеціальної школи окрім розвиваючої психологічної діагностики використовуються і традиційні методи.

Серед провідних методів профорієнтаційної роботи є бесіда. Вона дозволяє вчителю-дефектологу при викладі нового матеріалу спиратися на життєвий досвід учнів старших класів. Бесіда може поєднуватися з розповіддю і поясненнями.

До методів організації профорієнтаційної роботи може відноситься і лекція. Можливо передбачити невеликі лекції за темами: „Сучасний ринок і його вимоги до професіоналізму”, „Шляхи отримання професії”, „Внутрішній світ людини і можливості його пізнання” та ін.

При використанні пояснювально-ілюстративних методів (бесіда, розповідь, пояснення, лекція) доцільно застосовувати засоби наочності: таблиці, схеми, плакати, фотографії, фрагменти з кінофільмів і відеофільмів, комп’ютерні засоби. При включенні в план роботи демонстрації фільму важливо, щоб його зміст було органічно пов’язано з обговорюваною темою, наочно ілюструвало дію, процес, тобто підкріплювала словесну інформацію.

Професійну спрямованість у розумово відсталих учнів доцільно формувати за допомогою інформаційно-пошукових методів, до яких відносяться і методи організації дослідницької діяльності. Вони також сприяють формуванню пізнавальної активності старших школярів. Ці методи використовуються, наприклад, при складанні розгорнутої формули професійної діяльності. При вивченні, наприклад, теми „Класифікації професій” клас розбивається на групи за ознакою інтересу до певного типу професій: „людина – техніка”, „людина – природа”, „людина – людина”, „людина – знакова система”, „людина – художній образ”.

Методом організації профорієнтаційної роботи є метод спостереження. Він може використовуватися в процесі проведення екскурсій на підприємства, виставки, професійні училища, ліцеї, інші навчальні заклади і т.ін. Завдання таких спостережень – розвинути інтерес учнів до професійної діяльності різних фахівців, навчити їх аналізувати соціальні явища і т.ін.

Основною формою організації профорієнтаційної роботи у старших класах спеціальної школи є заняття (урок). Вчитель-дефектолог допомагає учням освоїти систему знань про закономірності, принципи, методи діагностики, розвитку образу „Я”, сприяє формуванню вміння обґрунтованого професійного самовизначення.

Важливою формою наочності ознайомлення розумово відсталих учнів із світом праці, системою професійної освіти є екскурсії. Проведення їх вчитель-дефектолог повинен спланувати заздалегідь, розробити систему конкретних завдань учням у вигляді питань, на яких вони повинні зосередити свою увагу в ході екскурсії. Екскурсії можуть бути проведені на різні підприємства, установи, в службу зайнятості населення, навчальні заклади
і т. ін.

Ще однією ефективною формою організації профорієнтаційної роботи є використання профорієнтаційних ігор та вправ. Дана форма організації носить ознайомчий і інформаційний характер, дозволяє моделювати перспективи професійного та особистісного розвитку в їх цілісності.

Цікаву й оригінальну гру „Порадник” пропонує Н. Пряжников. Учням роздаються бланки зі списком класу. Їх просять написати, яка професія є найбільш придатною для кожного з учнів (у тому числі і для себе). Після цього педагог збирає заповнені анкети і зачитує рекомендації, дані кожному з учнів.

Важливою перевагою гри є анонімність. Спостереження показали, що учні охоче включаються в обговорення проблем, пов’язаних з вибором професії, не соромляться висловити свою точку зору. Підлітків явно цікавить думка оточуючих про себе.

В процесі визначення професійної спрямованості, учнів старших класів поділяють на три нерівні групи:

– до першої групи (найчисленнішої) відносяться ті, чий професійний вибір збігається з побажаннями однокласників. При цьому учні одностайно рекомендують своєму однокласнику слідувати обраному ним шляху;

– друга група представлена старшокласниками, подання яких про себе розходиться з думкою однокласників. Останні звертають увагу на деякі особливості характеру й особистості свого однокласника, які або сумісні з обраною їм професією, або є важливою складові іншої професії.

Учениці, яка не обрала професію, однокласники наполегливо рекомендували заняття з лозоплетіння, так як вони звернули увагу на її терпіння, посидючість та хист до даного заняття.

Інша дівчинка дуже хотіла стати лікарем, про що відкрито говорила. Однак, на думку однолітків, властиві їй нетерпимість до чужого болю і недобре ставлення до оточуючих завадять їй стати хорошим лікарем. Однокласники рекомендували їй іншу сферу докладання „медичної спрямованості” – науково-дослідну;

– до третьої групи входять учні, яких однокласники бачать двірниками, прибиральницями (також називалися і інші подібні професії). Цікаво відзначити, що подібні рекомендації ніяк не пов'язані зі шкільними успіхами або неуспіхами цих учнів старших класів. Їх відкрито не люблять за грубість, невігластво, лінощі, неохайність.

У відомому сенсі зазначені обставини замінюють соціометричні обстеження. Унаслідок анонімності неможливо або важко здогадатися, хто і що написав. Однак, очевидно, що учням неприємно вислуховувати рекомендації стати двірником або викидайлом в клубі. Разом з тим, на основі гри „Порадник” є можливість спонукати учнів замислитися про ті риси їх особистості, на які явно чи неявно звернули увагу однокласники.

У профорієнтаційній роботі дефектолог може використовувати ще одну форму її організації, це спільна робота з учнями старших класів щодо складання та реалізації творчих проектів. Під проектом тут розуміється пошук аргументованих і доказових, іноді єдино правильних, рішень стосовно умов діяльності і вибраним цілям. При цьому сам вибір цілей часто буває важливою частиною проекту.

Мета профорієнтаційної роботи з розумово відсталими учнями:

– надання профорієнтаційної підтримки учням у процесі вибору профілю навчання та сфери майбутньої професійної діяльності;

– вироблення в учнів свідомого ставлення до праці, професійне самовизначення в умовах свободи вибору сфери діяльності відповідно до своїх можливостей, здібностей і з урахуванням вимог ринку праці.

Завданнями профорієнтаційної роботи з розумово відсталими учнями є:

1) Формування у розумово відсталих учнів установки на власну активність та самопізнання як основу професійного самовизначення та самоствердження.

2) Ознайомлення із світом професій, кон’юнктурою ринку праці, правилами вибору професії, своїми правами та обов’язками.

3) Забезпечення самопізнання та формування „образу Я”, як суб’єкта майбутньої професійної діяльності.

4) Формування умінь аналізу різних видів професійної діяльності.

5) Формування вміння співставляти “образ Я” з вимогами професій до особистості та кон’юктурою ринку праці.

6) Перевірка можливостей для самореалізації у різних видах професійної діяльності.

7) Забезпечення розвитку професійно важливих якостей особистості.

8) Виховування загальнолюдських та загально професійних якостей і розумних потреб.

9) Поглиблене вивчення навчальних і спеціальних предметів, до яких виявляється стійкий інтерес та здібності.

10) Зосередження уваги на формування професійно важливих якостей, необхідних до обраного виду професійної діяльності.

Організація процесу формування професійної спрямованості у розумово відсталих учнів старших класів в умовах спеціальної школи повинна передбачати наступні напрями роботи:

– здійснення контролю, корекції професійних планів, виявлення ступеня їхньої обґрунтованості;

– окреслення шляхів до самопідготовки до майбутньої професії, способів само діагностики, оцінка результатів досягнень;

– формування основ для соціально-професійної адаптації: розвиток норм, ціннісних орієнтацій, мотивів вибору професії;

– формування професійних інтересів;

– одержання несуперечливих відомостей щодо переваг, схильностей і можливостей учнів для розподілу їх за профілями навчання;

– забезпечення широкого діапазону варіативності профільного навчання за рахунок комплексних і нетрадиційних форм і методів, що застосовують на уроках та у виховній роботі елективних курсів;

– додаткова підтримка деяких груп учнів, щодо яких легко спрогнозувати труднощі у працевлаштуванні;

– вироблення гнучкої системи кооперації старшої школи з установами додаткової та професійної освіти, а також з підприємствами міста, регіону.

Організація процесу формування професійної спрямованості у розумово відсталих учнів старших класів повинна враховувати наступні аспекти системи профорієнтаційної роботи з підлітками зазначеної нозології:

1. Соціальний аспект, який полягає у формуванні ціннісних орієнтацій молоді в професійному самовизначенні, де робиться акцент на вивченні вимог до кваліфікації працівника тієї або іншої сфери.

2. Економічний аспект – це процес керування вибором професії молоді відповідно до потреб суспільства та можливостей особистості (вивчення ринку праці).

3. Психологічний аспект полягає у вивченні структури особистості, формуванні професійної спрямованості; педагогічний – пов’язаний із формуванням суспільно значущих мотивів вибору професії та професійних інтересів.

4. Медико-фізіологічний аспект передбачає такі основні завдання, як розробка критеріїв професійного відбору відповідно до стану здоров’я, а також вимог, які висуває професія до особистості кандидата.

Враховуючи психофізіологічні та вікові особливості розумово відсталих учнів, можна виділити такі етапи процесу формування професійної спрямованості в спеціальній школі:

– 1–4 класи: формування в молодших школярів ціннісного ставлення до праці, розуміння її ролі в житті людини й суспільства; розвиток інтересу до навчально-пізнавальної діяльності, заснованої на посильній практичній включеності в різні її види, у тому числі соціальну, трудову, ігрову, дослідницьку;

– 5–7 класи: розвиток у розумово відсталих учнів особистісного змісту в набутті пізнавального досвіду й інтересу до професійної діяльності; формування уявлення про власні інтереси й можливості (формування образу „Я”); набуття первісного досвіду в різних сферах соціально-професійної практики: техніці, мистецтві, медицині, сільському господарстві, економіці й культурі. Цьому сприяє виконання розумово відсталими учнями професійних спроб, які дозволяють їм співвіднести свої індивідуальні можливості з вимогами, що висуває професійна діяльність до людини;

– 8–9 класи: уточнення освітнього запиту під час позакласних занять та інших курсів на вибір; групове й індивідуальне консультування з метою виявлення та формування адекватного ухвалення рішення про вибір профілю навчання; формування освітнього запиту, що відповідає інтересам і здібностям, ціннісним орієнтирам;

– 9–10 класи: навчання дій із самопідготовки та саморозвитку; формування професійних якостей в обраному виді праці; корекція професійних планів, оцінювання готовності до обраної діяльності.

Розв’язання завдань профорієнтації здійснюється в різних видах діяльності розумово відсталих учнів (пізнавальній, суспільно корисній, комунікативній, ігровій, продуктивній праці). Із цією метою щорічно складаються шкільні й міські плани роботи із профорієнтації. Цей напрям простежується в плані кожного класного керівника (розділ „Профорієнтація”).

Однією зі складових системи профорієнтації з розумово відсталими дітьми, є діагностика професійної спрямованості учнів 7–9 класів, яку проводять психологи, а за їхньої відсутності – класний керівник.

Таким чином, представлений матеріал розкриває особливості організації, форми і методи процесу формування професійної спрямованості у розумово відсталих учнів старших класів в умовах спеціальної школи. Для того, щоб їх реалізація була ефективною і сприяла усвідомленому, адекватному вибору професії, корекційному педагогу необхідно побудувати всю роботу грамотно, з урахуванням всіх вимог і правил, які пред’являють форми і методи її організації. Необхідно також створити такі умови для учнів, які б сприяли самостійному вирішенню проблеми їх професійного самовизначення і вибору професії.