Стаття "Проблема творчої самореалізації особистості у процесі музичної діяльності"

Проблема творчої самореалізації особистості у процесі музичної діяльності

Виховання і розвиток людини як творчої, духовно-багатої особистості – актуальна задача суспільного розвитку, без її  вирішення не можна ліквідувати ту гостру нестачу творчих спеціалістів, яка виникла в період «застою», не можна вирішувати конкретні проблеми соціально-економічного і морально-психологічного перетворення.

Як зазначає Р.О.Пономарьова-Семенова, говорячи про творчу спрямованість підготовки майбутніх спеціалістів, потрібно мати на увазі, що «навчити творчості взагалі» неможливо, але можна і необхідно виховувати прихильність до творчої праці. В структурі діяльності можна розвивати наукову і професійну культуру майбутнього спеціаліста до певного рівня і майстерності. Можна і необхідно сформувати інтелектуальну, психологічну, моральну і естетичну готовність до творчої самореалізації. В цьому одна із основних задач творчого виховання.

Наявні дослідження окремих важливих аспектів означеної проблеми, творча самореалізація особистості в музичній діяльності, ще не достатньо повно розкрита в  сучасних наукових працях.

 У основі психологічних концепцій, які відносяться до феномену самореалізації людини, лежать потреби зростання, розвитку та самовдосконалення. «…Нам необхідна така людина, яка була відповідальна за себе і за свій розвиток, досконало знала саму себе, вміла усвідомлювати себе і свої вчинки, намагалася повністю реалізувати свій потенціал», писав В.І.Вернадський [67;11].

В.Михайлюк визначає самореалізацію як реалізацію особистістю своїх можливостей. Щоб створити умови для самореалізації й саморозвитку учнів через самоосвіту, потрібно передусім визначити потенційні можливості учнів їх інтереси та на основі цих знань пропонувати школярам цікаві й доступні завдання.

Чекальна А. під самореалізацією розуміє здійснення індивідуальних та особистісних можливостей людини у його творчій діяльності. Людина реалізовує власний потенціал, сукупність знань, умінь, навиків, інтуїцію, здібності, оскільки усвідомлює свою цінність, має мету діяльності та шляхи її здійснення.

 Саме в творчості виявляється унікальність потреби в пошуку – це потреба в постійній зміні самої людини. Справжня творчість сама себе стимулює і сама по собі є для людини нагородою.

Як писав В.Дружинин, ми живемо у світі продуктів творчої діяльності людей: відкриттів, витворів, художніх творів та літературних текстів, технічних засобів та інформаційних систем, правових актів та моральних норм. Здібність до творчості, перетворення природи, створення нової досі не існуючої реальності – можливо головна особливість, яка людину відрізняє від тварини.

На мою думку, головне завдання освітньо-виховних інститутів – створити такий моральний клімат, який сприяв би розвиткові творчої  активності суспільства взагалі і учнів зокрема.

Творча самореалізація особистості здійснюється через розвиток і вміння використовувати творчі здібності. На розвиток творчих здібностей школярів впливають багато чинників, особливе місце серед яких займають зміст освіти, форми організації, методи і прийоми навчання.

Досить вірогідно, що жити у суспільстві, яке постійно розвивається,  може тільки творча особистість, яка не боїться бути незавершеною, яка постійно готова до ризику розвитку, побудови себе і світі та здатна до творчої самореалізації.

Творчу самореалізацію ми розуміємо як здатність людини до пізнання свого образу світу, свого світосприйняття ( у слові, зображенні, музиці, дії тощо) та самого себе у цьому світі.

Творче самореалізація повинна стати провідною, важливою особливістю нової школи. Можна стверджувати, що готовність до творчої самореалізації – це стан, яких характеризується вмінням  самостійного активного оперування знаннями та навичками музично-творчої діяльності за систематичних, стійких, волових зусиль, спрямованих на досягнення певної мети; це усвідомлений пошук шляхів для вибору й реалізації відповідних варіативних засобів проектування музично-творчих дій.

Отже, сучасному суспільству потрібні люди, які здатні до самореалізації у світі ,який швидко змінюється. Для цього людина повинна вміти аналізувати проблеми, які виникають, встановлювати системні зв’язки, виявляти протиріччя, знаходити рішення, прогнозувати можливі варіанти розвитку рішень тощо, тобто мати якості творчої особистості. Але для того щоб виховати таку особистість, необхідна педагогіка, як система інтелектуального та психологічного розвитку, яка формує у особистості стійкі компоненти творчого стилю мислення

Творчий процес тренує та розвиває пам’ять, мислення, активність, спостережливість, логіку, інтуїцію. В музичній творчості провідна роль належить синтезу емоційного відгуку та мислення, абстрактного та конкретного мислення, творчої уяви та активності, вміння приймати швидке рішення та мислити аналітично.

У музичній педагогіці та психології є низка теоретичних та експериментальних робіт, де висловлюється висока оцінка виховному значенню творчості. Їх автори – відомі радянські вчені та педагоги: Б.Асафєв, Б.Яворський, Б.Тєплов, П.Блонський, Л.Вигодський, Н.Ветлугіна та інші.

Зазвичай на уроках музики у школі дитина приймає участь у трьох видах діяльності: хоровому співі, у слуханні музики та у вивченні музичної грамоти. Але, проявляючи себе в них , вона частіше усього залишається у рамках репродуктивного мислення.

Важливо на уроках музики створювати умови для активної самореалізації учнями себе у творчості для кожної дитини, незалежно від індивідуальних його можливостей. Усі школярі повинні відчувати радість творчості, бо з нею пов’язаний емоційний відгук на музику.

Виховання творчої всебічно розвиненої особистості – ось сучасне завдання нашої школи, сім’ї, суспільство в цілому. Кожен вчитель, вихователь, вчитель музики у школі повинен чітко уявляти собі свою роль  у цьому багатогранному  та складному процесі, розуміти виховні  та пізнавальні можливості музики, бачити шляхи найбільш ефективного її використання.

Для повноцінного сприймання музики повинна бути задіяна різна діяльність людської психіки. Мета полягає в тому, щоб у процесі музичних занять розвивати якості необхідні для творчої особистості,  - розвитку творчих здібностей, цілеспрямованої довільної уваги, пам’яті, уяви, активності ініціативності Розвиток уяви, асоціативного мислення, емоційності, чуттєвості та інших компонентів, які входять у структуру музичних здібностей, не виявляють абсолютно ізольованої сфери. Ці якості важливі для багатьох видів діяльності людини. По-друге, розвиток музичних здібностей, має велике значення саме по собі, тому-що збагачує особистість людини, ї духовне життя через відкриття перед  нею загадкового світу музики. Розвивати творчі здібності на уроках музики можливо, тому-що зміст уроку складає музичне мистецтво, яке діє не учнів більш безпосередньо та  емоційно. Важливою  специфічною особливістю музики як мистецтва є те, що вона володіє могутнім засобом для пробудження творчих сил через співпереживання змісту творів які сприймаються. Яким би простим не було завдання для учнів, воно передусім повинно викликати його естетичне відношення. Учень повинен розібратися у тому, як виразно звучить мелодія пісні, проспівана в залежності від змісту то легким, то більш насиченим , але завжди красивим звуком; як яскраво композитор зображує той чи інший настрій, створює той чи інший образ різним характером мелодії, супроводом, використанням виразних можливостей регістру, динаміки, темпу...При цьому важливо, щоб учні самі шукали відповіді на питання, чому композитор написав так, а не інакше, чому цю пісню потрібно співати саме таким звуком, з такими нюансами . Для виховання в учнів  вимогливого відношення до свого співу важливо вже з перших занять підводити до розуміння того, що хоча пісня створена композитором, але живе вона лише у виконанні, що виконання є теж творчістю. І більш того. У процесі занять учні починають розуміти, що слухання музики повинно бути творчим.

Духовний розвиток особистості на уроках мистецтва – це насамперед, осягнення вищих художніх цінностей, що закарбовані у великих творах мистецтва, це також формування потреби і здатності до активної художньо-творчої самореалізації. Спілкування з мистецтвом особливо ефективно впливає на розвиток усіх психічних процесів і здібностей.

 Музика має величезний потенціал через емоційну сферу впливати на людину, на її становлення, зростання, здатність до творчої самореалізації.

  Отже, спілкування з мистецтвом не лише збагачує особистість певними соціально-культурними знаннями, а й формує емоційний досвід людини. Результатом цієї взаємодії стає формування здатності краще пізнати й оцінити самого себе. Самопізнання, самореалізація – ці якості є необхідними характеристиками творчої особистості. Її формування – найголовніша мета соціально-виховного впливу музики.

Література

1.  Гурина В. Психологическая «пирамида потребностей» //Учитель.-2004. -№5. –С.42-45.
2. Дмитриева Л. Творческое развитие школьников на уроке музыки.// Музыкальное воспитание в школе. 1987.-№11.-С.96-111.
3. Кошелев В.И., Карпяк А.М. Творчество как условие формирования целостной личности// Наука. Релігія. Суспільство.-2004. -№2.-С138-141
4. Мєднікова Г. Адаптація та самореалізація особистості та роль мистецтва в цьому процесі // Вища школа. -2003. -№2-3. –С71-78
5. Теплова О.Ю. Формування готовності до творчої самореалізації майбутнього вчителя музики. -2005.(автореферат).
6. Черноиваненко Н. Формирование творческих способностей младших школьников в певческой деятельности.//Музыкальное воспитание в школе.-1986. - №14. –С.57-65.