Презентація "Українське кіно"

Українське кіно. Хитрик М. Я.

Фундатором українського кіно можна вважати Йосипа Тимченко. Ще за два роки до братів Люм’єр винахідник розробив апарат «кінескоп», придатний для кінознімання та кінопроєкції. 

1839 він здійснив перші кінозйомки — зафільмував вершників і метальників списів. Із 7 листопада до 20 грудня 1893 року в готелі «Франція» (Одеса) демонструвалися ці дві стрічки.

У вересні 1896 року в Харкові фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні — майже рік у рік з першим публічним кіносеансом у Парижі — Альфред Федецький влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі.

Одним з піонерів українського кінематографу був катеринославський кінооператор і кінорежисер Данило Сахненко. 1911 року в передмісті Катеринослава (в селищі Лоцманська Кам'янка) він зняв повнометражний німий фільм «Запорізька Січ», що вважається в Україні першим ігровим фільмом національного виробництва.

Основоположники українського кінематографу віддавали перевагу екранізації популярних українськи вистав: «Наталка Полтавка», «Наймичка», «Москаль - чарівник». Королевою екрану дореволюційного кіно ти часів була Віра Холодна.

Після утворення УНР на чолі з Павлом Скоропадським з’являється наказ Скоропадського про українізацію кіно. На основі цього наказу було утворено першу державну організацію в галузі кіно «Українафільм». На базі «Українафільм» почали розроблялися постановки фільмів «Брехня», «Чорна пантера», «Кармелюк». Достеменно не відомо, чи на студії завершилось виробництво розпочатих фільмів та чи хоч якийсь із них вийшов у прокат УНР.

За часів радянської окупації України відбувається потужне кіновиробництво, але російськомовних фільмів. Внаслідок русифікації України, до 1991 року український кінематограф поступово зник як масове явище. Ялтинська кіностудія більшу частину своєї історії присвятила російському кінематографові − вона була філією «Мосфільму», потім кіностудії ім. Горького, тут знімалася радянська класика: «Собака на сіні», «Людина-амфібія», «Кавказька полонянка», «Дама з собачкою», «Діти капітана Гранта», «Пірати ХХ століття», «Асса», «Острів скарбів», «Людина з бульвару Капуцинів» тощо.

«Собака на сіні»«Кавказька полонянка»«Людина - амфібія»

З 1919 року Народний комісаріат освіти новоствореної УСРР створює Всеукраїнський кінокомітет. У Києві випускається журнал про кіно «Живий журнал». Виникає жанр кіноагідки. Їх випускали Петро Чардинін, Аксель Лундін, Михайло Бонч -Томашевський. Петро Чардинін. Аксель Лундін. Михайло Бонч-Томашевський

13 березня 1922 року було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ). Ця організація монопольно очолила кіновиробництво, кінодистриб’юцію, кінопресу та кіноосвіту в Україні. ВУФКУ вдалося реконструювати одеське та ялтинське підприємства, а 1928 року ввести в дію київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. Довженка). Українське ігрове кіно 1920-х намагалося поєднати революційну тематику з традиційною для попереднього періоду мелодрамою та пригодницькими жанрами («Укразія» Петра Чардиніна; «Сумка дипкур'єра», «Ягідка кохання» Олександра Довженка). У цей час в Україні з'явилися також екранізації класичних творів національної літератури — «Тарас Трясило», «Микола Джеря», «Борислав сміється». У Одесі проходять зйомки багатьох фільмів, що ставили московські кінорежисери. У 1925 р. на екрани країни вийшов кінофільм Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін», що увійшов у десяток найкращих фільмів світового кінематографу і став візитною карткою Одеси.

Визначне місце у встановлені українського кіномистецтва відіграли фільми Олександра Довженка «Звенигора», «Арсенал», «Земля». Його творчість піднесла українській кінематограф до світового рівня. Стилістика, створена Довженком, поклала початок напряму, який визначають як «українське поетичне кіно».

«Звенигора» (1928)«Арсенал» (1929)«Земля» (1930)

У листопаді 1930 року ВУФКУ реорганізовано в «Українафільм», підпорядковане «Союзкіно». В цьому ж році з’являється, перший в УРСР, звуковий фільм − документальна стрічка Дзиги Вертова «Ентузіазм: Симфонія Донбасу».

Наприкінці 1930-х років режисери повертались до національно-історичної тематики: «Щорс» (1939) Олександр Довженко, «Богдан Хмельницький» (1941) Ігор Савченко. «Щорс» (1939)«Богдан Хмельницький» (1941)

Українські фільми 1945-1953 рр. підпорядковувались канонам «соціалістичного реалізму»: «Подвиг розвідника» (1947), «Тарас Шевченко» (1951).«Подвиг розвідника» (1947)«Тарас Шевченко» (1951)

У часи політичної «відлиги» другої половини 1950-х − поч. 60-х рр. стрімко зростає українська кінопродукція. З’являються фільми «Весна на Зарічній вулиці» (1959)  Марлен Хуцієв і Фелікс Миронер, «Спрага» (1959) Євген Ташков, «Іванна» (1960) Віктор Івченко, «Сон» (1964) Володимир Денисенко, «За двома зайцями» (1961)  Віктор Іванов.

Український кінематограф 1960-1970-х років, які поклали початок унікальному феномену «українське поетичне кіно» : «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова (1964),  «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка(1965),  «Камінний хрест» Леоніда Осики (1968), «Вірність» Петра Тодоровського (1965).

Після другого піднесення українського кіно настав період застою, знов відбувається русифікація українського кіно. Було знято російськомовні кінострічки: «В бій ідуть лише «старі»» (1972, Леонід Биков), «Зелений фургон» (1983, Олександр Павловський), «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, Станіслав Говорухін).

Разом із занепадом українського кіно відбувався розквіт українського неігрового кіно: «Мова тварин», «Сім кроків за обрій» Фелікса Соболєва. Успішним цей період був для українського анімаційного кіно: «Як козаки…» Володимир Дахно, «Чумацький шлях» Володимир Гончаров, «Пригоди капітана Врунгеля» Давид Черкаський.

У період «перебудови» у 1980-их роках українські кіностудії перестали знімати україномовні повнометражні фільми. З’являються російськомовні фільми гостро-соціальної тематики: «Астенічний синдром» Кіра Муратова (1989), «Бич Божий» Олег Фіалка (1988), «Розпад» Михайло Бєліков (1990).

В 1990-2000-х роках українські фільми практично не вироблялись. В цей період траплялись поодинокі випадки успішних російськомовних стрічок, де Україна була співвиробником.

Після Революції гідності почався період ренесансу україномовної культури. Починаючи з 2014 року в прокат вийшов фільм «Поводир». Найяскравішими українськими фільмами у 2018 році стали стрічки: «Скажене весілля», «Я, ти ,він, вона», «Dzidzio Перший раз».

Дякую за увагу!