Стаття "Профілактика булінгу в школі"

Топчій Олена Петрівна, соціальний педагог (спеціаліст) Дубовицької  загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Кролевецької районної ради Сумської області

ПРОФІЛАКТИКА БУЛІНГУ В ШКОЛІ

Актуальність дослідження. На сьогоднішній день надзвичайно гостро постає проблема агресивних проявів у міжособистісних стосунках учнівської молоді. Особливого розповсюдження набувають прояви систематичної, довготривалої агресії одних учнів по відношенню до інших, коли в ситуацію прояву агресії поступово «включається» всі учні.

Вивченням прояву систематичної та довготривалої агресії серед учнівської молоді («булінг») першими займалися скандинавські вчені. На початку 1980-х років ситуацію повторювальної та систематичної агресії між працівниками на робочих місцях досліджував шведський вчений Х.Лейман, котрий визначив це явище через поняття «мобінг». Учені з Великобританії, Австралії та Японії почали співпрацювати з дослідницькою групою Норвегії для вивчення явища булінгу у школах, а вчені з Німеччини, Франції, Угорщини, США і Австралії залучилися до співпраці з дослідницькою групою в Швеції, для дослідження мобінгу на робочих місцях. Оскільки майже одночасно досліджувати прояви систематичної та довготривалої агресії стали дві групи науковців, то було прийнято, що поняття «булінг» застосовується щодо шкільних ситуацій, а термін «мобінг» – щодо ситуацій на робочих місцях [2, 5].

Визначення проблеми. За даними Генпрокуратури та Держстату, щороку в нашій державі майже 2,5 тисячі дітей намагаються накласти на себе руки. Причиною 40% самогубств є булінг, який здійснюється над дитиною у школі. Це тривожні цифри особливо в той час, коли Україна переживає конфлікт, унаслідок якого 1,6 мільйона людей (з них 220 тисяч дітей) стали внутрішньо переміщеними особами.

Усе вище зазначене актуалізує профілактичну роботу з попередження насильства щодо дітей у закладах освіти. Зокрема, це стосується таких його проявів, як булінг, мобінг, кібербулінг.

Мета дослідження. Визначити причини шкільного булінгу та технології його профілактики у закладі освіти.

Прийнятність насилля в дитячому віці як способу вирішення проблеми переростає в сприйняття його за норму в дорослому житті. Такі висновки роблять експерти Українського інституту дослідження екстремізму у своїй доповіді «Стоп шкільний терор. Особливості цькувань у дитячому віці. Профілактика та протистояння боулінгу».

Автори доповіді наводять результати дослідження UNICEF, відповідно до якого кожна четверта дитина (24%) зазнала булінгу з боку однокласників протягом останніх трьох місяців. А 67% пережили прояви такого насильства.

Експерти, чи не найголовнішою проблемою, що стосується цькування в школі, називають розрив між поколіннями. Причинами цього є природна втрата монополії батьків на авторитет, посилення цінностей індивідуалізму в суспільстві, який витісняє на другий план цінності сім’ї, та розвиток інформаційних технологій, що дозволяє дітям самостійно отримувати необхідну інформацію.

Саме через цей розрив у комунікації поколінь 48% дітей, відповідно до того ж опитування UNICEF, ніколи не розповідали про випадки насилля в школі. А 25% – говорили про це не з дорослими, а з другом, братом чи сестрою. З тих, хто мовчать, 40% соромляться про це говорити, а 22% заявили, що це нормальне явище.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2016 році Україна посіла 9 місце із 42 досліджуваних країн за кількістю постраждалих від цькування. Опитування ВООЗ показало, що випадків цькування серед              11-річних більше, ніж серед 15-річних. Та в Українському інституті дослідження екстремізму вважають, що в старшому віці розповсюдженим стає психологічне насильство [3, с.4]

Види булінгу можна об’єднати в групи вербального, фізичного та емоційного (соціального) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу. 70% знущання відбувається вербально: принизливі обзивання, дошкуляння,  жорстока критика, плямування репутації, висміювання, агресивні зауваження, записки з погрозами застосування насилля, поширення неправдивих обвинувачень, ворожих чуток та пліток. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим та непокараним, однак образи не залишаються безслідними для «об’єкта» приниження.

 Фізичне насильство найбільш помітне, однак складає менше третини випадків булінгу (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження та знищення одягу та особистих речей жертви, а також погляди, жести, образливі рухи тіла та міміки обличчя).

Найскладніше зовні помітити емоційне (соціальне) знущання – систематичне приниження почуття гідності потерпілого шляхом ігнорування, ізоляції, уникання, виключення.

Жертви можуть і не знати про чутки, що про них ходять, однак страждають від їх наслідків. Ці методи частіше використовуються дівчатами для навмисного відчуження жертви або руйнування дружніх стосунків. Маніпуляції, залякування, шантаж – це та зброя, яку застосовують до жертви з метою її соціального виключення. Кривдник витрачає багато енергії для підтримки своєї позиції, статусу, влади, контролю, але ніяк не для побудови дружніх стосунків.

 Інтернет та сучасні технології – вільний простір для кібербулінгу. Діти створюють веб-сторінки та сайти, де можуть вільно спілкуватися, коментувати, ображаючи інших, поширювати плітки, фотографії особистого характеру та іншу інформацію; також кривдники відсилають електронні листи та повідомлення своїм жертвам, у яких їх всіляко принижують. У такому просторі не існує жодних захисних для жертви бар’єрів – ані часових, ані просторових, тому швидко, лише натисканням кнопки, образлива інформація поширюється серед тисяч людей. Дослідники встановили, що кожна сімнадцята дитина у віці 10–17 років зазнає знущань через Інтернет, причому близько однієї третини з цього числа вважають такі інциденти надзвичайно образливими та принизливими.

Існує багато причин, чому деякі діти здійснюють булінг. Найчастіше виділяють такі причини: помилкове уявлення про те, що агресивна поведінка допустима; бажання завоювати авторитет в очах друзів та однолітків; бажання привернути увагу впливових дорослих; нудьга, здирство, компенсації за невдачі в навчанні чи громадському житті; через тиск батьків, через жорстоке поводження батьків та відсутність їхньої уваги до дитини. Часто діти вважають знущання способом стати популярними, керувати та мати вплив на інших, привернути увагу, змусити інших їх боятися. Інші просто заздрять тим дітям, над ким знущаються, а деякі навіть не усвідомлюють почуттів жертви та обсяг шкоди від їхньої поведінки. Однак наголошується, що булінговій поведінці діти навчаються, тобто, якби вони не бачили б моделей жорстокої поведінки серед дорослих, по телебаченню тощо, то таких загрозливих масштабів булінгу можна було б уникнути.

Жертви булінгу зазнають чимало страждань,  окрім збентеження та образи на кривдників чи спостерігачів. Часто вони відчувають психологічне та фізичне виснаження чи приниження, пропускають заняття, не можуть сконцентруватися на шкільних заняттях. Жертви мають низьку самоповагу, впевненість в собі та відчуття безпеки, а їхня віктимізація часто призводить до депресії,  самотності та суїцидальних думок, причому ці наслідки можуть проявлятися протягом багатьох років, тому чим швидше буде покладений край знущанням, тим краще у довгостроковій перспективі для жертви. Академічна успішність потерпілих від булінгу, безперечно, також зазнає змін (оцінки погіршуються, частішають пропуски занять, бракує концентрування на навчанні) [7].

Зважаючи на вище зазначене, особливого значення сьогодні набуває питання пошуку ефективних підходів до організації безпечного навчального процесу. З метою подолання булінгу, а також забезпечення гармонійних взаємовідносин та сприятливого психологічного мікроклімату у закладі освіти психологам, педагогам, соціальним педагогам необхідно володіти технологіями профілактики булінгу.

Профілактика булінгу в школі може бути реалізована на особистісному, груповому, загальношкільному та соціальному рівнях. З метою попередження явища булінгу в освітніх закладах є доцільним впровадження ряду профілактичних технологій, зокрема:

– Медіації;

– Медіації ровесників;

– Техніки «Коло»;

– Технології «Педагогічне переживання»;

– Служб порятунку;

– Телефона довіри;

– Програм профілактики булінгу [ 1, с.178].

З метою попередження насильства та протидії булінгу в шкільному середовищі, педагогам, і в першу чергу класним керівникам необхідно стежити за груповою динамікою класу, щоб вчасно виявляти випадки булінгу та реагувати на них. Налагодження довірливих стосунків з дитиною сприятиме можливості заохочувати її розповідати про свої проблеми класному керівнику, практичному психологу або соціальному педагогу, а також своїм батькам. Важливо, щоб розмова була спокійною і виваженою, що дозволить знизити рівень тривожності та агресивності у дітей та дорослих.

Для здійснення превентивної діяльності та вирішення ситуації насильства чи булінгу важливо застосовувати командний підхід (класний керівник, практичний психолог, соціальний педагог, інші спеціалісти за потребою), працювати не лише з дитиною, яка стала жертвою, чи з переслідувачем, але й з усім класом.

Важливо знайти нові підходи до взаємодії з учнями та їхніми батьками. У цьому можуть допомогти різні профілактичні програми навчання учнів та дорослих (у т.ч. і педагогічних працівників) новим формам поведінки, виховання стресостійкості особистості, здатної самостійно, ефективно і відповідально будувати своє життя. Головна перевага таких програм – це формування відповідальності людини і громади за власну поведінку і поведінку інших, готовність прийти на допомогу, розв’язати конфлікт. Профілактичні програми, призначені для проведення групових занять з учнями та дорослими, можуть включати групові заняття з розвитку комунікативних навичок, профілактики асоціальної поведінки з основами правових знань, а також заняття, спрямовані на допомогу в досягненні позитивних життєвих цілей тощо.

Однією з таких програм є програма тренінгових занять «Не смійся з мене», спрямована на профілактику булінгу в школі. Метою програми є профілактика та корекція нетолерантної, агресивної, насильницької поведінки, створення атмосфери уваги, співчуття і співпраці у дитячому колективі. Основою програми «Не смійся з мене» є теза про те, що діти найкраще засвоюють інформацію тоді, коли їх активно залучають до процесу навчання. Успіх цього підходу полягає у виробленні основи для підтримки характерних рис, притаманних різним переживанням – ризикові, веселощам, груповій роботі, спілкуванню [ 4, с.4 ].

Програма тренінгових занять «Не смійся з мене» призначена для дітей підліткового та юнацького віку. Когнітивно-поведінковий підхід покладено в методологію тренінгових занять програми. Він будується на уявленні про те, що поведінка людини визначається зовнішніми і внутрішніми факторами. У поведінковому підході значну роль відіграє вироблення необхідних поведінкових навичок. При цьому наголошується на значущості стійких характеристик особистості, таких як мотивація, установки й переконання, для формування певного типу поведінки.

Ґрунтуючись на цьому підході, в програмі тренінгових занять реалізуються базові методологічні принципи зміни поведінки, які передбачають обов’язкове включення до тренінгових занять трьох компонентів: інформаційного; мотиваційного; поведінкового.

Висновки

Отже, важливою умовою профілактики булінгу є комплексний підхід з ураховуванням специфіки конкретного закладу. Тільки за таких умов можливо  створити середовище, де зменшується ймовірність виникнення насильницьких стосунків між учасниками освітнього процесу і підвищується здатність ефективно запобігати конфліктним ситуаціям, конструктивно реагувати на них.

Список використаних джерел

1. До питання психопрофілактики насилля в шкільному середовищі /Марценюк М.О.//Національний вісник Херсонського національного університету. Сер.: Психологічні науки, 2017. – с. 175-180.

2. Лушпай Л.І. Булінг як соціально-педагогічна проблема та шляхи її вирішення (на прикладі досвіду середніх загальноосвітніх шкіл Великої Британії). – Київ, 2010.– с.126-131.

3. Мирний М. «Як булінг впливає на всіх дітей у класі» //humanrights.org.ua/material/buling.

4.  Не смійся з мене: просвітньо-профілактична програма тренінгових занять: Навч. метод. посібник/Авт. Лора Паркер Роерден, заг. ред. Лях Т. Л. – К.:УМСА,2013. – 100 с.

5. Шкільний булінг як соціально-психологічний феномен./Губко А.А.//Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер.: Психологічні науки. Тематичні серії, 2013. – с. 46-50.

6. Електронні ресурси:

http://kodwa.com.ua/mobing-v-shkoli-yak-dopomogti-ditini-podolati-agresiyu-v-klasi.html.

7.http://zineevich.blogspot.com/2015/12/blog-post_7.html

Слухач  ______________  О.Топчій                 №0679412444

Керівник _____________ І. Марухина

Дата захисту _______________

Термін навчання  10.09 – 19.10. 2018