23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

Стаття «Психолінгвістичний підхід до вивчення дієслова в основній школі»

Про матеріал

На меті наукової розвідки стоїть аналіз психолінгвістичних основ вивчення дієслова учнями основної школи.

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю визначення теоретичних основзародження внутрішньої мотивації, формування пізнавального інтересу молодших підлітків, а також вироблення методики, яка забезпечить ефективність засвоєння теми «Дієслово» і сприятиме формуванню пізнавальної активності учнів.

Перегляд файлу

Вчитель української мови та літератури,

практичний психолог І категорії

Криворізької загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів № 65

Москалюк Дар’я Юріївна

 

ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ

ДІЄСЛОВА В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

Вивчення дієслова як частини мови є одним із завдань середньої ланки навчання української мови в школі.

Засвоєння дієслова молодшими підлітками забезпечує розвиток комунікативних умінь, вивчення найголовніших орфоепічних, орфографічних та пунктуаційних правил української літературної мови; збагачує словниковий запас й удосконалює граматичний лад усного і писемного мовлення школярів; виробляє вміння зв’язко висловлювати свої думки в усній і писемній формах, виховує культуру мовленнєвого спілкування; навчає контролювати правильність і доцільність своїх висловлювань, робити самостійні висновки; розвиває у дітей важливі мислительні операції.

Якість вивчення дієслова учнями основної школи зумовлена багатьма чинниками. Рівень методичної роботи, кваліфікація вчителя, стиль викладання і загальна атмосфера шкільного життя – усе це великою мірою впливає на навчально-виховний процес. Проте навіть найзразковіша організація діяльності вчителя, усі його прагнення навчити учнів приречені на невдачу, якщо учні байдужі до вивчення української мови, коли фактичні знання не збуджують їхньої фантазії, не впливають на почуття, не викликають радості пізнання. Тому однією з центральних проблем навчання і виховання особистості школяра є формування у нього відповідних стимулів, потреб і мотивів, які б спонукали його до навчання.

Формування умінь і бажання вчитись залежить від рівня розвитку пізнавального інтересу у дитини. Адже пізнавальний інтерес – це велика рушійна сила, яка відкриває розум і серце дитини для благотворного впливу науки. Завдяки інтересу дитяча думка послідовно проникає в суть явища, наполегливо відшукує зв’язки, і, долаючи труднощі та перешкоди, досягає радісного осяяння, коли невідоме відкривається в усій логічній цілісності і красі. Здобута ціною активної праці і творчих зусиль, поєднана з особистим життєвим досвідом, істина у свідомості школяра перетворюється у власне переконання. А це означає, що досягнуто основної мети навчання: не тільки збагатився знаннями учень, а й розвивається і формується його особистість.

З огляду на сказане, актуальність нашого дослідження обумовлена необхідністю визначення теоретичних основ зародження внутрішньої мотивації, формування пізнавального інтересу молодших підлітків, а також вироблення методики, яка забезпечить ефективність засвоєння теми «Дієслово» і сприятиме формуванню пізнавальної активності учнів.

Об’єкт дослідження: процес вивчення дієслова в основній школі.

Предмет дослідження: методичне забезпечення даного процесу.

Метою роботи є аналіз психолінгвістичних основ вивчення дієслова учнями основної школи.

Завдання:

1. Проаналізувати лінгво-дидактичні підходи до вивчення дієслова в основній школі;

2. З’ясувати основні положення системи вивчення дієслова;

3. Визначити основні елементи мотивації навчальної діяльності молодших підлітків на уроках української мови;

4. Провести дослідження з метою визначення рівня засвоєння граматичних категорій дієслова та його залежності від рівня розвитку пізнавального інтересу.

У процесі роботи використовувались теоретичні, емпіричні та аналітико-описові методи дослідження.

Мотиваційному аспектові вивчення української мови останнім часом приділяється чимало уваги в психологічній та методичній літературі. Питання мотивації навчальної діяльності є предметом педагогічних і психологічних досліджень, які здійснювали О.М. Леонтьєв, А.К. Макаров,    А. Маслоу, М.В. Матюхіна, С.Л. Рубінштейн, Л.С. Славіна та ін. Наукових праць узагальнюючого характеру, спеціально присвячених проблемі мотивації вивчення української мови, зокрема, дієслова, майже немає. Це пояснюється складністю самого процесу вивчення цієї частини мови. Важко дістати повні і точні дані про залежність тих явищ, які досліджуються, передбачити характер впливу всіх факторів на мотивацію в процесі вивчення дієслова.

Апробація та впровадження результатів кваліфікаційної роботи в практику здійснювались в процесі викладання української мови та літератури в основній школі (5-6 класи) у Криворізькій загальноосвітній шкоі І-ІІІ ступенів № 65.

Матеріали та висновки можуть бути використані вчителями основної школи та студентами–практикантами під час проходження педагогічної практики в школі.

Психологічні особливості мотивації навчальної діяльності учнів молодшого підліткового віку.

Молодший підлітковий вік (10-15 років) – складний відповідальний період становлення особистості (за Л. І. Божович, це період другого народження особистості), в якому формується соціальна спрямованість і моральна свідомість: моральні погляди, судження, оцінки, уявлення про норми поведінки, запозичені у дорослих [12]. Важливі зміни відбуваються у мотиваційній сфері: потреба в самоповазі, в самоствердженні, у визнанні товаришів, у позитивному ставленні з боку друзів. Проте для підлітка характерна й відмова від поставленої мети всупереч її об'єктивній значущості, бо воля ще слабка. Підлітки частіше діють за найбільш сильним мотивом, власною ж поведінкою вони ще не володіють, і самі визнають відсутність у себе вольових якостей. Вміння виявляти і враховувати мотиви учіння створює великі можливості в удосконаленні навчального процесу. Молодший підлітковий вік має великі резерви формування мотиваційної сфери учіння.

Пізнавальний інтерес як провідний мотив навчальної діяльності на уроках української мови в основній школі.

Найціннішим мотивом навчальної діяльності учнів є пізнавальний інтерес.

За даними психологічних досліджень (О.М. Леонтьєв, Л.І. Божович, В.М. Мясіщев, Н.Г. Морозов, Л.С. Славіна) пізнавальний інтерес як сильний мотив учіння, який добуваючи із зовнішнього світу для себе «будівельний матеріал» (Л.С. Рубінштейн), поступово генералізуючись у певних вихідних ситуаціях, стає стійким утворенням самої особистості, сильною спонукальною силою її діяльності. На відміну від незрозумілих і неусвідомлених потягів, бажань пізнавальний інтерес завжди має свій предмет, в якому ясно і чітко виражена спрямованість на визначену предметну область, до більш глибокого пізнання, якої прагне школяр.

Як мотив пізнавальний інтерес має ряд переваг над іншими мотивами, які можуть існувати разом або поряд з ним (мотив самоствердження, прагнення бути в колективі тощо):

― Він фігурує серед інших мотивів учіння учнів як мотив, якому надають перевагу;

― У ньому суміщається план «знаних» і «реальних» мотивів                 (О.М. Леонтьєв).

Конкретним проявом соціальних мотивів в житті школяра є його прагнення бути в колективі. Але цей мотив в реальних умовах може бути не тільки з позитивним, але і з негативним знаком по відношенню до пізнавальної діяльності.

За результатами психодіагностичних досліджень із вивчення мотивації, а саме: модифікований варіант анкети шкільної мотивації Н.Г. Лусканової (Додаток 1), методика «Націленість на набуття знань чи отримання оцінки» Є.П. Ільїна, Н.А. Курдюкової (Додаток 2) у паралелі 6-их класів (Додаток 1), що навчаються за педагогічною технологією «РОСТОК» та за загальноосвітньою навчальною програмою, можна зробити висновок про те, що у 90,9% (А-клас) та у 55,5% (Б-клас) респондентів провідним є внутрішній мотив до навчання, тобто переважна більшість учнів кожного класу відрізняється наявністю високих пізнавальних мотивів (хоча показники досліджуваного явища між класами і коливаються), 94% і 88% респондентів відповідно демонструють стійку орієнтацію на отримання знань, прагнення успішно виконувати всі вимоги школи. Вони дуже чітко виконують вказівки вчителя, відповідальні і сумлінні, хворобливо переживають незадавілні оцінки та зауваження педагога.

Лінгво-дидактичні підходи до вивчення дієслова в основній школі

Взаємопов’язане вивчення компонентів мовної системи – одна із визначальних умов шкільного навчання.

Історія розвитку школи свідчить про те, що коли одній із сторін мови приділяється в школі більше уваги або будь-яка сторона ізолюється із загальної системи роботи з мови, то навчання не буде оптимально результативним і виникає необхідність його перебудови.

Сьогодні особливої уваги набули обґрунтування відображення в програмах та реалізація в навчально-методичних комплексах ідеї міжрівневих мовних зв’язків. У сучасній лінгвістичній науці визначено п’ять основних рівнів мови: фонетико-фонематичний (фонологічний), лексико-семантичний, словотвірний, морфемно-морфологічний і синтаксичний. Діалектична єдність існуючих сторін (рівнів) мови виражається в її комунікативній функції, де кожен із названий мовних компонентів органічно взаємопов’язаний з іншим.

Шляхи практичної реалізації запропонованої системи вивчення дієслова в основній школі

Продемонструю на прикладі §32 з підручника за редакцією Бєляєва О.М. «Правопис не з дієсловами».

Ця тема починається із зіставлення того ж правила у російській мові, надається таблиця-схема, у якій наочно показано, коли можна писати не окремо, а коли – разом.

На прикладі декількох схем наочно учні бачать потрібні для засвоєння правила і далі вже вміють розрізняти випадки вживання. Перша практична вправа одразу ж закріплює їхні знання, пропонуючи розкрити дужки і написати правильно. Перша вправа є усною. Наступна вправа вже пропонує той самий тип завдання, але вже письмово.

Третя вправа окрім стандартного завдання пропонує учням самі прислів’я – задіює та актуалізує їхні знання з української літератури.

Логічно завершуючи параграф, пропонується цілком самостійна робота учнів – така як складання речень безпосередньо учнями на повторення та розроблення знань з цієї теми.

Проведені теоретико-практичні дослідження і описані результати кваліфікаційної роботи дозволяють сформулювати наступні висновки:

1. Дієслово − досить складна граматична одиниця, тому вивченню цієї частини мови, її форм і правопису в основній школі приділяєься особлива увага.

2. Вивчення формальних ознак дієслова поглиблює знання учнів про значення цієї частини мови, сприяє розвитку абстрактного мислення. Системна робота над правилами літературної вимови і написання дає змогу виробити в учнів міцні орфоепічні та орфографічні навички.

3. Застосування запропонованих методичних рекомендацій до проведення уроків української мови при вивченні розділу «Дієслово», з урахуванням індивідуальних можливостей учнів, передбачає успішну, цілеспрямовану і творчу побудову навчального процесу в основній школі.

6. Якість вивчення дієслова як частини мови у значній мірі залежить від мотивації навчальної діяльності учня.

7. Пізнавальний інтерес є найціннішим і найефективнішим мотивом навчальної діяльності учнів на уроці української мови.

8. За результатами психодіагностичних досліджень із вивчення мотивації у паралелі 6-их класів Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 65 провідним і пріоритетним виступає внутрішній мотив до навчання, тобто переважна більшість учнів кожного класу відрізняється наявністю високих пізнавальних мотивів (хоча показники досліджуваного явища між класами і коливаються), прагненням успішно виконувати всі вимоги школи. Вони дуже чітко виконують вказівки вчителя, відповідальні і сумлінні.

Отже, завдання дослідження психолінгвістичного підходу до вивчення дієслова в основній школі реалізовані. Гіпотеза, яка припускає, що ефективне вивчення дієслова тісно пов'язане з наявністю у школярів навчально-пізнавальних мотивів, знайшла своє підтвердження.

Результати психодіагностичного дослідження груп мотивів відносно навчальної діяльності за модифікованим варіантом анкети шкільної мотивації Н.Г. Лусканової, у паралелі 6-их класів Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 65:

 

 

 

 

 

 

Результати психодіагностичного дослідження за методикою «Націленість на набуття знань чи отримання оцінки» Є.П. Ільїна,                Н.А. Курдюкової у паралелі 6-их класів Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 65:

 

 

docx
Додано
27 червня 2018
Переглядів
168
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку