Стаття "Роль уроків історії у формуванні патріотичних цінностей та національної ідентичності у старшокласників"

Дурдука Ольга

студентка Ⅳ курсу кафедри східноєвропейської історії

Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Науковий керівник: канд. іст. наук

доц. О. В. Дяченко

РОЛЬ УРОКІВ ІСТОРІЇ У ФОРМУВАННІ ПАТРІОТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У СТАРШОКЛАСНИКІВ

Постановка проблеми. Проблема формування національно-історичної свідомості та виховання патріотизму стає особливо актуальною в наш час. У зв’язку з загрозою денаціоналізації та втрати державної незалежності виникає необхідність переосмислення національного самоусвідомлення та впровадження системних заходів для підвищення патріотичного виховання молоді. Це сприятиме формуванню нового покоління українців, які цінують свої національні та європейські цінності.

Тому зараз особливо важливо впроваджувати нові методи та підходи до формування патріотизму як почуття та як базової якості особистості. При цьому слід пам'ятати, що Україна має велику та славетну культуру й історію, що є потужним джерелом та стійкою основою для виховання дітей та молоді.

Мета даного дослідження полягає у вивченні впливу уроків історії на формування патріотичних цінностей та національної ідентичності учнів. Це дослідження спрямоване на аналіз та оцінку ефективності педагогічних методів, використовуваних на уроках історії, у вихованні глибокого розуміння та поваги до власної історії, культури й традицій. Крім того, метою є виявлення можливостей оптимізації навчального процесу щодо підвищення рівня патріотичної свідомості та національної гордості серед учнів, що сприятиме створенню гармонійного та стійкого суспільства.

Аналіз основних досліджень. Аналізуючи основні дослідження в галузі національно-патріотичного виховання, виявляється, що ця тема є надзвичайно актуальною та отримала велику увагу вітчизняних та зарубіжних дослідників. Праці таких педагогів-класиків, як А. Макаренко, В. Сухомлинський, Г. Ващенко, Г. Сковорода, К. Ушинський, О. Духнович та інші, проливають світло на проблему виховання свідомої особистості, поваги до Батьківщини, громадянина та патріота своєї країни. Хоча їхні праці можливо не вирішують усі актуальні питання національно-патріотичного виховання в сучасному світі, вони створюють вагому базу та прокладають шляхи вирішення цієї проблеми з урахуванням сучасних реалій.

Особливості патріотичного, громадянського та національного виховання в наш час, а також їх взаємозв'язок і взаємовплив представлено в дослідженнях Н. Бондаренко [1], В. Ващенко [2], В. Гнатюк [3], Г. Байкєніч  [7], М. Качура [8], В. Сухомлинського [15], С. Гончаренко [16] та інших. Також роботи В. Снагощенко, О. Головача [14], Г. Байкєніч, О. Охрімчук [7] та інших досліджують національно-патріотичне виховання через призму українських традицій.

При проведенні даного дослідження ми також скористалися «Науково-допоміжним бібліографічним покажчиком», метою якого є систематизація документів, присвячених питанням національно-патріотичного виховання в освітньому просторі України [13]. Хронологічні рамки добору матеріалів у цьому покажчику – 2014-2018 роки. У ньому міститься нормативно-правова база з досліджуваного питання, матеріали, що свідчать про наукову розробку проблеми національно-патріотичного виховання, а також доробок освітян щодо виховання громадянина-патріота в різних закладах освіти, а також у творчій спадщині видатних постатей України.

Таким чином, аналіз наукових досліджень та педагогічної практики свідчить про необхідність подальшого вивчення та удосконалення методів національно-патріотичного виховання, що має велике значення для формування патріотичних цінностей та національної ідентичності сучасного українського суспільства.

Виклад основного матеріалу. У контексті російсько-української війни важливою стає задача працівників загальноосвітніх закладів провести ряд заходів, спрямованих на посилення національно-патріотичного виховання серед дітей та молоді. Ці заходи мають відігравати ключову роль у формуванні «нового» генотипу українця, який би відзначався відданістю своїй країні, патріотизмом та оснований на національних і європейських цінностях [10, с. 8]. Одночасно, формування цінностей та громадянської самосвідомості у школярів повинне відбуватися через вивчення історичних фактів про героїчну та відважну боротьбу українського народу протягом усієї його історії.

Слід приділяти особливу увагу ролі визначних постатей і подій в історії, які відіграли ключову роль у становленні української державності [11]. Це допомагає учням краще зрозуміти значення національної ідентичності та гордості за свою країну.

Сучасна українська школа ставить перед собою не лише завдання забезпечити учнів міцними знаннями основних наукових дисциплін, але й формувати в них особистість, яка була б носієм національної свідомості, вихованою на загальнолюдських та національних цінностях. Відповідно до пояснювальної записки до навчальної програми з історії України, навчання історії має сприяти розвитку та соціалізації учнів, формуванню їх національної самосвідомості, загальної культури та світоглядних орієнтирів в умовах сучасних глобальних викликів [5; 6].

Отже, в контексті сучасних викликів та потреб, освітяни мають величезну відповідальність забезпечити національно-патріотичне виховання молодого покоління, яке є важливою передумовою становлення гідного та свідомого громадянина України.

Основними завданнями розвитку патріотизму на уроках історії можуть бути такі:

1. Стимулювання інтересу до вивчення історії країни. Щоб досягти цього, учителеві потрібно вміти на уроках подати матеріал у захоплюючій формі, використовувати цікаві факти, історичні артефакти, відео- та аудіоматеріали для залучення уваги учнів.

2. Розкриття історичних подвигів та досягнень. Вивчення історичних подій, які відображають героїзм та відданість нації, сприяє формуванню патріотичних почуттів серед учнів.

3. На уроках має бути аналіз історичних викликів та перешкод. Розгляд аспектів історії, пов'язаних з подоланням випробувань та ворогів країни, допомагає учням розуміти значення єдності та спільної дії.

4. Поглиблення розуміння культурного та історичного спадку. Вивчення традицій, обрядів, архітектури та мистецтва сприяє формуванню гордості за власну культуру та спадок попередніх поколінь.

5. Розвиток критичного мислення. Використання аналітичних методів при розгляді історичних подій допомагає учням розуміти причинно-наслідкові зв'язки та власність до усвідомлення значення історії для сучасності.

6. Виховання поваги до різноманітності. Подання різноманітних поглядів на історичні події та розвиток учнівської здатності розуміти та приймати різні культурні та історичні перспективи.

Ці завдання спрямовані на формування глибокого розуміння та поваги до власної країни, її історії, культури та традицій, що становить основу патріотичного виховання на уроках історії.

Метою національно-патріотичного виховання є не лише вирощування почуття патріотизму серед молодого покоління, але й формування їх особистості на основі цінностей духовності, моралі та толерантності. Ця важлива мета передбачає створення умов для комплексного розвитку молоді, який охоплює її інтелектуальну, культурну та фізичну сфери, а також сприяє розвитку її науково-технічного та творчого потенціалу [9].

Подальшими завданнями на шляху досягнення цієї мети є створення сприятливого середовища для розвитку молоді, яке б сприяло поглибленню знань, розширенню культурного світогляду та підтримці фізичного здоров'я [1]. Також важливо забезпечити ефективну роботу центрів патріотичного виховання молоді, які стануть місцями зустрічі для молоді, де вони матимуть змогу активно взаємодіяти, обмінюватися ідеями та розвивати свої національні та громадянські цінності.

Такий підхід сприятиме створенню української молоді, яка буде пишитися своєю країною, знаходити себе в її історії та культурі, та бути активними учасниками будівництва сучасної нації.

В.О. Сухомлинський підкреслював, що «патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яке проникає в усе, що пізнається, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується…» [15, с. 150]. Вчитель історії засобом свого предмета проектує людину, виховує на своїх уроках юного патріота, формує патріотичні почуття і переконання на історичних прикладах, спрямовує до «…рухів і поривів духу…» [15, с. 151]. У світлі слів видатного педагога В.О. Сухомлинського стає очевидним, що патріотичне виховання є не лише окремим аспектом освіти, але й ключовою складовою духовного розвитку особистості. Вчитель історії, керуючись цією ідеєю, не лише передає знання про минуле, а й формує майбутнє, виховуючи на своїх уроках справжніх патріотів, які розуміють і цінують свою країну, спираючись на історичні приклади та вчинки предків. Такий підхід дає можливість створити учнів, які здатні взяти на себе відповідальність за майбутнє своєї країни та активно долучитися до її будівництва.

Дослідники визначили критерії, які дозволяють класифікувати рівні патріотизму, щоб краще розуміти його вияви учнів:

Високий рівень. Учень проявляє зацікавленість історією та культурою своєї Батьківщини. Він пишається її досягненнями та проявляє бережливе ставлення до національних цінностей та культурних традицій. У своїй поведінці він припиняє нешанобливе ставлення до національних багатств та культури.

Середній рівень. Учень також цікавиться історією та культурою своєї країни і пишається нею, хоча його зацікавлення може бути меншим у порівнянні з високим рівнем.

Низький рівень. Учню мало цікава історія своєї Батьківщини. Він виконує історико-патріотичну роботу лише при спонуканні і під контролем, демонструючи байдужість до національних аспектів свого оточення [14, с. 28].

Кожен урок історії України може стати моментом формування патріотичних почуттів та громадянської свідомості учнів. Вчителі історії мають велику відповідальність перед нацією в цьому процесі.  Кожен викладач історії повинен свідомо брати на себе цю відповідальність та мати за мету зробити кожен урок та позаурочну роботу цікавими та пізнавальними [12]. Метою вчителя історії має бути  сприяння розвитку демократичних цінностей та патріотизму серед учнів. Шляхом вивчення історії України та ключових подій її минулого, учитель повинен надавати учням можливість краще зрозуміти сутність та цінність своєї держави, а також підтримувати їхнє бажання прикладати зусилля до будівництва демократичного суспільства.

Патріотичне виховання є невід'ємною складовою діяльності, спрямованою на розвиток почуття патріотизму, поваги до рідної землі, культури та традицій вихованців. Цей процес передбачає не лише виховання любові до Батьківщини, але й формування національної самосвідомості та гідності, а також почуття відповідальності за майбутнє країни [11]. Патріотичне виховання в контексті методики викладання історії у школі стає невід'ємною складовою формування патріотичних почуттів учнів. Ця методика спрямована на активне залучення школярів до вивчення історії своєї країни, зокрема подій, які визначили її становлення та розвиток.

Завдяки вивченню історії України на уроках учні отримують можливість поглиблено зрозуміти значення та цінність своєї держави. Історичні факти, події та особистості, що відтворюються на уроках, стають своєрідними прикладами героїзму, відданості та патріотизму.

Крім того, важливим елементом методики викладання історії є активне використання джерел та матеріалів, які сприяють формуванню національної самосвідомості та гордості за свою країну. Школярам надається можливість ознайомитися зі світоглядом наших предків, їхніми звичаями, традиціями та досягненнями, що сприяє поглибленню їхнього патріотичного світогляду.

Таким чином, викладання історії в школі має на меті не лише передачу знань, але й формування в учнів почуття національної гідності, патріотизму та відданості своїй країні. Вона є ключовим інструментом у розвитку патріотичних цінностей серед молодого покоління та формуванні свідомого громадянина, здатного приймати активну участь у житті своєї держави.

Для досягнення цієї мети, викладачі історії повинні застосовувати різноманітні методи і підходи на уроках. Наприклад, використання інтерактивних методів навчання, таких як дискусії, рольові ігри, проектна діяльність, дозволяє залучити учнів до активної участі у вивченні історії та сприяє формуванню їхнього патріотичного ставлення до минулого і сучасності. Крім того, важливо розвивати критичне мислення серед учнів, навчати їх аналізувати історичні події та розуміти їхні наслідки для сучасного життя.

Також необхідно активно впроваджувати позаурочні заходи, такі як екскурсії до історичних пам'яток, участь у виставках та конкурсах історичних досліджень. Це допомагає учням побачити історію не лише як набір дат і подій, але й як живу та цікаву науку, яка має важливе значення для їхнього життя [2].

Нарешті, важливо надавати учням можливість самостійно досліджувати історію своєї країни, використовуючи різноманітні джерела інформації та методики дослідження. Це дозволяє розвивати у них критичне мислення, підтримувати інтерес до вивчення історії та стимулювати формування патріотичних почуттів.

У цілому, викладання історії в школі має великий потенціал для формування патріотизму серед учнів, і викладачі повинні активно використовувати всі можливості для досягнення цієї важливої мети.

Висновки. Національно-патріотичне виховання є невід'ємною складовою сучасного освітнього процесу, оскільки воно спрямоване на формування гармонійно розвиненої особистості, здатної до свідомого ставлення до своєї країни та усвідомлення своєї національної ідентичності. Патріотичне виховання в школі, зокрема через викладання історії, відіграє важливу роль у формуванні національної свідомості, патріотизму та громадянської активності серед учнів. Використання різноманітних методик і підходів, активна залученість учнів до вивчення історії своєї країни та позаурочні заходи сприяють створенню сприятливого середовища для розвитку патріотичних цінностей. Важливою є постійна увага до інновацій в методиках викладання, активне використання джерел інформації та підтримка вчителів історії у їхній роботі. Патріотичне виховання в школі є не лише передачею знань, але і формуванням патріотичного світогляду та готовності до активної участі у житті своєї країни.

Список використаних джерел:

1. Бондаренко Н. В., Косянчук С. В. Національно-патріотичне виховання у контексті сучасних викликів: методичні рекомендації [для вчителів, методистів, авторів програм і підручників, науковців, викладачів, студентів закладів професійної й вищої освіти, управлінців, політиків]. – Київ: Фенікс, 2022. – 64 с.

2. Ващенко Г. Г. Виховний ідеал : підруч. для педагогів, виховників, молоді і батьків. – Полтава : Полтав. вісн., 1994. – 190 с.

3. Гнатюк В. Національне виховання як складова у побудові громадянського суспільства //Світ виховання. – 2004. – № 1. – С. 33-36.

 4. Державний стандарт базової і середньої освіти. Міністерство освіти і науки України [веб-сайт]. URL: //www.mon.gov.ua

5. Історія України. Всесвітня історія. 5-9 класи. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів. URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/ navchalni-programi-5-9-klas

6. Історія України. 10-11 класи. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту. URL:   https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-10-11-klasiv

7. Збірка методичних рекомендацій до відзначення пам’ятних дат у  загальноосвітніх навчальних закладах: [розроб. і упоряд.: Г. Байкєніч, О. Охрімчук]. – Дніпропетровськ : ПП «Ліра ЛТД», 2016. – 120 с.

8. Качур М. М. Поняття «патріотизм» в українській науковій педагогічній думці // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2013. – № 6. – С. 54-61.

9. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді. URL: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/

10. Концепція національно-патріотичного виховання молоді // Директор школи. – 2015. №15-16 (759-760). – С.7-12

11. Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних  закладах. URL:  mon.gov.ua.  patriotichne-vix-metodichni-19-05-2015.pdf

12. Методичні рекомендації щодо 100-річчя української революції 1971-1921 років. URL:  http://www.memory.gov.ua/ methodicmaterial/metodichni-rekomendatsii-do-100-richchya-ukrainskoi-revolyutsii-1917-1921-rokiv

13. Національно-патріотичне виховання в Україні : наук.-допом. бібліогр. покажч./ НАПН України, ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського ; [упоряд.: Страйгородська Л. І., Пономаренко Л. О., Тарнавська С. В. та ін. ; наук. ред. Березівська Л. Д. ; бібліогр. ред. Пономаренко Л. О.]. – Київ : [б. в.], 2019. – 368 с

14. Снагощенко В. В., Головач О. Я. Національно-патріотичне виховання учнів на уроках історії України в загальноосвітній школі // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. праць / за ред. проф. О. В. Матвієнко ; уклад. доц. В. В. Кудіна. – Київ : Вид. центр КНЛУ, 2018. – Вип. 57. – С. 26-30.

15. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину. Вибрані твори: у 5 т. – К.: Радянська школа. – 1976. – Т.2. – С.149-416.

16. Український педагогічний словник [авт.-уклад. С. У. Гончаренко]. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.