Стаття "Роль вихователя у процесі становлення особистості учня ПТНЗ"

К.Д.Добрянська

вихователь вищої категорії

ЧПЛЗТ

Роль вихователя у процесі становлення особистості учня ПТНЗ

Виховання – організований і цілеспрямований процес формування особистості. У сім’ї виховання є своєрідною передачею досвіду, накопиченого родиною і передається від старшого покоління до молодшого.

Виховання має різні напрямки, і де б не перебувала молода людина, вона всюди буде знаходитись під виховним впливом суспільства, громадських організацій, навчальних закладів.

Система виховної роботи у професійно-технічному навчальному закладі дає змогу вихователю розвивати пізнавальні здібності учнів, забезпечити професійну самореалізацію особистості, виховувати таких громадян, які володіють системою загальнолюдських цінностей, духовними надбаннями українського народу, моральною, художньо-естетичною, правовою, трудовою та економічною культурою.

Виховання є найважливішою функцією суспільства з найдавніших часів. Без передачі суспільно-історичного досвіду від одного покоління іншому, без залучення молоді до соціальних і виробничих відносин неможливий розвиток суспільства, забезпечення культури та існування людської цивілізації. З розвитком суспільства змінюється і виховання: його мета, зміст, засоби.

Нашим дітям випало жити на зламі епох, бути свідками криз, природних катаклізмів, боротьби батьків за виживання родини, занепаду моральних цінностей, насадження культу речей, фізичної сили, тілесних утіх, розваг, грошей, зброї як атрибуту підсилення «Я». Вони зростають із настановою на красиве життя, яке дається легко, без особливих зусиль. Сучасна дитина живе здебільшого в ілюзорному, віртуальному світі, далека від життєвих реалій.

«Людина – мета, а не засіб» - основна формула гуманізму, і це вимагає нових підходів до формування особистості учня. Виховання має сьогодні виходити з необхідності розвитку в учнів рис, які допоможуть реалізувати себе, як частку суспільства, як неповторну індивідуальність зі своїми специфічними запитами, індивідуальними планами самореалізації.

Педагогічна спадщина нашого народу має цінний досвід формування свободолюбивої людини, борця за народні ідеали, господаря рідної землі, громадянина незалежної України. Ідеал такої особистості завжди був у центрі народної педагогіки, національної системи виховання.

Сучасне виховання будується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Час, у якому ми живемо, вимагає від нас творчого підходу до учнів, до їх переконань, їхньої життєвої позиції. Ми повинні шукати шляхи до кожного серця, спонукати дітей до відвертості.

Виховання молоді, яка проживає в гуртожитку – процес складний і багатогранний, що потребує від вихователя зваженого відбору виховних заходів. Потрібно постійно шукати і знаходити нові форми роботи з організації дозвілля учнів, щоб вони зростали духовно, морально, щоб могли знайти своє місце в житті. Тоді, через багато літ, учні добрим словом згадають роки, проведені в гуртожитку, душевну теплоту і товариську атмосферу, яка оточувала їх.

Вік учнів, які проживають у гуртожитку 15-18 років – час значних психологічних і фізіологічних змін. У цьому віці молодь бажає стверджувати своє власне «я» в очах однолітків. Не маючи змоги виділитись з позитивної сторони, вони нерідко виділяються з негативної, аби тільки їм не залишатися поза увагою – «сірими».

Прагнення підлітків здаватися дорослими не може ігноруватися вихователем. Учні відзначаються особливою чутливістю до мотивації вимог. Оцінка, думка старшого береться до відома, розцінюється, як справедлива, коли вона мотивована. Тільки аргументовані вимоги, без утиску прав підлітків, можуть вплинути на їх поведінку.

Дітям імпонує дружній тон, ставлення до них з повагою і довірою. В.О Сухомлинський застерігав проти грубощів у ставленні до дітей, надмірного підвищення голосу, крику. У крикові виражається найпримітивніша інтенсивна реакція, в якій губляться ті зерна емоційної культури, що є в душі кожного вчителя. У вихованні не можна нехтувати ніякими дрібницями. Їх у виховній роботі не буває і бути не може. Адже тут мова йде  про одну з найскладніших і найвідповідальніших справ – про формування людських душ, їх характерів, про загартовування сердець  і розуму. Нашим вихованцям потрібна не стільки опіка, скільки дружня порада, розумне керівництво. Потрібно бути цікавим для своїх вихованців, роботу організувати так, щоб наша допомога учням не проявлялася криком, а поради не були нав’язливими.

Певною мірою дитина сама створює себе. І завдання дорослих допомогти їй.

Я вважаю, що найскладнішим і найважчим у роботі вихователя є озброєння вихованців системою позитивних поглядів на життя. Утвердження в юних душах цієї системи неможливе без горіння пристрастей, без гарячої, нещадної нетерпимості і непримиренності до зла, до неправди, до приниження людської гідності, без принциповості.

Вихована криком, а вдома ще й штурханнями, потиличниками, грубістю дитина не бачить, не відчуває краси навколо себе, вона байдужа, безжалісна, і в її поведінці інколи можна помітити найстрашніше, що буває  в людині – жорстокість.

Зрозуміло, що вдосконалення стилю і форм спілкування з учнями слід повсякчас поєднувати з роз’ясненням їм необхідності правил культури спілкування, переконувати в тому, що  повага до старших, грубість, нестриманість у взаєминах з ними – зовсім не є свідченням дорослості.

Учні, які проживають під час навчання у гуртожитку, вперше у своєму житті відірвані від сім’ї, дому. Вплив батьків значно знижується, різко виростає незалежність і самостійність. Далеко не всі до цього готові. В основному у гуртожитку проживають учні з сільської місцевості.

На початку навчального року, з метою ознайомлення учнів з вимогами до проживаючих, у нашому гуртожитку проводяться загальні збори, де перед мешканцями поставлені конкретні вимоги щодо їх побуту, проживання та організації дозвілля.

Вихователі у повсякденній практиці використовують різноманітні форми і методи організації дозвілля учнів: тематичні вечори, усні журнали, бесіди, конкурси, виставки, екскурсії і, особливо, індивідуальне спілкування.

Організація виховного процесу у гуртожитку – це кропітка робота, яка по краплині ведеться щодня, щогодини, щохвилини. Вона базується на основних орієнтирах, що спрямовані на вихованні ціннісного ставлення до себе, сім’ї, родини, людей, ціннісного ставлення до праці, природи, культури та мистецтва, ціннісного ставлення до суспільства та держави.

Девізом виховної роботи є слова А.Макаренка: «Ми самі себе виховуємо». Вчити виховувати самого себе – це найскладніше завдання, з яким, я вважаю, колектив гуртожитку успішно справляється. Безумовно, у гуртожитку повинна створюватися позитивна морально-психологічна атмосфера, коли довіра вихованцям поєднується з вимогами і принциповістю, коли в основі праці вихователя лежить педагогічний такт.

Головний принцип планування виховної роботи в гуртожитку полягає в тому, щоб вона була логічним продовженням освітнього процесу в ліцеї, тісно пов’язана з навчанням та позаурочною діяльність учнів. Він організовується згідно планів роботи ліцею, перспективного плану на рік, місяць, тиждень. Також велика увага приділяється веденню такої документації:             

- щоденник педагогічних спостережень;

- журнал індивідуальної роботи з учнями, які потребують особливої педагогічної уваги;

- журнал обліку проведених виховних заходів;

- журнал роботи наркологічного посту;

- протоколи загальних зборів учнів;

-       план роботи  Ради гуртожитку;

-       протоколи засідань Ради гуртожитку.     

Велику роль в організації виховної роботи в гуртожитку належить учнівському самоврядуванню. Воно базується на тому, що учні самі керують життям та діяльністю мешканців через Раду гуртожитку, старост поверхів і кімнат, які обираються строком на один рік на загальних зборах. Рада гуртожитку поділяється на сектори: навчально-просвітницький, культурно-масовий, житлово-побутовий та сектор громадського порядку і дисципліни.  В їхні обов’язки входить  контроль за дотриманням правил проживання, збереження чистоти і комфорту у кімнатах та інших приміщеннях загального користування ( кімнати гігієни, кімнати відпочинку, кімнати самопідготовки, кухні), організація дозвілля учнів.

Роль вихователя – організація та активізація учнівського самоврядування, спрямування його діяльності на розвиток суспільної активності кожного проживаючого у гуртожитку. Важливе місце належить вихованню в  учнів любові та поваги до країни, культури, української мови, відродження національних та родинних традицій. З цією метою проводяться вечори відпочинку: «Я люблю Україну», «Українському роду нема переводу», «Дзвенить струмочком рідна мова», «Традиції моєї сім’ї». Такі заходи допомагають розкрити красу рідної мови, невичерпні духовні багатства нашого народу – звичаї, традиції, обряди.

Традицією стало проведення виставок Великодніх та Різдвяно-новорічних композицій. Позитивно сприймаються учнями розважальні заходи «Вечір знайомств», «Українські вечорниці», «День закоханих», тематичні дискотеки.

Велика увага приділяється превентивному вихованню. Воно передбачає реалізацію заходів, спрямованих на попередження злочинів і злочинності, вдосконалення способу життя учнів без порушень норм моралі; розвиток умов, що сприяють збереженню здоров’я та життя дітей, виявлення негативних змін у поведінці учнів, вивчення причин і умов, що сприяють скоєнню злочину, попередження їх подальшого розвитку; організацію змістовного дозвілля, поліпшення роботи з підлітками з девіантною поведінкою, надання їм допомоги в самовихованні.

Учені-психологи довели, що людина краще засвоює ту чи іншу інформацію, коли вона не байдужа до неї. Тоді інформація перетворюється на погляди і переконання. Цікавою формою превентивного виховання є вікторини, конференції, круглі столи, вечори запитань і відповідей. Особливе місце займає перегляд відеоматеріалів. Тематика вказаних заходів різноманітна, наприклад, «Молодь за здоровий спосіб життя», «Шкідливий тютюн», «Твоє життя – твій вибір», «Наркоманія – крок у безодню», «СНІД. Не залишимось байдужими» та інші.

У гуртожитку діє наркологічний пост, організовуються лекції та зустрічі із лікарями-наркологами, працівниками правоохоронних органів та іншими фахівцями.

Прямим продовженням навчальної діяльності учнів на заняттях є самопідготовка, яка проводиться з 18 до 20 години. Це час, відведений на виконання домашніх завдань, які є важливою складовою навчання, тому визначається в педагогіці, як самостійна навчальна діяльність учнів за завданням учителя.  Організація та проведення самопідготовки – важливий елемент педагогічного процесу, спрямований на розвиток самостійної діяльності учнів. На самопідготовці органічно поєднуються освітні та виховні цілі й завдання. У ній міститься значний виховний потенціал: розвиток в учнів навичок самостійної праці, уміння самому здобувати нові знання, працювати з підручником, довідковою та іншою літературою.

Серед учнів-мешканців гуртожитку є сироти та учні, які залишились без батьківського піклування, юнаки та дівчата з сімей, які опинились у кризових ситуаціях (неблагонадійні, малозабезпечені), вихованці дитячих будинків та інтернатів. Робота з цією категорією учнів потребує особливого підходу, тактовності, чуйності, уважності, знань індивідуальних особливостей.

Важливе значення має тісна співпраця вихователів з майстрами виробничого навчання, практичним психологом, соціальним педагогом та класними керівниками. Також ведеться активна робота з батьками, яка включає не лише участь у батьківських зборах, але і індивідуальні зустрічі, листування, зв’язок у телефонному режимі.

Враховуючи запити сьогодення, не слід забувати про те, що мало сповідувати мораль, потрібно кожному бути активним, творчим та ініціативним. Ніщо так не виховує людину, як добрий приклад. Народні вислови «Добрий приклад – кращий за сто слів», «Приклад кращий за правило» втілюють велику педагогічну правду, оскільки вони є наслідком багаторічних спостережень та узагальнень.

Я, як вихователь, намагаюсь бути врівноваженою, життєрадісною, впевненою в собі, позитивно сприймати себе і учнів, проявляти максимальну гнучкість у вирішенні спірних питань, співпереживати і чуйно ставитись до потреб молоді.

Перед нами мета – виховати в учнів національну, громадську свідомість, сформувати гармонійно розвинуту, суспільно-активну особистість. Кожна наша дитина – наше майбутнє. Тож прикладаємо всі зусилля, щоб наше майбутнє було світлим, виховуємо так, щоб нам, дорослим, було не соромно дожити до старості.

Література:

1. Байрамова М. Технології учнівського самоврядування // Директор школи / М.Байрамова, А.Дзюбук, В.Дзюбук.- 2003.- №15-18. – С.255-258.
2. Методичні рекомендації щодо організації та проведення виховної роботи в професійно-технічному навчальному закладі // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – К.: МОН України, 2001. – С.12-17
3. Практична педагогіка виховання: Посібник з теорії та методики виховання / За ред. М.Ю. Красовицького, упорядник: Г.І.Іванюк. – К.: Івано-Франківськ: ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2000. – 218с.
4. Робоча книга вихователя. Випуск 1 / Укладачі О.І.Тимчишин, В.І. Уруський. – Тернопіль: ТОІППО, 2000. - 300 с.
5. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. – К.: Рад. школа, 1988. – 304с.