ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

БІЛОЗЕРСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ГІРНИЧИЙ ЛІЦЕЙ

                                            Виконала: викладач української

                                                  мови та літератури

2019

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

        Модернізація   мовної   освіти   спричинена   необхідністю підвищення якості освітніх послуг, актуалізує компетентнісний підхід до  навчання  державної  мови.  

       Зміст курсу української мо­ви формує комунікативну мовленнєву, мовну, соціокультурну і діяльнісну ком­петенції особистості учня.

         Сформулюємо  визначення поняття «національно-мовна особистість». Це передусім національно свідома особистість, тобто носій національної свідомості, рідної мови, культури, людина, яка володіє сукупністю знань, уявлень з мови та вміє творчо використовувати їх у різних видах мовленнєвої діяльності. Отже, коли йдеться про формування особистості відповідно до вимог сьогодення виникає питання, якими компетенціями вона має володіти.

 Поняття "компетенція" традиційно вживається у значенні "коло повноважень", "компетентність" же пов'язується з обізнаністю, авторитетністю, кваліфікованістю. Тому доцільно в педагогічному сенсі користуватися саме терміном "компетентність".

        Які основні складові компетентності?

        По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності.

        По-друге, уміння використовувати це знання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином добути це знання, для якого знання який метод потрібний.

        По-третє, адекватне оцінювання - себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.

     Зараз багато уваги приділяється ключовим, так званим со­ціальним компетенціям молодої людини.  Викликають інтерес питан­ня, пов'язані з мовною компетенцією.

        Якщо розглядати мовну компетенцію як узагальнене поняття інтегрованої властивості особистості, то структура цієї компетенції включає три основні (специфічно предметні) блоки: власне мовні, мовленнєві і комунікативні ком­петенції.

          Теоретичною основою для групування навчально-предметних компетенцій з мови є такі положення:

           Усі компетенції, на які орієнтується вивчення української мови, тісно взаємопов'язані. Скажімо, соціокультурні є основою для вироблення творчих мовленнєвих умінь, зокрема текстотворчих. Адже якщо в учня немає ніяких почуттів, бідний внутрішній світ, духовний світогляд, то він не має про що говорити, у нього немає потреби займатися творчою мовленнєвою діяльністю. Діяльнісні компетенції є опорою для розвитку комунікативних, мовленнєвих і власне мовних. Оскільки мова - засіб формування думки, то на цьому ґрунтується зв'язок власне мовних компетенцій з діяльнісними тощо.

        Доцільно виділити три групи власне предметних компетенцій, кожна з яких має свої різновиди. Розглянемо основні різновиди, урахову­ючи соціальні запити і потреби передусім українського суспільства.

        Таким чином, мовну компетенцію можна розглядати, як загальне комплексне поняття, що свідчить про рівень навчальних досягнень з мови та мовленнєвого розвитку учня; у вужчому тлумаченні, як одну з її складових (різновид навчально-предметної компетенції з української мови), тобто власне мовну, пов'язану із за­своєнням лінгвістичної змістової лінії курсу української мови.

        Компетентнісний підхід до навчання мови, спрямований на розвиток базових предметних компетенцій мовної особистості учня, передбачає створення вну­трішніх мотивів, що визначають готовність його до такої навчально-пізнавальної діяльності, в основі якої лежать компетентності; формування розуміння суті мов­них компетентностей як мети-результату мовної освіти; вироблення суб'єктивного досвіду застосування предметних компетенцій під час мовленнєвих завдань у різ­них навчальних і життєвих соціально-комунікативних ситуаціях; використання рефлексії, аналізу власної навчальної діяльності і її результатів.

         Отже, компетентнісний підхід до навчання української мови орієнтує викладача на викорис­тання перспективних технологій, на добір ефек­тивних методів формування національно свідо­мої компетентної мовної особистості.

          Розвиток мовлення є складовою частиною формування мовної особистості. Не можна визнати учня грамотним доти, поки він не виявить грамотність у власному мовленні. Показником мовленнєвого розвитку учнів є їхні усні та письмові висловлювання, передусім самостійні творчі роботи. Так, у творі виявляється комплекс найрізноманітніших мовних умінь і навичок користуватися наявним запасом слів, правильно будувати різні за структурою речення та доцільно використовувати їх на практиці.

         Як засіб підвищення грамотності учнів використовую навчальне редагування. Редагування як навчальна вправа полягає в тому, що учні, проаналізувавши вихідний матеріал, вносять у нього певні зміни з урахуванням найрізноманітніших факторів. Вправи такого типу застосовую і на уроках мови і в позаурочній роботі. Вважаю за необхідне вміння учнями бачити допущені помилки та вміти їх виправляти, а отже не допускати у власному мовленні. Явище білінгвізму, вживання кальок, суржик – це сьогоднішній день нашого мовлення. Отож, своїх учнів навчаю не бути байдужими не лише до свого мовлення, а й до мовлення оточуючих. «Виправ помилку», «Відредагуй», «Переклад з української на…українську» – це ті вправи, які постійно присутні на уроках з мови. Під час проведення Тижня мови,  Дня писемності, Дня рідної мови готую заходи та змагання, пов’язані із культурою мови, правильною вимовою слів, виразним читанням.

       На своїх уроках також практикую використання нестандартних творчих форм роботи.  До них належать ігри, шаради, розв’язування кроссенсів, складання пазлів, мовні та літературні аукціони, турніри. Наприклад: метод придумування (Як би склалася доля…?; напишіть власне закінчення повісті…). Пропоную учням виступити у ролі співавтора (спробуйте себе в ролі співавтора – напишіть власну строфу…). Майстер слова.    Скласти твір-мініатюру або речення, слова в яких починалися на одну й ту саму літеру. (Зимою земля засніжена. Завірюха – заметіль звіром завиває. Замела заметами землю, закувала зелені зарості. Замерзають зимою звірі. Згадають зелені запаси – зігріваються. Або  написати твір за початком (наприклад, «Падав торішній сніг…»). Метод перевтілення: учні мають можливість осягнути почуття іншої людини (Уявіть, що ви – ….». Що б ви зробили на місці героя ?, або уявіть себе ведучим популярного інтелектуального шоу. Придумайте й проведіть з одногрупниками  лінгвістичну гру про частини мови. Використайте свої знання про  їх ознаки. Цікавою формою роботи є створення постерів та емблем  за прочитаним твором. (зверніть увагу на зразки у посібнику)

      Такі форми роботи не лише дають змогу засвоїти програмовий матеріал, але й зробити це у цікавій, ігровій формі, бо навчання повинно приносити радість, викликати задоволення.

       Під час своєї роботи прагну не тільки навчити учнів застосовувати правила на практиці, а й вчу їх вчитися, працювати самостійно. Намагаюся виховати у них  любов до слова і за допомогою словників, часто нагадуючи їм слова М. Рильського:

       Свою роботу над поліпшенням грамотності учнів не обмежую лише часом, який відведено на урок.  Проводжу позаурочну роботу, додаткові заняття не тільки для тих, кому потрібна допомога з мови та літератури, а й для тих учнів, які хочуть знати більше. День писемності,  День рідної мови, тижні мови та літератури, олімпіади та конкурси, турніри - усі ці заходи вже стали традиційними в  нашому ліцеї. (вашій увазі пропоную один із заходів. Урок-квест. Свято рідної мови. «Квітни, мово наша рідна!»)

ВІДЕО

      Отже, закінчуючи свій виступ хочу наголосити на умовах, які забезпечують ефективність компетентнісного підходу до навчання української мови та літератури: