Стаття "Розвиток креативності молодших школярів на уроках української мови та літературного читання""

Розвиток креативності молодших школярів на уроках української мови та літературного читання.

 Креативність є однією із наскрізних вмінь, які необхідно розвивати практично на всіх навчальних предметах. Розглянемо кілька прийомів, які можна застосовувати на уроках літературного читання.

 Технологія Storytelling підходить для використання на будь-яких уроках, але найкраще застосовувати її на уроках літературного читання та української мови.

 Сторітелінг – технологія, яка навчає створювати та розповідати історії. Вона присутня в багатьох сферах життя. Тому дуже важливо навчити дітей вільно та цікаво говорити про себе або розповідати про когось чи щось, незалежно від тематики.

 Для початку треба познайомити учнів із тим, як вибрати про кого будуть створювати історію. Вони можуть самостійно придумати свого героя, а можуть, у разі ускладнення, взяти будь-якого казкового персонажа, про якого їм хочеться розповідати. Найголовніше – це чітко уявити собі його: який його зовнішній вигляд. Тут не обов’язково детально описувати свого персонажа. Можливо звернути увагу на якій яскравій деталі. Наприклад, довгий ніс, обрізані навпіл черевики, зелена шкіра чи довга-предовга борода, що плутається під ногами. Або звернути увагу на якусь рису характеру, наприклад, непосидючість чи працьовитість. 

 Потім важливо познайомити учнів з моделлю розвитку подій, так званим шляхом героя. Для початку вчитель пропонує кілька варіантів, які потім можливо доповнити іншими.

 Наприклад, класичний – коли головний герой має якусь мету, на шляху до якої долає певні перепони і в кінці досягає бажаного результату. Або боротьба з монстром – коли головний герой має певну ціль, але на шляху до неї зустрічає монстра, якого він перемагає у боротьбі (при чому не обов’язково це буде застосування сили, можлива перемога розумом, хитрістю) і досягає бажаної мети. Історія Попелюшки – коли герой потрапляє у незвичну/складну ситуацію, зустрічає ворогів чи стикається з неподоланними проблемами, розв’язати які йому допомагає чарівний помічник, що призводить до щасливого завершення історії. Квест – герой має певну ціль, для досягнення якої потрібно змінити кілька локацій, в яких розв’язати певні задачі, почергове виконання яких призводить до перемоги. (Казка про Івана-царенка та сірого вовка. Молодильні яблука).

 Таких шаблонів існує безліч. Головне навчити учнів вибираєте те, що їм до вподоби.

 Після цього учні вчаться вибудовувати структуру своєї історії. Найкраще починати з класичної та зрозумілої дітям структури трьох актів: пролог, зіткнення, вирішення проблем. В 3-4 класах доречно вводити інші структури. Наприклад з п’яти актів: експозиція, наростаюча дія, кульмінація, згасаюча дія, розв’язка. Звичайно, не обов’язково вимагати від учнів знання назв цих компонентів. Важливо показати на прикладі, як це відбувається.

 На початку знайомства з технологією варто  запропонувати учням готовий шаблон історії, в який вони підставляють власних персонажів та події.

Пролог

Жив-був…. / В деякому царстві…./ Давним-давно…/ В одному … (Хто? З ким? Скільки часу? Де?)

Зіткнення

Одного разу…/ Одного дня…/Якось … (Що трапилось?)

Налетів вітер…, запросили в гості…, подзвонив друг…, получив дивного листа… (Перерахуйте події, які могла трапитись за цим. Що стало вирішальним для героя?)

Вирішення

Відтоді…/ З того часу… (Як змінився герой? Який висновок він зробив? Чому вчить нас ця історія?)

 Іноді, для того, щоб зацікавити учнів у складанні невеличких історій можна використовувати прийом «Не випадкові історії». Учням пропонується задана вчителем Таблиця 1 (наповнення може бути довільним), за допомогою якої вони будуть складати певні короткі історії, з уже визначеними персонажами, місцем та початком подій, для вибору яких можна використовувати ігровий кубик, який дитина кидає тричі.

Таблиця 1. Не випадкові історії.

 Наприклад, дитина викинула комбінацію 3-1-4. Якщо подивитись на табличку, вийде початок: Баба Яга на стадіоні качає прес. Далі дитині пропонується шаблон:

Для чого це робить?

Що було спочатку?

 Які події можуть відбутися потім?

Чим закінчилось?

Приклад історії.

 Маленький камінчик у підземеллі їв морозиво. Тобто він мріяв, що їсть морозиво, бо камінчики не вміють їсти, тим більше у підземеллі немає морозива. Але колись камінчик був нагорі, у світлому дворі палацу, до якого на екскурсію приходило багато людей. Там він і побачив, як хлопчик їсть морозиво. Малюк робив це з таким задоволенням, що камінчик теж захотів скушувати цю смакоту. Він підкотився хлопчині під ноги, з надією, щоб хоч одна біла крапелька, яка капала зі стаканчика, впала на нього. Але хлопчик тільки  буцнув камінчик і той покотився по подвір’ю та попав у маленьке віконечко підземелля. Там він закотився у дальній куток і залишився у темряві. Тепер він тільки мріяв про те, як колись буде їсти морозиво. Але одного дня до підземелля прийшли туристи. І одна дівчинка наступила ніжкою на камінчик, але не штовхнула його, а підняла його і поклала в кишеню.

 - Це буде мені на згадку про королівські підземелля, - почув камінчик. Він посміхнувся у кишені. Можливо тепер він зможе скуштувати морозиво…

 Також для розвитку креативності можна використовувати технологію РАФТ (роль, аудиторія, формат, тема). Основне завдання для учня – вжитися в несподівану для себе роль і описати події у заданому форматі для певної аудиторії. Наприклад, при вивченні тексту варто визначити не тільки дійових осіб, а взагалі уявити хто може розказати цю подію. Не обов’язково це може буди жива істота. Цікаво використовувати навіть безсловесні об’єкти (дерево, камінь, хмарка тощо). Учні повинні усвідомлювати для себе відповіді на такі питання: Хто ти? (тобто, яку роль для себе вибираєш) Для кого розповідаєш? У якій формі розповідаєш? (розповідь, смс-повідомлення, телефонна розмова, есе тощо). Яка тема твоєї розповіді?

 Наприклад, при вивченні в 4 класі єгипетського міфу «Ра та Апоп» учні переказували текст, використовуючи дану технологію. Вони вибрали ролі: бог сонця Ра; Апоп; бог підземного царства Анубіс - друг Ра; мумія, яка живе у підземному царстві. Аудиторією були: інші боги (Ра), люди (Апоп), учні 1 класу (Анубіс), мумії, які живуть в підземному царстві (мумія). Форматом всі вибрали розповідь, а темою були події міфу. При цьому діти поставились до задачі дуже артистично та активно. Ця технологія дозволяє розглянути події з різних боків, висловити різні точки зору, що сприяє розвитку креативності. 

 Розвитку креативності також сприяє метод створення асоціативного куща або хмари слів. Саме ці при методи дозволяють створювати незвичні нестандартні асоціації, розвивати оригінальність. Наприклад, при вивченні частин мови, можна запропонувати дітям малюнки (або слова) іменники і запропонувати дібрати до них слова асоціаціі. Після складення хмари слів дати завдання вибрати з них тільки конкретну частину мови, наприклад прикметники або дієслова.

 При вивченні лексичного значення слова можна запропонувати дітям придумати нові слова для пояснення вже існуючих предметів. Наприклад, яке інше слово можна придумати замість слова «стілець», «ложка», «підручник». Головне не стримувати фантазію учнів, приймати всі варіанти відповідей. Другим кроком цієї роботи – запропонувати скласти речення з цими «новими словами». Після обговорення «»нових речень наступним етапом можливе створення розповіді «секретною мовою». Але зверніть увагу дітей, що нові слова повинні підпорядковуватись загальним мовним правилам: змінюватись за числами, відмінкам, можливо будуть мати спільнокореневі слова. Для цього варто як приклад прочитати лінгвістичну казочку Л.Петрушевської «Пуські бяті»:

Сяпала Калуша з Калушатами по напушці. И увазила Бутявку, и волить:

— Калушата! Калушаточки! Бутявка!

Калушата присяпали й Бутявку стрямкали. Та й подудонились.

А Калуша волить:

— Оєє! Оєє! Бутявка-то некузявая!

Калушата Бутявку вычучили. Бутявка вздребезнулась, сопритюкнулась та усяпала з напушки.

А Калуша волить калушатам:

— Калушаточки! Не трямкайте бутявок, бутявки дюбиї та зюмо-зюмо некузяві. Від бутявок дудоняться.

А Бутявка волить за напушкой:

— Калушата подудонились! Зюмо некузявы! Пуські бяті!

 Також цікавою вправою на розвиток креативності є так званий «снігова куля», коли учням пропонують доповнити слово до словосполучення, а потім зробити з нього речення із трьох, чотирьох і т.д. слів. Варіантів може буди спочатку безліч. Наприклад, даєте слово кошеня. Ос що може утворитиися:

Кошеня.

Маленьке кошеня.

Спало маленьке кошеня.

Солодко спало маленьке кошеня.

На ліжку солодко спало маленьке кошеня.

На м’якому ліжку солодко спало маленьке кошеня.

Опівдні на м’якому ліжку солодко спало маленьке кошеня.

Варіантів може бути безліч.

 Також можна запропонувати учням скласти речення, в якому всі слова починаються з однієї букви. Спочатку речення будуть простими. Наприклад, Тетянка тримала три троянди.

 Щоразу діти будуть опановувати все більше й більше слів. Коли складання таких речень не буде для дітей чимось складним, можна запропонувати написати невеличкий твір 1-3 речення, в якому всі слова починатимуться з однієї букви.

Наприклад:

 Танув туман. Тетянка, тримаючи три троянди, тихцем тюпала тротуаром. Тролейбуси, таксі та трамваї – торохтіли та тріщали. То тут, то там  тривожно тренькали телефони. Тягнучка. Тихіше! Треба триматись та терпіти. 

 Таким чином ми не тільки розвинемо креативність, а й значно збільшимо та активізуємо словник учнів.

 Отже, прийомів та вправ для розвитку креативності учнів дуже багато. Розвиваючи креативність вчитель повинен пам’ятати про вільний вибір учня. Головне правило розвитку дивергентного мислення -  пропонувати дітям такі завдання, які не мають однієї правильної відповіді. Варіантів розв’язання цих навчальних задач повинно бути декілька, і чим більше, тим краще. При чому необхідною умовою є надання дитині абсолютного простору для творчості, приймати найхимерніші відповіді, адже якщо дитина фантазує – це вже розвиток креативності. Ні за яких обставин не можна нав’язувати учню своє рішення такого завдання, а підказка у даному випадку тільки зашкодить процесу.

Таким чином, термін «креативність» в сучасній науці є поняття багатогранне та неоднозначне. Різні підходи до визначення цього терміну говорить нам про складність вивчення цього явища. Сутність креативності – складне динамічне особистісне утворення,  яке поєднує в собі схильності і здібності, творчий потенціал та  творчу активність,.  Які характеризують творчу індивідуальність школяра. Креативність ґрунтується на сукупності природних резервів, схильностей та здібностей, які є передумовами формування творчого потенціалу особистості, проявами її творчої активності та готовності до творчої діяльності.

 Метою розвитку креативності є створення передумов для самореалізації та конкурентоспроможності школярів у творчій навчальній, а в подальшому і в самостійній діяльності.

 Молодший шкільний вік є найбільш сенситивним для розвитку креативності, оскільки діти цього віку мають високу пізнавально-дослідницьку активність та не скуті рамками загальноприйнятих норм, правил, аксіом та стереотипів. Оскільки існує твердження, що кожна дитина має здібності до творчості, то креативність можна розвинути у кожного учня початкових класів. Звичайно це будуть суто індивідуальні суб’єктивні показники, але наявний буде компетентнісний ріст та розвиток особистості.

 Розвиток креативності може відбуватися виключно в діяльності та підпорядковується загальним дидактичним принципам. Тому розвивати креативність можна різноманітними методами та на будь-якому уроці, оскільки креативність, як наскрізна навичка, наявна в усіх компетентностях.  

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова М.В. Развитие креативности младших школьников в процессе внеурочной деятельности // Актуальные проблемы гуманитарных и естественных наук. – 2015. - № 2-3. -  С. 33-36.

2. Антонова О.Є. Сутність поняття креативності: проблеми та пошуки / О.Є. Антонова // Теоретичні та прикладні аспекти розвитку креативної освіти у вищій школі: [монографія] / за ред. О.А. Дубасенюк. – Житомир: Вид-во ім. І.Франка, 2012. – С.14-41

3. Інноваційне  підприємництво:  креативність,  комерціалізація, екосистема: навч. посіб. для ВНЗ / [Ю. Бажал та ін.]; за ред. Ю. М. Бажала. – Київ : Пульсари, 2015. – 278 с.             

4. Курочкина А.Ю. Исследования креативности: постановка проблемы экономики / А.Ю.Курочкина // сб. научных статей по итогам Международной научной конференции. С.-Петербург, 19-20 мая 2009г. / под общ. Ред. Проф. Н.А. Горелова, проф. О.Н. Мельникова. – М.: Изд-во «Креативная экономика», 2009. – С. 630-639

5. Педагогічний словник / за ред. М.Ярмаченка. К.: Педагогічна думка, 2001. – 516 с.

6. Психологічна енциклопедія / автор-упоряд. О.Степанов. – Київ: «Академвидав», 2006. – 424 с.

7. Столяренко Л. Д. Психология и педагогика / Л. Д. Столяренко. – Ростов-на-Дону: Юрайт, 2004. – 512 с. – (2-е).

8. Шумакова Н.Б., Щебланова Е.И., Щербо Н.П. Исследование творческой одаренности с использованием тестов Е.П. Торренса у младших школьников // Вопросы психологии. - 1991. - № 1. - С. 27-32.

9. Інтернет-конференція Сучасні освітні тенденції: технології та інструменти розвитку креативного мислення [Електронний ресурс]. – 1201. – Режим доступу до ресурсу: https://naurok.com.ua/conference/creative.

10. Петрушевская Л. Пуськи бятые [Електронний ресурс] / Л. Петрушевская – Режим доступу до ресурсу: https://omiliya.org/article/puski-byatye-lyudmila-petrushevskaya.html.

11. Цукор Л. Вебінар. Розвиток письменницьких навичок як чинник формування креативності учнів та вчителів [Електронний ресурс] / Л. Цукор. – 2112. – Режим доступу до ресурсу: https://naurok.com.ua/webinar/rozvitok-pismennickih-navichok-yak-chinnik-formuvannya-kreativnosti-uchniv-ta-vchiteliv.