Стаття "РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ У ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ"
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ У ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
Василишина Г. В.
Комунальний заклад Сумська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 18,
м. Суми, Сумської області
Генії не падають з неба,
вони повинні мати можливість
отримати освіту й
мати умови для розвитку.
А. Бебель
Україна – молода поліетнічна держава, яка прагне до інтеграції в світове та європейське співтовариство. В основу концепції державної етнополітики в Україні покладено принцип рівності прав і свобод громадян незалежно від їхнього національного (етнічного) походження, раси, віросповідання, мови. Сьогодні культурне, релігійне й мовне розмаїття українського суспільства усвідомлюється невід’ємним чинником у процесі державотворення. Тому постає необхідність цілеспрямовано готувати підростаюче покоління до життя в культурно гетерогенному й мінливому світі. Важливу роль у вирішенні цього завдання належить полікультурному вихованню учнів у школі як одній із наймасовіших соціальних інституцій сучасності.
Полікультурне виховання, яке спрямовується на збереження усього розмаїття культурних цінностей та характеризує співіснування багатьох культур, жодна з яких не є домінуючою, може розглядатися як процес цілеспрямованої соціалізації молоді, що передбачає оволодіння системою наукових і загальнонаукових здібностей, комунікативних і емпатійних умінь, які дозволяють школяреві здійснювати соціокультурну взаємодію і виявляти розуміння інших культур, а також толерантність стосовно інших носіїв. Відтак, актуалізація обдарованості особистості школярів реалізується у контексті полікультурного виховання. Важливим є формування людини, яка знає свою культуру і відчуває гордість за належність до неї, володіє високим етнокультурним статусом. Незнання своєї культури викликає почуття неповноцінності, незручності за належність до даної культури, етносу, відмову ідентифікуватися з ним.
Розвиток творчих здібностей в полікультурному середовищі передбачає організацію багатогранного навчально-виховного середовища, одним із аспектів якого постає спрямованість на вдосконалення полікультурного виховання і навчання, що, в свою чергу, передбачає занурення вихованців у полікультурне середовище та сприяє виявленню в них певних здібностей через реалізацію принципу "талант – це сума талантів". У нашому випадку можна говорити про принцип "талант – це сума культур", який сприяє процесу соціалізації у контексті міжетнічних взаємодій.
Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді.
Актуальними завданнями сучасної школи є пошук оптимальних шляхів посилення мотивації учнів щодо навчання, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво й соціальне компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань.
Обдарованість — це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а й своєрідний сплав її особистісних якостей. Розвиток і виховання обдарованих дітей вирішує проблему формування творчого потенціалу суспільства. Виховати з обдарованої дитини особистість, адаптовану до складностей сучасного життя, досить важко. У розвитку творчих можливостей учнів велике значення має випереджальний характер навчання й виховання.
Одним з найважливіших чинників розвитку обдарованості учнів є особистість педагога. Учитель творчий, який сам прагне до досягнення високих результатів,є тим прикладом, що допомагає учневі цілком свідомо, з урахуванням своїх здібностей здійснити розвиток талантів. Вміння педагога методично правильно організувати цей процес згодом дасть учням змогу досягти високих результатів.
В основу роботи з обдарованими дітьми в полікультурному середовищі покладено принципи:
- єдність, що передбачає спільність мети і завдань кожного з ступенів, наступність і взаємозв’язок між ними, надання усім дітям однакових стартових умов;
- орієнтація на вищі кінцеві результати;
- безперервна передача знань( навчатися й навчати інших необхідно стільки, скільки потребує досконале володіння темою);
- співпраця й товариська взаємодопомога;
- різноманітність завдань;
- навчання за здібностями.
Удосконалити навчально-виховний процес з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагає, насамперед, періодичність проведення олімпіад, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт, КВК, турнірів, конкурсів знавців, вікторин, інтелектуальних аукціонів, змагань, ігрових тренінгів, інтелектуальних марафонів.
У роботі з обдарованими дітьми вчителі школи використовують такі форми навчання: індивідуальні, фронтальні, групові. Фронтальні заняття – дискусії, семінари, організаційно-діяльнісні ігри, рольові ігри. Групові заняття – парні, постійні групи із зміною функцій їх учасників, груповий поділ класу з однаковим завданням, з різним завданням. Із загальним звітом кожної групи перед усім класом. Особливою популярністю серед обдарованих дітей користуються дискусійні форми (симпозіуми, дебати, "круглі столи”, невеликі сесії, ділові бесіди типу інтерв’ю).
Обдарованість - явище багатогранне і складне. Описати всі можливі шляхи його виявлення і розвитку не легко. Розповсюджена думка, що творчі здібності властиві будь-якій дитині, треба лише зуміти розкрити їх і розвинути. Це, безумовно, так. Таланти існують від великих і яскравих до скромних і малопомітних. І задача вчителя в роботі з обдарованими дітьми полягає в тому, що в конкретних умовах масової школи за допомогою конкретних матеріалів: програм, прийомів, методик навчання виявляти елементи інтелектуальної, академічної і творчості обдарованості в шкільному навчальному процесі в повсякденній педагогічній діяльності. Педагогічний колектив усвідомлено працює над створенням освітнього простору школи як сукупності умов для розвитку особистості. Враховуючи сучасні тенденції, поступово здійснюється перехід до нової педагогічної установки - від ідеї розвитку до ідеї саморозвитку, самоактуалізації всіх учасників освітнього процесу в школі.
Література
- Библер В. С. Школа диалога культур: основы программы / В. С. Библер. – Кемерово: Алеф, 1992. – 93 с.
- Брандес В. М. Проблеми дитячої обдарованості в контексті нейрофiзiологiчних поглядiв (концепцiя функцiональної асиметрiї мозку людини) В. М. Брандес, О. В. Вознюк // Вісник Житомирського педагогічного університету. – 2000. – № 4. – С. 35–40.
- Квасниця І. Полікультурне виховання майбутнього громадянина як складова
національного. - // Початкова школа. - 2009. - №4. – С. 10 – 14.
- Компанієць В.О. Сутність і особливості сучасного полікультурного виховання / Компанієць В.О. // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. – Київ – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. – Вип.6. – Кн.1. – С.62-67.
- Нафанець О. Роль полікультурної освіти старшокласників у становленні толерантної особистості / О. Нафанець //Рідна школа. – 2010. – № 4. – С. 49–52.
- Перотті А. Виступ на захист полікультурності / А. Перотті. – Париж: Видавництво Ради Європи, 1994. – 127 с.
- Рубан С. Розвиток творчих здібностей учня. - // Директор школи. Шкільний світ. - 2010. - № 37. – С. 22-25
- Солодка А. К. Полікультурне виховання старшокласників у процесі вивчення гуманітарних предметів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 ''Теорія і методика виховання'' / А. К. Солодка. – Київ,
2005. – 15 с.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку